Рішення № 112112387, 17.05.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12422/20

2/760/5841/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, -

встановив:

02 червня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, у якому просив:

- визнати незаконною відмову ПАТ «СК «Українська страхова група» у виплаті позивачу страхового відшкодування;

- стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 100000, 00 грн., у т.ч. витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, в розмірів 37500, 00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 6513, 66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

30 серпня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Hyundai HD 170, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та причіпу KRONE, днз НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності.

Після скоєння ДТП позивач дізнався, що ОСОБА_2 застрахував транспортний засіб у страховій компанії ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та діючим був страховий поліс №АО/1404696. Про існування іншого страхового полісу, оформленого у відповідача, позивач не знав.

30 серпня 2019 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страховий випадок, того ж дня представник страхової компанії оглянув пошкоджений причіп, про що склав відповідний акт огляду.

Таким чином, станом на 30 серпня 2019 року позивач, як потерпіла особа, виконав усі необхідні дії, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимоги, у т.ч. і вимогу п. 33.3 ст. 33 щодо зберігання транспортного засобу у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не оглянув призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Після цього, сподіваючись на отримання страхової виплати, позивач почав ремонтувати пошкоджений причіп, оскільки необхідність його ремонту була викликана здійсненням підприємницької діяльності та використання причепу.

Листом від 16 жовтня 2019 року за вих. №4456/18 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовила позивачу у здійсненні страхового відшкодування у зв`язку з тим, що згідно Інформаційної бази МТСБУ т/з Hyundai HD 170, днз НОМЕР_1 , на момент укладення договору був застрахований в страховій компанії ПАТ «СК «Українська страхова група» за полісом №АМ/6511476 від 08 листопада 2018 року. Тому поліс ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» є нікчемним та не створює підстав для здійснення страхових виплат.

29 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування, яке згідно полісу №АМ/6511476 від 08 листопада 2018 року становить 100000, 00 грн.

Листом від 23 січня 2020 року за вих. №ЦРЦВ-5644 ПАТ «СК «Українська страхова група» відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав невстановлення факту ДТП та неможливістю представника страховика оглянути пошкоджений транспортний засіб у зв`язку з перебуванням його на ремонті.

Відповідно до п. 36. 7 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відмову відповідача ОСОБА_1 вважає безпідставною, оскільки він відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконав усі необхідні дії для отримання страхового відшкодування, проте з обставин, які не залежали від нього та про які не міг знати, відшкодування не здійснено, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Вартість ремонту причіпу KRONE, днз НОМЕР_2 , після отриманих внаслідок ДТП ушкоджень становить 37500, 00 грн.

Крім того, згідно зі п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Початок прострочення виплати позивач розраховує з дня отримання відмови відповідача про проведення страхового відшкодування, а саме з 27 січня 2020 рокупо 25 травня 2020 року.,за вказаний період сума пені становить 6513, 66 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03 червня 2020 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі без повідомлення (виклику) осіб.

22 липня 2020 року представник відповідача ПАТ «СК «УСГ» подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

08 листопада 2018 року між ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «Торговельно-інформаційний сервіс» укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6511476, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв, що експлуатують транспортний засіб Hyundai, днз НОМЕР_3 .

29 жовтня 2019 року до ПАТ «СК «УСГ» звернувся позивач з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 30 серпня 2019 року за адресою м. Київ пров. Московський за участю застрахованого т/з Hyundai, днз НОМЕР_1 та причепу KRONE, днз НОМЕР_2 . Додатково ОСОБА_1 надав письмові пояснення про обставини настання ДТП та повідомив, що причіп знаходиться на стадії кінцевого ремонту на СТО «ФОП ОСОБА_3 »

23 січня 2020 року відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування. Підставами прийняття такого рішення стало те, що згідно даних НП України інформація про ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу не зареєстрована; згідно реєстру євро протоколів по ДТП за період з 30 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року не зареєстровано ДТП між транспортним засобом Hyundai, днз НОМЕР_3 та причепом KRONE, днз НОМЕР_2 . Також, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення ДТП не притягувався.

За відсутності доказів на підтвердження настання дорожньо-транспортної пригоди між транспортними засобами, вини водія т/з Hyundai, днз НОМЕР_3 в скоєнні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено причіп KRONE, днз НОМЕР_2 .

Крім того, станом на 17 липня 2020 року ТОВ «Торговельно-інформаційний сервіс» не зверталося до ПАТ «СК «УСГ» з письмовим повідомленням про ДТП, яка мала місце 30 серпня 2019 року. Також, позивачем порушено обов`язок передбачений п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо збереження пошкодженого причепу в тому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди. Як наслідок, відповідно до п. 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

До того ж, пред`явлення особою вимоги про сплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у раніше поданих заявах по суті справи. Вказав, що за інформацією УПП у м. Києві ДПП НП України 01 жовтня 2019 року стосовно ДТП, яка мала місце 30 серпня 2019 року у м. Києві по просп. Московському, 10-б, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №257091 відносно водія т/з Hyundai, днз НОМЕР_1 ОСОБА_5 . Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі №756/13458/19 ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у раніше поданих заявах по суті справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду та/ або неможливість розгляду справи у його відсутність до суду не надходило.

З`ясувавши думку учасників, що прибули у судове засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що напівпричіп бортовий - KRONE 3DP27, днз НОМЕР_2 з 10 червня 2011 року належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року у справі №756/13458/19 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Суд встановив, що 30 серпня 2019 року о 05-55 год. ОСОБА_5 керуючи вантажним автомобілем Hyundai HD 170, днз НОМЕР_1 у м. Києві по просп. Степана Бандери, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із задньою частиною вантажного автомобіля Renault, з напівпричепом KRONE 3DP27, днз НОМЕР_2 , який стояв попереду у зв`язку із увімкненим червоним сигналом світлофора, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, що мала місце 30 серпня 2019 року о 05-55 год. в м. Києві по просп. Степана Бандери, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до полісу №АО/1404696 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, укладеного 12 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «УПСК», забезпечений транспортний засіб Hyundai HD 170, днз НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_5 .

30 серпня 2018 року представником страховика проведено огляд напівпричепу KRONE 3DP27, днз НОМЕР_2 , що підтверджено актом огляду транспортного засобу.

Відповідно до наряду-замовлення №00000000162 від 03 жовтня 2019 року, акту надання послуг №32 від 03 жовтня 2019 року та рахунку на оплату №35 від 03 жовтня 2019 року вартість ремонту напівпричепу KRONE 3DP27, днз НОМЕР_2 становить 37500, 00 грн.

Згідно листа ПрАТ «СК «УПСК» від 16 жовтня 2019 року за вих. №4456 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхового відшкодування оскільки, перевіркою відомостей в Інформаційній базі МТСБУ встановлено, що транспортний засіб Hyundai HD 170, днз НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_5 на момент укладення договору був застрахований в страховій компанії ПАТ «СК «УСГ» за полісом №АМ/6511476.

Відмова обґрунтована тим, що відповідно до ст. 989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застраховано, новий договір страхування є нікчемним. Тому, на момент дорожньо-транспортної пригоди діючим є поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6511476, укладений з ПАТ «СК «УСГ».

Відповідно до полісу №АМ/6511476 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, укладеного 08 листопада 2018 року між ТОВ «Торговельно-Інформаційний сервіс» та ПАТ «СК «Українська Страхова група», забезпечений транспортний засіб Hyundai HD 170, днз НОМЕР_3 , VIN-код - НОМЕР_5 . Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., розмір франшизи 2000,00 грн.

29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Українська Страхова група» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 30 серпня 2019 року за адресою: м. Київ, пров. Московський за участю забезпеченого транспортного засобу Hyundai HD 170, днз НОМЕР_3 . До повідомлення позивач долучив пояснення про обставини настання ДТП та заяву.

Згідно листа ПАТ «СК «Українська Страхова група» від 23 січня 2020 року за вих. №ЦРЦВ-5644 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхового відшкодування оскільки, на момент звернення до страховика причіп KRONE 3DP27, днз НОМЕР_2 був на стадії кінцевого ремонту. Відмова страховика щодо виплати страхового відшкодування мотивована нормою пункту 37.1.3. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відноси, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 1 ст. 2 Закону, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

В Україні ідентифікація дорожніх транспортних засобів здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, розробленої згідно із законами №2658-III та №4038-ХІІ, затвердженої 24 листопада 2003 року спільним наказом Мінюсту України та ФДМ України №142/5/2092 (далі по тексту - Методика).

Відповідно до п. 1.6. Методики ідентифікаційний номер VIN (Vehicle Identification Number) - структуроване поєднання літерно-цифрових позначень, що надаються виробником КТЗ з метою його ідентифікації.

Структура і зміст VIN-коду визначаються міжнародним стандартом 180 3779-1983, гармонізованим з державним стандартом України ДСТУ 3525-97, і він є обов`язковим для застосування в Україні. VIN-код складається з міжнародного коду виробника ДТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів).

Таким чином, VIN-код транспортного засобу є унікальним буквенно-циферним поєднанням, що дозволяє їх розрізняти та ідентифікувати.

Проаналізувавши зміст договорів №АО/1404696 від 12 серпня 2019 року та №АМ/6511476 від 08 листопада 2018 року, а також постанови Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року у справі №756/13458/19, суд доходить висновку, що автомобіль Hyundai HD 170, днз НОМЕР_3 та автомобіль Hyundai HD 170, днз НОМЕР_1 є одним і тим же транспортним засобом.

Таким чином, твердження представника ПАТ «СК «Українська Страхова група» щодо відсутності доказів на підтвердження настання дорожньо-транспортної пригоди між транспортними засобами, вини водія т/з Hyundai, днз НОМЕР_3 в скоєнні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено причіп KRONE, днз НОМЕР_2 , не відповідають фактичним обставинам справи.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 36. 1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п. 36. 7 ст. 36 Закону).

Звернення позивача до суду з даним позовом є реалізацією передбаченого законодавством права на оскарження рішення страховика про здійснення страхового відшкодування в оціненому ним розмірі.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З аналізу вищевказаних норм вбачається ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Встановлено, що актом огляду транспортного засобу від 30 серпня 2019 року представником страховика ПрАТ «СК «УПСК» виявлено та зафіксовано пошкодження напівпричепу KRONE, днз НОМЕР_2 . Вартість завданого матеріального збитку позивачу не визначалася.

Відповідно до Методики, технічний огляд КТЗ є одним з етапів оцінки та дає змогу оцінювачу (експерту) за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Таким чином, оцінка збитку внаслідок ДТП проводиться після огляду пошкодженого транспортного засобу, шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт, запчастин з врахуванням поточного зносу пошкоджених елементів до моменту ДТП.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з тим, що позивач до визначення у встановленому законом порядку суми збитку, завданого йому під час ДТП 30 серпня 2019 року, звернувся на СТО для здійснення ремонту, і станом на 29 жовтня 2019 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» був позбавлений можливості вчинити передбачені законом дії щодо встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, причин та наслідків її настання, встановити розмір заподіяної шкоди позивачу, відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у здійсненні страхової виплати на підставі пункту 37.1.3. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Позивачем надано акт надання послуг ремонту напівпричепу KRONE, днз НОМЕР_2 на суму 37500, 00 грн., за відсутності вирахуваної у встановленому законом порядку суми збитку, завданого йому під час ДТП 30 серпня 2019 року, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 100000, 00 грн., у тому числі витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, в розмірі 37500, 00 грн., а також пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 6513, 66 грн., як похідні позовні вимоги.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 6, 16, 22, 23, 525, 538, 628, 979-980 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

.

Суддя С.І. Кушнір