Рішення № 112075513, 03.07.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/578/21

Номер провадження 2/350/13/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Перегінська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним,

з участю учасників судового розгляду :

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом та уточнивши позовні вимоги просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54031150 від 14.09.2020 року державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради об`єднаної територіальної громади Рожнятівського району (теперішнього Калуського району) Івано-Франківської області Локатиря Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна номер 2166669726248 за ОСОБА_2 від 11.09.2020 року, номер запису про право власності: 38152350. Визначити йому, додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право власності на житловий будинок з спорудою, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зіслався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_5 (сестра його матері ОСОБА_6 ). Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з спорудою, який розташований в АДРЕСА_1 . Згідно складеного ОСОБА_5 заповіту посвіченого 19.02.2022 року секретарем Ясенської сільської ради Рожнятвського району Івано-Франківської області, він є спадкоємцем спадкового майна по заповіту. Проте незважаючи на наявність вказаного заповіту, який оспорюється відповідачем ОСОБА_2 , він одночасно являється спадкоємцем п`ятої черги за законом, що дає йому право оформити право власності на спірне будинковолодіння, як спадкоємець за законом.

З метою оформлення спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 мотивуючи відмову тим, що пропущено шестимісячний строк прийняття спадщини та відсутній документів власності на спадкове майно. За таких обставин позивач не може в повній мірі оформити спадкові права та в подальшому володіти, користуватися та розпоряджатися спадковим майном.

Зазначає, що у встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини оскільки володів інформацією, що ніхто не претендує на спадкове майно та фактично вступив в управління та володіння ним, оскільки навідував свою тітку ОСОБА_5 та доглядав за нею у спадковому будинковолодінні, а також постійно підтримував дане домогосподарство у належному стані, тому вважав, що таким чином прийняв спадщину.

Крім цього йому стало відомо, що 11.09.2020 року відповідачем ОСОБА_2 протиправно та незаконно проведено реєстрацію права власності на будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_2 , до складу майна якого, під виглядом літньої кухні, ввійшов спірний будинок, який розташований в АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказане будинковолодіння, зазначено рішення Рожнятівського районного суду від 27.05.2020 року у справі №350/1065/19 яким жителя АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано недієздатним, а відповідача ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_2 визнано його опікуном. Вважає, що таке рішення суду не являється і не могло слугувати підставою для реєстрації права власності. Тому державна реєстрація права власносі на будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 є неправомірною і підлягає до скасування.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати заповіт ОСОБА_5 , посвідчений секретарем Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області Лудчак Г.К. 19.02.2002 року, зареєстрований в книзі вчинення нотаріальних дій за №20 недійсним.

В обгрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач зіслався на те, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №223775972, він являється власником будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 . За даними технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 17.08.2019 року, домоволодіння, як частина майна за оскаржуваним заповітом від 19.02.2002 року, є його літньою кухнею (розміщено під літерою Б) та частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 . Право власності на будинковолодіння оформлене з огляду на інформацію отриману згідно довідки Ясенської сільської ради від 19.12.2018 року, що ОСОБА_8 заповіт у Ясенській сільській раді не посвідчувала, родичів інших не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилася спадщина. Згідно інформації Перегінської селищної ради ОСОБА_9 1917 року народження є однією особою.

В квітні 2021 року йому стало відомо про те, що 19.02.2002 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений Лудчак Г.К. - секретарем Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, зареєстрований в книзі вчинення нотаріальних дій за №20. За змістом вказаного заповіту, ОСОБА_10 заповіла належний їй житловий будинок, що знаходиться в с. Ясень, город біля нього розміром 0,028 га, належну грошову компенсацію за примусові роботи в Німеччині, а також все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_2 зазначає, що заповіт складений ОСОБА_5 19.02.2002 року, за яким остання все належне їй на день смерті майно заповіла відповідачу ОСОБА_1 не породжує жодного юридичного наслідку, оскільки складений та посвідчений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, так як на секретаря Ясенської сільської ради Лудчак Г.К., виконавчим комітетом Ясенської сільської ради не покладались обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій. Крім цього при складанні заповіту не було дотримано вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України №22/5. Так у заповіті відсутні місце складання заповіту, причина вчинення нотаріальної дії поза приміщенням виконавчого комітету відповідної Ради. Зокрема зазначено як місце складання - Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області «на дому» та не вказано конкретне місце, як і не зазначена причина, з якої він складений поза приміщеням виконавчого комітету. Відсутній особистий підпис заповідача, зазначено, що ОСОБА_5 не підписала заповіт внаслідок того, що вона була неписьменна, що не відповідає дійсності, так як остання мпрацювала бригадиром у Лісокомбінаті «Осмолода» з 1959 року до моменту виходу на пенсію - 1985 рік та мала початкову освіту. Текст заповіту не прочитано заповідачці, і відповідно на документі (заповіті) не зроблено про це відмітку. Відсутній підпис свідка, наявний підпис лише одного свідка ОСОБА_11 . Зокрема у останньому абзаці заповіту зазначено «при свідку ОСОБА_11 ». На звороті заповіту іншим почерком записано «і ОСОБА_12 » ІНФОРМАЦІЯ_3 », проте підпис відсутній, що є грубим порушенням закону. Вважає, що зазначені порушення при складанні заповіту є достатніми підставами для визнання його недійсним .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Родіков І.С. позовні вимоги за первісним позовом підтримав, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини. Просив визначити позивачу ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини та визнати за останнім право власності на житловий будинок з спорудою, який розташований в АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, яке залишилося після смерті тітки ОСОБА_5 . Разом з тим, просив вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54031150 від 14.09.2020 року державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради об`єднаної територіальної громади Рожнятівського району (теперішнього Калуського району) Івано-Франківської області Локатиря Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна номер 2166669726248 за ОСОБА_2 від 11.09.2020 року, номер запису про право власності: 38152350 залишити без розгляду, оскільки дана вимога вирішена в позасудовому порядку. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Фреїшин Т.М. позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала повністю покликаючись на обставини зазначені у позові, просила про задоволення позову. Первісний позов не визнала, зазначила, що у позовній заяві не вказано причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які можливо вважати поважними тому просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Перегінської селищної ради Марко М.Я. у судове засідання не з`явилася, направила суду заяву в якій просила розгляд справи здійснювати без участі представника Перегінської селищної ради, щодо вирішення спору поклалася на розсуд суду.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2006 року (а.с.6 том 1).

ОСОБА_5 згідно з записом в погосподарській книзі Ясенської сільської ради за №5 особовий рахунок НОМЕР_2 за 2006-2010 роки на праві особистої власності належав житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Після смерті останньої в управління спадковим майном вступив ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №614/22-27 виданої Перегінською селищною радою Івано-Франківської області 24.03.2021 року (а.с. 7 том 1).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 ТзОВ «A.CONSENSUS» 25.03.2021 року, у АДРЕСА_1 знаходиться будинковолодіння, яке складається з житлового будинку літ. «А», туалета літ. «Б» (а.с.10-13 том1).

Інвентаризаційна вартість житлового будинку та господарської споруд по АДРЕСА_1 становить 39770 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою № 11 виданої ТзОВ «A.CONSENSUS» 25.03.2021 року (а.с.14 том1).

Актом узгодження меж земельної ділянки від 24.03.2021 складеного комісією містобудування, земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища Перегінської селищної ради яка виїхала по розгляду заяви ОСОБА_2 , по питанню надання йому можливості продовжити виготовлення документів на приватизацію присадибної ділянки в АДРЕСА_2 без підпису на акті погодження меж суміжного землекористувача ОСОБА_13 (а.с.51 том1) серед іншого було встановлено, що на спірній земельній ділянці, яка не розмежована, знаходяться три домоволодіння, а саме ОСОБА_13 - АДРЕСА_3 (зареєстровано в ДРРП від 03.10.2015 р.), ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 (зареєстровано в ДРРП від 11.09.2020 р.) та ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , право власності не зареєстровано - є заповіт посвідчений секретарем Ясенської сільської ради 19.02.2002 р. На даний час майно, на яке має право ОСОБА_1 належить ОСОБА_2 , про що ОСОБА_1 стало відомо під час роботи комісії на місці.

У акті складеному ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 26.03.2021 зазначено, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу вів догляд за своєю тіткою ОСОБА_5 , яка у зв`язку з важкою хворобою та похилим віком потребувала сторонньої допомоги (а.с. 8 том 1).

Згідно копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого на замовлення ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у АДРЕСА_1 знаходиться будинковолодіння, яке складається з житлового будинку літ. «А», літньої кухні літ. «Б», стодоли літ. «В», стайні літ. «Г», сараю літ «Д», сараю літ. «Е» (а.с.25-27 том 1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.09.2020, право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 до складу якого під виглядом літньої кухні ввійшов спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 11.09.2020 року (а.с. 28 том 1).

Згідно інформації наданої Ясенською сільською радою на запит адвоката Фреїшин Т.М. №22/22-26 від 15.06.2021 року, за ОСОБА_9 1917 року народження, яка проживала в АДРЕСА_1 , згідно погосподарських кних за 2001-2005 р. рахувалося 0,14 га в тому числі 0,01 га під будівлями та 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, за ОСОБА_17 - 1914 року народження, який проживав в АДРЕСА_2 згідно погосподарських кних за 1996-2000 р. рахувалося 0,57 га, в тому числі 0,03 га під будівлями та 0,54 га для ведення особистого селянського господарства; з 1996 року під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель рахувалося 0,20 га. З 1997 року головою домоволодіння являється син ОСОБА_17 - ОСОБА_7 , 1958 року народження (а.с. 85,88 том 1).

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який обчислюється з часу відкриття спадщини.

Позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю прововстановлюючого документа про належність спадкового майна спадкодавцю та пропуском шестимісячного строку прийняття спадщини, що підтверджується листом нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 37/01-16 від 26.03.2021 року (а.с.15 том1).

Позивач ОСОБА_1 вказує, що з поважних причин пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Разом з тим, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Проте, законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Рішення суду може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Так, суд вважає поважними наведені позивачем причини пропуску строку подачі заяви для прийняття спадщини.

Вказані обставини, на думку суду, перешкодили ОСОБА_1 , як спадкоємцю, вчасно звернутись із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Відмова позивачу у наданні строку для вступу у спадщину буде непропорційним втручанням у його право на отримання у власність спадкового майна.

При цьому суд зазначає, що позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Таким чином, з метою недопущення порушення спадкових прав позивача та відповідно відновлення його законних прав як спадкоємця в порядку спадкування за законом, що відповідатиме верховенству права, суд вважає за необхідне визначити позивачу строк у три місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, буде достатнім строком для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Аналізуючи зібрані по справі докази судом встановлено, що тітці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 за життя належав будинок з спорудою по АДРЕСА_1 . Позивачу нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку на прийняття спадщини та відсутністю права власності на зазначене домоволодіння. Проте враховуючи, що зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 визначено додатковий строк на прийняття спадщини, тому є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спадкове майно за законом після смерті його тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується зустрічного позову, суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Так пред`являючи зустрічний позов позивач ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуваним заповітом порушено його права, як власника майна, оскільки спірне домоволодіння, як частина майна за оскаржуваним заповітом від 19.02.2002 року, є його літньою кухнею та частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.09.2020 року. Вважає зазначений заповіт складений та посвідчений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення а тому його слід визнати недійсним.

Оскільки заповіт був складений 19 лютого 2002 року року, тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми чинного на час складання оспорюваного заповіту Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР).

Згідно зі статтею 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Зміст, форма та інші вимоги до заповіту передбачені статтями 541-546 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент складання спірного заповіту).

За визначенням статті 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу УРСР , якщо заповідач внаслідок фізичних вад, хвороби або інших иричин не може власноручно підписати заповіт, він на прохання заповідача може бути підписаний у присутності нотаріуса або іншої службової особи (ст. 542 цього ж Кодексу) іншою особою з зазначенням причин, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно.

Частина 1 статті 47 ЦК УРСР передбачала, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Частиною 2 статті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту) передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові соби виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують доручення; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах.

Згідно з пунктом 2 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Відповідно до пункту 8 розділу 2 «Загальні правила вчинення нотаріальних дій» Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстри нотаріальних дій записуються місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, установі, організації та ін) із зазначенням адреси, а також причини цього.

Пунктом 18 розділу 2 «Загальні правила вчинення нотаріальних дій» Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України встановлено, що нотаріальне посвідчення заповітів та доручень, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів (додатки NN 6-27). Текст посвідчувального напису може бути надрукований на друкарській машинці або написаний чорнилом від руки ясно, чітко, без підчисток, вільні місця повинні бути прокреслені, дописки та інші виправлення - застережені. Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватися штампи з текстом відповідного напису.

Відповідно до пункту 33 розділу 3 «Правил вчинення окремих видів нотаріальних дій» Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту), заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших причин, не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в п. 13 цієї Інструкції в якій визначено, що громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби, або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, доручення, заяву чи інший доакумент, за його дорученням і в його присутності та в присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє виконавчі дії, заповіт, доручення, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт чи доручення не може підписувати особа, на користь якої їх посвідчено.

Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того зобов`язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку.

Крім того, заповіт повинен бути прочитаний заповідачеві в присутності двох свідків, які б засвідчили про це своїми підписами.

Відповідно до п. 23 Інструкції з ведення господарського обліку в сільських (селищних) радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.07.200року №234, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.08.2000 р. за №480/4701, неписьменною вважається особа, яка не вміє читати , а особа яка закінчила 4-6 класів має початкову загальну освіту.

Згідно зі статтею 545 ЦК УРСР, якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2006 року (а.с. 13 том 2).

З довідки №1695/22-02 виданої Перегінською селищною радою 20.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_5 , 1917 року народження та ОСОБА_8 , 1917 року народження є однією й тою самою особою, згідно з погосподарської книги за 1958-2006 роки являється головою домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 15 том 2).

Згідно із заповітом, посвідченим 19.02.2002 року секретарем Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івно-Франіквської області Лудчак Г.К. за реєстровим № 20, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй житловий будинок, що знаходиться в с. Ясень, город біля нього розміром 0,028 га, належну грошову компенсацію за примусові роботи в Німеччині, а також все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося заповідає ОСОБА_1 (а.с. 16 том 2).

ОСОБА_18 працювала на посаді секретаря Ясенської сільської ради з 1994 по 2020 роки, що підтверджується копіями рішень Ясенської сільської ради "Про затвердження секретаря Ясенської сільської ради та виконкому сільської ради" від 17.07.1994 року, "Про обрання секретаря Ясенської сільської ради та виконкому сільської ради" від 05.04.1998 року, 07.04.2002 року, 16.04.2006 року, 23.11.2010 року, 08.11.2015 року (а.с.17-20 том 2).

Судом встановлено, що заповіт від 19.02.2002 року посвідчений секретарем Ясенської сільської ради Лудчак Ганною Костянтинівною.

Згідно відповіді Архівного відділу №1 Калуської РДА Івано-Франківсткої області №А-22/04-01 від 01.10.2021 наданої на запит адвоката Фреїшин Т.М., рішення виконавчого комітету Ясенської сільської ради про уповноважену особу на яку покладено повноваження щодо вчинення нотаріальних дій в протоколах виконкому станом на 19.02.2002 року не виявлено (а.с. 21 том 2).

Відповідно до довідки Архівного відділу №1 Калуської РДА Івано-Франківсткої області №А-24/04-01 від 08.10.2021 року, розпорядження голови з основної діяльності Ясенської сільської ради про уповноважену особу на яку покладено повноваження щодо вчинення нотаріальних дій за 1998-2002 роки на збереження до архівного відділу не надходили (а.с. 21 зворотня сторона том2).

Згідно протоколів першої та другої сесій Ясенської сільської ради четвертого демократичного скликання Ясенської сільської ради до порядку денного сесій питання щодо покладення повноважень на вчинення нотаріальних дій на ОСОБА_18 - секретаря Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області не вносилось та не розглядалось (а.с. 22 зворотня сторона, 23-26 том 2) .

Отже, суд дійшов висновку, що рішення про уповноваження виконавчим комітетом відповідної сільської ради секретаря сільської ради вчиняти нотаріальні дії відсутнє.

Таким чином, зважаючи на відсутність як самого рішення, так і відомостей про прийняття виконавчим комітетом Ясенської сільської ради рішення про покладення на секретаря сільської ради обов`язків по вчиненню нотаріальних дій, суд приходить до висновку про відсутність у секретаря сільської ради ОСОБА_18 повноважень на посвідчення оспорюваного заповіту.

При цьому, доказів на спростування зазначеного висновку суду відповідачами не надано та матеріали справи не містять.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Факт відсутності рішення виконавчого комітету Ясенської сільської ради про уповноваження секретаря сільської ради Лудчак Г.К. вчиняти таку нотаріальну дію, як посвідчення заповіту, вказує на недотримання під час посвідчення 19.02.2002 заповіту ОСОБА_5 вимог закону щодо обов`язкової нотаріальної форми заповіту та, як наслідок, - його недійсність відповідно до статей 47, 541 ЦК УРСР.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 302/1000/16-ц, постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 343/2258/17, постанові від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17-ц.

Крім цього при складенні заповіту, секретарем Ясенської сільської ради недотримано вимог ст.ст. 44, 541, 543 ЦК УРСР та п. 8 розділу 2, п. 33 розділу 3, п. 13 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України", а саме в заповіті відсутні місце складання заповіту та причина вчинення нотаріальної дії поза приміщенням виконавчого комітету Ясенської сільської ради, відсутній особистий підпис заповідача. Зазначено, що ОСОБА_5 не підписала цей заповіт внаслідок неграмотності, проте відсутній посвідчувальний напис про зазначення причини неможливості заповідачем підписати документ. Текст заповіту не прочитано заповідачці, і відповідно на документі (заповіті) не зроблено про це відмітку, відсутній підпис одного свідка.

Зважаючи на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, суд дійшов до висновку, що оспорюваний заповіт відповідно до вимог статей 47, 541 ЦК УРСР слід недійсним.

Вирішуючи клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Родікова І.С. про залишення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54031150 від 14.09.2020 року державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради об`єднаної територіальної громади Рожнятівського району (теперішнього Калуського району) Івано-Франківської області Локатиря Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна номер 216666976248 за ОСОБА_2 від 11.09.2020 року, номер запису про право власності: 38152350 без розгляду, суд зазначає наступне .

Згідно з п.1 ч.2. ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Родіков І.С. подав заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 257, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54031150 від 14.09.2020 року державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради об`єднаної територіальної громади Рожнятівського району Івано-Франківської області Локатиря Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна номер 2166669726248 за ОСОБА_2 від 11.09.2020 року, номер запису про право власності 38152350 - залишити без розгляду.

В іншій частині позовні вимоги - задоволити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на житловий будинок з спорудою, який знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Перегінська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним - задоволити.

Визнати заповіт ОСОБА_5 , посвідчений секретарем Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області Лудчак Г.К. 19.02.2002 року, зареєстрований в книзі вчинення нотаріальних дій за №20 - недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.07.2023 року.

Суддя А.М.Бейко