Постанова № 112101986, 10.07.2023, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/704/23

Провадження № 3/382/523/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Лещенка С. О., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульноїполіції умісті Борисполіуправління патрульноїполіції уКиївській областіДепартаменту патрульноїполіції Національноїполіції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 454734 від 05.05.2023 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому зазначено, що 05.05.2023 року о 13 год. 17 хв. в Київській області м.Яготин по вул. Пирятинська, 3 особа керувала автомобілем «Хундай Туксон» д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер 6820 та в найближчому закладі охорони здоров`я КНП «ББЛІЛ м. Бориспіль» вул. Котляревського, 1 відмовився, дана відмова фіксувалася на нагрудні відеокамери 475267, 286770, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав. Захисник в судовому засіданні просив закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Подав відповідне клопотання, в якому зазначив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, наявний у справі оптичний диск є копією усіченого, а не безперервного відеозапису технічного приладу, без зазначення його моделі та маркування (ідентифікації), тобто матеріали справи не містять інформацію про джерело походження такого відеозапису, що не дає можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру було проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень прав дорожнього руху. Відеофайли не містять процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій, тобто повної картини обставин справи від початку зупинки ТЗ до моменту складання протоколу, зокрема відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного за допомогою засобу (засобів) спеціального технічного приладу, що дозволені до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спільний наказ МОЗ і МВС від 09.11.2015 р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»). Наявний відеозапис не містить в собі фіксації складання працівниками поліції та його вручення ОСОБА_1 направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я на стан алкогольного сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Всупереч цьому, співробітники поліції, без пропозиції застосування спеціальних технічних засобів, наполягли водієві відразу проїхати до медичного закладу охорони здоров`я, що розташовано в іншому місті області (м. Бориспіль), а такий огляд повинен проводитися у найближчому закладі охорони здоров`я - КНП «Яготинська центральна районна лікарня», якій надано право на його проведення. Цим фактором і скористалися поліцейські, про що свідчить про заздалегідь цілеспрямоване небажання поліції везти водія на медичний огляд, а як наслідок склали протокол про адміністративне правопорушення. Суду не надано інших об`єктивних даних про подію, під час якої ОСОБА_1 начебто відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ. Тому, на думку сторони захисту, наявні у справі документи не можуть відповідати критеріям належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені (зафіксовані) у них обставини викликають очевидні сумніви, які не можуть бути покладеними в основу доведеності його винуватості. Усі відео файли надані суду в копіях усічених файлів фіксації події правопорушення, не підписані електронним підписом відповідного суб`єкта владних повноважень, тому не можуть враховуватись судом в якості допустимих та достатніх електронних доказів на підтвердження провини мого підзахисного за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Про надходження на розгляд суду вказаної справи було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Відсутність прокурора при розгляді справи не перешкоджає її розгляду по суті та не є підставою для закриття провадження в справі. Крім того, відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність прокурора при розгляді справи не є підставою для відмови судом щодо встановлення обставин та наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення в діях/бездіяльності особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи встановлено, що 05.05.2023 року о 13 год. 17 хв. в Київській області м. Яготин по вул. Пирятинська, 3, ОСОБА_1 керував автомобілем засобом «Hyundai Tucson» («Хундай Туксон») д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи сторони захисту суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.

У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.

Суд вважає доведеним факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_3 та підставність зупинення транспортного засобу працівниками поліції, що в тому числі підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (файл «КУЛИНИЧ») та копією постанови серії ЕАС № 6940928 від 05.05.2023.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) - ПДР не містять.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

Згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан наркотичного чи іншого сп`яніння. Огляд водія на стан наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також вказано, що огляд на стан алкогольного сп`яніння він пройти відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується у своїй сукупності:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 454734 від 05.05.2023 р.;

- копією постанови серії ЕАС № 6940928 від 05.05.2023 р.;

- рапортом від 05.05.2023 р.;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.05.2023 р.;

- розпискою від 05.05.2023 року ОСОБА_2 про отримання автомобіля від працівників поліції із зобов`язанням не передавати його ОСОБА_1 ;

- довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія від 08.05.2023 р;

- довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 08.05.2023 р.;

- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачаються неодноразові вимоги працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та триваюче у часі ігнорування особою цих неодноразових вимог щодо проходження огляду, тобто фактичну відмову від такого огляду;

Окремо суд звертає увагу на досліджені в судовому засіданні відеозаписи події, долучені поліцейськими на ДВД-диску, на яких зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_3 , встановлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, їх неодноразова пропозиція/вимога до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Як вбачається з відеофайлу « ОСОБА_3 » на відрізку часу 13:24:39-13:24:42 на запитання поліцейського «спиртні напої вживали?» ОСОБА_1 відповів «да». На відрізку часу 13:24:53-13:25:07 на запитання поліцейського «до лікаря нарколога або на місці будете проходить тест?» ОСОБА_1 відповів «шо ви хочете». На відрізку часу 13:25:08-13:25:20 поліцейський знов пропонує пройти огляд на приладі «Драгер» або найближчому закладі, ОСОБА_1 відповіді не дає.

На цьому ж відеофайлі на відрізку часу 13:25:55-13:26:01 поліцейський запитує «будем проходить огляд?» на що ОСОБА_1 чітко відповідає «нєт», поліцейський запитує «відмовляєтесь проходить огляд?» ОСОБА_1 відповідає «да, я ставлю машину і всьо». Також як вбачається із цього відеофайлу, після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан спяніння працівниками поліції було розпочато складання протоколу, який було складено та вручено ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що відеофайл « ОСОБА_3 » з боді камери поліцейського в своїй сукупності відображає вищезазначені події. Як вбачається з переглянутих в судовому засіданні відеофайлів на них зафіксовано обставини події із якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, встановлення поліцейськими ознак алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду. Крім цього, ОСОБА_1 на відеозаписі визнав факт вживання алкогольних напоїв.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину встановлення працівниками поліції наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 із дотриманням відповідної процедури; відповідні ознаки, озвучені поліцейським водію відповідно до відеозапису події, повністю тотожні ознакам, які зазначені у протоколі, та відповідають п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735(далі-Інструкція).

Доводи сторони захисту про те, що відеозйомка не проводилась безперервно суд відхиляє, оскільки з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції в повному обсязі виконали вимоги Інструкції та вимог ст. 266 КУпАП. Доказів порушення працівниками поліції вказаної Інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та не подані.

Крім цього, викладене також спростовує доводи про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння розпочата та проведена безпідставно.

Вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обставини, які зазначені в протоколі, повністю узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 05.05.2023 року за участю ОСОБА_1 .

Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Отже вищеперелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами захисника та поясненнями ОСОБА_1 , які заперечують його вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 чітко, зрозуміло, беззастережно і безумовно відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я в принципі (назва закладу охорони здоров`я поліцейським не називалася, а ОСОБА_1 її назвою не цікавився), суд оцінює його таку відмову як безумовну відмову від проходження огляду у будь-якому закладі охорони здоров`я (як у найближчому, так і у будь-якому іншому). Тож у даному випадку підлягають відхиленню доводи сторони захисту в тій частині, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння містить найменування закладу охорону здоров`я КНП «ББЛІЛ», а не КНП Яготинської міської ради «Яготинська центральна міська лікарня».

При цьому, суд зазначає, що оскільки на пропозицію поліцейського пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі ОСОБА_1 чітко відмовився, то видача направлення для огляду у медичному закладі не була обов`язковою. Тож суд відхиляє доводи захисту про те, що процедура направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я не відповідали положенням чинного законодавства.

При цьому, суд також зазначає, що матеріалами справи доведений факт неодноразової пропозиції працівниками поліції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від чого ОСОБА_1 відмовився. Та обставина, що працівниками поліції було поставлено водія перед вибором та одночасно зроблену пропозицію пройти огляд або на місці зупинки транспортного засобу, або в медичному закладі, жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.

Також суд враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені особою, яка притягається до відповідальності, характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними факти керування особою транспортним засобом, встановлення ознак алкогольного сп`яніння, неодноразових пропозицій/вимог пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, що є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях особи елементів правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.

Даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Наведені стороною захисту аргументи ніяким чином не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані, а саме відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі, та відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка, як вже зазначалося, встановлює відповідальність не лише за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння безпосередньо, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду.

Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Тож суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 30, 40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та стягнути з нього 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя М. М. Нарольський