Вирок № 112109689, 11.07.2023, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/3232/22

провадження № 1-кп/527/51/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине Полтавської області кримінальне провадження №62022170020000490 від 18.07.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тимченки Зміївського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України на посаді кранівника транспортного відділення зенітного ракетно - артилерійського взводу зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) № 78 від 03.04.2022 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації старшого солдата ОСОБА_6 призначено на посаду водія - кранівника транспортного відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. З 03.04.2022 ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язують старшого солдата ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, старший солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26.03.2022, строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26.04.2022, строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 годин 30 хвилин 25 травня 2022 року, строком на 90 діб.

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, старший солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби за мобілізацією, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 28.05.2022 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Старший солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації у військовому званні «старший солдат», перебуваючи на посаді водія - кранівника транспортного відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно тимчасово ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 28.05.2022 в ході виконання бойових завдань, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 та до 25.08.2022 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) №226 від 25.08.2022 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації старшого солдата ОСОБА_6 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_7

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України не визнав. Пояснив, що він перебував на військовій службі з 2004 року. Військову службу на посаді водія у зенітно - ракетному дивізіоні в\ч НОМЕР_1 йому періодично пропонував ОСОБА_7 , проте він відмовлявся, в зв`язку з незадовільним станом здоров`я. В лютому 2022 року він також пропонував військову службу в його частині. 02.04.2022 року вони зустрілись в м. Зміїв Харківської області, ОСОБА_7 привіз його до зенітно - ракетного дивізіону. Начальник штабу зенітно - ракетного дивізіону ОСОБА_8 попросив у нього військовий квиток і витяг з наказу з останнього місця несення служби, сказав, що на наступний день все оформить. На наступний день вони з ОСОБА_8 поїхали до штабу бригади. ОСОБА_8 пішов до стройової частини штабу, через деякий час вийшов і сказав, що його ( ОСОБА_9 ) зараховано в розпорядження командира військової частини. ОСОБА_6 повідомив, що він не пройшов ВЛК, проте йому сказали, що пройде пізніше. Він отримав форму, зброю та його повезли до зенітно - ракетного дивізіону, де він переночував, вранці зайшов ОСОБА_10 і сказав, що він направляється до бойової позиції. В подальшому , він перебував на військовій службі, періодично змінюючи бойові позиції та місце дислокації. Повідомив, що 27.05.2022 року, перебуваючи на позиції, він відкрив вогонь по безпілотнику, оскільки не було відомо чий він, чи збив його він не знає. Увечері 27.05.2022 року приблизно о 17 годині приїхав ОСОБА_11 та повідомив, що його ( ОСОБА_9 ) викликає начальник батареї ОСОБА_16. Спочатку вони поїхали в Чугуїв, але в дорозі хтось зателефонував ОСОБА_10 і він сказав водію їхати до ІНФОРМАЦІЯ_8, щоб перевірити ОСОБА_9 на стан алкогольного сп`яніння. В зв`язку з застосуванням заходів примусу, він змушений був підписати протокол про вживання алкоголю під час проходження служби. Десь о 15 год 28.05.2022 року за ним приїхав ОСОБА_11 , забрав його та повідомив, що йому надано звільнення й дав номер телефону ОСОБА_16 для вирішення питання про його повернення після звільнення 30.05.2022 року. Дозвіл на звільнення був наданий в усній формі. ОСОБА_6 повідомив, що він зателефонував ОСОБА_12 , який надав йому паролі для проїзду через блокпости. 30.05.2022 року він зателефонував ОСОБА_13 , але той наказав сидіти вдома і чекати його дзвінка. Після цього ніхто з ним не зв`язувався. Він намагався шляхом смс-повідомлень з`ясувати як йому повернутись на службу, але ніхто нічого не пояснював. Повідомив, що 30.05 і 01.06.2022 року він був у лікаря. Вказав, що в середині червня 2022 року він звертався до воєнкомату в м. Зміїв, де повідомив про свою ситуацію. Лише 22.07.2022 року слідчий викликав його на 25.07.2022 року. Пояснив, що він не повернувся до військової часини після звільнення, бо не знав куди. Повідомив про допущені порушення під час його мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_9 не мобілізував його, він з 2020 року є обмежено придатним до військової служби, проте стан його здоров`я в в\ч ніхто не з`ясовував. Повідомив, що він отримав грошове забезпечення військовослужбовців та бойові за квітень 2022 року, за травень 2022 року не отримував.

Не дивлячись на невизнання своєї вини ОСОБА_6 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується показами свідків по справі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він працює на посаді заступника командира зенітного ракетно - артилерійського дивізіону з морально - психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 . Зазначив, що всім військовослужбовцям роз`яснюються правила поведінки та наслідки їх порушення. Солдат ОСОБА_6 був призваний на військову службу під час мобілізації. 28.05.2022 року йому стало відомо про те, що старший солдат ОСОБА_6 самовільно залишив місце служби. Відповідний дозвіл на звільнення йому не надавався. Особисто до нього з питань надання увільнення та щодо добровільного повернення до в\ч ОСОБА_6 з 28.05.2022 року не звертався. Командуванням батареї вживались заходи до розшуку ОСОБА_6 , які саме йому не відомо. На момент самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 був без зброї. Повідомив, що особисто він участі в службовому розслідуванні не приймав, зв`язок з ОСОБА_6 не встановлював. Перевірку за вказаним фактом проводив його підлеглий ОСОБА_15 . З результатами службового розслідування ОСОБА_6 не був ознайомлений, в зв`язку з невстановленням місця його перебування. Безпосереднім керівником ОСОБА_6 був ОСОБА_16 - начальник батареї. Про якість конфлікти у ОСОБА_6 , під час проходження служби, йому не відомо. Пояснив порядок надання дозволу на увільнення (залишення в\ч): особа, яка бажає отримати звільнення звертається до командира підрозділу з рапортом та надає докази поважності причин. Всі дозволи оформляють відповідним чином (накази тощо). Після закінчення увільнення, військовослужбовець узгоджує з командиром місце та час повернення.

Свідок ОСОБА_15 , який є заступником командира 2 зенітно- ракетної батареї з морально - психологічного забезпечення зенітного ракетно - артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_2 , в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 проходив службу в іншій батареї. 28.05.2022 року йому стало відомо, що ОСОБА_6 самовільно покинув місце несення служби, закріплена за ним зброя залишилась в підрозділі. Напередодні ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що було предметом перевірки. Повідомив , що з метою розшуку ОСОБА_6 намагались дозвонитись його родичам, сім`ї. Вказав, що ним проводилось службове розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби солдатом ОСОБА_6 , в ході якого наявності поважних причин для залишення військової частини ОСОБА_6 встановлено не було. В ході службового розслідування проводилось опитування ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Пояснив, що в разі необхідності отримати звільнення, військовослужбовець звертається до безпосереднього керівника, який в подальшому доповідає відповідному керівництву, дозвіл на увільнення повинен бути в письмовому вигляді.

ОСОБА_18 , заступник командира зенітно - ракетної батареї в/ч НОМЕР_2 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що солдат ОСОБА_6 28.05.2022 року самовільно залишив військову частину, причини вказаного йому не відомі. Пояснив, що увільнення військовослужбовця можливе лише за письмовим дозволом командира бригади чи його заступника.

ОСОБА_10 , заступник командира зенітно - ракетної батареї з морально - психологічного забезпечення зенітного ракетно - артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_2 , повідомив суду, що ОСОБА_6 проходив військову службу у в\ч НОМЕР_1 , був мобілізований у березні чи квітні 2022 року. Пояснив, що він був його безпосереднім командиром. Зазначив, що він ОСОБА_6 дозволу на залишення в\ч не давав та його не відпускав, ОСОБА_6 з рапортами на звільнення не звертався. Після самовільного залишення в\ч ОСОБА_6 з ним не зв`язувався. Про будь - які поважні причини відсутності ОСОБА_6 за місцем проходження військової служби йому не відомо.

З приводу обставин самовільного залишення в\ч 28.05.2022 року ОСОБА_6 надавав пояснення в ході службового розслідування.

Свідок ОСОБА_19 , командир відділення, в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 був водієм у його відділенні близько місяця. 27.05.2022 року приїхав замполіт і забрав ОСОБА_6 , після цього він його не бачив. Повідомив що він ОСОБА_6 не відпускав, бо не мав таких повноважень. Вказав, що десь через 3 дні, через тиждень після цього , йому телефонував ОСОБА_6 та запитував як йому повертатись до в\ч, на що він йому відповів, щоб звертався до своїх командирів. Характеризував ОСОБА_6 позитивно. Повідомив, що про службове розслідування йому нічого не відомо.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 підтвердили факт самовільного залишення місця несення служби військовослужбовцем ОСОБА_6 .

Крім показів свідків, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується також наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- витягом з наказу командира в\ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2022 року № 78, згідно якого: нижчепойменованих військовозобов`язаних, відповідно до мобілізаційного плану, зарахувати до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 03.04.2022 року , а на трьохразове харчування в польових умовах з вечері 3.04.2022 року і призначити на посади: ІНФОРМАЦІЯ_2 : п.5 військовослужбовця за призовом старшого солдата ОСОБА_6 - водія - кранівника транспортного відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону. Вважати таким, що з 03.04.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою… (а.с.130 т.1);

- військовим квитком серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_6 , виданим 15.04.2004 року ІНФОРМАЦІЯ_10, який містить відмітку про проходження військової служби ОСОБА_6 у в\ч НОМЕР_1 на посаді водія - кранівника;

-повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення за № 3315 від 07.07.2022 року, відповідно до змісту якого посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 28.05.2022 року, в ході виконання бойових завдань в районі м. Харків, було виявлено відсутність військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_6 , який самовільно залишив місце несення служби з метою ухилитися від військової служби в бойовій обстановці та зник в невідомому напрямку без зброї. Організовані командуванням військової частини пошуки військовослужбовця позитивного результату не дали (а.с.114 т.1);

-рапортом командира зенітного ракетно - артилерійського дивізіону ОСОБА_22 від 28.05.2022 року за № 1247\р, відповідно до якого 28.05.2022 року при доставленні військовослужбовця з відділення військової ІНФОРМАЦІЯ_4 до місця розташування підрозділу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації водій - кранівник транспортного відділення зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону в\ч НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_6 втік, спроби наздогнати його результату не принесли (а.с.115 т.1, а.с.69 т.2);

Посилання захисника на те, що вказаний рапорт складений після проведення службового розслідування, оскільки резолюція на ньому стоїть лише 08.06.2022 року є безпідставним, оскільки як вбачається з вхідної дати документу, він надійшов 29.05.2022 року, а резолюція містить вказівку «Провести службове розслідування в термін до 08.06.2022 року»;

-актом службового розслідування, відповідно до якого згідно бойового розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 14.02.2022 року № 21т-оп та бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2022 року № 301\130\т на застосування особового складу підрозділів військової частини НОМЕР_1 , особовий склад зенітного ракетно - артилерійського дивізіону залучено до виконання завдань за призначенням, пов`язаних із захистом суверенітету країни, її територіальної цілісності та недоторканості в умовах воєнного стану та відсічі збройної агресії рф. З рапорту командира зенітного ракетно - артилерійського дивізіону ОСОБА_22 від 28.05.2022 року за № 1247\р стало відомо, що 28.05.2022 року, в ході виконання бойових завдань в районі місця розташування зенітного ракетно - артилерійського дивізіону, було виявлено відсутність військовослужбовця за призовом по мобілізації водія - кранівника транспортного відділення зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону старшого солдата ОСОБА_6 , який самовільно залишив місце військової служби. Вжиті заходи щодо з`ясування місцезнаходження ОСОБА_6 , а саме: спроби встановити телефонний зв`язок з ним, з його родичами, пошуки в розташуванні інших підрозділів, опитування інших військовослужбовців, позитивних результатів не дали, серед зниклих безвісти він не рахується. За час проходження служби ОСОБА_6 зарекомендував себе посередньо, дисциплінарних стягнень під час проходження військової служби не має (а.с.117-121 т.1, а.с.70-75 т.2);

-витягом з наказу командира в\ч НОМЕР_1 ( з основної діяльності) від 31.05.2022 року № 698 «Про результати проведення службового розслідування» (а.с.122-126 т.1, а.с.76-80 т.2);

-витягом з наказу командира в\ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2022 року № 226, згідно якого військовослужбовця за призовом старшого солдата ОСОБА_6 , колишнього водія - кранівника транспортного відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону, який перебуває в розпорядженні командира в\ч НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину 28.05.2022 року та якому призупинено військову службу у ЗСУ наказом командира в\ч НОМЕР_1 від 25.08.2022 року № 265-РС, призупинити строк військової служби, вислугу у військовому званні та вислугу років для випати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключити зі всіх видів забезпечення з 28 травня 2022 року. З 25 серпня 2022 року виключити із списків особового складу частини (а.с.133 т.1).

Враховуючи викладене, беручи до уваги всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, в діях ОСОБА_6 суд встановив наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в ч. 2 ст. 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).

Вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження і доведена повністю.

Суд критично відноситься до не визнання вини обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та розцінює це як обраний спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, оскільки покази обвинуваченого спростовуються вищенаведеними по справі доказами, а саме, показами свідків та іншими доказами, які були досліджені судом та узгоджуються між собою.

Так, в обґрунтування невинуватості обвинуваченого, захистом було надано роздруківки скріншотів повідомлень з телефону, що належить ОСОБА_6 (а.с.202-203 т.1). Проте, вказані роздруківки підтверджують факт перебування останнього поза межами військової частини. Отримання ОСОБА_6 на мобільний телефон паролей для проїзду блокпостів та переписка з приводу місцезнаходження його речей й можливості повернення до в\ч не спростовують факту самовільного залишення ним військової частини та не є дозволом на увільнення. В той же час, жодне смс не підтверджує факту надання керівництвом в\ч НОМЕР_1 дозволу ОСОБА_6 на залишення в\ч (увільнення, відпустка тощо).

Пояснення ОСОБА_6 з приводу того, що він намагався повернути до в\ч та повідомляв про ситуацію у воєнкоматі в м. Зміїв, не підтверджуються жодними доказами.

Позиція захисту в частині того, що ОСОБА_6 не набув статусу військовослужбовця та не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України є неспроможною, оскільки відповідно до витягу з наказу командира в\ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2022 року № 78, військовозобов`язаних, відповідно до мобілізаційного плану, зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 03.04.2022 року , а на трьохразове харчування в польових умовах з вечері 3.04.2022 року і призначено на посади: ІНФОРМАЦІЯ_2 : п.5 військовослужбовця за призовом старшого солдата ОСОБА_6 - водія - кранівника транспортного відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону. Вважати таким, що з 03.04.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Посилання ОСОБА_6 на ймовірні допущені порушення в ході його мобілізації не спростовують факту самовільного залишення ним військової частини, оскільки факти перебування його на військовій службі на посаді водія - кранівника транспортного відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону в\ч НОМЕР_1 ; проходження військової служби, перебування на позиціях, виконання бойових завдань, отримання грошового утримання військовослужбовця у квітні 2022 року, ним не заперечуються.

Твердження захисника про несвоєчасність внесення відомостей за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 до ЄРДР, не долучення пояснень до акту службового розслідування, проведення службового розслідування за один день та не ознайомлення ОСОБА_6 з його результатами не спростовують винність дій ОСОБА_6 та правильність кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України.

Пояснення, зібрані в ході проведення службового розслідування, не мають доказового значення, оскільки відповідно до вимог ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Надання акту службового розслідування для ознайомлення ОСОБА_6 не було можливим, в зв`язку з його відсутністю у військовій частині та не встановлення його місцезнаходження в той період.

Посилання захисника на те, що в порушення вимог КПК України ОСОБА_6 не було вручено копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування є безпідставними з наступних підстав.

Ч. 4 ст. 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акта додається, зокрема, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу). На підставі ст. 293 КПК України прокурор зобов`язаний під розписку надати копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що стороною обвинувачення дотримано вимоги вищезазначеної норми кримінального процесуального закону в повному обсязі.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 , в присутності двох понятих, відмовився отримати копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів та розписуватися у розписці про їх отримання.

Суд також бере до уваги, що в підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_6 було надано копію обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та він ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі.

Клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими, в зв`язку з наданням їх копій, не підлягає задоволенню, оскільки прокурором в судовому засіданні були долучені оригінали документів, які були досліджені в ході судового розгляду.

На підставі ст. 65 КК України, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому призначене особі судом покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , в ході судового засідання не встановлено.

ОСОБА_6 раніше не судимий, вчинив умисний тяжкий злочин. Має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.63 т.2).

ОСОБА_6 , на протязі 2005-2017 років, мав неодноразові заохочення за місцем проходження служби (а.с.24-26 т.1? а.с.59-61 т.2).

Відповідно до витягу з наказу командира в\ч НОМЕР_1 від 25.08.2022 року № 226, військовослужбовця за призовом старшого солдата ОСОБА_6 , колишнього водія - кранівника транспортного відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону, який перебуває у розпорядженні командира в\ч НОМЕР_1 , який самовільно залишив в\ч 28.05.2022 року та якому призупинено військову службу в ЗСУ наказом командира в\ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.08.2022 року № 265-РС, призупинено строк військової служби, вислугу у військовому званні та вислугу років для виплат надбавки за вислугу років і призначення пенсії, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключити зі всіх видів забезпечення з 28.05.2022 року; з 25.08.2022 року виключено із списків особового складу частини (а.с.133 т.1).

Відповідно до службової характеристики від 30.05.2022 року , за місцем проходження військової служби ОСОБА_6 характеризується посередньо (а.с.142 т.1).

За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно (а.с.62 т.2).

Як вбачається з медичної характеристики солдата ОСОБА_6 , за час проходження військової служби у в\ч НОМЕР_1 з 03.04.2022 року, останній за медичною допомогою не звертався, на диспансерному обліку не перебуває, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває; діагноз: практично здоровий (а.с.143 т.1).

Відповідно до довідки Полтавської міської медичної частини № 23 від 04.04.2023 року, загальний стан здоров`я ОСОБА_6 на теперішній час характеризується як задовільний (а.с.12 т.2).

Згідно довідок поліклініки Зміївської ЦРЛ № 154 та № 197, ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 146 т.1).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, суд враховуючи тяжкість злочину, особу винного та обставини справи, дійшов до висновку про можливість призначення покарання в мінімальній межі, встановленій ч. 5 ст. 407 КК України.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого, обставини скоєння злочину, продовження воєнних дій на території України, положення ст.ст.177-178 КПК України та те, що ОСОБА_6 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, запобіжний захід до набранням вироком законної сили відносно останнього необхідно продовжити у виді тримання під вартою.

Цивільний позов не заявлявся, витрати на проведення експертиз відсутні.

Питання речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили, залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу взяття під варту, тобто з 21.10.2022 року.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1