Рішення № 112117511, 10.07.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023м. ХарківСправа № 922/1199/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Грачов Є.О., довіреність №16/01-3 від 16.01.2023 року,

відповідача: не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», місто Київ, доТовариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ», місто Харків, про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ», про стягнення 755 082,13 грн. за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0491-01024, дата акцептування 17 травня 2019 року, з них: 732 590,22 грн. основного боргу за березень квітень 2022 року, 5 170,85 грн. 3% річних, 11 029,87 грн. інфляційних втрат, 6 291,19 грн. пені.

03 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду належним чином засвідченої копії або оригіналу договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0491-01024, дата акцептування 17.05.2019 року, рахунку № 0212202200424 від 02.12.2022 року на суму 462 642,68 грн., рахунку № 0501202300383 від 05.01.2023 року на суму 645 931,46 грн., а також зазначити правильну ціну позову, що визначена у вступній частині позовної заяви.

17 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1199/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1199/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 12 червня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження від 17 квітня 2023 року була направлена відповідачу в електронний кабінет системи «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа за датою 18.04.2023 о 01:04. Суд звертає увагу, що формування дати, часу та самої довідки відбувається в автоматичному режимі без втручання працівників суду в систему. Тобто, дата та час доставки сформована автоматично засобами системи «Електронний суд» та є достовірною інформацією. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. При цьому, як зазначено в останньому абзаці ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що здійснив всі необхідні дії відповідно до ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 17 квітня 2023 року, а саме до 04.05.2023 (включно) не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи відповідно до ГПК України.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ.

Як зазначено у позовній заяві, НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 31 Закону України «Про ринок електричної енергії», надалі «Закон»). У відповідності до пунктів 7, 12, 46 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 307 (далі Правила ринку). Як зазначає позивач, відповідно до Закону та Правил ринку ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ» заявою надало письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (далі Договір), згідно з п. 1.3, 1.4 якого СВБ (сторона відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Листом за № 01/17925 позивач повідомив відповідача про укладання Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору - № 0491-01024, дата акцептування 17.05.2019 року. У позові зазначено, що позивач через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставляв відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, які СВБ зобов`язаний був сплатити АР протягом двох банківських днів на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії. На виконання п. 5.6. та 5.9. Договору та додатку 10 Правил ринку Позивачем сформовано та виставлено Відповідачу рахунки: 1) від 02.12.2022 року № 0212202200424 на суму 462 642,68 грн. Відповідний рахунок частково оплачений на суму 375 983,92 грн. Борг становить 86 658,76 грн.; 2) від 05.01.2023 року № 0501202300383 на суму 645 931,46 грн. Відповідний рахунок не оплачений. Позивач зазначає, що станом на 22.03.2023 рік, Відповідачем залишилися неоплаченими рахунки на загальну суму 732 590,22 грн., виставлені через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) за березень - квітень 2022 року. Також, позивач зазначає, що на виконання п. 5.9 публічного договору про врегулювання небалансів ОСП складено та направлено СВБ Акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, а саме: Акт від 12.04.2022 року № ВН/22/03-0491 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором; Акт від 10.05.2022 року № ВН/22/04-0491 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором; Акт корегування (врегулювання) від 10.08.2022 року № ВР/22/03-0491 до Акту купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором; Акт корегування (врегулювання) від 16.09.2022 року № ВР/22/04-0491 до Акту купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором. Відповідно до п. 7.7.3. Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа. Підсумовуючи, позивач зазначає, що обсяги купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за березень-квітень 2022 року підтверджені двосторонніми актами за підписами уповноважених представників сторін. Відповідачем зауваження до Актів не виставлено, суперечку не ініційовано, а отже СВБ його прийнято за мовчазною згодою. У зв`язку з цим, позивач прохає про стягнення 732 590,22 грн. основного боргу за березень квітень 2022 року. Окрім стягнення основного боргу, позивач заявляє похідні вимоги, а саме 5 170,85 грн. 3% річних, 11 029,87 грн. інфляційних втрат, 6 291,19 грн. пеня.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ОСНОВНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач, ОСП за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ» (відповідач, СВБ за Договором) укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0491-01024, дата акцептування: 17.05.2019 року, шляхом приєднання відповідача до нього через надання заяви про укладання Договору. Судом встановлено та підтверджено позивачем у заяві (вх. № 8624 від 10 квітня 2023 року), що позовні вимоги НЕК «Укренерго» стосуються періоду, коли діяв наказ НЕК «Укренерго» від 09.06.2022 року № 236 «Про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії», яким було затверджено Договір про врегулювання небалансів (редакція).

Отже, подальший аналіз господарських взаємовідносин між сторонами буде здійснений виходячи із того, що у спірний період діяла редакція Договору, що затверджена наказом НЕК «Укренерго» від 09.06.2022 року № 236 «Про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії».

Відповідно до п. 1.1. Договору цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Відповідно до п. 1.3. Договору за цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Відповідно до п. 1.5. Договору врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Відповідно до п. 2.1. Договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Відповідно до п. 2.2. Договору порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. Згідно із п. 5.1 Договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору. Згідно із п. 5.28.1. глави 5.28. розділу V Правил ринку, щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі. Відповідно до п. 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Згідно із п. 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа. Пунктом 7.8.1. Правил ринку визначено, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок. За п. 1.2. Правил врегулювання Додатку 10 до Правил ринку розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу за Договором: 1) рахунок-фактуру № 0212202200424 від 02 грудня 2022 року на суму 462 642,68 грн. з ПДВ; 2) рахунок-фактуру № 05012023000383 від 05 січня 2023 року на суму 645 931,46 грн. з ПДВ.

В подальшому відповідачу були направлені: акт від 12.04.2022 року № ВН/22/03-0491 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором; акт від 10.05.2022 року № ВН/22/04-0491 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором; акт корегування (врегулювання) від 10.08.2022 року № ВР/22/03-0491 до Акту купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором; акт корегування (врегулювання) від 16.09.2022 року № ВР/22/04-0491 до Акту купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором.

Отже, позивач через систему управління ринком виставляв Відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, які СВБ зобов`язаний був сплатити АР протягом двох банківських днів. Як вбачається з розрахунку заборгованості, представлено позивачем, неоплаченою залишилась сума у розмірі 732 590,22 грн. Відповідачем не було представлено іншого розрахунку, як і доказів сплати цієї заборгованості.

Таким чином, проаналізувавши вищеозначені обставини та документи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 732 590,22 грн.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ ПРАВИЛЬНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ НАРАХУВАНЬ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 5 170,85 грн. 3% річних, 11 029,87 грн. інфляційних втрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 5 170,85 грн. 3% річних, 11 029,87 грн. інфляційних втрат.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ ПРАВИЛЬНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ НАРАХУВАННЯ ПЕНІ.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.2. Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами Акта купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення 6 291,19 грн. пені за періоди: 1) з 08/12/2022 до 15/12/2022; 2) з 16/12/2022 до 25/12/2022; 3) з 26/12/2022 до 28/12/2022; 4) з 29/12/2022 до 29/12/2022; 5) з 30/12/2022 до 22/03/2023; 6) з 11/01/2023 до 22/03/2023.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». В подальшому, відповідно до п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п. 96 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про врегулювання небалансів.

Таким чином, Договір був укладений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та між учасниками ринку електричної енергії. Період нарахування пені повністю включений до періоду заборони її нарахування. Іншими словами, пеня нарахована позивачем у цій справі за період вже після 26.04.2022 року, тобто коли діяла заборона її нарахування.

Отже, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ» (61072, місто Харків, вулиця Тобольська, будинок 38, літера А-5; код ЄДРПОУ: 39796845) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) заборгованість за договором у розмірі 732 590,22 грн. на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії № UA583004650000026032300813715.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ» (61072, місто Харків, вулиця Тобольська, будинок 38, літера А-5; код ЄДРПОУ: 39796845) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) 3% річних у розмірі 5 170,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 029,87 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ» (61072, місто Харків, вулиця Тобольська, будинок 38, літера А-5; код ЄДРПОУ: 39796845) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 11 231,86 грн. на поточний рахунок НОМЕР_2 .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" липня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко