Рішення № 112119770, 11.07.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Житомир справа № 240/55/22

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.Пушкінська, 44, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 37808497) (далі - УДМС України у житомирській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Брусилівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - Брусилівський районний сектор) від 17.08.2021 №18154300009856 про відмову в наданні дозволу на імміграцію громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У позовній заяві позивач стверджує, що подав до Брусилівського районного сектору необхідні документи для отримання дозволу на імміграцію, однак незважаючи на це, Брусилівський районний сектор відмовив позивачу у наданні дозволу на імміграцію (а.с. 1-6).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

24.01.2022 до Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №6044/22 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначено про те, що позивач у заяві про надання дозволу на імміграцію вказав неправдиві відомості, що відповідно до закону є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію (а.с. 33-38).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 7 червня 2001 року №2491-III "Про імміграцію" (далі - Закон України "Про імміграцію") та Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі - Порядок №1983).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

Згідно з абзацом 2 пункту 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Абзацом 14 Порядку №1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.06.2021 звернувся до Брусилівського районного сектору із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, у якій зазначив місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 39, 40).

За заявою позивача Брусилівським районним сектором проведено перевірку та виявлено, що у заяві вказані неправдиві відомості, а саме: відомості щодо місця проживання (а.с. 41-50).

У позовній заяві ОСОБА_1 наполягає на тому, що місце проживання вказано ним вірно, що підтверджують ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач не долучив до матеріалів справи пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які могли б підтвердити описані у позовній заяві позивачем обставини справи.

Відповідач долучив до матеріалів справи відповідь старости селищної ради на території Водотиївського старостинського округу на запит Управління Служби безпеки України в Житомирській області, у якій староста повідомляє, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не зареєстрований і не проживає (а.с. 43).

Також до матеріалів справи відповідачем долучено пояснення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на запитання оперуповноваженого пояснив, що по сусідству з ним знаходиться будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом останніх 6 років не бачив щоб там фактично хтось проживав. Вважає, що будинок не придатний до проживання, оскільки у вікнах відсутнє скло, у будинку відсутнє водопостачання, а електроенергія підведена лише у 2021 році (а.с. 44, 45).

Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну зазначив свідомо неправдиві відомості щодо місця проживання, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Враховуючи наведене суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову, та вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.Пушкінська, 44, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 37808497) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін