Рішення № 112110714, 07.07.2023, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5079/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.

за участі секретаря судового засідання Янок М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

В засіданні приймали участь:

представник позивача: Крюкова М. В.;

відповідач: ОСОБА_1 ;

представник відповідача: Довбенко Г. В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" (далі - позивач) подало до суду позовну заяву, у якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь позивача суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4625741 від 16.08.2021 у розмірі 55 450, 00 грн, з яких: 17 000, 00 грн - сума кредиту; 38 450, 00 грн - сума заборгованості за відсотками;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі-товариство) та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту №4625741 (далі-кредитний договір). Згідно умов кредитного договору, товариство надає відповідачу кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Сума кредиту складає 17 000, 00 грн. Товариство свої зобов`язання перед відповідачем виконало, надало кредит в сумі 17 000, 00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед товариством 18.01.2023 між товариством, як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф (далі-договір факторингу), згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Отже, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором у розмірі 55 450, 00 грн, з яких: 17 000, 00 грн - сума кредиту; 38 450, 00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 07.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

11.04.2023 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 69 844, 97 грн, з яких сума кредиту - 19 198, 00 грн, сума заборгованості за відсотками - 36 252, 00 грн, інфляційні втрати - 12 476, 25 грн та 3% річних - 1 918, 72 грн. Вказана заява подана позивачем в порядку ст. 49 ЦПК України, а тому приймається судом до розгляду.

09.05.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якої вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи. Просить суд відмовити у задоволенні позову.24.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач вважає, що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги у позивача доведено належними та допустимими доказами, а тому просить суд позов задовольнити.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке

16.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (товариство) та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту №4625741, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав позичальникові кредит у розмірі 17 000,00 грн строком на 30 днів до 15.09.2021 зі сплатою відсотків за користування коштами.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 17 000,00 грн., строк кредиту 30 днів, тип процентної ставки фіксована.

Знижена процентна ставка 1,425 % в день та застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в п. 1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк (п. 1.5.2. кредитного договору).

Згідно з п.4.1. кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 - 4.5 кредитного договору.

Відповідно до п. 4.2.2. кредитного договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Відповідно до п. 5.4 договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п. 5.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договором факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди позивача.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед товариством 18.01.2023 між товариством, як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Сторонами не заперечується, що відповідачем були здійснені часткові оплати за кредитним договором на загальну суму 15 006, 50 грн, а саме: 15.09.2021 в сумі 7 267, 50 грн; 08.10.2021 в сумі 7 429, 00 грн та 15.11.2021 в сумі 310, 00 грн.

Відповідно до вимог п. 1.5.2. позивачем за період з 16.08.2021 по 14.09.2021 було нараховано відповідачу проценти за зниженою процентною ставкою 1,425 % в день в сумі 7 267, 50 грн (17000*1,425%*30днів). Суд погоджується з вірністю такого розрахунку.

Воночас, щодо нарахування позивачем процентів за інший період слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 договору.

Сторони домовилися, що у випадку, якщо в споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту з ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Отже, за умовами укладеного між товариством та відповідачем кредитного договору, сторони визначили, що строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль.

Суд наголошує, що доказів того, що відбулась пролонгація строку кредиту з ініціативи споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору, позивач не надав та матеріали справи таких відомостей не містять, а відтак нарахування процентів понад 90 днів поспіль є неправомірним.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після продовження строку кредитного договору припинилося після спливу 90 днів, тобто до 16.12.2021.

Таким чином, враховуючи автопролонгацію кредитного договору, строк кредиту був продовжений на 90 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою згідно з п. 1.5.1. кредитного договору.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала на існування двох різних значень терміну «користування чужими грошовими коштами». Перше це отримання боржником можливості правомірно платити кредитору борг протягом визначеного часу. Друге значення прострочка грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, однак неправомірно не платить їх.

Велика Палата ВС прийшла до висновку, що наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочки виконання грошового зобов`язання (як договірного так і не договірного), є нарахування процентів річних у відповідності до ч. 2 статті 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати виплату процентів, розмір яких визначено законом або договором за правилами ч. 1 статті 1048 ЦК України.

Враховуючи викладене, визначальним у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов`язання. До цього моменту можливо нарахування процентів як плати, згідно до частини першої статті 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виник обов`язок сплатити проценти за зниженою процентною ставкою 1,425 % в день в сумі 7 267, 50 грн (17000*1,425%*30днів) та за стандартною процентною ставкою 1, 90 % в день в сумі 29 070, 00 грн (17000*1,90%*90днів), а всього на загальну суму 36 337,50 грн.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію`електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом M732490, який зазначений у тексті договору у розділі «Реквізити та підписи сторін», а також додатку до кредитного договору про сукупну вартість кредиту. Таким чином, між товариство та відповідачем було укладено кредитний договір на умовах фінансового кредиту.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)ю

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Приписами ст. 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на те, що відповідачем розрахунок заборгованості за кредитним договором щодо тіла кредиту не спростований, а тому суд приходить до висновку, щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 17 000, 00 грн, а відтак позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором в сумі 15 006, 50 грн, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом в сумі 21 331, 00 грн (36 337,50 грн - 15 006, 50 грн).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12 476, 25 грн та 3% річних в сумі 1 918, 72 грн, суд зазначає таке.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд також звертає увагу, що положення статей 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних лише на суму основного боргу.

Суд не погоджується з вірністю здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, оскільки позивачем було здійснено таке нарахування в тому числі на нараховані проценти за користування кредитом.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу - 17 000, 00 грн, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, встановив, що розмір інфляційних втрат складає 4 226, 60 грн. (17000,00x1.24862402-17000,00грн =4226,61грн),при заявлених - 12 476, 25 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc(104,50 : 100)x(103,10 : 100)x(102,70 : 100)x(103,10 : 100)x(100,70 :100)x(101,10 : 100)x(101,90 : 100)x(102,50 : 100)x(100,70 : 100)x(100,70 :100)x(100,80 : 100)x(100,70 : 100)= 1.24862402.

Розмір 3% річних складає 589, 64 грн (17000,00 грнx 3 % x 422 : 365 : 100 = 589, 64 грн), при заявлених - 1 918, 72 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити, що за приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правової допомоги від 07.07.2022 №07/07-2022, звіту від 15.03.2023, рахунку на оплату по замовленню від 15.03.2023 №239/15/03, платіжної інструкції від 16.03.2023 №179 на суму 8 000, 00 грн.

Таким чином судом встановлено, що позивач отримав правничу допомогу та поніс витрати в сумі 8 000, 00 грн.

Представник відповідача вважає, що вказані витрати є завищеними, тобто неспівмірними зі складністю судової справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000, 00 грн.

Крім того, оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1658,06грн(43147,25грнх 2 684, 00 грн / 69 844, 97 грн).

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 142, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" заборгованістьза кредитним договором в розмірі 43 147, 25 грн, в тому числі основний борг в сумі 17 000, 00 грн, відсотки за користування кредитом в сумі 21 331, 00 грн, 3% річних в сумі 589, 64 грн та інфляційні втрати в сумі 4 226, 61 грн

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 658, 06 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3 000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" (код ЄДРПОУ 44559822, адреса: м.Київ, вул.Загородня, 15, оф.118/2, 03150);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 11.07.2023.

Суддя Левчук О. В.