Рішення № 112089559, 10.07.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2023 року Справа № 280/2996/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача;

зобов`язати відповідача провести розрахунок пенсії позивача за віком з урахуванням довідки про заробітну плату №02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021 за період з травня 1995 року по серпень 1996 року (16 місяців), яка видана «Архивным отделом муниципального казенного учреждения» Управление технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муниципального района» та архівної довідки №04-25/Г-83 від 20.02.2023, виданої Архівним управлінням Запорізької міської ради, з 18.06.2022 та виплачувати в подальшому з виплатою різниці.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за віком з 17.06.2022. При проведенні обчисленні пенсії відповідачем не було враховано архівну довідку про його заробітну плату №02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021 за період з травня 1995 року по серпень 1996 року (16 місяців), яка видана «Архивным отделом муниципального казенного учреждения» Управление технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муниципального района». Також, зазначає, що на підставі заяви від 02.03.2023 та оновленої довідки про заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1991 по 30.04.1995 від 20.02.2023 №04-25/Г-83 пенсію перераховано враховуючи вимоги ст.45 Закону України №1058 з 01.03.2023, а не з 18.06.2022. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що на підставі особистої заяви позивача від 02.03.2023 та оновленої довідки про заробітну плату за період роботи з 01.01.1991 по 30.04.1995 від 20.02.2023 № 04-25/Г-83 пенсію перераховано згідно з вимогами ст.45 Закону № 1058 з 01.03.2023. Таким чином, позовні вимоги про перерахунок пенсії згідно архівної довідки № 04-25/ Г-83 від 20.02.2023 з 18.06.2022 не грунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок, не підлягають задоволенню. Крім того, позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 18.06.2022 на підставі довідки від 20.02.2023, що взагалі безпідставно. Щодо неврахування архівної довідки про заробітну плату від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них з травня 1995 року по серпень 1996 року, зазначено, що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/ працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. Документи, необхідні для призначення пенсії, враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. Враховуючи вищезазначене, право на перерахунок пенсії згідно довідки про заробітну плату від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 відсутнє, оскільки зазначена довідка відповідно до Конвенції не засвідчена апостилем. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 18.06.2022 як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

21.06.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення, пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 та надав, зокрема, довідки про заробітну плату № 04-25/Г-1786 від 23.09.2021 (повторна довідка за відповідний період № 04-25/Г-688 від 28.04.2022), видані Архівним управлінням Запорізької міської ради за період роботи з січня 1991 по квітень 1995 на ЗАТ «Жовтневе підприємство теплових мереж» 52 місяці та довідки №№ 02-01-16/Л-1140, №02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021, видані Архивним отделом муниципального казенного учреждения «Управления технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муниципального района» (мовою оригіналу) за період роботи з травня 1995 по серпень 1996 року 16 місяців.

Відповідно до ст. 40 Закону № 1058 відповідачем було проведено перевірку достовірності довідки про заробітну плату № 04-25/Г-688 від 28.04.2022, за результатом якої складено Акт № 0800-1001-1/4241 від 26.08.2022 та встановлено, що в суми заробітної плати для обчислення пенсії включено виплати, нараховувались та не сплачувались внески до Пенсійного фонду.

Листом від 13.10.2022 за № 0800-0305-8/42353 було повідомлено позивача, що довідка про заробітну плату містить розбіжності, оновлена довідка не надана, провести перерахунок середньомісячного заробітку з урахуванням зазначеної довідки згідно ст. 40 Закону №1058 у органів Пенсійного фонду України не має законних підстав та запропоновано надати оновлену довідку.

Листом від 02.11.2022 №11904-10875/Г-02/8-0800/22 повідомлено про те, що в довідці № 04-25/Г-688 від 28.04.2022 в суми заробітної плати для обчислення пенсії включено виплати на які не нараховувались та не сплачувались внески до Пенсійного фонду (види нарахувань зазначено шифрами). Щодо врахування довідки про заробітну плату за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них роз`яснено: обчислення розміру пенсії із заробітної плати за період після 01.01.1992 проводиться із виключенням сум районних коефіцієнтів. Довідка № 02-01-16/Л-1140 від 30.12.2021, яка видана Архівним відділом Анадирського муніципального району, містить суми заробітної плати урахуванням районного коефіцієнта, який діє на території Крайньої Півночі. Тому на підставі вищевикладеного, враховувати для обчислення розміру пенсії довідки про заробітну плату № 04-25/Г-1736 від 29.03.2021 та № 02-01-16/Л-1140 від 30.12.2021 у органів Пенсійного фонду не має законних підстав.

Листом від 17.01.2023 №612-14019/Г-02/8-0800/23 повідомлено про те, що 24.11.2021 подана заява з пакетом документів на проведення попереднього розрахунку страхового стажу для обчислення пенсії за віком. До заяви було додано скановані копії документів, а саме трудова книжка, диплом про період навчання, довідка про проходження строкової військової служби та довідка про заробітну плату від 23.09.2021 вих. № 04-25/Г-1786 (в листі від 02.11.2022 вих. № 11904-10875/Г зазначена довідка була помилково вказана з №04-25/Г-1736- не чітко прописана цифра 8) за період роботи з січня 1991 року по квітень 1995 року, на ЗАТ «Жовтневе підприємство теплових мереж», видана Архівним управлінням Запорізької міської ради. В подальшому 21.06.2022 позивач звернувся із заявою та пакетом - документів для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До документів було надано довідку про заробітну плату №04-25/Г-688 від 28.04.2022, яка видана Архівним управлінням Запорізької міської ради за період роботи з січня 1991 року по квітень 1995 року 52 місяці на ЗАТ «Жовтневе - підприємство теплових мереж» та довідки № 02-01-16/Л-1140, №02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021, яка видана Архивним отделом муниципального казенного учреждения «Управления технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муницыпального района» (мовою оригіналу) за період роботи з травня 1995 року по серпень 1996 року - 16 місяців.

На підставі статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відділом контрольно-перевірочної роботи проведено звірку сум заробітної плати, які внесено в довідку №04-25/Г-688 від 28.04.2022, за результатом перевірки складено Акт №0800-1001-1/4241 від 26.08.2022 та встановлено, що в суми заробітної плати для обчислення пенсії включено виплати на які не нараховувались та не сплачувались внески до Пенсійного фонду (види нарахувань зазначено шифрами).

Зазначено, що оскільки довідка про заробітну плату №04-25/Г-688 від 28.04.2022 не врахована для обчислення пенсії, тому враховувати довідку № 02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021, за період менше ніж 60 місяців, а саме з травня 1995 року по серпень 1996 року (16 місяців) є недоцільним.

02.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою за призначенням/ перерахунком пенсії №866, в якій просив перерахувати пенсію, вид перерахунку: зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000.

Відповідно до розписки-повідомлення позивачем до заяви були додані наступні документи: довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (кількість 3): №04-25/Г-33, №02-01-16/Л-1140, №02-01-16/Л-1141; довідка про зміну назви організації №04-25/Г-84; паспорт; лист заява ОСОБА_1 б/н від 02.03.2023.

03.04.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести розрахунок пенсії за віком з урахуванням архівної довідки виданої «Архивным отделом муниципального казенного учреждения «Управление технического обеспечения и эксплуатации имущества: Анадырского муниципального района» (мова оригіналу) №02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021. Та зазначив, що на виконання листа відповідача №612-1419/Г-02/8-0800/23 від 17.01.2023 ним 02.03.2023 було подано оновлену архівну довідку Архівного управління Запорізької міської ради №04-25/Г-23 від 20.02.2023 для проведення перерахунку. Перерахунок пенсії було проведено 08.03.2023, але без врахування архівної довідки виданої «Архивным отделом муниципального казенного учреждения «Управление технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муниципального района» (мова оригіналу) №02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021, яка була надана на підставі запита №0800-0208-10/70594 від 21.10.2021.

Листом від 02.05.2023 №6743-5607/Г-02/8-0800/23 повідомлено про те, що на підставі заяви позивача від 02.03.2023 та оновленої довідки про заробітну плату за період роботи з 01.01.1991 по 30.04.1995 від 20.02.2023 № 04-25/Г-83 пенсію перераховано враховуючи вимоги ст. 45 Закону № 1058 з 01.03.2023. Що стосується архівної довідки про заробітну плату від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них з травня 1995 року по серпень 1996 року, роз`яснено, що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. Документи, необхідні для призначення пенсії, враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст. 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. Враховуючи вищезазначене, на сьогодні відсутнє право на перерахунок пенсії згідно із довідкою про заробітну плату від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них, оскільки вона не засвідчена апостилем відповідно до Конвенції.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з ч.1ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини 1статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2ст.24 Закону №1058-IV).

При цьому, згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписамист.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі Порядок).

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом установлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у спірний період. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи, які відповідають вимогам законодавства.

Разом з тим, як вбачається з обставин справи спірним питанням в цій справі є можливість врахування пенсійним органом під час перерахунку пенсії архівної довідки №02-01-16/Л-1141 від 30.12.2021 за період з травня 1995 року по серпень 1996 року (16 місяців), яка видана Архивным отделом муниципального казенного учреждения «Управление технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муниципального района».

Архівна довідки про заробітну плату від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них з травня 1995 року по серпень 1996 року (16 місяців) на ім`я ОСОБА_1 , видана Архивным отделом муниципального казенного учреждения «Управление технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муниципального района». Підстава: Фонд Л-34, опись №2, д. №229, л. 15-16, л.102-107, д.№248, л. 11-16, л. 132-133. Довідка підписана провідним фахівцем та скріплена печаткою.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок №22-1).

Абзацами 1, 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (абз.1-3 п.2.10 Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення особі пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії. Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати та її складові за даними, що містяться у розрахунковому листі особи за відповідний період.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 2а-6873/11.

Суд зазначає, що архівна довідки про заробітну плату від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них з травня 1995 року по серпень 1996 року (16 місяців) на ім`я ОСОБА_1 , видана Архивным отделом муниципального казенного учреждения «Управление технического обеспечения и эксплуатации имущества Анадырского муниципального района». Підстава: Фонд Л-34, опись №2, д. №229, л. 15-16, л.102-107, д.№248, л. 11-16, л. 132-133. Довідка підписана провідним фахівцем та завірена печаткою, містить відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за спірний період.

Окрім того, у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Щодо посилань відповідача що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/ працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. Документи, необхідні для призначення пенсії, враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. Враховуючи вищезазначене, право на перерахунок пенсії згідно довідки про заробітну плату від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 відсутнє, оскільки зазначена довідка відповідно до Конвенції не засвідчена апостилем.

Суд зазначає, що такі посилання є безпідставними, оскільки позивач не просить призначити пенсію йому з урахуванням роботи в районах Крайньої півночі, а просить здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки та зарплати, яку він отримував, працюючи в районах Крайньої півночі.

Згідно з частиною 1 статтею 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 13 Угоди від 13.04.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

30 червня 2022 року набув чинності федеральний закон від 11 червня 2022 року №175-ФЗ «Про денонсацію російською федерацією з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», яким була денонсована Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, підписану в місті Москва 13 березня 1992 року.

Отже, денонсація Угоди від 13.03.1992 російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Таким чином, посилання відповідача не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Відтак, наведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату від 30.12.2021 №02-01-16/Л-1141 є протиправною, а тому вимоги в зазначеній частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З урахуванням вимог статті 45 Закону №1058, такий перерахунок слід здійснити з 01.03.2023.

Позовні вимоги в частині зобов`язання перерахунку пенсії позивача за віком з урахуванням архівної довідки №04-25/Г-83 від 20.02.2023, виданої Архівним управлінням Запорізької міської ради, з 18.06.2022 задоволенню не підлягають, адже з матеріалів справи вбачається, що такий перерахунок з урахуванням архівної довідки №04-25/Г-83 від 20.02.2023 вже проведено з урахуванням вимог статті 45 Закону №1058 з 01.03.2023.

При цьому, суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) щодо фізичної особи.

Водночас право на пенсію в Україні підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки, за чинним законодавством України, особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні, і, якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, та від 20.07.2022 у справі № 460/567/21.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок відмови у перерахунку пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату, у зв`язку з чим позивач неодноразово звертався з відповідними заявами, що підтверджується матеріалами справи, та про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.05.2023.

Водночас, позовну заяву до суду подано 11.05.2023, тобто у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Крім того, судом враховано, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб`єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.

Також, судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду у справі №500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22), викладена у постанові від 29.09.2022, відповідно до якої суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду зазахистом порушених прав.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням довідки від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них з травня 1995 року по серпень 1996 року, виданої Архівним відділом муніципальною казенною установою "Управління технічного забезпечення та експлуатації майна Анадирського муніципального району".

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 30.12.2021 № 02-01-16/Л-1141 за період роботи на Крайній Півночі та місцевостях прирівняних до них з травня 1995 року по серпень 1996 року, виданої Архівним відділом муніципальною казенною установою "Управління технічного забезпечення та експлуатації майна Анадирського муніципального району".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова