Ухвала суду № 112080736, 30.06.2023, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4914/23

н/п 2/336/2367/2023

У Х В А Л А

іменем України

30 червня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу м. Дніпро Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення фактично стягнутих грошових коштів за виконавчим написом.

У позовній заяві викладено клопотання про витребування ряду доказів від перших двох відповідачів, третьої особи та від ПАТ Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», де працевлаштований позивач.

Суд, проаналізувавши заяву про забезпечення доказів, робить такий висновок.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 2ст. 116 ЦПК Українивизначено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч. 1ст. 117 ЦПК Україниу заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним, а також якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Схожі висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 635/7732/19 (провадження № 61-19460ск20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 року у справі за № 9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 4ст. 117 ЦПК Українисуд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Разом з тим, в заяві про забезпечення доказів не наведено жодного об`єктивного факту на підтвердження того, що зазначені у заяві документи (інформація) можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Більше того, заява не містить навіть припущень щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому.

Тобто, заява не відповідає вимогам п. 5 ч.1 ст.117 ЦПКУкраїни, а тому на підставі ч.4 ст.117 ЦПКУкраїни підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст. ст.116-119,260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернути заявнику.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту їх підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Є.С. Боєв