Рішення № 112088251, 10.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 р. Справа № 120/2286/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком державного службовця відповідно до норм Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII). Як зазначає позивач, 31.01.2023 вона звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ із включенням в розрахунок всіх складових заробітної плати, які відображені в довідках від 30.01.2023 №0200-0602-8/8613 та №0200-0602-8/8615. Однак, пенсійний орган відмовив їй у переведенні з одного виду пенсії на інший. Позивач з вказаним не погоджується та вважає, що має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки нею дотримано усіх умов визначених законодавцем, за яких зберігається право на призначення пенсії саме відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Ухвалою від 14.03.2023 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано додаткові докази.

На виконання вимог вказаної ухвали, 31.03.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву з витребуваними доказами. Так, заперечуючи проти позову відповідач 1 зазначив, що позивач 31.01.2023 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії (по інвалідності) за нормами Закону №889 на підставі довідок про складові заробітної плати. Як зазначає відповідач 1 розгляд вказаної заяви та доданих до неї документів здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. Зокрема, за результатами розгляду даного звернення було винесено рішення про відмову позивачу у переведенні на інший вид пенсії. Відповідач 1 вважає вказане рішення правомірним з огляду на те, що пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» вже була призначена позивачу, а відтак положення пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. На переконання відповідача у спірних правовідносинах має місце звернення позивача за повторним призначенням пенсії, відповідно до Закону №889-VII, що є безпідставним Окрім того, відповідач 1 вважає, що відповідно до абз. 2 пункту 4-7 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, позивач має право лише на поновлення раніше призначеної пенсії державного службовця.

Щодо вимоги позивача про перерахунок пенсії відповідно до наданих довідок 30.01.2023 №0200-0602-8/8613 та №0200-0602-8/8615 то відповідач вказує, що така вимога є передчасною оскільки предметом розгляду Головного управління було саме право позивача на перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», а не розмір такої пенсії. А також зазначає, що форма довідки для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям не визначена законодавством.

За таких обставин відповідач вважає, що пенсійним органом правомірно прийнято рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії.

Окрім того, з долученої відповідачем до відзиву копії рішення за № 905090171770 від 06.02.2023 про відмову в переведенні на інший вид пенсії судом було встановлено, що таке рішення винесено не Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Наведені обставини слугували підставою для постановлення судом в порядку ст. 48 КАС України ухвали від 19.04.2023 про залучення до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач 2). Цією ж ухвалою останньому встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Натомість, відповідач 2 копію ухвали про залучення другого відповідача від 19.04.2023 отримав в електронний кабінет 24.04.2023 о 14:00 про що свідчить відповідна довідка, яка наявна в матеріалах справи. Однак своїм правом на подання відзиву не скористався.

Інших заяв по справі від сторін не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, ознайомившись із наведеними сторонами доводами та дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.01.2022 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, призначену згідно із Законом №889-VIII.

Крім того, судом встановлено, що 24.12.2010 позивачу була встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №681768.

31.01.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про переведення її на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ із включенням в розрахунок всіх складових заробітної плати, які відображені в довідках від 30.01.2023 №0200-0602-8/8613 та №0200-0602-8/8615.

У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Херсонській області.

За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Херсонській області прийняло рішення № 905090171770 від 06.02.2023 про відмову у перерахунку пенсії «переході на інший вид пенсії» ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю у останньої такого права.

Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію призначену згідно Закону України від 10.12.2015 №889-VIIІ «Про державну службу» в якому не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державних службовців, то підстави для перерахунку відсутні.

Листом від 17.02.2023 №0200-0205-8/16003 Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про прийняте рішення від 06.02.2023.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача 2, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення N 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889-VIII.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Також, пенсія державного службовця призначається і особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 Закон України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених ст.37 цього закону підстав, мають право на пенсію державного службовця.

При цьому суд зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону 889-VIII, а саме для пенсії по інвалідності щодо стажу державної служби.

Так судом установлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить 36 років 03 місяці 23 дні, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 34-Д від 27.02.2023.

Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №681768 від 27.12.2010.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (інвалідність встановлена під час проходження державної служби), має стаж на посаді державної служби понад 30 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому по досягненню пенсійного віку, набула право, як на пенсію державного службовця за віком так і на пенсію державного службовця по інвалідності, що призначаються в межах одного закону «Про державну службу». Останньою при первинному зверненні відповідача за призначенням пенсії, було обрано пенсію державного службовця за віком.

В той же час, суд звертає увагу, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись органу пенсійного фонду з заявою про переведення пенсії за іншим законом.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача 2 вбачається, що єдиною підставою відмови у переведенні на інший вид пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ та п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII є те, що позивачу вже призначалася пенсія згідно із Законом «Про державну службу» №889-VIII.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії, за віком, на інший вид - пенсію по інвалідності, хоча і в межах одного і того ж закону.

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії.

Відтак, суд вважає безпідставним висновок відповідача 2 про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію по інвалідності за Законом України "Про державну службу" з підстав, що за цим Законом їй вже призначена пенсія за віком.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на перехід на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

За таких обставин оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Херсонській області № 905090171770 від 06.02.2023 яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У рішенні від 16.09.2015 у справі N 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

На переконання суду, зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області з 31.01.2023 (з дати звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії) перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки як вже було встановлено судом, позивач має право на перехід на таку пенсію.

При цьому суд наголошує, що в даному випадку повноваження щодо розгляду матеріалів для переведення позивача на інший від пенсії хоч і були делеговані ГУ ПФУ в Херсонській області, проте обов`язок щодо переведення позивача на інший вид пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, де позивач перебуває на обліку, тобто у ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Що ж до включення складових заробітної плати, які відображені в довідках від 30.01.2023 №0200-0602-8/8613 та №0200-0602-8/8615 то суд зазначає, що в даному випадку мова йде не про призначення пенсії вперше або за іншим законом, а про переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону України "Про державну службу", а тому доводи позивача про наявність підстав для застосування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на грудень 2022 року та січень 2023 року є помилковими. Суд вважає, що при розрахунку позивачу пенсії державного службовця по інвалідності має застосовуватися той розмір заробітної плати, що застосовувався при первинному призначенні пенсії такі особі. Аналогічна позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 №560/3396/19.

А відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 905090171770 від 06.02.2023 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 31.01.2023 перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10.07.23.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд. 6, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ: 21295057).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович