Рішення № 112070998, 29.06.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/127/23 Справа №447/2872/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

29.06.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням і з стійкою втратою працездатності та стягнення моральної шкоди.

Процесуальні дії у справі.

28.11.2022 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням і з стійкою втратою працездатності та стягнення моральної шкоди, у якому просить стягнути з ПАТ «СГ «ТАС» шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, у розмірі 11197,23 грн., шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим, у розмірі 75114,00 грн., моральну шкоду у розмірі 4315,56 грн., а з ОСОБА_2 позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 545684,44 грн. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачів на його користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 05.12.2019 на Т-подібному перехресті з вул. Травневої до вул. Івана Франка у с. Берездівці, Миколаївського району Львівської області, автомобіль марки «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на позивача. У момент наїзду він втратив свідомість та прийшов до себе вже у лікарні. Після здійснення наїзду водій транспортного засобу ОСОБА_2 залишив позивача лежати на проїзній частині та покинув місце ДТП. За фактом даної ДТП 06.12.2019 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140360000468 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а за фактом залишення позивача на місці ДТП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140360000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. У результаті даної ДТП позивач отримав тілесні ушкодження: множинні рани лобно-тім?яної ділянки, забій головного мозку, перелом склепіння черепа, внутрішньочерепна гематома, переломи лобної та гайморової пазух зліва, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №04/2020 від 27.02.2020. Згідно висновку судово-медичної експертизи №09/2020 від 16.04.2020, внаслідок наїзду позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження з ознаками небезпеки для життя в момент заподіяння, тобто такі, що самі по собі загрожують життю і без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчилися чи могли закінчитися смертю. Протягом періоду з 06.12.2019 по 03.01.2020 позивач перебував на лікуванні у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», а з 27.01.2020 по 06.02.2020 у КНП «8-ма міська клінічна лікарня». 08.04.2020 у результаті отриманих ушкоджень була встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії. Після цього інвалідність неодноразово продовжувалася. Між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова група «ТАС» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, поліс №AО/6766333 від 24.10.2019. 08.05.2020 на адресу страховика позивачем було направлено заяву про страхове відшкодування відповідно до положень ст. 24, ст. 26, ст. 26.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На дану заяву мною була отримана відповідь про те, що ПАТ «СГ «ТАС» призупиняє розгляд справи у зв`язку з неможливістю прийняття рішення у справі, оскільки на даний час ПАТ «СГ «ТАС» не має документального підтвердження того, що по факту даної ДТП завершено кримінальне провадження, а також страховику невідомо щодо набрання рішенням у такій справі законної сили. При наданні рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили, розгляд страхової справи страховиком буде відновлено та прийнято відповідне рішення. Позивач вважає, що така відмова не відповідає вимогам чинного законодавства. Просить стягнути із страховика шкоду пов`язану з лікуванням потерпілого, що стверджується долученими доказами витрат на придбання ліків та шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності внаслідок ДТП, що становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Крім цього, позивач посилається на те, що у результаті ДТП йому завдано моральної шкоди. У результаті отриманих ушкоджень кардинально змінилося життя позивача, такий два місяці перебував у лікарні на лікуванні. Результатом ушкоджень є спотворене обличчя, внаслідок чого позивач відчуває психологічний дискомфорт при спілкуванні з людьми, ловить на собі погляди сторонніх людей, які його розглядають. Через зовнішній вигляд та здебільшого через фізичний стан виникли проблеми у працевлаштуванні, оскільки позивач втратив зір на одне око, йому заборонені фізичні навантаження. Відсутність можливості працевлаштуватися відображається на матеріальному стані позивача. У позивача постійні болі в голові, роздратованість, втрата сну, страждання на постійні коливання артеріального тиску. Таким чином, позивач оцінив розмір моральної шкоди у сумі 550000,00 грн., з яких із страховика підлягає стягненню 5 відсотків 4315,56 грн.

22.12.2022 до суду надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі. Відповідачам надано строк для подання відзиву, заперечень.

Відповідач ПАТ «СГ «ТАС» 12.01.2023 отримав копію ухвали суду від 22.12.2022, копію позовної заяви та доданих до неї документів, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 35).

19.01.2023 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача ПАТ «СГ «ТАС» не погоджується із вимогами позивача, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позиції посилається на те, що 10.01.2021 страховиком на адресу СУ ГУНП у Львівській області було направлено запит про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019140360000468 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 07.02.2022 отримано відповідь про те, що у межах даного кримінального провадження проводяться слідчі та процесуальні дії. На момент подання відзиву, на адресу страховика рішення у кримінальному провадженні не надходило. Враховуючи, що факт ДТП розслідується у кримінальному провадженні та рішення у справі відсутнє, представник позивача вважає, що всі обставини ДТП можуть бути встановлені тільки кінцевим рішенням у кримінальному провадженні, після чого ПАТ «СГ «ТАС» здійснить виплату позивачу та набуде права вимоги порядку регресу до ОСОБА_2 . Щодо стягнень витрат на правову допомогу, представник відповідача зазначив, що сума у розмірі 15000,00 грн. є безпідставною, необґрунтованою та недоведеною відповідними доказами (а.с. 36-47).

Ухвалу суду від 22.12.2022, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач ОСОБА_2 не отримав, оскільки поштове відправлення із вищевказаним вмістом, надіслане такому, повернулося до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 49).

Таким чином, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювався виклик відповідача ОСОБА_2 шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України.

25.01.2023 на адресу суду надійшли доповнення до відзиву, поданого представником відповідача ПАТ «СГ «ТАС». У доповненнях представник відповідача вказав, що відповідач не погоджується із сумою, визначеною позивачем у розмірі 11197,23 грн. як витрати на лікування позивача (а.с. 50-54).

21.02.2023 на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача ПАТ «СГ «ТАС», у яких такий заперечував доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив. Вказав, що позов поданий позивачем передчасно, оскільки відсутнє рішення компетентного органу щодо встановлення винної особи. Вважає, що ПАТ «СГ «ТАС» не були порушені права позивача, оскільки кримінальне провадження триває (а.с. 59-62).

06.03.2023 на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 66-74).

14.03.2023 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Ратичем Т.М. подано до суду клопотання, у якому такий просив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинити провадження у справі №447/2872/22 за вказаним позовом у зв`язку з мобілізацією відповідача ОСОБА_2 до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі ЗС України (а.с. 75-76).

У судовому засіданні 11.04.2023 вказане клопотання залишене без розгляду, у зв`язку із поданням у підготовчому судовому засіданні представником позивача заяви про залишення без розгляду позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 545684,44 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2023 постановлено задоволити заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гуліна Ю.О. та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням і з стійкою втратою працездатності та стягнення моральної шкоди, у частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.

Крім цього, 11.04.2023 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

28.06.2023 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника ПАТ «СГ «ТАС» за наявними у справі матеріалами (а.с. 96).

29.06.2023 представник позивача подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити (а.с. 98).

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №33984 від 03.01.2020, ОСОБА_1 з 06.12.2019 по 03.01.2020 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» з діагнозом: ВЧМТ. Забій головного мозку середнього ступеню важкості. Множинні переломи основи та склепіння черепа зліва. Гостра субдуральна гематома скроневої ділянки зліва. Перелом лобної та гайморової пазух зліва. Гемосинус. Травматичний неврит 2, 3, 5 пар ЧМН зліва. Етанол сечі №9035 0,11 проміле (а.с. 11, 12).

Відповідно до копії висновку експерта №04/2020 від 27.02.2020 (по матеріалах кримінального провадження №12019140360000468 від 06.12.2019), проведеної на підставі постанови слідчого СВ Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області Бегези О.В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Новорозлітьська МЛ» у період з 05.12.2019 по 06.12.2019 з діагнозом: «ВЧМТ. Множинні рани лобно-тім`яної ділянки. Забій головного мозку. Перелом склепіння черепа, внутрішньочерепна гематома». Також під час огляду лікарями у нього було виявлено «садна колін». У подальшому ОСОБА_1 було переведено в КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», де він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 06.12.2019 по 03.01.2020 з діагнозом: «ВЧМТ. Забій головного мозку середнього ступеню важкості. Множинні переломи основи та склепіння черепа зліва. Гостра субдуральна гематома скроневої ділянки зліва. Перелом лобної та гайморової: пазух зліва. Гемосинус. Травматичний неврит 2, 3, 5 пар ЧМН зліва. Етанол сечі №9035 0,11 проміле». Також під час огляду лікарями у нього було виявлено «садна спинки носа». Травма у вигляді множинних ран лобно-тім`яної ділянки, садна спинки носа, забою головного мозку середнього ступеню важкості, множинних переломів основи та склепіння черепа зліва, гострої субдуральної гематоми скроневої ділянки зліва, переломів лобної та гайморової пазух зліва, гемосинусу, саден колін, яка утворилась від дії тупого (тупих) предмету (предметів) у короткому проміжку часу та в швидкій послідовності, могла виникнути 05.12.2019 при дорожньо-транспортній пригоді внаслідок контакту з виступаючими частинами кузова автомобіля та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Враховуючи множинність та локалізацію даних зовнішніх та внутрішніх тілесних ушкоджень на різних ділянках і площинах тіла, чітко висловитись у якому положенні (горизонтальному чи вертикальному) та яким боком до травмуючої сили (автомобіля) був обернутий пішохід ОСОБА_1 у момент наїзду на нього автомобіля неможливо. При проведенні судово-медичної експертизи по матеріалах кримінального провадження будь-яких характерних та специфічних тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , які б вказували на переїзд передніми колесами автомобіля, виявлено не було (а.с. 7-8).

Згідно з копією додаткового висновку експерта №09/2020 від 16.04.2020 (по матеріалах кримінального провадження №12019140360000468 від 06.12.2019), проведеної на підставі постанови слідчого СВ Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області Бегези О.В., беручи до уваги результати проведеної по матеріалах кримінального провадження №12019140360000468 від 06.12.2019 судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно висновку експерта №04/2020 від 27.02.2020, у ОСОБА_1 було виявлено травму у вигляді множинних ран лобно-тім`яної ділянки, садна спинки носа, забою головного мозку середнього ступеню важкості, множинних переломів основи та склепіння черепа зліва, гострої субдуральної гематоми скроневої ділянки зліва, переломів лобної та гайморової пазух зліва, гемосинусу, саден колін, яка утворилась від дії тупого (тупих) предмету (предметів) у короткому проміжку часу та в швидкій послідовності, могла виникнути 05.12.2019 при дорожньо-транспортній пригоді внаслідок контакту з виступаючими частинами кузова автомобіля та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, тобто є такою, що сама по собі загрожує життю і без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, законилася чи могла б закінчитися смертю (а.с. 9-10 а).

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №353067 від 08.04.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше встановлено ІІ групу інвалідності на строк до травня 2021 року (а.с. 13).

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №068134 від 28.04.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно встановлено ІІ групу інвалідності на строк до травня 2022 року (а.с. 14).

З копії заяви про страхове відшкодування від 08.04.2020, потерпілий ОСОБА_1 звертався до відповідача ПАТ «СГ «ТАС» на підставі ст. 35, 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та просив здійснити відшкодування шкоди, заподіяної йому в результаті наїзду на нього транспортного засобу марки «ВАЗ 21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час ДТП, що мала місце 05.12.2019, договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинний на дату ДТП, серії АО №6766333 (а.с. 15).

Відповідно до відповіді представника ПАТ «СГ «ТАС» вих. №15/05/01 від 15.05.2020, представник відповідача вказав, що правовідносини між страховиком та страхувальником ОСОБА_2 регулюються на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/6766333 від 24.10.2019. На підставі ст. 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СГ «ТАС» призупинило розгляд справи, оскільки на даний час не має документального підтвердження того, що по факту ДТП завершено кримінальне провадження та невідомо про набрання законної сили рішення у такій справі (а.с. 16).

На підтвердження позовних вимог щодо стягнення витрат на проведення лікування позивачем до матеріалів позовної заяви подано копії квитанцій з аптечних пунктів (а.с. 18-22).

Оцінка суду.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На час ДТП, що відбулася 05.12.2019, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/6766333 від 24.10.2019, що підтверджено представником відповідача у відповіді від 15.05.2020 на заяву потерпілого ОСОБА_1 та у відзиві.

За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке 06.12.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140360000468.

08.05.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ «СГ «ТАС» про виплату страхового відшкодування, однак листом начальника РУ КС ПАТ «СГ «ТАС» вих. №15/05/01 від 15.05.2020, позивача ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відповідно до статей 35, 36 Закону №1961-IV, страховик призупиняє розгляд справи у зв`язку з відсутністю документального підтвердження завершення кримінального провадження і відомостей про набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі. Після надання рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили, страховиком буде відновлено розгляд справи і прийнято відповідне рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». Пунктом 9 частини першої вказаної статті до них віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону №1961-IV, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV регламентовано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, Моторне (транспортне) страхове бюро України у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 вищевказаного Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ст. 23 ЦК, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктами 24.1-24.3 статті 24 Закону №1961-IV передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідно до ст. 26 Закону №1961-IV, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення II групи інвалідності становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», у 2019 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена у розмірі 4173 гривні.

Відповідно до статті 26-1 Закону №1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.08.2018 у справі №755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону №1961-IV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами 1-3 пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Вказане міститься у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №204/3783/16-ц (провадження №61-1141св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Наведене міститься у постанові ВС від 16.02.2022 у справі №242/1930/21, провадження №61-17923св21.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №466/4412/15-ц (провадження №61-37654св18), від 15.08.2019 у справі №756/16649/13-ц (провадження №61-26702св18), від 02.10.2019 у справі №447/2438/16-ц (провадження №61-26195св18), від 11.12.2019 у справі №601/1304/15-ц (провадження №61-33216св18), від 03.06.2020 у справі №345/3335/17 (провадження №61-22598св18), від 07.10.2020 у справі №742/637/19 (провадження №61-320св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19), зазначено, що у Законі №1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У справі, яка переглядається, судами не встановлено, що ДТП сталася внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_1 або непереборної сили.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону №1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Враховуючи наведене, лист-відповідь страховика ПАТ «СГ «ТАС» та аргументація наведена у такому, а також у відзиві, у виплаті страхового відшкодування у вигляді витрат на лікування потерпілого та стійкою втратою працездатності, а також моральної шкоди, є неправомірною, й ці суми підлягають стягненню в судовому порядку.

Стосовно доводів представника відповідача щодо витрат на придбані препарати, які не були визначені в призначенні лікування, суд, враховує ступінь завданої шкоди, характер завданих ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, їх супутніх наслідків, визначений висновками експерта №04/2020 від 27.02.2020 та №09/2020 від 16.04.2020, а також беручи до уваги перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні у трьох медичних закладах, суд вважає зазначені позивачем витрати такими, що пов`язані з лікуванням травм, що виникли внаслідок дорожньо-транспортної хвороби та такими, що понесені для усунення завданих травм та їх наслідків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.12.2019, а також такими, що підлягають відшкодуванню у заявленому розмірі.

Таким чином, позов у частині стягнення з відповідача шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, у розмірі 11197,23 грн., шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим у розмірі 75114,00 грн. (18 х 4173 грн.) та моральної шкоди у розмірі 4315,56 (5 відсотків від 11197,23 грн. + 75114,00 грн.) підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.

У постанові ВП ВС у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, сформовано правову позицію, згідно якої при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно ордеру на надання правової допомоги серії ВС №1185707, адвокат Гулін Ю.О. є представником ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 20.11.2022 (а.с. 85).

Відповідно до попереднього розрахунку витрат на правову допомогу від 21.11.2022 (а.с. 23), вартість підготовки та складання позовної заяви для подачі в Миколаївський районний суд Львівської області, подання вищевказаної заяви до суду та представлення інтересів замовника в судових засіданнях становить 15000,00 грн.

Так, згідно позиції ВС у справі №826/1216/16 від 27.06.2018, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане також знаходить своє підтвердження у правовій позиції ВС, викладеній у справі №638/7748/18 від 23.11.2020.

Водночас, згідно постанови ВС у справі №185/5421/21 від 31.01.2022, Верховний Суд вказав на те, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, така за весь час дії договору не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

На підтвердження факту отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником відповідача подано ордер (а.с. 84, 85), попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу (а.с. 23).

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, така запроваджена для визначення розміру витрат, тоді як у межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Разом із тим, у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також у постановах ВС від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 та від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц.

Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги зміст заперечень відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, враховуючи кількість судових засідань та присутності у таких представника позивача, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є частково обґрунтованими, а саме суд приходить висновку щодо часткового задоволення позову у цій частині, а саме з відповідача слід стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов у частині позовних вимог щодо стягнення шкоди, пов`язаної злікуванням тапов`язаної ізстійкою втратоюпрацездатності,стягнення моральноїшкоди підлягає до задоволення, судовий збір у розмірі 992,40 гривень належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 133, 134, 137, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 15, 22, 23, 980, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. 6, 22, 23, 24, 26, 26-1, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, у розмірі 11 197 (одинадцять тисяч сто дев`яносто сім) гривень 23 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим у розмірі 75114 (сімдесят п`ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 315 (чотири тисячі триста п`ятнадцять) гривень 56 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави судовий збір у справі у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03117, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30115243.

Повний текст рішення складено 10.07.2023.

Суддя Головатий А.П.