Ухвала суду № 112119027, 10.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 липня 2023 рокуСправа №160/15348/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі № 160/15438/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

УСТАНОВИВ:

04 липня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, з вимогами про визнання протиправними та скасування винесених Головним управлінням ДПС у Харківській області податкових повідомлень-рішень:

-№0076787-24-14-2034 від 01.03.2021 року на суму 1197,80 грн.;

-№0076791-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 2404,95 грн.;

-№0076790-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 4064,96 грн., яким було повторно нараховано податок на нерухоме майно, яке знаходилось у власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення доказів, в якій позивач просить: винести ухвалу про забезпечення доказів та зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) надати до суду для огляду в судовому засіданні:

- ППР №0030231-5706-2034 від 05.02.2020 року на суму 1683,81 грн.;

- ППР №0076787-24-14-2034 від 01.03.2021 року на суму 1197,80 грн.;

- ППР №0076791-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 2404,95 грн.;

- ППР №0076790-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 4064,96 грн., а також докази отримання вказаних ППР Позивачем.

В обґрунтування заяви про забезпечення доказів зазначено, що 11.05.2023 року позивач звернувся з письмовою заявою на адресу Головного управління ДПС у Харківській області з проханням направити на його фактичну адресу: ППР №0030231-5706-2034 від 05.02.2020 року на суму 1683,81 грн.; ППР №0076787-24-14-2034 від 01.03.2021 року на суму 1197,80 грн.; ППР №0076791-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 2404,95 грн.; ППР №0076790-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 4064,96 грн. 30.06.2023 року, однак отримав відповідь від Головного управління ДПС у Харківській області №32505/6/20-40-24-05-10 від 14.06.2023 року зі змісту якої вбачається, що надати означені ППР не вбачається можливим. Додатково зазначає, що означені ППР є предметом оскарження і з моменту їх винесення так і не були отримані позивачем у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що вказані докази мають безпосереднє значення для справи. Отже, витребування та огляд означених доказів надасть можливість суду провести повне та всебічне дослідження матеріалів справи і прийняти законне рішення по справі.

10.07.2023 року до суду надійшло клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання зазначає, що судову повістку отримано 07.07.2023 року та враховуючи той факт, що Головне управління ДПС знаходиться у м. Харкові, у відповідача відсутня можливість прибути у вказаний час у судове засідання.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України заява розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду.

Частиною 3 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Отже, оцінивши доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У статті 72 КАС України надано поняття доказів, відповідно до частини 1 якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами частин 1-3 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Частиною 2 статі 114 КАС України передбачено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

У статті 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

З аналізу наведених норм слідує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, забезпечення доказів це механізм не лише здобуття доказів, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Наведена правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі №9901/845/18.

Отже, інститут забезпечення доказів гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити через певні обставини, наприклад, коли неможливість надання (одержання) доказу може бути пов`язана з його майбутнім знищенням, зіпсуттям тощо, чи у разі якщо ускладнення у наданні доказу може бути зумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу чи коштів тощо, при цьому особою, яка подає заяву про забезпечення доказів, повинно бути наведено такі обставини, оскільки наявність цих обставин відрізняє заяву про забезпечення доказів від клопотання про виклик свідка чи витребування доказу.

Разом з цим, забезпечені можуть бути лише належні докази, тобто ті, які містять інформацію щодо предмета доказування у справі.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 116 КАС України встановлено, що у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Разом з тим, вимога в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) надати до суду для огляду в судовому засіданні ППР №0030231-5706-2034 від 05.02.2020 року на суму 1683,81 грн., задоволенню не підлягає, з огляду на те, що листом Головного управління ДПС у Харківській області № 32505/6/20-40-24-05-10 від 14.06.2023 року було повідомлено про скасування означеного податкового повідомлення-рішення. Додатково суд, зазначає, що означене податкове повідомлення-рішення не є предметом розгляду справи № 160/15348/23.

Отже, оскільки існують обґрунтовані підстави стверджувати про те, що означені докази мають значення для розгляду справи та в подальшому можуть бути знищені через перебування їх у зоні бойових дій, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення доказів.

Керуючись статтями 114-116, 167, 241-244 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів в адміністративній справі № 160/15348/23 - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська область, 61057, ІК в ЄДРПОУ 43983495) надати до суду:

- ППР №0076787-24-14-2034 від 01.03.2021 року на суму 1197,80 грн.;

- ППР №0076791-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 2404,95 грн.;

- ППР №0076790-2414-2034 від 01.03.2021 року на суму 4064,96 грн., також докази отримання означених ППР ОСОБА_1 ;

- матеріали, які стали підставою для прийняття: ППР №0030231-5706-2034 від 05.02.2020 року, ППР №0076787-24-14-2034 від 01.03.2021 року, ППР №0076791-2414-2034 від 01.03.2021 року, ППР №0076790-2414-2034 від 01.03.2021 року.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Харківській області, що у разі неподання зазначених вище доказів без поважних причин, судом можуть бути застосовані заходи процесуального примусу відповідно до частини 8 статті 80 та статтей145-149 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядкустатті 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена у строки встановленістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков