Ухвала суду № 112097241, 04.07.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 182/1559/22

Провадження №1-кп/204/275/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020040000000537 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , обвинувачених: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим: ОСОБА_16 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України, ОСОБА_20 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_18 , обвинуваченому у вчиненні кримінального, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, у виді домашнього арешту строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченими тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна, також обвинувачені розуміють, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, а також тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винуватими у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, мають соціальні зв`язки з іншими особами на території Дніпропетровської області та території України, тому можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, також реалізації даного ризику спонукає й введення воєнного стану на територію України. Невідворотність покарання за кримінальні правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчинених кримінальних правопорушеннях, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останніх від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Окрім цього, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_16 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки після відкриття матеріалів досудового розслідування останній ознайомлений із їх показаннями, місцями мешкання, засобами зв`язку, місцем роботи тощо. Тобто з метою спотворення чи зміни ними своїх свідчень, відмови від давання свідчень, обвинувачений через інших осіб може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, яких під час судового розгляду ще не допитано. Крім того, ОСОБА_16 може накопичити фінансові ресурси та інші цінності, з використанням яких він може чинити протиправний вплив на свідків, інших обвинувачених та учасників провадження, а також безперешкодно виїхати за межі України. Також, обвинувачений ОСОБА_16 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки обвинувачений схильний до їх вчинення, що підтверджується тривалим періодом вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, що підтверджується репутацією самого обвинуваченого ОСОБА_16 , який кримінальні правопорушення проти власності вчиняє систематично, що надає підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_16 існує виключно за рахунок грошових коштів, отриманих внаслідок скоєних кримінальних правопорушень. Застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, у тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не в змозі запобігти настанню вказаних ризиків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_16 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_15 підтримала думку свого підзахисного.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_20 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_7 підтримав думку свого підзахисного.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_18 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані суду клопотання, матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року відносно обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_20 було змінено запобіжний захід на нічний домашній арешт строком на 60 діб, а саме до 15 липня 2023 року. Відносно ОСОБА_18 було продовжено строк дії запобіжного заходу.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Відповідно до ч.6 цієї ж статті, строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Так, прокурором у своїх клопотаннях, а також у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме у обвинуваченого: ОСОБА_16 - п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у обвинувачених: ОСОБА_20 та ОСОБА_18 - п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з обвинувальним актом обвинувачений ОСОБА_16 - обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України, обвинувачені ОСОБА_20 та ОСОБА_30 - обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України.

При розгляді клопотання прокурора, колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому, колегія суддів не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Між тим, колегія суддів виходить з вірогідності причетності обвинувачених до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_16 - обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, обвинувачені ОСОБА_20 та ОСОБА_30 - обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду.

Окрім цього, на користь існування вказаного ризику колегією суддів також береться до уваги те, що обвинувачені згідно обвинувачення на протязі тривалого періоду часу продовжували вчиняти інкриміновані їм кримінальні правопорушення.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією Російської Федерації проти України, у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинувачених.

Вирішуючи питання про існування передбаченого кримінальним процесуальним законом ризику неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, колегія суддів відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Таким чином, колегія суддів, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинувачених.

Оцінюючи доводи прокурора про можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинуваченого ОСОБА_16 , колегія суддів виходить із суті пред`явленого обвинувачення останньому, об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 255-1, 255-2 КК України, ролі його у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до примітки до ст. 255 КК України, під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності. Під особою, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти особу, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив.

Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_16 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, свідки ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_16 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід окремо зазначити, що для здійснення тиску на свідків достатньо того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, може вчинити дії, покликані на примушення свідків до надання неправдивих показань або ж відмову від їх надання.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення ОСОБА_16 , колегія суддів повторно зазначає, що вказаний ризик не може бути врахований колегією суддів, оскільки згідно наданими прокурором відомостями про особу обвинуваченого такий ризик нічим не підтверджується.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки на цей час обвинувачені продовжують обвинувачуватися у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушення, враховуючи те, що на цей час продовжує існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити відносно обвинувачених: ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів та з покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 01 вересня 2023 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин не відлучатися з місця фактичного проживання, а саме АДРЕСА_1 (за винятком виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування обвинуваченого у житлі).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_16 обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, свідками; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники поліції, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників Відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_16 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 01 вересня 2023 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин не відлучатися з місця фактичного проживання, а саме АДРЕСА_2 (за винятком виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування обвинуваченого у житлі).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_20 обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, свідками; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що працівники поліції, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників Відділення поліції ГУНП в Запорізькій області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_20 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 01 вересня 2023 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин не покидати приміщення будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в якому він фактично проживає (за винятком випадків необхідності отримання ОСОБА_18 невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування обвинуваченого у житлі).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_18 обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, свідками; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що працівники поліції, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3