Рішення № 112061337, 26.06.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року справа №380/12856/22

зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Матушека В.В.,

представника відповідача Лучишин С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, у якій позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Львівської міської ради від 01.08.2022 №628 Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі в частині демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2 (суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 ).

Ухвалою від 19.09.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження справі.

Ухвалою від 23.12.2022 суд перейшов з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.10.2023 суд замінив первісного відповідача у справі Львівську міську раду належним відповідачем виконавчим комітетом Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26256622, місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1 (далі - відповідач).

Ухвалою від 08.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 08.05.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником об`єкта, рішення щодо демонтажу якого, є предметом оскарження у справі, був ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказану малу архітектурну форму успадкувала дружина померлого позивач ОСОБА_1 , а відтак демонтаж такої безпосередньо порушує права позивача у цій справі.

18.10.2016 позивач звернулася до начальника Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою про оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . Однак, жодної відповіді від відповідача так і не отримала. Натомість, 02.03.2017 ухвалою Львівської міської ради №1568 продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах м.Львова, зокрема для кіоску на АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що єдиною підставою для позбавлення дозволу на здійснення підприємницької діяльності є відхилення МАФ від паспорта прив`язки. Проте, зміни та розміщення МАФ з 2011 року не змінювалося. Тому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскарженого рішення від 01.08.2022 №628 Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі в частині демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2 .

16.12.2022 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею майна покійного ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про спадщину. Зазначає, що позивач інформувала Львівську міську раду про те, що вона стала власницею вказаною споруди після смерті її чоловіка, що підтверджується заявою від 11.11.2016, зареєстрованою у ЦНАП 11.11.2016 №3-3-728620-01.

30.01.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що між приватним підприємцем ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладено договір оренди землі 02.10.2006, терміном на 10 років. Вказаним договором оренди землі правонаступництво на оренду землі комунальної власності у разі смерті орендаря не передбачено. Також договором не передбачена автоматична пролонгація, а відтак, договір припинив свою дію у зв`язку зі смертю орендаря 01.04.2012.

Представник відповідача наголошує, що позивач не зверталася до відповідача із заявою про зміну сторони договору оренди, про пролонгацію вказаного договору, а також не інформувала про те, що вона є правонаступником ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, вона не має прав на розміщення спірної тимчасової споруди.

Представник відповідача ставить під сумніви доводи позивача про те, що вона успадкувала спірну тимчасову споруду, адже така не зазначена у переліку успадкованих об`єктів.

Крім того, звертає увагу, що 02.03.2017 ухвалою Львівської міської ради №1568 продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах м.Львова, зокрема для кіоску на АДРЕСА_2 для ОСОБА_2 , а не для його дружини ОСОБА_1

06.02.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що спірний МАФ споруджений у 2002 році, тому він є спільною сумісною власністю подружжя (шлюб між ОСОБА_2 та позивачем укладений 13.09.1975).

29.03.2023 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких посилається на статтю 52 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в якій передбачено, що фізична особа підприємець (ФОП) відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. При цьому ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Це означає, що законодавець не поділяє майно фізичної особи на її особисте майно та підприємницьке майно цієї ж фізичної особи (тобто, майно ФОП). Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відтак, і майнові права та обов`язки ФОП залишаються майновими правами та обов`язками фізичної особи без статусу підприємця.

Представник позивача також вважає, що права та обов`язки орендаря за договорами оренди землі належать спадкоємиці померлого підприємця з дня його смерті. Відтак, саме з цього дня у такої спадкоємиці виникає право на користування земельною ділянкою, так само як і обов`язок сплачувати орендну плату фізичним особам орендодавцям за договорами оренди землі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.10.2006 між ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 для обслуговування будівель. Договір укладено строком на 10 років до 09.02.2016.

Між ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 13.09.1975 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 19.10.2011 НОМЕР_2 .

З відповіді департаменту містобудування Львівської міської ради від 22.11.2011 №5-11186/2401 вбачається, що управління розглянуло проект ОСОБА_2 та погодило йому схему прив`язки за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 03.04.2012.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.10.2012 єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 (серед переліку успадкованих об`єктів тимчасова споруда за адресою АДРЕСА_2 не числиться).

18.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до начальника управління департаменту містобудування із заявою (вх. №3-3-64179/ПП), в якій просила оформити паспорт прив`язки тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . До вказаної заяви позивач додала копії свідоцтва про державну реєстрацію, топографічного змінання, схеми розміщення тимчасової споруди, проекту тимчасової споруди, ухвали Львівської міської ради №2448 від 05.03.2009 зі змінами.

11.11.2016 позивач звернулася до голови депутатської комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища із заявою (вх. №3-3-72862-01), в якій просила внести зміни до ухвали №4527 від 23.04.2016 Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова, зокрема в порядковий №227, замінивши ОСОБА_2 на позивача.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.08.2022 №628 вирішено демонтувати самовільно встановлені тимчасові споруди для здійснення підприємницькою діяльністю, зокрема на АДРЕСА_2 (суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 ).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про демонтаж тимчасової споруди, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Статею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

До компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту а статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно зі статею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до положень статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 згаданого Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки; відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Аналогічні приписи закріплені і в Положенні про порядок розміщення тимчасових споруд і підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 (далі Положення).

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного Положення від 23.04.2015 №4526 розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

Самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених згаданим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки тимчасової споруди (пункт 1.3).

Таким чином, тимчасова споруда вважатиметься встановленою правомірно тільки за наявності всіх необхідних дозвільних документів, визначених пунктом 1.3. Положення про порядок розміщення тимчасових споруд і підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526.

Демонтажу, згідно з пунктом 7.2.1 Положення від 23.04.2015 №4526 підлягають самовільно встановлені тимчасові споруди.

Згідно з пунктами 7.3.-7.5 Положення від 23.04.2015 №4526 при виявленні самовільно встановленої тимчасової споруди складається акт та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін. Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства Адміністративно-технічне управління та власник тимчасової споруди. У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання вимог Положення від 23.04.2015 №4526 в частині складання акта обстеження самовільно встановленої тимчасової споруди та повідомлення власника тимчасової споруди про складення такого.

Суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_2 розміщувалася тимчасова споруда, яка належала ОСОБА_2 .

02.10.2006 між ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 для обслуговування будівель. Договір укладено строком на 10 років до 09.02.2016.

З відповіді департаменту містобудування Львівської міської ради від 22.11.2011 №5-11186/2401 вбачається, що управління розглянуло проект ОСОБА_2 та погодило йому схему прив`язки за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 03.04.2012.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.10.2012 єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 (серед переліку успадкованих об`єктів тимчасова споруда за адресою: АДРЕСА_2 не числиться).

Як вже зазначав суд, 18.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до начальника управління департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою (вх. №3-3-64179/ПП), в якій просила оформити паспорт прив`язки тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . До вказаної заяви позивач додала копії свідоцтва про державну реєстрацію, топографічного змінання, схеми розміщення тимчасової споруди, проекта тимчасової споруди, ухвали Львівської міської ради №2448 від 05.03.2009 зі змінами, тобто перелік документів, необхідний для вирішення питання про оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди.

Відповіді на вказану заяву позивач не отримала.

11.11.2016 позивач звернулася до голови депутатської комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища Львівської міської ради із заявою (вх.№3-3-72862-01), у якій просила внести зміни до ухвали №4527 від 23.04.2016 Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова, зокрема в порядковий №227, замінивши ОСОБА_2 на позивача.

Відповіді на вказану заяву позивач не отримала.

З відповіді управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради від 13.03.2023 №4-2401-3409 вбачається, що листи за 2016 рік, за якими вийшов термін зберігання, в управлінні архітектури та урбаністики не зберігаються.

Відповідно до листа ЛКП Міський центр інформаційних технологій від 09.03.2023 №4-0406-3269 у травні 2022 року сталася масштабна кібератака, після якої не вдалося відновити дані за 2016 2019 роки.

Суд встановив, що жодних доказів розгляду та надання відповіді на звернення позивача від 18.10.2016 та від 11.11.2016, відповідач немає.

Системний аналіз зазначених обставин, дає підстави для висновку, що відповідач не розглянув у передбачений законом спосіб та не надав відповіді позивачу на його звернення від 18.10.2016 та від 11.11.2016 щодо оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди на АДРЕСА_2 та продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у вказаній тимчасовій споруді.

Разом з цим, суд враховує, що не вирішивши по суті згаданих заяв позивача від 18.10.2016 та від 11.11.2016 Львівська міська рада ухвалою від 02.03.2017 №1568 (пункт 267 Додатку №1 до вказаної ухвали) продовжила термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах м.Львова, зокрема для кіоску на АДРЕСА_2 для ОСОБА_2 (на той час вже покійного).

Суд зазначає, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Європейський суд з прав людини в рішеннях неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певні свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (пункт 36 рішення від 01.07.2003 у справі "Суомінеен проти Фінляндії" № 3780001/97).

Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, суд висновує про передчасність висновків відповідача про те, що тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2 є самовільно встановленою. Таким висновкам відповідача мав передувати розгляд по суті заяв позивача від 18.10.2016 та від 11.11.2016 щодо оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди на АДРЕСА_2 та продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у вказаній тимчасовій споруді.

Таким чином, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.08.2022 №628 Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі в частині демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2 (суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 ) є таким, що прийняте без врахування всіх обставин справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.08.2022 №628 Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі незаконним, то у задоволенні такої необхідно відмовити, оскільки норми КАС України не передбачають такого способу захисту порушеного права. Натомість, належним способом захисту у розумінні частини 1 статті 5 КАС України, є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Тому у визнанні оскарженого рішення незаконним необхідно відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.08.2022 №628 Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі в частині демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2 (суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26256622, місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві)грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 06 липня 2023 року.

Суддя А.Г. Гулик