Ухвала суду № 112060739, 03.07.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

03 липня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2747/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Рошко Л.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явився;

за участі представника позивача адвоката Дрюченка Олександра Сергійовича;

відповідач Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ представник Ємельянова Інна Олександрівна,

розглянувши у підготовчому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (04071, м. Київ, вул. Лук`янівська,62, код ЄДРПОУ 40109173), яким просить суд: "1. Стягнути з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (вул. Луканівська, буд. 62, м. Київ, 04071, код СДРПОУ 40109173) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток час вимушеного прогулу з 12.07.2022 року по 28.11.2022 року, у розмірі 189 411,00 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста одинадцять гривень).".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року даний позов було залишено без руху.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

06 червня 2023 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача, відповідно до якого останній просив у відповідності до статті 123 КАС України залишити без розгляду позовну заяву. Вказує, що середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви документів, 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі, до суду з цим позовом позивач звернувся 19 квітня 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з позовом у цій справі визнання протиправними дії службових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ отже позов стосується обставин, що відбулись у 2015-2016 році, а тому даний позов поданий з порушенням строків звернення до адміністративного суду (а.с.а.с. 90-95).

В обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 260/8107/21, зокрема було поновлено позивача на займаній до звільнення посаді начальника регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області та стягнуто з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 284116,50 грн. Позивач зазначає, що вказане рішення суду в частині поновлення його на роботі було виконано лише 21 листопада 2022 року, а в частині виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 284116,50 грн було виконано відповідачем лише 21 січня 2023 року, коли на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" були зараховані відповідні кошти. А відтак, позивач вважає, що з моменту фактичної виплати йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - 21 січня 2023 року слід обчислювати строк коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів (а.с.а.с. 45-47).

В підготовчому засіданні представник відповідача вказане клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання, просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подане клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення такого, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до статті 122 частини 1 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями статті 122 частини 2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, статтею 122 частиною 3 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, перебіг процесуальних строків звернення до суду згідно з положеннями КАС України починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно процесуальним законодавством передбачена можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви документів, позивач просить стягнути із відповідача середній заробіток час вимушеного прогулу з 12 липня 2022 року по 28 листопада 2022 року.

А тому, такий позов відносяться до категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, щодо яких встановлено строк звернення до суду в межах одного місяця.

Визначаючись з приводу того, чи врегульовано іншими законами інші строки для звернення до адміністративного суду у правовідносинах, пов`язаних із виплати працівникові усіх сум при звільненні, суд враховує положення, зокрема статті 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 233 частини 2 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19 липня 2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Відповідно до статті 233 частин 1 та 2 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 260/8107/21, зокрема було поновлено позивача на займаній до звільнення посаді начальника регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області та стягнуто з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 284116,50 грн. Рішення в частині, зокрема, поновлення позивача на посаді допущено до негайного виконання.

Позивач зазначає, що вказане рішення суду в частині поновлення його на роботі було виконано лише 21 листопада 2022 року, а в частині виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 284116,50 грн було виконано відповідачем лише 21 січня 2023 року, коли на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" були зараховані відповідні кошти.

А відтак, позивав вважає, що з моменту фактичної виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - 21 січня 2023 року слід обчислювати строк коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 260/8107/21 наказом ГСЦ МВС від 21 листопада 2022 року № 2/6/110-кп "Про поновлення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС), з 07 грудня 2021 року (а.с. 106).

Із вказаним вище наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 21 листопада 2022 року, про що свідчить його особистий підпис у листі-ознайомленні працівників РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області з наказами ГСЦ МВС (а.с. 107).

А відтак, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується тримісячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі 21 листопада 2022 року.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочався 21 листопада 2022 року.

Про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в частині поновлення позивача саме 21 листопада 2022 року зазначає позивач у позовній заяві.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року було прийнято позовну заяву, а також з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, оцінки поважності підстав вказаних позивачем у заяві для поновлення строку було відкрито провадження у даній справі, а питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску постановлено з`ясувати у підготовчому засіданні.

Ключовим питаннями для вирішення клопотання є дотримання норм процесуального права, які регулюють питання строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Згідно із статтею 233 частиною 1 КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частиною 2 цієї статті визначено виняток із загальних строків для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівника: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі, що ухвалена у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення статті 233 частини 1 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, дійшла таких правових висновків. Аналізуючи зміст статті 233 частини 2 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), задля формування єдиної судової практики щодо застосування частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 частина 2 КЗпП України.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених статті 233 у частині 2 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Суд зазначає про те, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Отже, право на заробітну плату (середній заробіток) до 19 липня 2022 року не обмежувалося будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливав з указаної норми, яка діяла у редакції до 19 липня 2022 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року № 560/7496/20.

У відповідності до статті 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як судом встановлено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року щодо поновлення позивача було виконано лише 21 листопада 2022 року, тобто після внесення змін до статті 233 КЗпП України, а тому з урахуванням змін, що внесені до статті 233 КЗПп України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX, які набули чинності 19 липня 2022 року, строк звернення до суду є таким, що встановлений у три місяці.

Водночас до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 19 квітня 2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого чинним законодавством України.

Щодо позиції представника позивача про те, що початком строку звернення до суду з даним позовом є 21 січня 2023 року день виконання рішення суду від 11 липня 2022 року (справа № 260/8107/21) в частині виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зауважує, що у спірних правовідносинах законодавець пов`язує право на виплату середнього заробітку працівникові лише у випадку, коли роботодавцем затримано виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Дата виплати працівникові середнього заробітку за вимушений прогул у зв`язку з незаконним рішенням у спірному випадку правового значення не має.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Розглянувши наведені у клопотанні про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об`єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.

Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

За таких обставин, вказані позивачем у заяві причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.

Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду суд не вбачає, а позивач не заявляє. Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.

Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне, залишити позовну заяву без розгляду.

Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов`язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог.

Керуючись статтями 183, 122, 123, 248 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (04071, м. Київ, вул. Лук`янівська,62, код ЄДРПОУ 40109173) про стягнення середнього заробітку час вимушеного прогулу залинити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 03 липня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 07 липня 2023 року.

СуддяС.Є. Гаврилко