Ухвала суду № 112096640, 10.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 липня 2023 р. Справа № 120/2372/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій органу Пенсійного фонду щодо припинення нарахуванні та виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року №713.

Ухвалою суду від 27.04.2023 року відкрито провадження у цій справі.

Разом з тим, під час розгляду матеріалів справи судом було встановлено пропущення строку звернення до суду, у зв`язку з чим винесено ухвалу від 16.05.2023 року про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження. Вказаною ухвалою встановлено спосіб та строк усунення недоліків.

Так, на виконання вимог ухвали позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду. У вказаній заяві позивач вказує, що застосування строків звернення у вказаній категорії справ фактично легалізує допущення триваючих порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 10, 12-2, 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан. Воєнний стан на території України неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Питання здійснення правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII, відповідно до якої правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України (ч.1 ст.26). Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст.26 Закону № 389-VIII).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

З огляду на зазначене, суд також вважає за потрібне зауважити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Ілхан проти Туреччини (№ 22277/93 від 27.06.2000 року) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку. Аналогічний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 697/2360/21.

Суд враховує, що особи, які перебували та/чи перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, оскільки статус військовослужбовців обумовлений наявністю високих ризиків під час виконання службових обов`язків та під час захисту Вітчизни. Суд зазначає, держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо її захисту в умовах воєнного часу та дозволяти вчиняти триваюче порушення прав, нехтуючи легітимними очікуваннями осіб.

Отже суд дійшов висновку, що строк на звернення до суду позивача із даними вимогами підлягає поновленню. Інакший судовий розсуд призведе до порушення базового права людини на доступ до правосуддя, гарантований як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, відповідно до п. 14 ст. 171 КАС України, суд продовжує розгляд справи.

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не подано відзиву. У зв`язку з відсутністю необхідних документів для вирішення справи по суті, судом прийнято ухвалу від 26.04.2023 року про витребування доказів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області вимог ухвали не виконано.

Неподання необхідних доказів на вимогу суду призводить до затягування судового процесу.

Окремо суд звертає увагу на те, що з`ясовує усі обставини справи для вирішення спору по суті.

Згідно ч. ч. 6-7 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Зазначена норма спрямована на ефективне вирішення спору, забезпечення процесуальної економії часу та уникнення затягування розгляду справи.

Саме ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ч. 8 ст. 80 КАС України випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Приписами ст. 144 КАС України визначені заходи процесуального примусу, які вчиняються судом у визначених Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Підсумовуючи, варто зауважити, що надання доказів на вимогу суду для ефективного вирішення справи по суті це питання доступу до правосуддя. Тому, закріплений процесуальний механізм притягнення учасників судового процесу до відповідальності, у випадку зловживання процесуальними правами сприяє суду у виконанні його функцій.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за доцільне повторно витребувати докази, які мають ключове значення для з`ясування обставин у справі, зокрема розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача.

Керуючись ч. 14 ст. 171, ст.ст. 80, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Продовжити розгляд справи №120/2372/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Витребувати у головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області докази, а саме розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача.

Витребувані документи (матеріали) надіслати на адресу суду до 17.07.2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Альчук Максим Петрович