Рішення № 112133866, 10.07.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1555/23

Справа №754/4232/20

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, який було уточнено під час розгляду справи, до відповідачів про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 10.07.2007 року було укладено кредитний договір № K2H7GA00000011, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 198 560,00 євро на термін до 10.07.2017 року, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. 27.10.2016 року було укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої заборгованість на дату укладання додаткової угоди становила 136 321,07 євро, валюта кредиту була замінена з євро на гривню за курсом 27,94 грн. за один євро, в зв`язку із чим заборгованість позичальника на дату укладення додаткової угоди становила 3 809 852,87 грн. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, в зв`язку із чим станом на 20.12.2019 року має заборгованість у розмірі 1 642 879,63 грн., що складається з: 1 513 002,59 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту; 116 099,42 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13 777,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що вимога про виконання зобов`язання залишена без реагування, позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 1 513 002,59 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 07.04.2020 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 27.05.2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2020 року ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 27.05.2020 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 07.10.2020 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 27.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

01.07.2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 20.12.2019 року в розмірі 1 513 002,59 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), а також судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 26.05.2022 року визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15.06.2022 року до суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 20.12.2019 року в розмірі 1 513 002,59 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), а також судові витрати.

Представник позивача, повідомлений належним чином про розгляд справи, до суду не з`явився В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі та їх представник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, за весь час розгляду справи правом на подання відзиву не скористались.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, а також достатність часу для подання відзиву та реалізації прав на захист, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 11.07.2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № K2H7GA00000011, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 179 280,00 євро на строк з 10.07.2007 року по 10.07.2017 року зі сплатою відсотків в розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості із щомісячною сплатою 2501,95 євро для погашення заборгованості.

Також, 10.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступають як солідарні боржники за виконання вищевказаного кредитного договору.

22.10.2007 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої розмір кредиту встановлено в сумі 226 755,00 євро зі сплатою відсотків в розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості із щомісячною сплатою 3205,63 євро для погашення заборгованості.

01.03.2011 року між сторонами була укладена додаткова угода про внесення змін та доповнень до кредитного договору, за умовами якого визначено суму кредиту в розмірі 179 280,00 євро зі сплатою відсотків в розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості.

19.07.2013 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до вказаного кредитного договору щодо визначення розміру пені.

27.10.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якого сторони узгодили, що заборгованість на дату укладання додаткової угоди становить 136 321,07 євро, а також валюта кредиту була замінена з євро на гривню за курсом 27,94 грн. за один євро, в зв`язку із чим заборгованість позичальника на дату укладення додаткової угоди становить 3 809 852,87 грн.

Крім того, 27.10.2016 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором та додатковою угодою № 1 від 27.10.2016 року, за умовами якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступають як солідарні боржники.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 не своєчасно та не в повному обсязі виконувались свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 20.12.2019 року становить 1 642 879,63 грн., що складається з: 1 513 002,59 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 116 099,42 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13 777,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Позивач просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 1 513 002,59 грн., посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобов`язань.

Відповідачами та їх представником відзиву на позовну заяву не надано. В клопотанні про долучення доказів від 20.10.2022 року представник відповідача вказав, що відповідачами за період з 29.01.2020 року по 27.08.2021 року на погашення заборгованості було внесено грошові кошти на загальну суму 95 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси заявника забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не надавала своєчасно та в повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним вище договором своєчасно та в повному обсязі не виконала.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18), зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

Так, до банківських виписок з рахунку, а також розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 13.04.2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 1 742 306,71 грн., з яких: 1 520 141,09 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 197 808,22 грн. - заборгованість по процентам; 24 357,40 грн. - пеня.

Вказані виписки та розрахунок містять детальне зазначення нарахованих та сплачених сум, в тому числі і за період з 29.01.2020 року по 27.08.2021 року, і з них вбачається, що сплачені відповідачами кошти за вказаний період зараховано на погашення відсотків.

Відтак, вищевказані докази підтверджують факт існування у відповідача заборгованості, невчасність внесення платежів та їх неповний обсяг, що свідчить про наявність у позивача права на повернення наданих кредитних коштів, розмір яких, відповідно до заявлених позовних вимог становить 1 513 002,59 грн., хоча дійсний розмір заборгованості є більшим. Зазначений розмір заборгованості відповідачами та їх представником належним чином не ос порений та не спростований.

Таким чином, вказана сума заборгованості за кредитним договором підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителя.

За змістом статті 6 ЦПК України, суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідачів, солідарно, на користь позивача суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 513 002,59 грн. та задовольняє їх.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню в солідарному порядку витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 695,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-289 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K2H7GA00000011 від 10.07.2007 року в розмірі 1 513 002,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 695,04 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: