Рішення № 112086333, 15.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2023Справа № 910/1849/23

Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) доДержавного агентства України з питань кіно (02156, місто Київ, вул. Кіото, будинок 27)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1)провизнання незаконним і скасування наказуПредставники сторінвід позивача:ОСОБА_4 ОСОБА_5від відповідача:Шалденко Є.М. Команський О.С.від третьої особи:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Державного агентства України з питань кіно про визнання незаконним і скасування наказу № 108-к/тр від 31.10.2022 "Про увільнення від виконання обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що вказаний наказ відповідачем прийнято на результатами перевірки державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", проведеної на підставі наказу Державного агентства України з питань кіно від 28.07.2022 № 95. Позивач зазначає, що проводячи перевірку згідно з наказом від 27.07.2022 № 95, відповідач діяв поза межами своїх визначених законом повноважень на проведення заходів державного нагляду (контролю), а також за відсутності підстав проведення таких заходів, визначених урядом на період дії воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/2150/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2023.

10.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження, встановленого судом процесуального строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

13.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення.

21.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заяви про проведення в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України письмово опитування свідків.

12.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 13.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.05.2023.

02.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення заяви свідка.

04.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив

У підготовчому засіданні 08.05.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.06.2023.

В судовому засіданні 01.06.2023 оголошено перерву до 15.06.2023.

Представник третьої особи в судове засідання 15.06.2023 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання 15.06.2023 з`явились представник сторін та надали пояснення по суті справи.

Представники позивача в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких заперечують проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просять суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 15.06.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом від 15.04.2021 № 155-к Міністерство культури та інформаційної політики України (яке відповідно до пункту 1.3 Статуту Центру, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.06.2020 № 1879 (діюча редакція) є уповноваженим органом управління) поклало виконання обов`язків генерального директора Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" на ОСОБА_1 , керівника музею Центру.

Відповідно до наказу Державного агентства України з питань кіно "Про проведення перевірки Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" від 28.07.2022 № 95 була проведена перевірка Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" за результатами проведеної перевірки установлено порушення, які Держкіно (уповноважений орган управління) рекомендовано усунути та вжити заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, за неналежне виконання своїх службових обов`язків, що призвело до виявлених в ході перевірки порушень та недоліків.

Разом з тим згідно наведеної у службовій записці від 27.10.2022 № 74/5/8-22 першого заступника Голови Держкіно інформації невиконання доручень та наказів уповноваженого органу управління з боку керівництва Центру має систематичний характер, що в результаті призводить до неефективного управління Центром та майном, переданим Центру в управління.

З огляду на те, що керівництвом Центру не вжито заходів по усуненню недоліків та не проінформовано Держкіно про проведену роботу, що вказує на неефективне управління Центром та неналежне виконання посадових обов`язків керівництва Центру, відповідно до наказу Державного агентства України з питань кіно від 31.10.2022 № 108-к/тр "Про увільнення від виконання обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", з 02.11.2022 ОСОБА_1 , курівника Музею кіно Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", увільнено від виконання обов`язків генерального директора Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".

ОСОБА_1 вказує, що рішення Державного агентства України викладене в наказі від 31.10.2022 № 108-к/тр "Про увільнення від виконання обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" ухвалено з мотивів, які є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на результатах перевірки, проведеної за наказом від 28.07.2022 № 95, яка була заходом державного нагляду (контролю) щодо державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", на проведення якого відповідач не мав достатнього обсягу повноважень і підстав, а висновки перевірки, оформлені актом від 02.09.2022 № 1, є змістовно хибними, оскільки вони ґрунтуються або на поверхневій та неповній оцінці питань, що буди предметом перевірки, або на неправильному тлумаченні і застосуванні законодавства, або містить логічні хиби. Позивачка також стверджує, що обставини, викладені у службовій записці від 28.10.2022 № 74/5/8-22, не повною мірою відповідають дійсності і у будь-якому разі, не свідчать про неналежне виконання нею обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", у зв`язку з чим позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства України з питань кіно від 31.10.2022 № 108-к/тр "Про увільнення від виконання обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності зокрема є: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами.

Згідно з статтею 22 Господарського кодексу України повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом (частина третя). Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина п`ята).

Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" створено на виконання Указу Президента України від 10 вересня 1994 року № 511/94 "Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка ", відповідно до наказів Міністерства культури і туризму України від 01 листопада 1994 року № 562 "Про створення Національного центру Олександра Довженка у м. Києві" та від 22 серпня 1996 року № 429 "Про початок діяльності Національного центру О. Довженка" відповідно до Закону України "Про кінематографію" та передано до сфери управління Міністерства культури і туризму України згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 червня 2005 року №192-р.

Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" є правонаступником державної установи "Національний центр Олександра Довженка" та госпрозрахункового підприємства "Київська кінокопіювальна фабрика" згідно з наказом Міністерства культури і мистецтв України від 24 березня 1999 року № 161 "Про реорганізацію Київської кінокопіювальної фабрики та Національного центру Олександра Довженка", Державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів" згідно з наказом Міністерства культури України від 29 березня 2019 року № 256 "Про реорганізацію Державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів".

Згідно з пунктом 1.3 Статуту Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.06.2020 № 1879, Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" (далі - Центр) за своєю організаційно-правовою формою є державним підприємством, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - уповноважений орган управління).

Нормами статті 73 Господарського кодексу України визначено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (частина перша). Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (частина друга). Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління (частина третя).

Згідно з частиною 6 статті 73 Господарського кодексу України органами управління державного унітарного підприємства є: керівник підприємства, який призначається (обирається) суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав); наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства. … Особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.01.2022 № 91-р Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" передано із сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України до сфери управління Державного агентства України з питань кіно. Наказом Держкіно від 30.06.2022 № 79 затверджено Акт приймання-передачі нерухомого майна цілісного майнового комплексу державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка".

У відповідності до розділу 8 Статуту до виключної компетенції уповноваженого органу управління Центром, серед інших, призначення на посаду та звільнення з посади генерального директора Центру, укладення та розірвання з ним контракту, здійснення контролю за додержанням вимог контракту.

Згідно з пунктом 9.1 Статуту управління Центром здійснюється на основі поєднання прав уповноваженого органу управління, єдиноначальності генерального директора Центру та самоврядування трудового колективу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц зазначає, що згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин, дозволено те, що не заборонено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник корпоративний спір, оскільки останній пов`язаний з реалізацією уповноваженого органу управління права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про увільнення від виконання обов`язків генерального директора, а предметом спору є поновлення прав позивача. Таким чином Державне агентство України з питань кіно виступає в корпоративних правовідносинах як орган управління юридичної особи та в такому випадку воно не перебуває при здійсненні владних повноважень, які передбачають відносини влади та підпорядкування, а є рівноправним з іншими суб`єктами суб`єктом господарських правовідносин, до яких застосовується цивільно-правовий (диспозитивний) метод регулювання правовідносин "дозволено все, що не заборонено", який передбачає рівність сторін та надає суб`єктам правовідносин право самостійного вибору між кількома варіантами поведінки, тому про винесенні спірного наказу № 108-к/тр від 31.10.2022 "Про увільнення від виконання обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" відповідач, як орган управління не був зобов`язаний обґрунтовувати підстави такого рішення.

Окрім того, поняття "увільнення від виконання обов`язків" не врегульовано чинним законодавством, тому це є дискрецією органу управління. Перевіряючи правомірність дій або рішень Державного агентства України з питань кіно, суд, не втручаючись у дискрецію останнього, з`ясовує і визначає наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваних дій або рішень з огляду на відповідність реалізації дискреції закону та на узгодженість дій/рішень, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Натомість, суд зазначає, що наказ Державного агентства України з питань кіно "Про проведення перевірки Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" від 28.07.2022 № 95 та Акт № 1 перевірки державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" від 02.09.2022, складний за результатами здійсненої Державним агентством України з питань кіно перевірки Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" у 2022 році, які не оскаржувалися позивачем в судовому порядку та не оскаржуються в даному судовому процесі, не беруться судом до уваги, як підстава ухвалення спірного наказу № 108-к/тр від 31.10.2022 "Про увільнення від виконання обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".

Суд зазначає, що обставини і причини які зумовити ухвалення наказу Державного агентства України з питань кіно "Про проведення перевірки Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" від 28.07.2022 № 95 та проведення перевірки можуть бути оскаржені з підстав, зазначених позивачем при розгляді даної справи, в контексті захисту ділової репутації позивача, а оскільки така позовна вимога в даній справі не була заявлена, а також клопотання про вихід за межи позовних вимог - не заявлено, суд позбавлений можливості надавати юридичну оцінку аргументам позивача в межах заявлених позовних вимог, оскільки згідно із частинами 3, 4 статті 13 та частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Між іншим, позивач наголошує та тому, що органи держави діють у межах і у спосіб передбачений законом, а відповідач, як центральний орган виконавчої влади, проводячи перевірку згідно з наказом від 27.07.2022 № 95 діяв поза межами своїх визначених законом повноважень на проведення заходів державного нагляду (контролю), проте судом не беруться до уваги зазначені твердження позивача, оскільки орган управління (Державне агентство України з питань кіно) в даних правовідносинах виконують правомочності власника в корпоративних правовідносинах. Таким чином, давати оцінку правомірності та ефективності виконання відповідачем обов`язків держави не є юрисдикцією господарського суду при розгляді корпоративних спорів.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості вимог позивача та необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що надавши оцінку підставам позову, які викладені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами наявності тих обставин, які є підставами для визнання незаконним і скасування наказу № 108-к/тр від 31.10.2022 "Про увільнення від виконання обов`язків генерального директора державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 10.07.2023

Суддя Н.Плотницька