Ухвала суду № 112083772, 31.05.2023, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Єдиний державний реєстр судових рішень

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 537/3588/20

Провадження № 1-кп/553/1130/2023

У Х В А Л А

Іменем України

31.05.2023м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі колегії суддів:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_8 ОСОБА_9 адвоката

ОСОБА_10 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_13 адвокатів ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_17 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_18 адвоката ОСОБА_19 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції клопотання прокурорапро продовження запобіжнихзаходів забезпечення кримінальногопровадження відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 ,клопотання захисникаобвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 ,захисника обвинуваченого ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_17 прозміну запобіжного заходу з тримання підвартою на домашнійарешт,клопотання заявника -заставодавця ОСОБА_10 про поверненнязастави в рамках матеріалів об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.4 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст.306, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.4 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадження до Ленінського районного суду м. Полтави, у відповідності до ухвали Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 рок, після апеляційного перегляду, надійшли матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.4 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст.306, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.4 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28 травня 2020 року, який неодноразово продовжувався, зокрема ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року, який спливає 09 червня 2023 року.

В обґрунтування даного клопотання прокурором вказувалось про те, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, так як він, перебуваючи на волі, без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи в разі обрання більш м`якого не пов`язаного з триманням під вартою, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк ( до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд, також у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, він офіційно не працевлаштований; обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, зокрема які приймали участь у проведенні оперативної закупки психотропних речовин, а також на свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , з якими укладено угоду про визнання винуватості, які судом затверджені; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення через незначний проміжок часу ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 ( в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.

Прокурором вказувалось, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 та вік не перешкоджають продовженню запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою.

Обгрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , прокурором наводились обґрунтування щодо неможливості застосування більш м`яких видів запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати тому, що на даний час запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципу співмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу ;

- порука - не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, які поручаються за ОСОБА_6 ;

- домашній арешт - не можливо застосувати в зв`язку з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе контактувати зі свідкам , а також з іншими особами у кримінальному провадженні, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, може вплинути на них із метою зміни або відмови давати показання, тому просив продовжити дію заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, з правом внесення , визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, застави у розмірі 230 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 617320 грн..

При цьому, прокурором вказувалось про те, що, у разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_6 , покласти на нього наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі м. Кременчука Полтавської області, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого проживання, або перебування; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими обвинуваченими та вже засудженими особами; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі наявності.

Прокурором подано клопотання про продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_11 обраний ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11 березня 2020 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, зокрема ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року, який спливає 09 червня 2023 року.

В обґрунтування даного клопотання прокурором вказувалось про те, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_11 може переховуватися від суду, так як він, перебуваючи на волі, без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи в разі обрання більш м`якого не пов`язаного з триманням під вартою, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк ( до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд, також у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, він офіційно не працевлаштований; обвинувачений ОСОБА_11 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, зокрема які приймали участь у проведенні оперативної закупки психотропних речовин, а також на свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , з якими укладено угоду про визнання винуватості, які судом затверджені; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому ОСОБА_11 інкримінується вчинення через незначний проміжок часу ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 ( в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.

Прокурором вказувалось, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_11 та вік не перешкоджають продовженню запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою.

Обгрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 , прокурором наводились обґрунтування щодо неможливості застосування більш м`яких видів запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати тому, що на даний час запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципу співмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу ;

- порука - не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, які поручаються за ОСОБА_11 ;

- домашній арешт - не можливо застосувати в зв`язку з тим, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе контактувати зі свідками , а також з іншими особами у кримінальному провадженні, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, може вплинути на них із метою зміни або відмови давати показання, тому просив продовжити дію заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, з правом внесення , визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, застави у розмірі 210 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 563640 грн..

При цьому, прокурором вказувалось про те, що у разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_11 покласти на нього наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі м. Кременчука Полтавської області, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого проживання, або перебування; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими обвинуваченими та вже засудженими особами; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі наявності.

Прокурором подано клопотання про продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження, що відносно ОСОБА_18 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, відносно обвинуваченого ОСОБА_18 обраний, відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 20.02.2022 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 19.02.2022 року, який неодноразово продовжувався, зокрема ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року, який спливає 09 червня 2023 року.

В обґрунтування даного клопотання прокурором вказувалось про те, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_18 може переховуватися від суду, так як він перебуваючи на волі, без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи в разі обрання більш м`якого не пов`язаного з триманням під вартою, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк ( до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд, також у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, він офіційно не працевлаштований; обвинувачений ОСОБА_18 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, зокрема які приймали участь у проведенні оперативної закупки психотропних речовин, а також на свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , з якими укладено угоду про визнання винуватості, які судом затверджені; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому ОСОБА_18 інкримінується вчинення через незначний проміжок часу ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 ( в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.

Прокурором вказувалось, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_18 та вік не перешкоджають продовженню запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою.

Обгрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_18 прокурором наводились обґрунтування щодо неможливості застосування більш м`яких видів запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати тому, що на даний час запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципу співмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу ;

- порука - не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, які поручаються за ОСОБА_18 ;

- домашній арешт - не можливо застосувати в зв`язку з тим, що ОСОБА_18 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе контактувати зі свідками , а також з іншими особами у кримінальному провадженні, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, може вплинути на них із метою зміни або відмови давати показання, тому просив продовжити дію заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, з правом внесення , визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, застави у розмірі 210 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 563640 грн..

При цьому, прокурором вказувалось про те, що у разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_18 , покласти на нього наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі м. Кременчука Полтавської області, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого проживання, або перебування; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими обвинуваченими та вже засудженими особами; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі наявності.

В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 .

Зобов`язавши обвинуваченого ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати наступні обов`язки: 1)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; 2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3)утримуватися від спілкування зі свідками та вже засудженими особами у кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності.

В обґрунтування свого клопотання в підготовчому судовому засіданні прокурор вказував про те, що згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 01.03.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід, який було продовжено ухвалою суду від 28.04.2023 року, дія якого спливає 26.06.2023 року. Прокурором вказувалось про те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, так як він у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, через усвідомлення можливості втрати свободи на тривалий строк ( до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, зокрема які приймали участь у якості понятих під час проведення оперативних закупок та обшуків у обвинувачених та учасників злочинної організації, які уклали зі стороною обвинувачення угоди про визнання винуватості та засуджені за вказані кримінальні правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується вчинення через незначний проміжок часу ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 ( в редакції 2001 року) , ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 306 КК України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.

Поряд з цим, прокурором вказувалось про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 та його вік не перешкоджають продовженню запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Прокурором стверджувалось про те, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів на думку останніх є недоречним, оскільки на даний час існують вищезазначені ризики, які передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Інші більш м`які запобіжні заходи відносно обвинуваченого ОСОБА_8 неможливо застосувати з наступних причин:

-особисте зобов`язання - неможливо застосувати, оскільки даний запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтведження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципів співмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу;

- заставу неможливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що він підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчинення вищевказаних ризиків;

- поруку - не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що заяв від осіб, які поручаються за обвинуваченого ОСОБА_8 не надходило, тому, зважаючи на наведені вище обставини, прокурор вважав за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Також прокурором було внесено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_13 обрано, відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2020 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 13.02.2020 року, який було продовжено ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року, строк якої спливає 09.06.2023 року.

В обґрунтування даного клопотання прокурором вказувалось про те, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_13 може переховуватися від суду, так як він перебуваючи на волі, без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи в разі обрання більш м`якого не пов`язаного з триманням під вартою, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк ( до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд, також у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, він офіційно не працевлаштований; обвинувачений ОСОБА_13 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, зокрема які приймали участь у проведенні оперативної закупки психотропних речовин, а також на свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , з якими укладено угоду про визнання винуватості, які судом затверджені; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому ОСОБА_13 інкримінується вчинення через незначний проміжок часу ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 ( в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.

Прокурором вказувалось, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_13 та вік не перешкоджають продовженню запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою.

Обгрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_13 прокурором наводились обґрунтування щодо неможливості застосування більш м`яких видів запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати тому, що на даний час запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципу співмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу ;

- порука - не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, які поручаються за ОСОБА_13 ;

- домашній арешт - не можливо застосувати в зв`язку з тим, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе контактувати зі свідками , а також з іншими особами у кримінальному провадженні, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, може вплинути на них із метою зміни або відмови давати показання, тому просив продовжити дію заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, з правом внесення , визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, застави у розмірі 210 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 563640 грн..

При цьому, прокурором вказувалось про те, що, у разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_13 , покласти на нього наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі м. Кременчука Полтавської області, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого проживання, або перебування; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими обвинуваченими та вже засудженими особами; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі наявності.

Також прокурором було внесено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_16 дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_16 обрано, відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2020 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 13.02.2020 року, який було продовжено ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року, строк якої спливає 09.06.2023 року.

В обґрунтування даного клопотання прокурором вказувалось про те, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_16 може переховуватися від суду, так як він перебуваючи на волі, без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи в разі обрання більш м`якого не пов`язаного з триманням під вартою, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк ( до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд, також у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, він офіційно не працевлаштований; обвинувачений ОСОБА_16 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, зокрема які приймали участь у проведенні оперативної закупки психотропних речовин, а також на свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , з якими укладено угоду про визнання винуватості, які судом затверджені; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому ОСОБА_16 інкримінується вчинення через незначний проміжок часу ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 ( в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.

Прокурором вказувалось, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_16 та вік не перешкоджають продовженню запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою.

Обгрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_16 , прокурором наводились обґрунтування щодо неможливості застосування більш м`яких видів запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати тому, що на даний час запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципу співмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу ;

- порука - не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, які поручаються за ОСОБА_16 ;

- домашній арешт - не можливо застосувати в зв`язку з тим, що ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе контактувати зі свідками , а також з іншими особами у кримінальному провадженні, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, може вплинути на них із метою зміни або відмови давати показання, тому просив продовжити дію заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, з правом внесення , визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, застави у розмірі 210 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 563640 грн..

При цьому, прокурором вказувалось про те, що, у разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_16 , покласти на нього наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі м. Кременчука Полтавської області, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого проживання, або перебування; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими обвинуваченими та вже засудженими особами; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі наявності.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора щодо ОСОБА_6 , оскільки клопотання прокурора не містить доказів обґрунтованості пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому діянь, прокурором не зазначено в клопотанні про наявність доказів вини останнього, при цьому прокурором не враховулась нявність стійких соціальних зв`язків у обвинуваченого, зокрема тих, що обвинувачений є учасником АТО, має державні нагороди і відзнаки, сім`ю та дітей, офіційно працевлаштований. Крім того, захисник вказував, що тривале перебування ОСОБА_6 під вартою негативно впливає на стан здоров`я останнього. При цьому, на думку захисника прокурором в обгрунтування вказаного клопотання, в якості підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наводиться обставина вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_6 , що саме по собі не може бути безумовною підставою для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в зв`язку з чим вважав за доцільне змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту. Щодо клопотань прокурора відносно інших обвинувачених, а також щодо клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_16 - підтримав думку захисників.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 заперечувала проти клопотання прокурора та прохала змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_11 на інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, при цьому вказувала про необґрунтованість клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 .. Захисник обвинуваченого вказувала про те, що клопотання прокурора не містить доказів обґрунтованості пред`явленого обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому діяння, прокурором не зазначено в клопотанні про наявність доказів вини останнього, прокурором не прийнято до уваги наявність стійких соціальних зв`язків у обвинуваченого, зокрема тих, що обвинувачений має сім`ю, батька похилого віку до затримання офіційно працював. Захисником обвинуваченого вказувалось про те, що 06.03.2020 року обвинученому ОСОБА_11 було повідомлено про підозру, 11.03.2020 року останній отримав клопотання про обрання запобіжного заходу, та цього ж дня прибув в судове засідання до Октябрського районного суду м. Полтави, таким чином, на, думку останньої, обвинувачений довів свою належну процесуальну поведінку, в зв`язку з чим вона вважає, що ризики, які зазначені прокурором в клопотанні, не підтверджені, обвинувачений не в змозі впливати на свідків, оскільки свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 засуджені, і відбувають покарання в місцях позбавлення волі, під час обшуків у ОСОБА_11 не було виявлено жодного забороненого предмета. При цьому, на думку захисника, прокурором в обгрунтування вказаного клопотання, в якості підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 , наводиться обставина вчинення особливо тяжкого злочину , що саме по собі не може бути безумовною підставою для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в зв`язку з чим вважала за доцільне змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід на інший більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою. Щодо клопотань прокурора відносно інших обвинувачених, а також щодо клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_16 - підтримала думку захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 адвокат ОСОБА_19 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, прохав відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_18 , враховуючи те, що ризики наведені прокурором нічим не підтверджені. Поряд з цим, прокурором не приймались до уваги характеризуючі матеріали відносно обвинуваченого ОСОБА_18 , який має стійкі соціальні зв`язки, є учасником АТО, раніше не судимий. При цьому, на думку захисника прокурором в обгрунтування вказаного клопотання, в якості підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наводиться обставина вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_18 , що саме по собі не може бути безумовною підставою для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Щодо клопотань прокурора відносно інших обвинувачених, а також щодо клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_16 - підтримала думку захисників обвинувачених.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 , не заперечував проти клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Щодо клопотань прокурора відносно інших обвинувачених, а також щодо клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_16 - підтримала думку захисників.

Поряд з цим, захисником обвинуваченого ОСОБА_13 адвокатом ОСОБА_14 подано суду клопотання про зміну ОСОБА_13 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту у нічний час із забороною залишати житло за адресою : АДРЕСА_2 , в нічний час з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв., встановивши відносно обвинуваченого ОСОБА_13 наступний ряд обов`язків: прибувати за кожною вимогою до суду; прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучаться із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з особами, яких визначить суд; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування вказаного клопотання , захисник вказував про те, що ризики наведені прокурором , відповідно до ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_13 відсутні. При цьому, вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, оскільки після спливу значного проміжку часу, на думку захисника, навіть обгрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_13 адвокатом ОСОБА_14 також вказувалось про те, що за час перебування ОСОБА_13 під вартою, стан здоров`я останнього значно погіршився, зокрема, останній був оглянутий лікарем неврологом 27.09.2022 року та 30.03.2023 року, в ході якого встановлено діагноз: Післятравматична енцефалопатія з лікворно - венозною дистензією, хронічна вертеброгенна церквікодорсалгія (помірним парезом C, L відділів амнестично, тунельна нейропатія ліктьових нервів двобічна. Крім того, 30.03.2023 року обвинуваченому встановлено діагноз остеохондроз з м`язово - тонічним та правобічним цервіко- краналгією. 30.03.2023 року, при огляді терапевтом ОСОБА_13 був встановлений діагноз: хронічний панкреатит стадія нестійкої ремісії, було призначено ОСОБА_13 лікування та амбулаторне лікування.

Поряд з цим, захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_14 вказувалось про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_13 за час перебування в ДУ ПУВП №23 значно погіршився, на підтвердження чого надано медичну документацію щодо кількості звернень ОСОБА_13 за медичною допомогою до лікаря, та висновки лікарів за результатами медичних оглядів останнього.

Зокрема, захисником обвинуваченого, зверталась увага на медичну довідку від 13.11.2020 року, видану лікарем ОСОБА_24 , де зазначено, що обвинувачений ОСОБА_13 перебуває під диспансерним наглядом у сімейного лікаря, хірурга, гастроентеролога з діагнозом: хронічний панкреатит, фаза постійної ремісії, гепатоз. За станом здоров`я потребує постійного медикаментозного лікування, постійного нагляду у сімейного лікаря, гастроентеролога.

Таким чином, захисником вказувалось про те, що на даний час наявні всі підстави для зміни ОСОБА_13 запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою у вигляді домашнього арешту у нічний час, враховуючи тривалий проміжок часу перебування обвинуваченого під вартою, що становить майже три роки з половиною роки.

На підставі викладеного, захисником обвинуваченого ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_14 просив суд обвинуваченому ОСОБА_13 змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту у нічний час, щодо клопотань прокурора відносно інших обвинувачених та клопотанння захисника - ОСОБА_17 підтримав думку захисників обвинувачених.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_15 повністю підтримав клопотанння захисника ОСОБА_14 з зазначених останнім обгрунтувань, просив його задовольнити. Щодо клопотання прокурора відносно інших обвинувачених та клопотанння захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - підтримав думку захисників.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_17 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_16 заперечував та прохав змінити на інший більш м`який не пов язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_3 . В обґрунтування клопотання захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_17 вказувалось про те, що ризики наведені прокурором, відповідно до ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_16 відсутні. При цьому, захисник вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, оскільки після спливу значного проміжку часу, на думку захисника, навіть обгрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_16 адвокатом ОСОБА_17 вказувалось про те, що за час перебування ОСОБА_16 під вартою, стан здоров`я останнього значно погіршився, зокрема, на даний час обвинувачений страждає на кардіосклероз, постінфарктний стан, має гіпертонічну хворобу з високим рівнем небезпеки для життя, а також ряд інших проблем зі здоров`ям.

Таким чином, захисником вказувалось про те, що на даний час наявні всі підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою у вигляді домашнього арешту, враховуючи тривалий проміжок часу перебування обвинуваченого ОСОБА_16 під вартою.

З урахуванням викладеного захисник обвинуваченого ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_17 просив змінити відносно ОСОБА_16 запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту , щодо клопотань прокурора відносно інших обвинувачених та клопотанння захисника ОСОБА_14 - підтримав думку захисників обвинувачених.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 категорично заперечували проти клопотань прокурора, щодо клопотань захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_17 - підтримали думку захисників.

Вказували про шаблонність та однотипність клопотань прокурорів про продовження запобіжних заходів, систематичне неврахування останніми даних, що характеризують особу обвинувачених, їхніх міцних соціальних зв`язків, зауважували про необгрунтованість пред`явленої підозри та неналежність і недопустимість доказів у даному кримінальному провадженні.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 прохав змінити відносно нього запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час, при вирішенні інших клопотань підтримав думку свого захисника.

Колегія суддів,вислухавши доводи прокурора стосовно заявлених клопотань, думку інших учасників судовогопроцесу, дослідивши матеріали кримінального провадження,приходить довисновку,що клопотання прокурора щодопродовження заходівзабезпечення кримінальногопровадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 . ОСОБА_8 є такими, що підлягають до задоволення, з відхиленням усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну відносно нього запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби; та задоволення клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 та захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, за наступних обставин.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Як встановлено в ч. 1 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК Украївни, суд під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, відносно ОСОБА_6 .. Так, колегією суддів встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28 травня 2020 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 27 травня 2020 року, строком на 60 діб, та визначено розмір застави у сумі 2 000 000 грн. Згідно ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на строк 60 днів та визначено розмір застави - 230 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 617320 грн..

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки у сфері обігу наркотичних засобів, у складі злочинної організації.

Приймаючи до уваги той факт, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки санкція ч.3 ст. 307 КК України, яка інкримінується обвинуваченому передбачає сувору міру покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а, усвідомивши, яке покарання загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачений може переховуватися від суду.

Колегія суддів, приходить до висновку про доведеність прокурором ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та відомі обвинуваченому.

Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку про доведеність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, з урахуванням значної тривалості часового проміжку, протягом якого вчинялись інкриміновані обвинуваченому дії зі збуту наркотичних речовин у м. Кременчук, Полтавської області, форми участі обвинуваченого у злочинній діяльності, не встановлення джерела придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, що вказує про наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення з високим ступенем ймовірності.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Зважаючи на вказані вище обставини та факти, колегія суддів, приходить до переконливого висновку, що доводи прокурора про те, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, в зв`язку з існуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, є доцільним та необхідним.

Зважаючи на вказані вище обставини та факти, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище обставини захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 не є доведеними перед судом, вагомими, переконливими і достатніми, та такими, що свідчили б про безпідставність доводів прокурора з приводу обгрунтованості продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у даній справі, яка має значний суспільний інтерес недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.

При цьому, під час розгляду клопотання прокурора , не здобуто судом, а стороною захисту не надано, відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою з урахуванням його стану здоров`я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.

Колегія суддів приходить до висновку, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, відносно ОСОБА_11 . Судом встановлено, що, згідно ухвали слідчогосудді Октябрськогорайонного судум.Полтави від 11.03.2020року, відносно ОСОБА_11 обранозапобіжний західу виглядітримання підвартою з11.03.2020 року,строком на60діб тавизначено розмірзастави урозмірі 4000000грн. Згідно ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_11 строк тримання під вартою на строк 60 днів та визначено розмір застави - 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 563640 грн..

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинах проти громадської безпеки у сфері обігу наркотичних засобів, у складі злочинної організації.

Приймаючи до уваги той факт, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_11 може переховуватися від суду, оскільки санкція ч.3 ст. 307 КК України, яка інкримінується обвинуваченому, передбачає сувору міру покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а усвідомивши, яке покарання загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачений може переховуватися від суду.

Колегія суддів, приходить до висновку про доведеність прокурором ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та відомі обвинуваченому.

Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку про доведеність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, зважаючи на значну тривалість часового проміжку, протягом якого вчинялись інкриміновані обвинуваченому дії зі збуту наркотичних речовин у м. Кременчук, Полтавської області, форми участі обвинуваченого у злочинній діяльності, не встановлення джерела придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, що вказує про наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_11 іншого кримінального правопорушення з високим ступенем ймовірності.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Зважаючи на вказані вище обставини та факти, колегія суддів, приходить до переконливого висновку, що доводи прокурора про те, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою, в зв`язку з існуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, є доцільним та необхідним.

Зважаючи на вказані вище обставини та факти, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище обставини захисником обвинуваченого ОСОБА_11 адвокатом ОСОБА_12 не є доведеними перед судом, вагомими, переконливими, достатніми та такими, що свідчили б про безпідставність доводів прокурора з приводу обгрунтованості продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_11 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у даній справі, яка має значний суспільний інтерес, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.

При цьому, під час розгляду клопотання прокурора судом не здобуто та стороною захисту відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням його стану здоров`я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.

Крім того, вказуючи на неспівмірність визначеного попередньо судом розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, захисником не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема скрутного матеріального становища обвинуваченого, наявність у останнього утриманців, як і не клопотала перед судом щодо зменшення визначеного розміру застави, що вказує про неспроможнісь цих тверджень.

Колегія суддів приходить до висновку, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, відносно ОСОБА_18 .. Судом встановлено,що,згідно ухвалислідчого судді Октябрськогорайонного суду м.Полтави від20.02.2022року,відносно ОСОБА_18 обранозапобіжний західу виглядітримання підвартою з 19.02.2023року. Згідно ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.04.2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_18 строк тримання під вартою на строк 60 днів та визначено розмір застави - 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 563640 грн..

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_18 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки у сфері обігу наркотичних засобів, у складі злочинної організації.

Приймаючи до уваги той факт, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_18 може переховуватися від суду, оскільки санкція ч.3 ст. 307 КК України, яка інкримінується обвинуваченому, передбачає сувору міру покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна а усвідомивши, яке покарання загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачений може переховуватися від суду.

Колегія суддів, приходить до висновку про доведеність прокурором ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та відомі обвинуваченому.

Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку, про доведеність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, зважаючи на значну тривалість часового проміжку, протягом якого вчинялись інкриміновані обвинуваченому дії зі збуту наркотичних речовин у м. Кременчук, Полтавської області, форму участі обвинуваченого у злочинній діяльності, не встановлення джерела придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, що вказує про наявність ризики вчиненого обвинуваченим ОСОБА_18 іншого кримінального правопорушення з високим ступенем ймовірності.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Зважаючи на вказані вище обставини та факти, колегія суддів, приходить до переконливого висновку, що доводи прокурора про те, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_18 під вартою, в зв`язку з існуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, є доцільним та необхідним.

Зважаючи на вказані вище обставини та факти, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище обставини захисником обвинуваченого ОСОБА_18 адвокатом ОСОБА_19 не є доведеними перед судом, вагомими, переконливими, достатніми та такими, що свідчили б про безпідставність доводів прокурора з приводу обгрунтованості продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_18 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу колегією суддів вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_18 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.

Під час розгляду клопотання прокурора судом не здобуто та стороною захисту не надано відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням його стану здоров`я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.

Колегія суддів приходить до висновку, що при встановленні, обранні та продовженні ОСОБА_18 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Поряд з цим, колегія суддів, приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .. Так, колегією суддів встановлено, що згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 01.03.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строк якої судом було продовжено до 26.06.2023 року.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки у сфері обігу наркеотичних засобів, у складі злочинної організації.

Суд констатує, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомо, зокрема які приймали участь у якості понятих під час проведення оперативних закупок та обшуків у обвинувачених та інших учасників злочинної організації, які уклали зі стороною обвинувачення угоди про визнання винуватості та засуджені за вказані кримінальні правопорушення, оскільки дане кримінальне провадження передано на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання, в ході якого підлягають допиту усі учасники кримінального процесу та дослідженню вся сукупність зібраних доказів.

Дані обставини не були спростовані обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисником в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування, в порядку передбаченому ст.199 цього кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування, в порядку передбаченому ст.199 цього кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про переконливість доводів прокурорів про продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням певних обов`язків, оскільки відносно останнього існують ризики, які є підставою вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що під час обрання 01.03.2023 року Ленінським районним судом м. Полтави запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту судом було повно, достатньо та грунтовно зазначено та проаналізовано наявність усіх наявних ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, необхідних для застосування і обрання відносно останнього саме запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням певного ряду обов`язків, що вказує про відсутність об`єктивних даних для зміни на даний час вказаного судового рішення та обрання ще більш м`якого запобіжного заходу.

Дана ухвала суду була предметом перевірки в апеляційному порядку, проте не скасована, набрала законної сили та є обов`язковою до виконання.

Нових, дійсних, переконливих та більш вагомих даних та обставин для спростування висновків суду щодо обрання більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту для його зміни у вигляді домашнього арешту у нічний час доби стороною захисту в судовому засіданні не зазначено взагалі та судом не встановлено, а відтак будь-яких законних і обгрунтованих підстав для його зміни на даний час колегія суддів не вбачає.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість вказаного клопотання прокурора та його задоволення та відповідно з відмовою в задоволенні усного клопотання обвнуваченого ОСОБА_8 щодо зміни виду домашнього арешту з цілодобового на нічний час доби в зв`язку з його безпідставністю.

Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку про обгрутованість та часткове задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_13 на більш м`який у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з покладенням обов`язків, з визначенням останньому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків та застосуванням засобів електронного контролю та відповідно відхилення клопотання прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою за наступних підстав.

Згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2020 року обрано відносно ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено строк тримання під вартою рахувати з 13.02.2023 року, терміном на 60 діб.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема щодо незаконного, шляхом підбурювання, вмовлянням, залякуванням впливати на покази свідків, понятих, які були присутні під час проведення огляду місця події, на свідків, які вже допитані по кримінальному провадженню та які можуть бути встановлені в ході судового розслідування та потерпілих.

Відповідно до ч. 1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 2ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно п. 19 ч.1 ст. 7, ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах диспозитивності. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Колегія суддів, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави наведені прокурором, які б беззаперечно вказували на необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки за час перебування ОСОБА_13 під вартою, стан здоров`я останнього значно погіршився, зокрема, останній був оглянутий лікарем неврологом 27.09.2022 року та 30.03.2023 року, в результаті чого встановлено діагноз: Після травматична енцефалопатія з лікворно - венозною дистензією, хронічна вертеброгенна церквікодорсалгія (помірним парезом C, L відділів амнестично, тунельна нейропатія ліктьових нервів двобічна.

Колегією суддів в судовому засіданні ретельно перевірено доводи сторони захисту про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_13 суттєво погіршується в умовах тримання під вартою та потребує постійного лікування та нагляду лікарів.

Згідно медичної документації, наданої стороною захисту, 30.03.2023 року обвинуваченому ОСОБА_13 встановлено діагноз: остеохондроз з м`язово - тонічним та правобічним цервіко- краналгією. 30.03.2023 року, при огляді терапевтом ОСОБА_13 був встановлений діагноз: хронічний панкреатит стадія нестійкої ремісії, було призначено ОСОБА_13 лікування та амбулаторне лікування.

Колегією суддів визнаються дійсними твердження сторони захисту про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_13 за час перебування в ДУ ПУВП №23 значно погіршився, на підтвердження чого надано медичну документацію щодо значної кількості звернень ОСОБА_13 за медичною допомогою до лікаря, та висновки лікарів за результатами неодноразових медичних оглядів останнього. Зокрема, згідно медичної довідки від 13.11.2020 року, виданої лікарем ОСОБА_24 , вбачається, що обвинувачений ОСОБА_13 перебуває під диспансерним наглядом у сімейного лікаря, хірурга, гастроентеролога з діагнозом: хронічний панкреатит, фаза постійної ремісії, гепатоз. За станом здоров`я потребує постійного медикаментозного лікування, постійного нагляду у сімейного лікаря, гастроентеролога.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів, враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що встановлені раніше ризики, відносно ОСОБА_13 , передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі зменшилися, хоча і не перестали існувати з високою ймовірністю.

Поряд з цим, з огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, колегія суддів на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Разом з цим КПК України передбачено два запобіжні заходи, які в розумінні цілей статтей 5 Кнвенції про захист прав людини і основоположних свобод є позбавленням свободи, яким є домашній арешт та тримання під вартою. Що стосується домашнього арешту особа не ставиться у вкрай вразливе становище, тоді як при обранні особі тримання під вартою вона опиняється в неналежних умовах тримання під вартою під повним контролем держави, тобто є цілком вразливою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку , що подальше тримання ОСОБА_13 під вартою, з урахуванням його стану здоров`я на даний час, є вкрай вразливим для життя і здоров`я останнього, що є неприпустимим в розумінні дотримання судом принципу верховенства права і практики ЄСПЛ у кримінальному провадженні, та забезпечення судом обвинуваченій особі основоположних прав людини при продовженні дії запобіжного заходу , пов`язаного з позбавленням свободи.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу колегією суддів встановлено, що на даний час зменшились ризики визначені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_13 має постійне місце проживання, одружений, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки. Крім того, суд приймаючи до уваги тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_13 під вартою в умовах ДУ ПУВП №23, де стан здоров`я останнього значно погіршився, в зв`язку з чим останній потребує постійного лікування у спеціалізованих медичних закладах під кваліфікованим наглядом лікарів, що в свою чергу значно зменшує ризики ухилення обвинуваченого ОСОБА_13 від суду та незаконно впливати на свідків, що дає підстави суду для висновку про те, що подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 під вартою є невиправданим та для запобігання ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, досягнення справедливого балансу інтересів суспільства з вимогами захисту прав конкретної особи, на даний час буде достатнім визначення відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, та носіння електронного засобу контролю.

В той же час, колегія суддів вважає, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати на даний час, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з урахуванням стану здоров`я останнього, його репутації, соціальних зв`язків та терміну перебування під вартою, який триває більше трьох років.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 про зміну обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків та обов`язковим носінням електронного засобу контролю , що в свою чергу спростовує твердження прокурора щодо доцільності продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Поряд зцим, колегіясуддів приходитьдо висновкупро обгрутованістьта задоволенняклопотання захисникаобвинуваченого ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_17 про змінузапобіжного заходу ОСОБА_16 на більш м`який у вигляді домашнього арешту, та відповідно відхилення клопотання прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_16 у вигляді тримання під вартою, за наступних підстав.

Згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2023 року, обрно запобіжний захід відносно ОСОБА_16 у вигляді тримання піжд вартою , визначено строк архувати з 13.02.2020 року, терміном на 60 діб.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема щодо незаконного, шляхом підбурювання, вмовлянням, залякуванням впливати на покази свідків, понятих, які були присутні під час проведення огляду місця події, на свідків, які вже допитані по кримінальному провадженню та які можуть бути встановлені в ході судового розслідування та потерпілих.

Відповідно до ч. 1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 2ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно п. 19 ч.1 ст. 7, ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах диспозитивності. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Колегія суддів, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_16 та його захисника ОСОБА_17 , приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави наведені прокурором, які б беззаперечно вказували на необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки за час перебування ОСОБА_16 під вартою, стан здоров`я останнього суттєво погіршився, зокрема, останній страждає на кардіосклероз, постінфарктний стан, має гіпертонічну хворобу з високим рівнем небезпеки для життя, а також ряд інших проблем зі здоров`я.

Колегією суддів в судовому засіданні ретельно перевірено доводи сторони захисту про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_16 значно погіршується в умовах тримання під вартою та останній потребує постійного лікування та нагляду лікарів.

Колегією суддів визнаються дійсними твердження сторони захисту про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_16 за час перебування в ДУ ПУВП №23 значно погіршився, що підтверджується медичною документацією щодо кількості звернень ОСОБА_16 за медичною допомогою до лікаря, та виснрвками лікарів за результатами медичних оглядів останнього.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що встановлені раніше ризики, відносно ОСОБА_16 , передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі зменшилися, хоча і не перестали існувати з високою ймовірністю.

Разом з цим, з огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Разом з цим КПК України передбачено два запобіжні заходи, які в розумінні цілей статтей 5 Кнвенції про захист прав людини і основоположних свободж, є позбавленням свободи, яким є домашній арешт та тримання під вартою. Що стосується домашнього арешту особа не ставиться у вкрай вразливе становище, тоді як при обранні особі тримання під вартою вона опиняється в неналежних умовах тримання під вартою під повним контролем держави, тобто є цілком вразливою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку , що подальше тримання ОСОБА_16 під вартою, з урахуванням його стану здоров`я на даний час, є вкрай вразливим для життя і здоров`я останнього, що є неприпустимим в розумінні дотримання судом принципу верховенства права і практики ЄСПЛ у кримінальному провадженні, та забезпечення судом обвинуваченій особі основоположних прав людини при продовженні дії запобіжного заходу , пов`язаного з позбавленням свободи.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу колегією суддів встановлено, що на даний час зменшились ризики, визначені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_16 має постійне місце проживання, сім`ю, дружину, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки. Крім того, суд приймає до уваги тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_16 під вартою в умовах ДУ ПУВП №23, де стан здоров`я останнього постійно погіршується, в зв`язку з чим останній потребує лікування у спеціалізованих медичних закладах під кваліфікованим наглядом лікарів, що в свою чергу значно зменшує ризики ухилення обвинуваченого ОСОБА_16 від суду та незаконно впливати на свідків, що дає підстави суду для висновку про те, що подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_16 під вартою є невиправданим та для запобігання ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, досягнення справедливого балансу інтересів суспільства з вимогами захисту прав конкретної особи, на даний час буде достатнім визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, та носінням електронного засобу контролю.

В той же час, колегія суддів вважає, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати на даний час, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з урахуванням стану здоров`я останнього, його репутації, соціальних зв`язків та терміну перебування під вартою, який триває більше трьох років.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_17 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків та обов`язкових носінням електронного засобу контролю , що в свою чергу спростовує твердження прокурора щодо доцільності продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Поряд з цим, на адресу суду заставодавцем - ОСОБА_10 подано заяву про повернення застави внесеної за обвинуваченого ОСОБА_8 в сумі 567540 грн., відповідно до ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.12.2020 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 26.01.2021 року, в частині зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 до 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 567540 грн., на підтвердження чого заявником надано ряд документів: оригінал квитанції та довідки про зарахування коштів у визначеній ухвалою суду сумі. Заявником в судовому засіданні вказувалось про те, що на даний час відносно ОСОБА_8 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, що вказує про припинення дії альтернативного запобіжного заходу - застави за обвинуваченого ОСОБА_8 у сумі 567540 грн., тому зважаючи на вказану обставину він змушений звернутися до суду з вказаною заявою.

В судовому засіданні заявник заяву підтримав та наполягав на її задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_8 дану заяву підтримав.

Колегія суддів, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти вказаного клопотання, вислухавши думку інших учасників, які не заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про обґрунтованість даної заяви.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_10 була внесена застава за обвинуваченого ОСОБА_8 в сумі 567540 грн., відповідно до ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.12.2020 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 26.01.2021 року, в частині зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 до 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 567540 грн..

Згідно квитанції № 0066692617 від 28.01.2021 року ОСОБА_10 внесено заставу за ОСОБА_8 у сумі 567540 грн..

Зарахування вказаної суми заставодавцем ОСОБА_10 за обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується довідкою від 29.01.2021 року за № 03/327/2021-вих, згідно якої на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області 28.01.2021 року надійшли кошти в сумі 567540 грн., із призначенням платежу «застава за ОСОБА_8 ІПН НОМЕР_1 зг. Ухвали Пол. апел. Суду від 26.01.2021 року по справі № 537/3588/20 № провадж. ІІ-кп/814/385/21 у розмірі 270ПМ у сумі 567540,00 ПКО 902018;2470720177;24.08.1967; АДРЕСА_4 .

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01.03.2023 року змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який був продовжений судом. Даний запобіжний захід не скасований та не змінений на теперішній час.

Таким чином, на даний час дію альтернативного запобіжного заходу застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у сумі 567540 грн. - припинено.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Колегією суддів встановлено, що на час звернення заставодавця ОСОБА_10 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 з даною заявою альтернативний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді застави втратив свою чинність, при цьому питання про повернення чи звернення застави в дохід держави не вирішувалось, клопотань від прокурора чи інших осіб до суду не надходило, судом за власною ініціативою дане питання також не не вирішувалось, а відтак застава за обвинуваченого ОСОБА_8 у сумі 567540 грн., яка не була звернена в дохід держави, підлягає поверненню заставодавцю в зв`язку з припинення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177-179,181,182,183,197,331,376 КПКУкраїни, Інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, затвердженої Наказом МВС № 654 від 13.07.2016 року,-

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляд тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.255(вредакції05.04.2001року),ч.4ст.28,ч.1ст.263,ч.2ст.306,ч.3ст.27ч.4ст.28ч.3ст.307КК України, строком на 60 днів, починаючи з 31 травня 2023 року до 29 липня 2023 року включно, в умовах Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23».

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі двісті тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 617320,00 грн. (шістсот сімнадцять тисяч триста двадцять грн. 00 коп.), визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на користь держави: одержувач - ТУ ДСА України в Полтавській областіі; ЄДРПОУ - 263048558; банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA398201720355289002000015950.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми ОСОБА_6 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Кременчука Полтавської області без дозволу суду;

- повідомляти суд, про зміну місця свого проживання або перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками та вже засудженими особами у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності.

Відповідно до вимогст. 182 КПК Українироз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачене законом покарання до 15 років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечити належну поведінку обвинуваченого; забезпечити явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст.306, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України,строком на 60 днів, починаючи з 31.05.2023 року до 29.07.2023 року включно, в умовах Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23».

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_11 заставу у розмірі двісті десять (210) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 563640,00 грн. (п`ятсот шістдесят три тисячі шістсот сорок грн. 00 коп.), визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на користь держави: одержувач - ТУ ДСА України в Полтавській областіі; ЄДРПОУ - 263048558; банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA398201720355289002000015950.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми ОСОБА_11 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_11 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Кременчука Полтавської області без дозволу суду;

- повідомляти суд, про зміну місця свого проживання або перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками та вже засудженими особами у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності.

Відповідно до вимогст. 182 КПК Українироз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачене законом покарання до 15 років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечити належну поведінку обвинуваченого; забезпечити явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, строком на 60 днів, починаючи з 31.05.2023 року до 29.07.2023 року включно, в умовах Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23».

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_18 заставу у розмірі двісті десять (210) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 563640,00 грн. (п`ятсот шістдесят три тисячі шістсот сорок грн. 00 коп.), визначеної ухвалою від 11.04.2023 року, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на користь держави: одержувач - ТУ ДСА України в Полтавській областіі; ЄДРПОУ - 263048558; банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA398201720355289002000015950.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми ОСОБА_18 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_18 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Кременчука Полтавської області без дозволу суду;

- повідомляти суд, про зміну місця свого проживання або перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками та вже засудженими особами у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності.

Відповідно до вимогст. 182 КПК Українироз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_18 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачене законом покарання до 12 років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечити належну поведінку обвинуваченого; забезпечити явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Прожовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, стороком на 60 днів, з31.05. 2023 року по 29.07. 2023 року, включно, заборонивши останньому залишати житло, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 .

Строк застосування запобіжного заходу рахувати з 31.05. 2023 року по 29.07. 2023 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_8 до 29 липня 2023 року включно, прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати наступні обов`язки:

1)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3)утримуватися від спілкування зі свідками та вже засудженими особами у кримінальному провадженні;

4)здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності.

Виконання ухвали в частині дотримання ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків доручити органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 , контроль за виконанням запобіжного заходу ОСОБА_8 покласти на прокурора.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних з виконанням покладених на нього обов`язків.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою з можливістю внесення застави на домашній арешт в нічний час з встановленням обов`язків відносно ОСОБА_13 - задовольнити частково, а в задоволенні клопотання прокурора відносно ОСОБА_13 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити .

Обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцю с. Кравченки, Великобагачанського району, Полтавської області, українцю, громадянину України, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, негайно звільнивши його з - під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч.5 ст. 202 КПК України.

Запобіжний західу виглядіцілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_13 застосуватистроком на двамісяці.

Цілодобовий домашній арешт застосувати з використання засобів електронного контролю.

Покласти на ОСОБА_13 наступні обов`язки:

- прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 537/3588/20, за першою вимогою;

-цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-утримуватися від спілкування в позасудовому порядку зі свідками у кримінальному провадженні № 537/3588/20.

Зобов`язати ОСОБА_13 невідкладно прибути до місця свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Строк дії ухвали 60 днів з 31 травня 2023 року до 29 липня 2023 року включно.

Виконання ухвали в частині дотримання ОСОБА_13 покладених на нього обов`язків доручити Кременчуцькому районномууправлінню поліціїГУНП в Полтавськійобласті, контроль за виконання запобіжного заходу відносно ОСОБА_13 покласти на прокурора.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_13 , що порушення умов домашнього арешту може бути наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.

Кременчуцькому районномууправлінню поліціїГУНП в Полтавськійобласті, негайно поставити на облік ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Кравченки, Великобагачанського району, Полтавської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_13 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала суду в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_13 з-під варти та застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту підлягає негайному виконанню.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою з можливістю внесення застави на домашній арешт відносно ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - задовольнити частково, а в задоволенні клопотання прокурора відносно ОСОБА_16 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцю м. Кременчука, українцю, громадянину України, раніше не судимого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_3 , міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, негайно звільнивши його з - під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч.5 ст. 202 КПК України.

Запобіжний західу виглядіцілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_16 застосуватистроком на двамісяці.

Цілодобовий домашній арешт застосувати з використання засобів електронного контролю.

Покласти на ОСОБА_16 наступні обов`язки:

- прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 537/3588/20, за першою вимогою;

-цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-утримуватися від спілкування в позасудовому порядку зі свідками у кримінальному провадженні № 537/3588/20.

Зобов`язати ОСОБА_16 невідкладно прибути до місця свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Строк дії ухвали 60 днів з 31 травня 2023 року до 29 липня 2023 року включно.

Виконання ухвали в частині дотримання ОСОБА_16 покладених на нього обов`язків доручити Відділенню поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП (Кременчуцький район) контроль за виконання запобіжного заходу відносно ОСОБА_16 покласти на прокурора.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_16 що порушення умов домашнього арешту може бути наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.

Відділенню поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП (Кременчуцький район) негайно поставити на облік ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_3 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_16 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала суду в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_16 з-під варти та застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту підлягає негайному виконанню.

Клопотання заявника - заставодавця ОСОБА_10 про повернення застави в рамках об`єднаного кримінального провадження задовольнити.

Зобов`язати ТУ ДСАУ в Полтавській області повернути заставодавцю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ), заставу у розмірі 567540 (п`ятсот шістдесят сім тисяч п`ятсот сорок) грн., встановлену на підставі ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.12.2020 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 26.01.2021 року в частині зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 до 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 567540,00 грн., у зв`язку із закінченням строку застави, яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області 28.01.2021 року, відповідно до квитанції № 0066692617 від 28.01.2021 року, платник ОСОБА_10 , призначення платежу «застава за ОСОБА_8 . Справа № 537/3588/20. Пров. 11-кп/814/385/21 згідно ухвали Апел. Суду від 26.01.2021 р. про зменшення розміру заст. ПКО 902018;2470720177; 24.08.1967; АДРЕСА_4 », за реквізитами: р/р UA398201720355289002000015950, код отримувача: 26304855, в ДКСУ м. Київ, у розмірі 567540,00 грн.

Ухвалу в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3