Рішення № 112083329, 30.06.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 640/30300/21

Провадження № 2-а/369/24/23

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.,

за участю секретаря: Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції служби Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про оскарження рішень, дій чи бездіяльності ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що Постановою ЕГА №438044 від 29.09.2021 по справі про адміністративне правопорушення УПС МВС у м. Києві на ОСОБА_1 , притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 29.09.2021 року ОСОБА_1 прибув Дарницького районного суду міста Києва о 15.30 для слухання справи 753/410/19 за позовом представника позивача Каращенко Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 від 09.01.2019 року про поділ спільного подружнього майна, яку слухає суддя Колесник О.М. О 16.17 прибув перший наряд поліції, за заявою нібито про побиття адвоката Осколкова, після спілкування зазначений наряд не знаходячи підстав затримання уїхав с Дарницького суду об 16.31. О 16.38 прибув другий наряд поліції в особі Осадчого Леоніда Олександровича та Колбушков Андрій Володимирович дані особи почали вимагати документи від позивача, на що їм було надано посвідчення журналіста та інше посвідчення яке їх також не влаштувало. Після цього за нібито не виконання законної вимоги поліції щодо надання посвідчення особи зазначені вище працівники поліції затримали позивача шляхом вдягання на нього кайданків. На його вимогу скласти протокол затримання йому відмовили на місті, всі ці події зафіксовані на камери суду, охорони суду, особисті камери. У подальшому позивача вивели з приміщення суду, без складання протоколу затримання, та повезли до Дарницького відділення поліції де в автомобілі йому погрожували і фактично пояснили причини таких дій. Прямим текст йому було зазначено щоб він забув свою дочку ОСОБА_5 і не намагався з нею спілкуватися. За прибуттям до відділення поліції за адресою Кошиця За, поліцейський Осадчий Л.О. зняв кайданки, тобто звільнив де було закінчено затримання адміністративне один, після чого позивач почав фільмувати завдані травми його рукам. Реакція інспектора Осадчого Л.О., на думку позивача, була не адекватна він накинувся на позивача, заламав руки вдягнув кайданки знову, почав виламувати кисть руки щоб забрати телефон, у подальшому кинув позивача на асфальт головою.

З цього моменту настало друге адміністративне затримання ОСОБА_1 . І це підтверджується відео фіксацією яку вів особисто позивач, доказ цього надасться після нанасення цифрового підпису на електронний доказ. Враховуючі ці події патрульна поліція двічі зробила затримання адміністративне ОСОБА_1 , від чого і буде заявлені окремі дві позивні вимоги. У подальшому інспектор провів незаконних обшук перед відділенням поліції та вкрав посвідчення водія на ім`я позивача. Після цього позивача завели до відділу поліції де останні почали складати протоколи або інші процесуальні документи які позивачу не показували та не ознайомлювали його з правами, адвоката не надали хоча позивач неодноразово їх про це просив і наголошував під відео фіксацію, його телефон вилучали у приміщенні відділу поліції, а його били. О 19.17 працівники поліції Осадчий Л. О. та Колбушков А.В. зняли кайданки та звільнили позивача та просто пішли, на запитання позивача під відеофіксацію особи відмовилися ознайомлювати надавати протоколи або інші процесуальні документи щодо вчинення ними дій по відношенню до позивача. 18.10.2021 року позивач в реєстрі судових справ помітив розподіл судових справ щодо його прізвища, Дарницьким районним судом м. Києва, в той же день він ознайомився з матеріалами справ, а саме 753/20618/21 на справу про адміністративне правопорушення Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди; 753/20582/21 на справу про адміністративне правопорушення Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця; 753/20616/21 на справу про адміністративне правопорушення Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; 753/20585/21 на справу про адміністративне правопорушення Дрібне хуліганство.

Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову ЕГА №438044 від 29.09.2021, винесену УПС МВС у м. Києві щодо ОСОБА_1 та визнати протиправними дій працівників патрульної поліції щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання відносно позивача, щодо адміністративного затримання без складання протоколу на місці та роз`яснення прав затриманого.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2021 року відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки не повідомляв, не скористалися правом надати відзив.

З огляду на зазначене та з врахуванням положень ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що, як встановлено з оскаржуваної постанови серії ЕГА № 438044 від 29 вересня 2021, складеної інспектором полку-2 полк 1 бат 1 роти управління патрульної поліції в місті Києві рядовим поліції Колбушковим А.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням на ного штрафу у розмірі 255 грн., на підставі того, що він 29 вересня 2021 року (без зазначення часу події) перебував в Дарницькому УП, громадському місці без засобів індивідуального захисту, а саме без захисної маски, яка закриває рот та ніс.

Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину до 31 грудня 2021 р. на всій території України

В оскаржуваній постанові не зазначено, яким нормативно-правовим актом було встановлено карантинні обмеження, які порушив ОСОБА_1 , який пункт він порушив, та який рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 ("зелений", "жовтий", "помаранчевий" або "червоний") був запроваджений на території, де було вчинене інкриміноване йому правопорушення.

Частиною 2 статті 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП з 21 листопада 2020 року до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення особа може користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

За правилами ст. 255 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КпАП України.

Крім цього, у відповідності до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23.10.2019 р. по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.

Однак у даній адміністративній справі відповідач жодних доказів (матеріалів фото- та відеофіксації на підтвердження факту, що правопорушення дійсно мало місце, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), які встановлювали б факт вчинення позивачем вказаного правопорушень, не надав.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в ході розгляду справи не надано доказів на спростування тверджень позивача, а також не надано суду безспірних та допустимих доказів про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП, стосовно позивача поліцейським виконані вимоги ст. ст. 268, 280 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Так, судом встановлено, що на місці події постанова про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП не складалась, відповідачем не доведено, що він належним чином повідомив позивача про розгляд справи, а також про час і місце розгляду справи, що він роз`яснив позивачу права, передбачені ст.268 КУпАП, та право та порядок оскарження постанови про притягнення до адмінвідповідальності, а також не довів, що копію постанови він вручив позивачу особисто або за допомогою поштового зв`язку.

За положеннями ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до статті 271 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адмінвідповідальності може представляти захисник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення(Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

Із пояснень позивача вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, інспектором поліції його прав та обов`язків не роз`яснено.

Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, а відповідно і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, могла вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, працівником поліції під час складання оскаржуваної постанови не було вирішено питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Працівник поліції не врахував пояснення ОСОБА_1 , не проаналізував докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, не було враховано особу порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке не завдало значних збитків суспільним або державним інтересам, прав та свобод інших осіб не порушило.

Малозначним є правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.

Листом Міністерства юстиції України від 06.03.2018 №8887/4408-33-18/11.2.2 роз`яснено, що чинними нормами КУпАП не визначено поняття малозначності вчиненого правопорушення та виключного переліку діянь, які можуть вважатися малозначними. Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про наявність у діях позивача складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, передбаченого Конституцією України, всі сумніви щодо винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Тому суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови . В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова складена 29 вересня 2021 року, ОСОБА_1 не отримав копію постанови, а до суду з позовом звернувся 23 жовтня 2021 року. Тому строк на оскарження постанови у справі про адмінправопорушення позивачем пропущений з поважних причин і його слід поновити.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а тому їх слід задовольнити.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено 908,00 грн судового збору, з яких 454,00 грн. за вимогу про скасування постанови.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій працівників патрульної поліції щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання, щодо адміністративного затримання без складання протоколу на місці та роз`яснення прав затриманого, суд зазначає наступне.

Відповідно до рапорту складеного інспектором Осадчим Л.О. від 29 вересня 2021 року слідує, що 29 вересня 2021 року патрулюючи лейтенантом поліції Осадчий Л.О. та рядовим поліції Колбушков А.В. було отримано виклик «ДТП з потерпілим», прибувши за адресою виклику працівниками поліції було виявлено зв`язок із заявником в телефонному режимі, в ході якого він повідомив, що він, потерпіла особа та винуватець внаслідок ДТП знаходяться в приміщенні Дарницького районного суду. В подальшому представниками поліції було виявлено декількох осіб, які представлялись представниками адвокатського бюро «Авер Лекс» та винуватця ДТП, зі слів вищевказаних осіб, яким виявився ОСОБА_1 ОСОБА_1 було висунуто вимогу про пред`явлення документу згідно ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію» на що ОСОБА_1 у зухвалій формі відмовився у надані відповідних документів. ОСОБА_1 було повідомлено про його затримання уразі ненадання ним документів. Оскільки останній відмовився у наданні документів працівникам поліції, то його було затримано о 16 год. 50 хв. та доставлено до Дарницького УП за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 3А. До ОСОБА_1 було застосовано фізичну силу та спеціальні засоби кайданки згідно зі статями 29, 43, 44, 45 ЗУ «Про національну поліцію».

В приміщенні Дарницького УП гр. ОСОБА_1 постійно знімав захисну маску, через що працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, заважав оформлювати необхідні матеріали, перешкоджав складанню протоколу про адміністративне правопорушення, повідомив, що потребує бригаду швидкої медичної допомоги, яка приїхала та засвідчила відсутність тілесних ушкоджень, відсутність необхідності госпіталізації ОСОБА_1 , та повідомила, що останній симулював побиття.

На громадянина ОСОБА_1 було складено протокол ВАБ 214931 за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян), протокол ВАБ 214981 за ст. 185 КУпАП через злісну непокору законній вимозі поліцейського, протокол ААБ 324408 за ст. 124 КУпАП через наїзд на гр. ОСОБА_6 , протокол затримання АЗ 131583, протокол ААБ 324408 за ст. 122-4 КУпАП за залишення місця ДТП.

Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що здійснює адміністративне затримання, роз`яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції та ст. 268 КУпАП.

Статтею 42 ЗУ «Про Національну поліцію» визначені Поліцейські заходи примусу.

1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

3. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

4. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби:1) гумові та пластикові кийки;

2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;

3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо);

4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії;

5) засоби примусової зупинки транспорту;

6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;

7) службові собаки та службові коні;

8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;

9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;

10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;

11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами;

13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.

5. Поліцейський за жодних обставин не може застосовувати заходи примусу, не визначені цим Законом.

6. Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування).

7. Поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

8. Норми забезпечення підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

В даній справі є встановлений факт застосування поліцейськими щодо позивача саме фізичного впливу (сили).

Стаття 43 ЗУ «Про Національну поліцію» визначає Порядок застосування поліцейських заходів примусу:

Ч.1. Поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Ч.2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані, про те, що працівники поліції повідомили позивача про можливе застосування щодо нього фізичної сили та спеціального засобу, спорядженого речовиною сльозогінної та дратівної дії з наданням останньому достатньо часу для виконання вимог поліцейського.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Як вбачається із показів позивача жодних підстав визначених законом для застосування фізичної сили щодо позивача з боку співробітників поліції не було, оскільки на момент застосування сили не було встановлено факту вчинення позивачем правопорушення чи продовження його вчинення та факту того, що дії позивача загрожували життю чи здоров`ю поліцейських чи інших громадян.

Статтею 45 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом. Загальні правила застосування спеціальних засобів: засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, застосовуються для: а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною; б) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень.

Відповідно порядку застосування спецзасобів визначеного правилами зберігання, носіння та застосування спеціального засобу "Терен-6" затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 жовтня 2018 року N 847 1.Поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу (групу осіб) про застосування спецзасобу і надати їй (їм) достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи та поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або коли в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

3. Інтенсивність застосування спецзасобу визначається з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

4. Поліцейський зобов`язаний негайно припинити застосування спецзасобу, якщо досягнуто очікуваного результату або якщо немає потреби у подальшому його застосуванні.

5. Поліцейський зобов`язаний у найстисліші строки надати невідкладну домедичну допомогу особі, яка постраждала внаслідок застосування спецзасобу, за потреби викликати екстрену медичну допомогу, повідомити лікарів або заклад охорони здоров`я, який засіб застосовано та яку допомогу надано.

В порушення зазначеного порядку є встановлений факт застосування поліцейськими щодо позивача фізичної сили та адміністративного затримання, однак зазначені дії працівників поліції були проведенні не у зв`язку зі складанням відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Суд роз`яснює, що застосування такого заходу як адміністративне затримання, підстави та порядок його застосування, мета, строки затримання та перелік посадових осіб, які уповноважені здійснювати затримання, визначено в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Адміністративне затримання застосовується з метою: припинення адміністративних правопорушень, усунення його негативних наслідків, в т.ч. попередження вчинення нових правопорушень; коли вичерпано інші заходи впливу; встановлення особи; складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Про адміністративне затримання в обов`язковому порядку складається адміністративний протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання.

У протоколі про адміністративне затримання обов`язково зазначаються: дата і місце його складення (число, місяць, рік, назва населеного пункту); посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол (спеціальне звання, прізвище, ім`я та по батькові), відомості про особу затриманого (прізвище, ім`я та по батькові (без скорочення), число, місяць, рік народження, фактичне місце проживання); час і мотиви затримання (зазначаються найменування ОВС, куди доставлено особу, яка скоїла адміністративне правопорушення; його місцезнаходження; число, місяць, рік, а також час доставляння; частина статті та стаття КУпАП, якими передбачена адміністративна відповідальність особи за вчинене адміністративне правопорушення, а також мотиви затримання, серед яких: припинення адміністративного правопорушення; інші заходи впливу; складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи); в протоколі робиться відповідний запис про повідомлення працівників центру БПД та зазначаються число, місяць, рік та час, кого повідомлено і в який спосіб.

Отже, в даному випадку, визнання протиправними дій працівників поліції має розглядатися під час розгляду справи про визнання безпідставного складання протоколу про затримання, в якому зазначено підстава та мета затримання, або під час скасування відповідної постанови щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, за частиною статті та статтями КУпАП, якими передбачена адміністративна відповідальність особи за вчинене адміністративне правопорушення, зазначених у протоколі про затримання.

Суду не надано протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 інспектором поліції, в якому зазначається мета затримання, тому суд позбавлений можливості встановити мету та мотиви затримання ОСОБА_1 , окрім того постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є предметом розгляду цієї адміністративної справи, складена інспектором поліції вже безпосередньо після затримання особи та не була підставою затримання позивача, враховуючи складання відносно останнього низькі постанов про його притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за ч. ст. 173 КУпАП та ст. 124 КУпАП, ст. 122-4 КУпАП.

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій працівників патрульної поліції щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання, щодо адміністративного затримання без складання протоколу на місці та роз`яснення прав затриманого.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з врахуванням положень ст.ст.132,134 КАС України в користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 454, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 134, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції служби Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, - задовольнити частково.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕГА №438044 від 29 вересня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 ч.2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 ч.2 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Андрій ВОЛЧКО