Рішення № 112086268, 07.06.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/48/17 4/79/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 Справа № 908/726/17

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізької області, (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12)

до відповідача 1: Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України, (69044, м. Запоріжжя, пл. Профспілок, буд. 5)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНАДО», (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «Дитячий оздоровчий заклад «Волна» Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України, (72100, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, буд. 87)

про стягнення коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача 1 Хайдуков Д.О., на підставі довіреності № б/н від 24.04.2023;

від відповідача 2 не з`явився;

від третьої особи не з`явився;

В квітні 2017 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції, м. Запоріжжя про стягнення з Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України, м. Запоріжжя залишку невикористаних коштів в сумі 42500,79 грн. для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у другому кварталі 2001 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2017 (суддя Колодій Н.А.) позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/726/17, справі присвоєно номер провадження справи 32/48/17.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2017 до участі у справі № 908/726/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватне підприємство «Дитячий оздоровчий заклад «Волна» Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2017 до участі у справі № 908/726/17 у якості співвідповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРНАДО», м. Київ, у справі призначено судову експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, проведення якої доручено Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі № 908/726/17 зупинено до отримання результатів судової експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності. Матеріали справи № 908/726/17 направлені до Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертного дослідження.

27.03.2023 матеріали справи № 908/726/17 разом з Висновком експерта № 242/243-17 від 05.10.2022 повернулися до господарського суду Запорізької області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 у зв`язку із виходом у відставку головуючого судді у справі Колодій Н.А. справу № 908/726/17 для подальшого розгляду передано судді Зінченко Н.Г.

Крім того, до господарського суду Запорізької області в серпні 2017 року надійшла заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про заміну сторони (позивача) його правонаступником у справі № 908/726/17.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2023 заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про заміну сторони (позивача) його правонаступником у справі № 908/726/17 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.2023 справу № 908/726/17 прийнято до провадження суддею Зінченко Н.Г. та присвоєно номер провадження справи 32/48/17-4/79/23, судове засідання у справі № 908/726/17 призначено на 08.05.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 здійснено заміну позивача у справі № 908/726/17 Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції на його правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізької області, у зв`язку із неявкою в судове засідання позивача, відповідача 2 і третьої особи розгляд справи відкладався до 07.06.2023.

В судове засідання 07.06.2023 з`явився представник відповідача 1, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 07.06.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Представники позивача, відповідача 2 і третьої особи в судове засідання 07.06.2023 не з`явилися, про поважність причин неявки суд завчасно не повідомили.

Ухвали суду по справі № 908/726/17 від 17.04.2023 і від 08.05.2023, які направлялися на адресу позивача та відповідача 2, повернулися до суду оператором поштового зв`язку без вручення адресату з відмітками: «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 41320207) з 02.01.2023 знаходиться в стані припинення на підстав рішення засновника.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті цієї ж статті ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі позивачем та відповідачем 2 та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) позивача і відповідача 2 щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто їх власною волею.

Враховуючи територіальне перебування третьої особи на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвали господарського суду Запорізької області від 17.04.2023 і від 08.05.2023 у справі № 908/726/17 опубліковані на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення позивача, відповідача 2 і третьою особу про розгляд справи № 908/726/17.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи позивач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 07.06.2023 за відсутністю позивача, відповідача 2 і третьої особи оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 20, 525, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, положення Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і полягають в наступному: відповідно до ст. 48 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який втрати в чинність з 01.01.2015) за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків в порядку, визначеному правлінням Фонду. Щорічно позивачем відповідно до затверджених постанов правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснювалося часткове фінансування дитячих оздоровчих закладів в Запорізькій області. Як зазначає позивач, у ІІ кварталі 2001 року на підставі п. 7.5 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування України від 26.08.1999 № 11, позивачем здійснено фінансування відповідача у сумі 80000,00 грн. для оздоровлення дітей в ДОЗ «Волна», як структурного підрозділу відповідача. Кошти в сумі 80000,00 грн. були перераховані відповідачем на рахунок ДОЗ «Волна» через АК АПБ «Україна» згідно платіжного доручення № 412 від 08.06.2001. Виділені кошти в сумі 80000,00 грн. були використані ДОЗ «Волна» частково, залишок невикористаних коштів склав 42500,79 грн., які залишилися на рахунку АК АПБ «Україна» у зв`язку із початком процедури ліквідації банку. ДОЗ «Волна», який є структурним підрозділом відповідача, було включено до реєстру кредиторів АК АПБ «Україна». Позивач стверджує, що факт отримання коштів Фонду в розмірі 80000,00 грн. та залишку невикористаних коштів в розмірі 42500,79 грн. підтверджується листами відповідача від 27.10.2006 № 05-03-355, від 14.07.2008 № 05-03-313, від 15.01.2010 № 05-03-06. Згідно п. 8.7.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16, відповідач повинен був у 10-денний термін повернути кошти Фонду в сумі 42500,79 грн. на рахунок позивача після закінчення оздоровчого сезону у зв`язку із тим, що кошти Фонду були використані не у повному обсязі ДОЗ «Волна» на оздоровлення дітей. Враховуючи, що невикористані кошти Фонду в сумі 42500,79 грн. відповідачем не повернуті, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України залишок невикористаних коштів в сумі 42500,79 грн. для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у ІІ кварталі 2001 року.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що факт перерахування позивачем відповідачу в ІІ кварталі 2001 року 80000,00 грн. коштів Фонду для оздоровлення дітей в ДОЗ «Волна» не має жодного документального підтвердження. Твердження позивача про невиконання відповідачем зобов`язань відповідно до ст. 193 К України є безпідставними та необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутній договір, на підставі якого між позивачем та відповідачем мали б виникнути взаємні права та обов`язки, відсутній документ у підтвердження перерахування позивачем відповідачу будь-яких грошових коштів на оздоровлення дітей, відсутні акти перевірок у разі невикористання грошових коштів Фонду, як то передбачено п. 9.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, на яку посилається позивач. Отже, взагалі відсутні документи, які свідчать про виникнення будь-якого зобов`язання. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що спірне питання відноситься до періоду 2001 року, тобто позивач після спливу будь-яких допустимих законодавством строків позовної давності звернувся до суду з позовом у даній справі, що є неприпустимим. З урахуванням викладеного, відповідач 1 просить суд в позові відмовити повністю.

05.06.2023 на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача 1 надійшло клопотання про розподіл судових витрат, яким відповідач 1 просить суд у разі відмови у задоволенні позову стягнути з позивача на його користь 4952,00 грн. витрат за проведення судової експертизи у справі № 908/726/17. Подане клопотання мотивоване тим, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2017 у справі № 908/726/17 про призначення судової експертизи понесення витрат за проведення експертизи покладено на Запорізьку обласну організацію профспілок працівників охорони здоров`я України, проте зазначено, що остаточний розподіл буде проведено судом при винесенні рішення у справі № 908/726/17. У підтвердження понесення витрат на проведення судової експертизи у справі № 908/726/17 відповідачем 1 надано суду платіжне доручення № 96 від 22.09.2017 на суму 4952,00 грн.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав, проти заявлених вимог не заперечив.

Третя особа письмових пояснень по суті спору також не надала.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення відповідача 1, суд

УСТАНОВИВ

Статтею 9 Закону України від 18.01.2001 № 2240-111 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який діяв станом на 2001 рік і втрати в чинність з 01.01.2015, далі за текстом Закон № 2240) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до частини 2 статті 20 цього Закону кошти загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються, в тому числі, на фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей.

Стаття 25 Закону № 2240 визначала, що порядок надходження, обліку та витрачання страхових коштів Фонду, складання та виконання бюджету, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності щодо коштів Фонду визначається правлінням Фонду відповідно до законодавства.

Як передбачалося статтею 48 Закону № 2240 за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків в порядку, визначеному правлінням Фонду.

За поданням відділень Фонду правління Фонду щорічно розглядає та затверджує програми (у розрізі районів) щодо відновлення здоров`я застрахованих осіб і членів їх сімей, які включають санаторно-курортне лікування, оздоровлення в санаторіях-профілакторіях, пансіонатах, дитячих оздоровчих таборах, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, позашкільне обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків, та їх кошторис. Витрати на ці цілі здійснюються за рахунок коштів, передбачених бюджетом Фонду. (ст.. 49 Закону № 2240)

Мотивуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що у ІІ кварталі 2001 року на підставі п. 7.5 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування України від 26.08.1999 № 11 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.09.1999 за № 634/3927, Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції (правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізької області, позивач у справі) здійснено фінансування Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України (відповідач у справі) у сумі 80000,00 грн. для оздоровлення дітей в Дитячому оздоровчому закладі «Волна», як структурного підрозділу відповідача.

Як стверджує позивач профінансовані кошти в сумі 80000,00 грн. були перераховані відповідачем на рахунок ДОЗ «Волна» через АК АПБ «Україна» згідно платіжного доручення № 412 від 08.06.2001.

Виділені кошти в сумі 80000,00 грн. були використані ДОЗ «Волна» частково, залишок невикористаних коштів склав 42500,79 грн., які залишилися на рахунку АК АПБ «Україна» у зв`язку із початком процедури ліквідації банку.

ДОЗ «Волна» як структурний підрозділ відповідача було включено до реєстру кредиторів АК АПБ «Україна».

Позивач стверджує, що факт отримання коштів Фонду в розмірі 80000,00 грн. та залишку невикористаних коштів в розмірі 42500,79 грн. підтверджується листами відповідача від 27.10.2006 № 05-03-355, від 14.07.2008 № 05-03-313, від 15.01.2010 № 05-03-06.

Згідно п. 8.7.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16, відповідач повинен був у 10-денний термін повернути кошти Фонду в сумі 42500,79 грн. на рахунок позивача після закінчення оздоровчого сезону у зв`язку із тим, що кошти Фонду були використані не у повному обсязі ДОЗ «Волна» на оздоровлення дітей.

Враховуючи, що невикористані кошти Фонду в сумі 42500,79 грн. відповідачем не повернуті, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України залишку невикористаних коштів в сумі 42500,79 грн. для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у ІІ кварталі 2001 року.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Досліджені судом письмові докази, залучені до матеріалів справи, та фактичні обставини справи свідчать, що між позивачем та відповідачем 1 станом на ІІ квартал 2001 року не існувало договірних правовідносин, якими б сторони визначили взаємні права та обов`язки щодо здійснення фінансування для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у ІІ кварталі 2001 року.

Дослідивши під час судового розгляду справи платіжне доручення № 412 від 08.06.2001 на суму 80000,00 грн., яким позивач підтверджує перерахування відповідачу коштів для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у ІІ кварталі 2001 року, судом встановлено, що «Платником» в зазначеному платіжному дорученні є Запорізька організація профспілки працівників охорони здоров`я України, «Одержувачем» - ДОЗ «Волна», в призначенні платежу зазначено: «Фінансування на харчування дітей по листу 44 від 07.06.2001».

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст., ст. 76-79 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами перерахування відповідачу грошових коштів в розмірі 80000,00 грн. у якості здійснення фінансування для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у ІІ кварталі 2001 року.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 104 ГПК України чітко унормовано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З метою отримання відповіді на питання чи відображено у річних фінансових звітах (з терміном зберігання до ліквідації юридичної особи) Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України заборгованість АК АКБ «Україна» перед ними та заборгованість Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України перед Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності в особі Виконавчої дирекції у сумі 42500 грн. 79 коп. за період з 2001 по 2007 роки, судом ухвалою від 06.06.2017 призначалася судова експертиза.

Як вбачається з Висновку експерта № 242/243-17 від 05.10.2022 в матеріалах справи відсутні первинні документи або регістри бухгалтерського обліку, які б підтверджували документальне перерахування Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції на рахунки Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України грошових коштів у сумі 80000,00 грн.

У зв`язку із цим, експертом зазначено, що встановити та документально підтвердити чи відображено у річних фінансових звітах (з терміном зберігання до ліквідації юридичної особи) Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України заборгованість АК АКБ «Україна» перед ними та заборгованість Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України перед Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності в особі Виконавчої дирекції у сумі 42500 грн. 79 коп. за період з 2001 по 2007 роки не є можливим.

Стосовно листів від 27.10.2006 № 05-03-355, від 14.07.2008 № 05-03-313, від 15.01.2010 № 05-03-06, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, то зазначене листування судом не приймається як належний і допустимий доказ, оскільки в жодному з цим листів Запорізька обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України не підтвердила факт отримання від позивача грошових коштів в розмірі 80000,00 грн. на фінансування для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у ІІ кварталі 2001 року та їх перерахування на рахунки ДОЗ «Волна», так само і не підтвердила, що невикористаний залишок від цих коштів склав 42500,79 грн.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши обставини справи та доводи позивача, суд не вбачає, що у позивача наявне порушене право, яке підлягає захисту у обраний позивачем спосіб.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України залишку невикористаних коштів в сумі 42500,79 грн. для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у другому кварталі 2001 року, з огляду на що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Стосовно доводів відповідача про заявлення позивачем вимог у даній справі поза межами строків позовної давності, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (стаття 256 ЦК України)

Згідно усталеної судової практики, позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача 1 на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору в силу вимог закону, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Як визначено в ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з проведенням експертизи.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови від позову на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 ГПК України, з огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, покладаються на позивача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. В задоволені позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізької області, м. Запоріжжя до Запорізької обласної організації профспілок працівників охорони здоров`я України, м. Запоріжжя про стягнення залишку невикористаних коштів в сумі 42500,79 грн. для оздоровлення дітей у ДОЗ «Волна» у другому кварталі 2001 року відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізької області, (69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 41320207) на користь Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України, (69044, м. Запоріжжя, пл. Профспілок, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 05482972, на п/р № НОМЕР_1 в АТ «СЕНСБАНК» м. Київ, МФО 300346) судові витрати за проведення судової економічної експертизи в розмірі 4952 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 10» липня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.