Ухвала суду № 112059452, 07.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 липня 2023 р. Справа № 120/9965/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

06.07.2023 року о 15:33 год. Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою, поданою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи подану заяву вказали, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №1875к від 28.06.2023 року, направлень на перевірку №3044 та №3045 від 28.06.2023 року, з 28.06.2023 року заплановано проведення фактичної перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 .

Вказали, що у зв`язку з відмовою у допуску до проведення фактичної перевірки, на підставі звернення начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області рішенням від 05.07.2023 року застосовано умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1 та повідомлено останню про тимчасове зупинення відчуження майна.

Враховуючи, що наказом Мінфіну України №632 від 14.07.2017 року "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків" передбачено, що обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника податкового органу має бути перевірена судом протягом 96 годин, позивач звернувся з цією заявою до суду.

Визначаючись щодо поданої заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області, суд зазначає наступне.

Справи за зверненням податкових та митних органів включені до категорії термінових адміністративних справ, правила щодо розгляду яких визначає параграф 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів встановлені у статті 283 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

Згідно з частиною 2 статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими вказаним Кодексом.

Частинами 1, 5 статті 270 КАС України передбачено, що на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283-1 КАС України, не поширюються правила частин другої-десятої статті 120 КАС України.

Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених вказаною статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

З аналізу наведених положень можна зробити висновок, що строк подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків становить 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, та є преклюзивним. Окрім цього, заява щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вважається поданою в день надходження її до суду.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункт 94.2 статті 94 ПК України).

Відповідно до п.94.6 статті 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у п.94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (п.94.10 статті 94 ПК України).

Згідно пункту 2 розділу IV наказу Міністерства фінансів України №632 від 14.07.2017 року, яким затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 року за №948/30816, обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 59 Закону України №2121-III від 07.12.2000 року "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Тобто, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Судом з`ясовано, що актом відмови від допуску до проведення перевірки №843/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 04.07.2023 року зафіксовано факт відмови у допуску ФОП ОСОБА_1 посадових осіб контролюючого органу 04.07.2023 об 10:00 год. до проведення перевірки, чим порушено абз.6 п.81.1 ст.81 ПК України.

Тобто, обставиною, що зумовлює звернення податкового органу до суду в порядку статті 283 КАС України є факт відмови у допуску суб`єктом господарювання посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відтак, враховуючи приписи частини 2 статті 283 КАС України, граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків у даному випадку є 10:00 год. 05.07.2023 року.

Однак, із заявою про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось лише 06.07.2023 о 15:33 год., тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 283 КАС України.

Таким чином, враховуючи пропуск заявником присічного строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення даної заяви без розгляду.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2019 року у справі №819/2388/17, від 15.07.2021 року у справі №200/1874/21-а, які в силу положень частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані при вирішенні питання прийняття заяви контролюючого органу.

Крім цього, суд враховує висновок Верховного Суду в ухвалі від 16.01.2023 року у справі №380/12545/22, що обставиною, яка зумовлює звернення контролюючого органу до суду, є саме відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) Суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.57 рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства").

Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи викладене, заява Головного управління ДПС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає повернення заявнику без розгляду.

Керуючись ст. 270, 283 КАС України, суд

у х в а л и в :

Заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович