Рішення № 112065963, 30.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2023 року справа №320/6654/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач, Управління, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити з 11.04.2022 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки та провести відповідні нарахування та виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) при призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що перебувала на обліку у ГУ ПФУ у Київській області з 14.07.2010 та отримувала пенсію за вислугу років, призначену на пільгових умовах відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте з 01.11.2010 виплата пенсії була призупинена у зв`язку із її працевлаштуванням. 13.03.2022 позивачу виповнилось 60 років та 11.04.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що за її заявою відповідач здійснив переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки.

Позивач вважає, що після переходу на пенсію за віком відповідач мав застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, а не показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який був застосований при переведенні позивача на пенсію за віком. Вважаючи дії відповідача щодо застосування зазначеного показника протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.08.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо витребуваних документів ухвалою суду від 08.08.2022, в яких зазначено, що заява від 11.04.2022 про призначення пенсії за віком згідно із ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" була написана позивачем та подана до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в одному екземплярі, тому у позивача немає можливості надати суду копію вказаної заяви.

06.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком Управління діяло в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством України, а отже не було допущено порушень прав та інтересів позивача.

Також відповідач зазначив, що 11.04.2022 позивачу було змінено вид пенсії з вислуги років на пенсію за віком, а отже правові підстави для обчислення розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої виплачені страхові внески за 2018-2022 роки, були відсутні, оскільки даний показник застосовується виключно при первинному призначенні пенсії.

Разом із відзивом відповідачем до суду надано копію матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 06.11.1997 (а.с. 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває, як пенсіонер, на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.

З 14.07.2010 по 31.10.2010 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (пенсія працівнику освіти).

З 01.11.2010 виплата пенсії була призупинена у зв`язку із працевлаштуванням на роботу за спеціальністю, яка дає право на пенсію за вислугу років.

У подальшому, на підставі заяви від 11.04.2022 позивача переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11.04.2022 (а.с. 68).

Відповідно до службової записки, наявної в матеріалах пенсійної справи (а.с. 40-41), при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший було враховано страховий стаж 39 років 5 місяців 22 дня.

Заробітна плата визначена за період з 01.04.2002 по 31.12.2021. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески застосована в розмірі - 6186,32 грн., індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить - 1,35067, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить - 8355,68 грн. (6186,32 х 1,35067= 8355,68).

Розмір пенсії за віком з 11.04.2022 становить - 3390,22 грн., де: 3293,56 грн. розмір пенсії за віком, (8355,68 х 0,39417); 96,66 грн. доплата за понаднормовий стаж (за 9 років).

23.06.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою (а.с. 17), в якій просила скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за №932500142387 від 21.04.2022 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки та призначити ОСОБА_1 з 11.04.2022 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки та провести відповідні нарахування та виплати.

Крім того, позивач просила виплатити їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

У відповідь на заяву позивача від 23.06.2022 відповідач листом від 07.07.2022 №4508-8401/В-02/8-1000/22 (а.с. 18) відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Також, у вказаному листі відповідачем зазначено:

Розмір пенсії за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 39 років 5 місяців 22 дні. Коефіцієнт стажу складає 0,39417.

Заробітна плата визначена за період з 01.04.2002 по 31.12.2021. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески застосована в розмірі - 6186,32 грн., індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить - 1,35067, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить - 8355,68 грн. (6186,32 х 1,35067= 8355,68).

Розмір пенсії за віком з 11.04.2022 становить - 3390,22 грн., де: 3293,56 грн. розмір пенсії за віком, (8355,68 х 0,39417); 96,66 грн. доплата за понаднормовий стаж (за 9 років).

Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення відповідачем застосовано середній заробіток за три попередні роки: за 2014-2016 роки (а.с. 25).

Вказане також не заперечується відповідачем.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Тобто, з аналізу частини другої статті 40 №1058-ІV вбачається, що для визначення заробітної плати для обчислення пенсії використовується, крім інших показників, середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Позивачу було призначено пенсію відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом №1058-IV.

Відтак, слід дійти висновку щодо неправомірності застосування відповідачем частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV до спірних правовідносин.

Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №521/4655/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, від 14.02.2018 у справі №465/5246/17, від 23.10.2018 у справі №334/2653/17, від 13.12.2018 у справі №185/860/17, від 06.02.2019 у справі №333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України №1058-IV, показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше 11.04.2022, відтак відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, однак ним неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.

Отже, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року (справа №876/5312/17), а також у постанові Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №562/557/17 (провадження №К/9901/34004/18).

На момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком норми Закону №1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначалися Законом №1788-XII, як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи в суді.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01.01.2004 здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-XII.

При цьому статтею 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Водночас частина третя статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Таким чином, суд для належного захисту порушених прав позивача задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком у 2022 році.

Враховуючи, що відповідач, здійснивши переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, не дотримався вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такі дії не можуть відповідати приписам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 11.04.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки та провести відповідні нарахування та виплати, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд зазначає таке.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа №462/5636/16-а) та від 19.03.2019 (справа №466/5637/17).

Відповідачем зараховано до спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди її роботи на посадах вихователя, який склав більше 39 років.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача страхового стажу, підставою для відмови було те, що позивач до призначення пенсії за віком отримувала пенсію за вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2010 по 31.10.2010 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте 01.11.2010 виплата пенсії була призупинена у зв`язку із працевлаштуванням на роботу за спеціальністю, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Виплата пенсії була призупинена на підставі заяви позивача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 51).

Отже, з матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що позивачу 14.07.2010 призначалася пенсію за вислугу років, яку позивач отримувала з 14.07.2010 по 31.10.2010.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв`язку з отриманням позивачем пенсії за вислугу років, підстави для нарахування на отримання грошової допомоги відсутні, адже нормою 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено одну з умов виплати допомоги - неотримання будь-якої пенсії.

З огляду на те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу згідно з пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є правомірною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір на суму 2977,20 грн. згідно квитанції №0.0.2624850479.1 від 29.07.2022, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.28).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.

Позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якою становить 1984,80 грн. (0,4 х 2481,00 грн. х 2).

Отже, позивачем надмірно сплачено судовий збір за звернення з даним позовом на суму 992,40 грн.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір згідно квитанції №0.0.2624850479.1 від 29.07.2022 підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розмірі 992,40 грн.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір, питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору на суму 992,40 грн. судом під час розподілу судових витрат не вирішується. Проте позивач не позбавлена права звернутися до суду із такою заявою після ухвалення судом рішення у справі.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 11.04.2022.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) нарахування та виплату пенсії за вікоміз застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, з дня призначення пенсії за віком - з 11.04.2022.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 30.06.2023.

Суддя Кушнова А.О.