Ухвала суду № 112117216, 10.07.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"10" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2871/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-1005/23 від 06.07.2023) Фізичної особи-підприємця Шестопалова Ігоря Володимировича про забезпечення позову у справі № 916/2871/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Шестопалова Ігоря Володимировича до ТОВ «Інтернаціональні комунікації» про стягнення 370 692,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Шестопалов Ігор Володимирович, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Інтернаціональні комунікації» про стягнення 370 692,38 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором з офіційним дилером № Д/44/72 від 24.06.2017.

Разом із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:

1) забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації», код ЄДРПОУ: 30109015, зареєстрованого за адресою: вул. Мала Арнаутська, б. 66, м. Одеса, 65007, які містяться на рахунку відповідача № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Південний», МФО 328209;

2) забезпечити позов шляхом накладення арешту на все нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації», код ЄДРПОУ: 30109015, розташованого за адресою: вул. Мали Арнаутська, б. 66, м. Одеса, 65007, яке знаходиться в його приватній власності;

3) заборонити будь-яке відчуження нерухомого майна, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації», код ЄДРПОУ: 30109015, зареєстрованого за адресою: вул. Мала Арнаутська, б. 66, м. Одеса, 65007.

В обґрунтування заяви позивач посилається на укладення з відповідачем Договору з офіційним дилером № Д/44/72 від 24.06.2017, належне виконання ним умов вказаного договору, та зауважує про виникнення права на здійснення оплати за надані послуги, якої відповідачем не здійснено. Крім того, вказує про фактичне визнання відповідачем наявної заборгованості у розмірі 370 692,38 грн, навмисне неотримання останнім претензії з вимогою про сплату заборгованості та понесення позивачем збитків.

Як вказав позивач, відповідач не збирається відшкодувати майнову шкоду, та є підстави вважати, що відповідачем будуть виконані усі можливі дії для ускладнення виконання рішення суду у разі ухвалення його на користь позивача. Невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Шестопалова Ігоря Володимировича про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У п. 3 постанови від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" Пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів. При цьому суд відзначає, що наявність/відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність спірного боргу, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, а тому несплата відповідачем позивачу спірних коштів автоматично не свідчить про відсутність у відповідача грошових коштів, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між сторонами.

Під час вирішення питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд має встановити, чи доведено (обґрунтовано) позивачем припущення, що у разі задоволення судом позову невжиття заходів забезпечення у виді арешту грошових коштів на рахунках може істотно ускладнити чи унеможливити виконання такого рішення суду або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, суд зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відсутність таких доказів є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9).

На переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову взагалі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача та заборони відчуження такого майна не є співрозмірними із заявленими позовними вимогами у даній справі.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому, за умови задоволення позову, у разі невжиття таких заходів.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до суду з відповідною заявою, надавши належні докази, які б свідчили про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх. № 2-1005/23 від 06.07.2023) Фізичної особи-підприємця Шестопалова Ігоря Володимировича про забезпечення позову у справі № 916/2871/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 10.07.2023 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков