Рішення № 112086237, 20.06.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/94/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 Справа № 908/1349/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1349/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848)

до відповідача: Державної організації «Комбінат «Зірка» (вул. Республіканська, буд. 127, м. Запоріжжя, 69067, ідентифікаційний код 14373271)

про стягнення 216601,76 грн.

представники:

від позивача: Заєзжай А.Ю. довіреність № 267/23 від 30.12.2022

від відповідача: Логачов В.В., юрисконсульт, довіреність № 1 від 19.10.2023

СУТЬ СПОРУ:

24.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» до Державної організації «Комбінат «Зірка» про стягнення заборгованості за договором № 60АВ200-99406-22 про постачання електричної енергії споживачу від 04.08.2022 в розмірі 178989,08 грн., 32344,78 грн. пені, 1940,69 грн. 3% річних, 3327,21 грн. - інфляційного збільшення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1349/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-99406-22 від 04.08.2022 не оплатив вартість використаної електричної енергії у період жовтень - листопада 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 178989,08 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 32344,78 грн, 3% річних у сумі 1940,69 грн, інфляційних витрат у сумі 3327,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1349/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/94/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 05.06.2023 об 11 год. 30 хв.

23.05.2023 на адресу суду від Державної організації «Комбінат «Зірка» надійшла заява про визнання позову від 18.05.2023 № 01-01/138, у якій останній повідомляє про визнання позовних вимог позивача в повному обсязі, просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Вважає, що зазначені в заяві обставити можуть бути підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення.

Ухвалою суду від 05.06.2023 відкладений розгляд справи на 20.06.2023 о 12 год. 30 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 20.06.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В засіданні 20.06.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

04.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (Постачальник) та Державною організацією «Комбінат «Зірка» (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №60АР200-99406-22, за умовами якого (п. 2.1.) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Інформація про об`єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.8., п. 3.9. Договору Споживач в перший робочий день місяця, що слідує за розрахунковим місяцем до 16.00, надає Постачальнику інформацію щодо фактичного обсягу споживання за розрахунковий місяць. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Постачальника послуг комерційного обліку (Оператора комерційного обліку) Постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки складає, підписує і скріплює печаткою Акт приймання-передачі електричної енергії та Акт прийому-передачі наданих послуг (компенсація) і направляє їх споживачу.

Відповідно до п.5.1. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п.5.5. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.7. Договору порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.9 передбачено, що обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання Сторонами до 12 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

Розрахунки Споживача за цим Договором, крім оплати за послугу з розподілу електричної енергії, здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання (далі -спецрахунок) (п. 5.6 Договору).

У заяві-приєднання, зокрема, у розділі «Персоніфіковані дані Споживача» безпосередньо споживачем вказано оператора системи, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», ЕІС-код як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним оператором системи - 62X6844270190804, зазначено адреси об`єктів та ЕГС-коди точок комерційного обліку за об`єктами споживання.

Додатком №2 до Договору є комерційна пропозиція, яка підписана сторонами.

В зазначеній комерційній пропозиції визначено такі умови:

- спосіб оплати: Споживач здійснює оплату на підставі рахунку та акту купівлі продажу електричної енергії/акту приймання передачі електричної енергії Постачальника;

- розмір пені та/або штрафу: у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання;

- після закінчення розрахункового місяця Постачальник надає Споживачу рахунок та акт купівлі продажу електричної енергії/акт приймання передачі електричної енергії на оплату за фактичні обсяги, компенсації вартості послуг розподілу електроенергії у попередньому місяці. Споживач здійснює оплату протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок Постачальника, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим;

- Договір про постачання електричної енергії набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору, підписанням комерційної пропозиції, яка є Додатком № 2 до Договору. Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається до закінчення воєнного стану, а саме до 23.08.2022, але не пізніше чим до 31.12.2022, а частині проведення розрахунків Договір діє до повного їх виконання. При продовжені дії воєнного стану укладається додаткова угода щодо продовження строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом жовтня та листопада 2022 року на виконання договірних зобов`язань, на підставі отриманих даних відповідно до умов договору Постачальник склав акти прийняття-передачі електричної енергії до Договору постачання електричної енергії № 60ЛВ200-99406-22 від 04.08.2022:

- Акт № ТГЗ82100524 від 31.10.2022 на суму 88 998,96 грн.;

- Акт № ТГЗ82121913 від 30.11.2022 на суму 89 990,12 грн.

Згідно обопільно підписаних актів приймання-передачі електричної енергії Постачальник передав, а Споживач прийняв електричну енергію за вказаний період на загальну вартість 178989,08 грн.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав у зв`язку з чим виникла заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію за жовтень та листопада 2022 року, яка склала 178989,08 грн.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 178989,08 грн основного боргу, 32344,78 грн. пені, 1940,69 грн. 3% річних, 3327,21 грн. - інфляційного збільшення.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.06.2017 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", частиною 1 ст.4 якого визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (п. 15 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

У відповідності до п.30 ч. 1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч.1, 2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постановою НКРЕКП від 03.03.2021 за №335 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 2 ст.275 ГК України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч.6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №312 (надалі за текстом також - ПРРЕЕ).

Відповідно до п.4.2. розділу IV ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

За умовами п.4.8. розділу IV ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Згідно з п.4.12. розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за жовтень та листопад 2022 року поставлено електричної енергії відповідачу на загальну вартість 178989,08 грн.

Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525, ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом:

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.4. Договору);

- Споживач здійснює оплату протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок Постачальника, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим;

Абзацом п. 1.1.2 глави 1.1 розділу I ПРРЕЕ надано таке визначення терміну "розрахунковий період" - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або розподіленої/переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Із умов актів приймання-передачі електричної енергії № ТГЗ82100524 від 31.10.2022 та № ТГЗ82121913 від 30.11.2022 слідує, що постачання електричної енергії відповідачу відбулось у жовтні та листопаді 2022 року, тобто розрахунковим періодом для цілей визначення строку (терміну) оплати є жовтень, листопад 2022 року.

Суд враховує, що в практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників "до" і "по" у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (Постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17).

Таким чином, враховуючи положення стосовно термінів (строків) оплати, які визначені у комерційній пропозиції, беручи до уваги ст. 253, ст. 254 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з 15.11.2022 - місяця, який настав за розрахунковим, - жовтнем 2022 року та з 15.12.2022 - місяця, який настав за розрахунковим, - листопадом 2022 року.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач не сплатив суму основного боргу в розмірі 178989,08 грн.

При цьому слід зауважити, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 178989,08 грн, задовольняються судом у повному обсязі.

Судом також розглянуто вимоги стосовно стягнення 1940,69 грн - 3% річних за період з 16.11.202 по 11.04.2023, пені в сумі 32344,78 грн за період з 16.11.202 по 11.04.2023 та 3327,21 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період грудень 2022 року - лютий 2023року.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Також, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, згідно з комерційною пропозицією, обраною відповідачем: у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Як було зазначено вище судом, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок розміру пені, 3% річних та інфляції, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1940,69 грн - 3% річних за період з 16.11.202 по 11.04.2023, пені в сумі 32344,78 грн за період з 16.11.202 по 11.04.2023 та 3327,21 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період грудень 2022 року - лютий 2023року.

Разом з тим суд зазначає, що 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, строк дії якого на даний час продовжено.

Введення воєнного стану в Україні вплинуло на всіх суб`єктів господарської діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Судом взято до уваги той факт, що Державна організація «Комбінат «Зірка» входить до складу системи Державного агентства резерву України, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури» відноситься до об`єктів критичної інфраструктури держави і фінансується з держбюджету.

Як зазначає відповідач Територія Комбінату становить 28 га, на яких розміщено потужності та обладнання для забезпечення зберігання державного матеріального резерву. З часу введення в Україні воєнного стану, майже всі договірні відносини, що дозволяли Комбінату отримувати грошові кошти на спеціальний рахунок були розірвані, або призупинені. Сплата за постачання електроенергії була запланована на 70% за рахунок спеціального фонду. Фінансування Комбінату державою здійснюється на мінімальному рівні, що забезпечує покриття лише нагальних потреб. Забезпечення діяльності організації здійснюється силами штатних працівників, кількість яких за останні роки неодноразово скорочувалась, та на даний час становить 83 особи. Підрозділ Комбінату, що розташований у місті Бердянську Запорізької області, та який був для комбінату бюджетоутворюючою складовою, тимчасово втрачено у зв`язку з окупацією, та він не здійснює будь якої діяльності на даний час. Також, у зв`язку з введенням в дію воєнного стану, Кабінетом Міністрів України на Комбінат було покладено додаткові завдання, не пов`язані з безпосередньою діяльністю про які не маємо можливості розголошувати, та які потягли за собою додаткові, непередбачені кошторисом витрати. Всі ці обставини, вплинули на матеріальне становище Комбінату та внаслідок чого виникла вказана заборгованість.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру пені до суми 3234,47 грн., таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3234,47 грн. Вимоги щодо стягнення з відповідача 1940,69 грн - 3% річних та 3327,21 грн інфляції задовольняються у повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, позивачеві (за відповідним його клопотанням, яке належить подати до суду) підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, слід стягнути інші 50 відсотків сплаченого судового збору при поданні позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Державної організації «Комбінат «Зірка» до суми 3234,47 грн.

Стягнути з Державної організації «Комбінат «Зірка» (вул. Республіканська, буд. 127, м. Запоріжжя, 69067, ідентифікаційний код 14373271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848) 178989 (сто сімдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 08 коп основного боргу, 3234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 47 коп. пені, 3 327 (три тисячі триста двадцять сім) грн. 21 коп. інфляції, 3 % річних у розмірі 1 940 (одна тисяча дев`ятсот сорок) грн. 69 коп. та 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 51коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.07.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян