Рішення № 112119620, 11.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року Справа№200/2043/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною дії та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі-позивач) через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі-відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2021 - 2022 роки у кількості 60 днів;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2021 - 2022 роки у кількості 60 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 17.02.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при звільненні відповідачем не проведено з позивачем усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2021 - 2022 роки, що є порушенням вимог чинного законодавства України. Вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв`язку з чим, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 17 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що наказом ГУНП в Донецькій області від 17.02.2023 № 72 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 17.02.2022. При звільненні позивачу була нарахована грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку.

Що стосується невикористаних діб чергової відпустки за 2021-2022 роки, відповідач зазначив, що виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки Порядком № 260 (п. 8 розділу ІІІ) не передбачена.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII та п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 грошова компенсація передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються зі служби. Таким чином, правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористані ним календарні дні щорічних основних відпусток за попередні роки відсутні. При цьому відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду у постановах від 07.08.2019 (справа № 820/5122/17), від 06.02.2020 (справа № 818/1276/17). З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, який видано органом №1439, РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про місце реєстрації проживання від 21.04.2021 № 04-13.01-0758, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з 05 липня 2020 року, відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУНП в Донецькій області від 16.07.2020 №299 о/с.

Наказом № 72 о/с від 17.02.2023 позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 17 лютого 2023 року.

Відповідно до матеріалів справи в період проходження служби позивач не використав щорічну відпустку за фактично відпрацьований час, а саме, в наданій відповідачем довідки від 23.05.2023 за вихідним № 1106/12/03-2023 вбачається, що позивачем не використовувались щорічні чергові оплачувані відпустки за 2021 р. у кількості 30 діб, та за 2022 рік у кількості 30 діб.

21 лютого2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2021 - 2022 роки

Листом від 20.03.2023 за вихідним № 307/26/02-2023, ГУНП в Донецькій області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення розрахунків грошової компенсації за невикористані відпустки 2021-2022 роки.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону №504/96-ВР передбачено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

В силу вимог частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено перелік підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга статті 93 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно із частинами п`ятою-сьомою статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

У відповідності до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із абзацами сьомим, восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію».

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на неврегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання мають застосовуватись приписи КЗпП України та Закону України «Про відпустки».

Суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 (справа № 820/5122/17), від 06.02.2020 (справа № 818/1276/17) враховуючи, що Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20 та від 11.11.2021 у справі № 360/1874/20, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зауважує, що відпустка із збереженням грошового забезпечення за своїм змістом має також майновий характер, оскільки передбачає грошову виплату поліцейському у встановленому розмірі за певний період, коли він не виконує службових обов`язків. Тобто, оплата такої відпустки має грошовий вимір, а отже, відноситься до майнових прав особи, право на які зберігається при звільненні шляхом виплати компенсації за невикористану відпустку. Таким чином, відмова відповідача від виплати такої компенсації означає позбавлення особи набутого нею під час служби майнового права, що є протиправним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки у 2021 - 2022 роках у кількості 60 днів, отже адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 : проживає: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, буд. 7; 87517, Донецька область, ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною дії та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2021 - 2022 роки у кількості 60 днів.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2021 - 2022 роки у кількості 60 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 17.02.2023.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Г.А. Чекменьов