Ухвала суду № 112089899, 10.07.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 липня 2023 року м. Київ Справа № 640/9764/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, третя особа Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд переглянути рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 по справі № 640/9764/21, скасувати судове рішення та ухвалити нове рішенням, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що під час розгляду справи судом не була врахована та відхилена позиція щодо незаконності застосування до нього п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року № 113-ІХ, відповідно до якого передбачалось, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2010 року № 1697, з підстав, що даний Закон на час розгляду справи судом діяв, не скасований та не визнаний неконституційним.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 по справі № 3-5/2022 (9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року № 113-ІХ.

ОСОБА_1 вказує, що при вирішенні даної справи суд першої та апеляційної інстанції застосував в обґрунтування своїх висновків п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року № 113-ІХ, у зв`язку з чим, оскільки Конституційним Судом встановлено неконституційність цього положення Закону № 113-ІХ, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 по справі № 640/9764/21 відмовлено в задоволенні позову, таке є не виконаним, наполягаючи на протиправності рішення №39 від 23 листопада 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", ухвалене Другою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)", яким ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію, наказу Київської міської прокуратури №278к від 22 лютого 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва та органів прокуратури за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", заявник вважає, що має право на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами на п. п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України.

Вказана справа № 640/9764/21 перебувала у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Згідно п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом:

Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя;

до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом;

Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду; з дня початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд невідкладно передає справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, до Київського міського окружного адміністративного суду.

30.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 30.05.2023 заява розподілена судді Войтович І.І.

Перевіривши отриману заяву від позивача, Київський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 08.06.2023 відкрив провадження про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.21 в адміністративній справі № 640/9764/21 за виключними обставинами, визначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 06 липня 2023 року о 10:00год.

06.07.2023 в судове засідання прибули представники Київської міської прокуратури Горелик Р.М., третьої особи Офісу Генерального прокурора Одуденко В.В., проти задоволення заяви заперечували, зазначили про відсутність правових підстав для скасування рішення суду за виключними обставинами.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не прибув.

Судом, за згодою сторін, судом ухвалено на місці продовжити розгляд заяви у письмовому провадженні.

Суд зазначає, що за ч. 1 та ч. 2 ст. 368 КАС України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і/ місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду, суд розглядає заяву ОСОБА_1 у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Київської міської прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №39 від 23 листопада 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", ухвалене Другою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)", яким ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію;

- визнання протиправним та скасування наказу Київської міської прокуратури №278к від 22 лютого 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру";

- поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва або на різнозначній посаді, яку останній займав станом на 12 березня 2021 року;

- стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у справі № 640/9764/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 по справі № 3-5/2022(9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX".

При цьому, приписи пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX регулювали порядок повідомлення прокурорів про їх можливе звільнення з посади.

В рішенні від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 по справі № 3-5/2022(9/22) Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що ОСОБА_2 працював в органах прокуратури з 1998 року. Генеральний прокурор наказом від 4 листопада 2019 року № 1335ц (далі - Наказ) звільнив його з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) 15 листопада 2019 року (на підставі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Наказ видано на підставі статті 9 Закону № 1697 та підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113" (неподання прокурором Генеральної прокуратури України у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію (а.с. 42 Т. 2).

Рішенням №39 від 23 листопада 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", ухвалене Другою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)", яким ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію (а.с. 36 Т. 1).

22 лютого 2021 року Київською міською прокуратурою, відповідно до ст. 11, пп. 2 п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», прийнято наказ № 287к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року (а.с. 35 Т. 1).

Підпунктом 2 пункту 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Тобто, позивача, ОСОБА_1 , було звільнено з посади прокурора не на підставі п. 6 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, який визнаний неконституційним, а у зв`язку з прийняттям рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 по справі № 3-5/2022(9/22) та визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункту розділу II "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX" не вплинуло на результат розгляду даної справи № 640/9764/21.

При цьому, п. 2 рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 по справі № 3-5/2022(9/22) визначено, що пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX", визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 52 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з урахуванням приписів Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 слідує, що положення пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX", визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 01.03.2023 року.

За таких підстав, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 по справі № 3-5/2022(9/22), та вказане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, суд дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 по справі № 3-5/2022(9/22) на спірні правовідносини не впливає, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами.

При цьому, аналогічного висновку щодо оцінки як виключної обставини Рішень Конституційного Суду України дійшов Верховний Суд, зокрема в постановах від 23 грудня 2020 року по справі № 825/3135/15-а, від 23 грудня 2020 року по справі № 826/20084/14, від 28 жовтня 2020 року по справі № 823/2372/17.

Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2021 року по справі № 808/1628/18 зазначив, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством". Наявність Рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.'' Окремо Суд зазначив: "… не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 361, 368, 369 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 по справі № 640/9764/21, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 по справі № 640/9764/21 залишити в силі.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.

Суддя Войтович І.І.