Рішення № 112116823, 06.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2023Справа № 910/125/23

За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Академічний-6"простягнення 369662,45 грн,Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаПлясун О.І.;від відповідачаТандир Д.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" 369662,45 грн, з яких: 272417,33 грн заборгованості за надані послуги, пеню на суму 453,68 грн, 37659,56 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4648,41 грн, 54483,47 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №8483/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення від 22.09.2020 в частині оплати послуг позивача за період з 01.02.2021 по 30.09.2022 у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 відкрито провадження у справі №910/125/23; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 15.02.2023; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

07.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та, зокрема, зазначив про те, що позивачем надано невірний розрахунок суми основного боргу в частині плати за відведення гарячої води.

Крім того, відповідач стверджував про безпідставне нарахування позивачем 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат з огляду на положення ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", оскільки зазначені суми підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, а крім того просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки.

15.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній, стверджує про те, що об`єми нарахованих послуг з відведення гарячої води підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, а наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Крім того, на думку позивача, одночасне нарахування пені та штрафу не суперечить чинному законодавству України, а отже є правомірним.

У підготовчому засіданні 15.02.2023 було оголошено перерву до 06.03.2023.

01.03.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 06.03.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 надано можливість відповідачу брати участь в судовому засіданні 06.03.2023 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

06.03.2023 від відповідача надійшло повідомлення про повну оплату суми основного боргу у розмірі 272417,33 грн, у зв`язку з чим останній просив суд зменшити заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції.

У підготовчому засіданні 06.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 21.03.2023, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.04.2023.

12.04.2023 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких останній просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 272417,33 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині, а крім того, стягнути на користь позивача 3% річних, пеню, штраф та інфляційні втрати.

12.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів.

У підготовчому засіданні 12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 24.05.2023.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.05.2023 оголошено перерву до 06.06.2023, про що повідомлено позивача відповідною ухвалою суду.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2023 заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат підтримав, а в частині стягнення суми основного боргу просив суд провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2023 просив суд зменшити належні до сплати штрафні санкції та відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 06.06.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.09.2000 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", яке в подальшому було реорганізоване у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", змінено тип на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник, позивач) та Житлово - будівельним кооперативом "Академічний - 6" (абонент, відповідач) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №8483/4-12 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (п.1.1).

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством, у разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2 Правил (п.3.4).

Відповідно до п.3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п.3.7).

У пункті 4.1 договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п.5.1).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було надані абоненту послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2021 по 30.09.2022 на суму 684031,26 грн, відповідач сплатив 457777,61 грн (з урахуванням перерахунків на загальну суму 46163,68 грн), у зв`язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 272417,33 грн.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо здійснення оплати, позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу "Академічний - 6" 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає закриттю, з наступних підстав.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідній редакції.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Положеннями ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2021 по 30.09.2022 на суму 684031,26 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами обстеження та зняття показань з вузла обліку за спірний період, відомостями обліку за відповідний період та фотофіксацією показників лічильника відповідача.

Як вже зазначалось судом, відповідно до умов п.3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем у спірний період було виставлено відповідні платіжні документи до банківських установ відповідача, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" №95/3329 від 29.09.2022.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов`язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності обов`язку Житлово - будівельного кооперативу "Академічний - 6" по оплаті за послуги з водопостачання та водовідведення, які надані позивачем.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме: підписаними між сторонами актами обстеження та зняття показань з вузла обліку за спірний період, відомостями обліку за відповідний період та фотофіксацією показників лічильника відповідача підтверджується надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2021 по 30.09.2022 на суму 684031,26 грн.

При цьому, до моменту звернення позивача з відповідним позовом до суду відповідачем було сплачено 457777,61 грн (з урахуванням перерахунків на загальну суму 46163,68 грн), у зв`язку з чим відповідна заборгованість складала 272417,33 грн.

Зазначена заборгованість у повному обсязі сплачена відповідачем після звернення позивача з відповідним позовом до суду, що підтверджується платіжними інструкціями відповідача №713 від 21.02.2023 на суму 150000,00 грн, №712 від 21.02.2023 на суму 38491,74 грн, №714 від 24.02.2023 на суму 31925,61 грн, квитанцією відповідача від 04.03.2023 на суму 52000,00 грн та довідкою позивача про стан розрахунків відповідача за послуги.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем основного боргу за договором у загальному розмірі 272417,33 грн (фактично сплачено 272417,35 грн) після звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/125/23 в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

В той же час, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 453,68 грн за період прострочення з 21.09.2022 по 30.09.2022, 37659,56 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4648,41 грн за загальний період прострочення з 21.04.2021 по 30.09.2022, 54483,47 грн штрафу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений п.3.6 договору строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг за договором, то вимоги позивача про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який долучений позивачем до позовної заяви, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 4648,41 грн та інфляційні втрати на суму 37659,56 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені, суд зауважує наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (1% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день прострочення).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, нарахування пені здійснювалося виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а отже нарахування пені у період з 21.09.2022 по 30.09.2022 є необґрунтованим.

Як вже вказувалось судом, у пункті 4.1 договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст.61 Конституції України і відповідає встановленій ст.627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу на суму 54483,47 грн не підлягають задоволенню, внаслідок того, що позивачем не доведено суду, а судом, в свою чергу, не встановлено факту безпідставної відмови абонента від оплати наданих послуг, оскільки оплата наданих позивачем послуг відповідачем здійснена.

Отже, враховуючи наведені вище висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, залишено судом без задоволення.

Також суд відхиляє посилання відповідача на положення ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" в частині списання з дня набрання чинності цим Законом 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат, оскільки норми зазначеного закону не розповсюджуються на спірні правовідносини.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6". Провадження у справі №910/125/23 в частині стягнення 272417,33 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням положень ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в т.ч. і в частині суми основного боргу щодо якого провадження у справі закрито.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу "Академічний-6" (04210, м.Київ, вул.Приозерна, будинок 8, ідентифікаційний код 22885565) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 3% річних на суму 4648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн 41 коп., інфляційні втрати в сумі 37659 (тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 4720 (чотири тисячі сімсот двадцять) грн 88 коп.

3. На підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі №910/125/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 272417,33 грн основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.07.2023

Суддя Ю.М.Смирнова