Рішення № 112059059, 18.04.2023, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/833/22

Номер провадження 2/298/44/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

судді Зизич В.В.,

секретарі судового засідання Вороняк А.А., Коваль А.Ю., Келешовчак І.І.,

номер справи 298/833/22,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Ужанський національний природний парк,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ужанського національного природного парку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужанського національного природного парку, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача - ОСОБА_2 ,про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовує тим, що перебувала у трудових відносинах із Ужанським національним природним парком, згідно наказу №57 від 7 листопада 2019 року «Про прийняття на роботу» її було прийнято на посаду провідного економіста відділу бухгалтерського обліку, звітності та економіки Ужанського національного природного парку, а наказом №3 від 6 березня 2020 року «Про переведення» з 10 березня 2020 року її переведено на посаду провідного фахівця з екологічної освіти відділу науково-дослідної та еколого-освітньої діяльності Ужанського національного природного парку.

Вказує, що свою роботу виконувала сумлінно, дотримувалася чинного законодавства, дисциплінарні стягнення у неї відсутні.

Посилається, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей і з квітня місяця 2022 року їй не виплачувалася заробітна плата. Оскільки Ужанський національний природний парк перед нею мав заборгованість із заробітної плати, то звернулась до суду з відповідним позовом.

Стверджує, що з наказом про звільнення не ознайомлена, у трудову книжку запис не внесений.

22 лютого 2022 року до Управління Держпраці у Закарпатській області була направлена колективна скарга щодо колективного трудового спору про грубе порушення трудового законодавства, що має ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 172, 175 КК України. У відповідь на вказану скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області повідомило, що для встановлення порушень трудових прав чи відсутність таких порушень в Ужанському національному природному парку слід провести перевірку, водночас відповідно до Указу Президента України №64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, на період якого постановою КМУ №303 від 13 березня 2022 року припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду, а тому, як повідомило Управління Держпраці, відсутні правові підстави для вжиття заходів реагування, після відновлення перевірок перевірка з викладених у скарзі питань буде проведена.

Наголошує, що 21 червня 2022 року отримала від відповідача поштовим відправленням відзив на її позов про стягнення заборгованості по заробітній платі, до якого був долучений наказ №20-к від 18 квітня 2022 року про звільнення позивачки і, лише отримавши вказаний відзив з доданим до нього наказом, вона дізналася про своє звільнення.

Позивачка зазначає, що наказом №20-к від 18 квітня 2022 року її було звільнено з посади за прогул відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, підставою для видання цього наказу був акт про відсутність на робочому місці 14 квітня 2022 року. Вказані підстави звільнення не відповідають дійсності, так як прогулу вона не вчиняла, тому вважає звільнення незаконним, таким, яке проведено з порушенням вимог закону.

Також позивачка наголошує на тому, що робоче місце згідно чинного законодавства - це вся територія підприємства, де працівник згідно посадової інструкції виконує свої посадові обов`язки, а не робочий кабінет, а площа парку має 39159,3 га земель. Робоче місце повинно бути затверджено відповідним наказом, якщо такий наказ відсутній, то згідно позиції Верховного Суду (Касаційний цивільний суд), яка висловлена у 2020 році, відповідач не може складати акт про відсутність на робочому місці. Також позивачка посилається, що ніхто не вимагав від неї надати письмові пояснення, не запрошував на засідання ради трудового колективу від 15 квітня 2022 року, їй не надали копію наказу про звільнення, невідомо, як і в якому місці встановлювалась її відсутність.

Посилаючись на незаконність звільнення, позивачка також вказує на те, що всупереч ч. 1 ст. 47 КЗпП України відповідач не надав їй ні копію наказу про звільнення, не провів з нею розрахунок у строки зазначенні в ст. 116 КЗпП України, не повідомив письмово перед виплатою належних сум.

Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що наказ №20-к від 18 квітня 2022 року про її звільнення підписаний неповноважною особою, так як рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №260/1657/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, скасовано наказ про призначення директором Ужанського НПП ОСОБА_2 .

Також позивачка зазначає, що своєчасно у місячний строк звернулася до суду з позовом з часу отримання відомостей про її звільнення.

З посиланням на зазначені обставини, вважаючи звільнення незаконним, позивачка просить поновити її з 18 квітня 2022 року на посаді провідного фахівця Ужанського національного природного парку; допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі; стягнути з Ужанського національного природного парку на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2022 року по дату ухвалення рішення суду; допустити негайне виконання рішення про присудження позивачці виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 6липня 2022року зазначенувище позовнузаяву залишенобез рухута наданострок дляусунення недоліків.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 2 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

26 серпня 2022 року до суду від в.о.директора Ужанського національного природного парку Іваниш В.Ю. надійшов відзив на позов.

У відзиві в.о.директора Ужанського національного природного парку Іваниш В.Ю. заперечує проти задоволення позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що 18 квітня 2022 року відповідно до наказу директора Ужанського національного природного парку №20-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (відсутність на роботі більше трьох годин).

Підставою для видачі даного наказу слугували:

- акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року, складений начальником відділу відтворення, збереження природних екосистем та використання природних ресурсів Ужанського НПП Климик П., начальником господарського відділу Ужанського НПП Білий В., в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б.;

- доповідна записка в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б. від 15 квітня 2022 року на ім`я директора Ужанського НПП про те, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 14 квітня 2022 року з 08.00 до 17.00 год;

- протокол чергових зборів працівників Ужанського НПП від 15 квітня 2022 року;

-акт від15квітня 2022року провідмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі 14 квітня 2022 року у період з 08.00 год до 17.00 год., складений начальником відділу відтворення, збереження природних екосистем та використання природних ресурсів Ужанського НПП Климик П., начальником господарського відділу Ужанського НПП Білий В., в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б.

Вказується, що відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Ужанського національного природного парку, затверджених директором від 25 червня 2018 року, встановлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Початок роботи з 08.00 години, перерва на обід з 12.00 години до 12.48 години, кінець робочого часу (понеділок - четвер) - 17.00 годин, в п`ятницю о 16.00 годин. Залишати працівнику робоче місце без дозволу безпосереднього керівника неприпустимо.

У відзиві зазначено, що копію наказу про звільнення ОСОБА_1 вручити не представилося можливим, оскільки остання ухилялася від отримання. Саме тому, копію наказу про звільнення було відправлено ОСОБА_1 рекомендованим листом за адресою її місця проживання, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта». Однак, лист повернуто Ужанському НПП 4 травня 2022 року з відміткою у зв`язку «з усною відмовою одержувача». Видати позивачу трудову книжку не представлялось можливим, оскільки такі документи є викраденими і з даного приводу проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Твердження позивача про те, що до неї ніхто не звертався про надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці, не запрошував на засідання ради трудового колективу, то такі є голослівними, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, що спростовано відповідним актом та протоколом чергових зборів трудового колективу від 15 квітня 2022 року.

Щодо твердження позивача про її звільнення неповноважною особою, вказує на те, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, якою залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду про скасування наказу про призначення директором Ужанського НПП ОСОБА_2 винесено 25 травня 2022 року. Наказ про звільнення ОСОБА_1 директором Ужанського НПП ОСОБА_2 підписано 18 квітня 2022 року, тобто майже за місяць до винесення зазначеної постанови, з чого слідує, що звільнення позивачки було проведено посадовою особою, яка станом на вказаний день мала повноваження вчиняти такі дії.

Представник відповідача зазначив, що оскільки з позивачкою проведено остаточний розрахунок по заробітній платі і розрахункових, заборгованість відсутня, а у позивача відсутні підстави для поновлення на роботі, то у відповідача не виникає обов`язку сплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за вказаний у позовній заяві період часу.

Окрім того, відповідач у відзиві звертає увагу на приписи ст. 233 КЗпП України щодо встановлених строків звернення до суду з вирішенням трудового спору, зазначаючи про те, що відсутність такого звернення у встановлений строк є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, вважає, що звільнення позивачки було здійснено повноважною особою, із дотриманням строків та в порядку визначеному КЗпП України.

29 серпня 2022 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 подав до суду пояснення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У вказаних поясненнях зазначає, що 18 квітня 2022 року відповідно до наказу директора Ужанського національного природного парку №20-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (відсутність на роботі більше трьох годин).

Підставою для видачі даного наказу слугували:

- акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року, складений начальником відділу відтворення, збереження природних екосистем та використання природних ресурсів Ужанського НПП Климик П., начальником господарського відділу Ужанського НПП Білий В., в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б.;

- доповідна записка в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б. від 15 квітня 2022 року на ім`я директора Ужанського НПП про те, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 14 квітня 2022 року з 08.00 до 17.00 год;

- протокол чергових зборів працівників Ужанського НПП від 15 квітня 2022 року;

-акт від15квітня 2022року провідмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі 14 квітня 2022 року у період з 08.00 год до 17.00 год., складений начальником відділу відтворення, збереження природних екосистем та використання природних ресурсів Ужанського НПП Климик П., начальником господарського відділу Ужанського НПП Білий В., в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Ужанського національного природного парку, затверджених директором від 25 червня 2018 року, встановлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Початок роботи з 08.00 години, перерва на обід з 12.00 години до 12.48 години, кінець робочого часу (понеділок-четвер) - 17.00 годин, в п`ятниця о 16.00 годин. Залишати працівнику робоче місце без дозволу безпосереднього керівника неприпустимо.

Копію наказу про звільнення ОСОБА_1 вручити їй не представилося можливим, оскільки остання ухилялася від отримання. Саме тому, копію наказу про звільнення було відправлено рекомендованим листом за адресою місця проживання позивачки, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта». Однак, лист повернуто Ужанському НПП 4 травня 2022 року з відміткою у зв`язку «з усною відмовою одержувача». Видати позивачу трудову книжку не представлялось можливим, оскільки такі документи є викраденими і з даного приводу проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Твердження позивача про те, що до неї ніхто не звертався про надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці, не запрошував на засідання ради трудового колективу, то такі є голослівними, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, що спростовано відповідним актом та протоколом чергових зборів трудового колективу від 15 квітня 2022 року.

Щодо твердження позивача про її звільнення неповноважною особою, вказує на те, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, якою залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду про скасування наказу про призначення директором Ужанського НПП ОСОБА_2 винесено 25 травня 2022 року. Наказ про звільнення ОСОБА_1 директором Ужанського НПП Сойма А.Д. підписано 18 квітня 2022 року, тобто майже за місяць до винесення зазначеної постанови, з чого слідує, що звільнення позивачки було проведено посадовою особою, яка станом на вказаний день мала повноваження вчиняти такі дії.

Відповідно до відомості нарахування розрахункових сум, відрахувань та податків, пов`язаних із ними за квітень 2022 року при звільненні ОСОБА_1 . Ужанським національним природним парком проведено з нею остаточний розрахунок та здійснено виплату заробітної плати, заборгованість щодо виплати відсутня. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

14 вересня 2022 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказуючи на те, що в позові позивачкою було заявлено вимогу про поновлення на посаді, однак не порушено питання про скасування наказу про звільнення, тому уточнює вимогу щодо цього і просить скасувати наказ директора Ужанського НПП №20-к від 18 квітня 2022 року про її звільнення та поновити її з 18 квітня 2022 року на посаді провідного фахівця з екологічної освіти відділу науково-дослідної та еколого-освітньої діяльності Ужанського національного природного парку.

15 вересня 2022 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, прийнято заяву позивачки ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог від 13 вересня 2022 року та розгляд справи постановлено здійснювати з врахуванням таких, задоволено клопотання сторін про приєднання до матеріалів справи письмових доказів та про виклик свідків, задоволено клопотання позивачки про витребування письмових доказів.

Позивачка ОСОБА_1 ,будучи належнимчином повідомленоюпро часі місцепроведення судовогозасідання,шляхом надісланняїй згідноподаної заявиСМС-повідомленняпро викликдо суду,на розглядсправине з`явилась, клопотань про відкладення не подала. За поясненнями представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 , позивачка прибути на розгляд справи не має можливості через те, що виїхала за кордон по сімейним обставинам, позивачці відомо про час та місце розгляду справи, вона просить справу розглядати за її відсутності, з участю представника, при цьому, матеріали справи містять письмову заяву ОСОБА_1 від 25 жовтня 2022 року, в якій остання просить справу №298/833/22 за її позовом розглядати без її участі, оскільки по сімейним обставинам не зможе бути присутньою під час розгляду, а представляти її інтереси довіряє адвокату Бирковичу О.І. та Заяць М.В.

Представник відповідачаУжанського національного природного парку в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в порядку вимог ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.

За змістом ч. 2ст. 43 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейского суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ст. 223 ЦПК України).

В силу положень п.1, п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач повідомлений про сьогоднішнє судове засідання, що підтверджено наявними в матеріалах справи розпискою про вручення судової повістки та довідкою про доставлення електронного листа - судової повістки.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2007 року (заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України») національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Така позиція суду співпадає із необхідністю дотримання судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Тому з метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те, що сторони у справі надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені вимоги сторін. Відтак, наведене, на думку суду, з приводу розгляду справи за відсутності сторони відповідача та її представника не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

Судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі представника відповідача Ужанського НПП у судовому засіданні, такий неодноразово викликався в судові засідання, через неявку представника відповідача судовий розгляд справи неодноразово відкладався, на розгляд справи представник відповідача повторно не з"являються, рухом справи впродовж тривалого періоду перебування справи в провадженні суду не цікавляться.

За таких обставин, відповідно до ст.223 ЦПК України неявка відповідача в судове засідання, який є в силу приписів п.1, п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , будучи повідомленимпро часі місцепроведення судовогозасідання,на розглядсправи повторноне з`явився, у поданих суду письмових поясненнях від 29.08.2022 просив суд розгляд справи провести без його участі за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає що неявка в судове засідання вказаних учасників справи, які є належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, в порядку ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю , посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просила їх задовольнити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює в Ужанському НПП на посаді провідного інженера з охорони природної екосистеми. З позивачкою ОСОБА_1 перебуває в робочих стосунках, працювала разом з нею, практично в один період вони обидві були прийняті на роботу в Ужанський НПП. Ствердила, що 14 квітня 2022 року ОСОБА_1 перебувала на робочому місці в службовому кабінеті на вул.Незалежності, 7, в смт.В.Березний, вона бачила позивачку протягом робочого часу з 8 год по 17 год., оскільки має робоче місце в сусідньому з ОСОБА_1 кабінеті, також під час обідньої перерви вони разом з позивачкою ходили на каву, а о 17-ій годині разом вийшли з роботи. Зазначила, що 14 квітня 2022 року ніхто з керівників підприємства ОСОБА_1 не шукав, ніхто не цікавився її місцем перебування, чому її звільнили за прогул незрозуміло. Наступного робочого дня ОСОБА_1 також вийшла на роботу і перебувала на робочому місці.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судове засідання повторно не з"явились.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання свідка, суд заслуховує думку учасників справи про можливість розгляду справи за відсутності свідка, який не з`явився, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вважала за можливе проводити судовий розгляд за відсутності свідків, які не з"явилися.

Оглянувши матеріали справи, суд встановив, що 28 жовтня 2022 року ухвалою суду було здійснено виклик свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за клопотанням представника відповідача.

Однак, вказані свідки неодноразово не з`являються на виклики суду, останні неодноразово викликались до суду шляхом особистого вручення їм судових повісток.

Дана справа належить до категорії трудових спорів, тому суд, керуючись принципом розумності строків розгляду справи, який є одним із основних засад цивільного судочинства, вважає за необхідне продовжити розгляд справи за відсутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,оскільки неявкисвідків затягують розгляд справи, яка повинна бути розглянута в розумні строки. разом з тим, судом враховується та обставина, що вказані свідки викликались за клопотанням строни відповідача, представник якої також неодноразово в судові засідання не з"являється.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, показання свідка, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Ужанським національним природним парком.

Наказом Ужанського національного природного парку №57 від 7 листопада 2019 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 прийнято на роботу напосаду провідногоекономіста Ужанськогонаціонального природногопарку з18листопада 2019року. Наказом Ужанського національного природного парку №3 від 6 березня 2020 року «Про переведення», ОСОБА_1 переведено на посаду провідного фахівця з екологічної освіти відділу науково-дослідної та еколого-освітньої діяльності Ужанського національного природного парку з 10 березня 2020 року.

Наказом Ужанського національного природного парку №20-к від 18 квітня 2022 року, ОСОБА_1 звільнена із посади з 19 квітня 2022 року за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КзПП України. Як зазначено в наказі №20-к від 18 квітня 2022 року, підставою видачі такого наказу є: акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року, доповідна записка в.о. провідного юрисконсульта ОСОБА_6 від 15 квітня 2022 року, акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 15 квітня 2022 року, протокол засідання ради трудового колективу від 15 квітня 2022 року.

Згідно доповідної записки в.о.провідного юрисконсульта ОСОБА_6 від 15 квітня 2022 року, останній доводить до відома директору Ужанського НПП ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, заздалегідь не попередивши про свою відсутність з 08.00 год. до 17.00 год. 14 квітня 2022 року. Як наслідок, не виконані надані директором розпорядження, просить вжити заходи адміністративного впливу щодо вищеназваного працівника.

З акту про відсутність на робочому місці від 14 квітня 2022 року, складеного та підписаного начальником відділу відтворення, збереження природних екосистем та використання природних ресурсів Ужанського НПП ОСОБА_9 , начальником господарського відділу Ужанського НПП Віталієм Білий, в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Богданом Шкарампота слідує, що вказані особи склали акт про те, що 14 квітня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 08.00 год. до 17.00 год., заздалегідь не попередивши про свою відсутність, достовірність чого підтверджують.

З акту про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення від 15 квітня 2022 року, складеного та підписаного начальником відділу відтворення, збереження природних екосистем та використання природних ресурсів Ужанського НПП Петро Климик, начальником господарського відділу Ужанського НПП Віталієм Білий, в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Богданом Шкарампота, слідує, що вказані особи склали акт про те, що 15 квітня 2022 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 було запропоновано дати письмове пояснення з приводу відсутності її на робочому місці 14 квітня 2022 року з 08.00 год. до 17.00 год., надати таке пояснення ОСОБА_1 відмовилась у їхній присутності.

Згідно протоколу засідання ради трудового колективу Ужанського НПП без номеру від 15 квітня 2022 року, було ухвалено звільнити ОСОБА_1 з 18 квітня 2022 року за прогул одного дня без поважних причин.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На підставі статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій від безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За змістом пункту 2 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

В наказах Ужанського національного природного парку №57 від 7 листопада 2019 року «Про прийняття на роботу», №3 від 6 вересня 2020 року «Про переведення», відсутня інформація щодо визначення робочого місця для працівника ОСОБА_1 .

Оскільки Ужанський національний природний парк не визначив відповідно до статті 29 КЗпП України робоче місце ОСОБА_1 суд вважає, що самого факту порушення трудової дисципліни немає, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 278/1232/18.

Крім того, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила, що 14 квітня 2022 року позивачка ОСОБА_1 перебувала на своєму робочому місці у офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , протягом всього робочого дня.

Надані відповідачем письмові докази, а саме: акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року, доповідна записка в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б. від 15 квітня 2022 року, не доводять факту допущеного позивачкою прогулу, оскільки не містять належних даних щодо конкретного місця та часу складання цих документів, відомостей про те, саме за яким робочим місцем позивачка була відсутня. Крім того, вказані документи містять інформацію про те, що позивачка не попередила заздалегідь про свою відсутність, в той же час відповідачем не надано належних доказів у підтвердження наявності в осіб, які склали відповідні акти та доповідні записки, повноважень щодо обов"язковості здійснення їм доповіді позивачкою щодо цього.

Посилання представника відповідача у відзиві, на те, що позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул, вчинений 14 квітня 2022 року, факт здійснення якого зафіксований належним чином актом про відсутність на робочому місці, суд відхиляє, оскільки не можна вважати прогулом без поважних причин з огляду на те, що роботодавцем не вжито належних та необхідних заходів для виконання нею посадових обов`язків, зокрема, не визначено робоче місце, відповідно не забезпечено умовами праці.

Також в оскаржуваному наказі про звільнення не вказано день і час прогулу позивачки, хоча така інформація в ньому має бути присутня.

Разом з тим, позивач у матеріалах позовної заяви посилається на ту обставину, що на момент звільнення мала дитину віком до трьох років, тому на неї поширювалася заборона звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, зокрема, які мають дітей віком до трьох років, і передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має малолітню дитину - доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент звільнення позивачки з роботи не досягла трирічного віку, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1 .

Таким чином, оскільки позивачка на момент звільнення мала дитину віком до трьох років, на неї поширюються гарантії, що передбачені ст.184 КЗпП України.

Вищезазначені обставини в сукупності, на переконання суду, є беззаперечними підставами для визнання звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України таким, що відбулося без законної підстави.

Щодо доводів представника відповідача про порушення позивачкою строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо досуду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що в день звільнення19 квітня 2022 року позивачку не було ознайомлено з наказом про звільнення та не вручено їй копії наказу про звільнення, доказів протилежного суду не надано.

Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що позивачу ОСОБА_1 не представилось можливим вручити копію наказу про звільнення від 18.04.2022 року №20-к, який був відправлений рекомендованим листом за адресою її місця проживання, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, який повернуто Ужанському НПП 4 травня 2022 року з відміткою про причини повернення "у зв"язку з усною відмовою одержувача", з огляду на те, що відсутній опис документів, які були відправлені на адресу позивача ОСОБА_1 , а відтак відсутні належні та допустимі докази, що саме наказ про звільнення від 18.04.2022 року №20-к направлено позивачу ОСОБА_1 в поштовому відправленні, на яке вказує відповідач.

Між тим, твердження позивачки ОСОБА_1 про отримання нею оскаржуваного наказу саме 21 червня 2022 року, відповідачем не спростовано.

Таким чином, в разі встановлення судом пропуску, передбачених ст. 233 КЗпП України строків, суд при розгляді трудового спору повинен з`ясувати всі обставини справи. При необґрунтованості вимог працівника по суті суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог саме з цієї підстави. Якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд також відмовляє у позові, але у зв`язку з пропуском встановленого строку. При обґрунтованості позовних вимог і пропуску строку з поважних причин, строк для звернення до суду поновлюється, а позов задовольняється.

З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що трудове право позивачки порушено, строк, встановлений ст.233 КЗпП України позивачкою не пропущено, а відтак не виявлено підстав для застосування строків позовної давності за заявою представника відповідача.

За змістом ч. 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, у зв`язку з тим, що звільнення позивачки відбулося без законної підстави, остання має бути поновлена на попередній роботі. При цьому, з урахуванням того, що в оскаржуваному наказі про звільнення від 18 квітня 2022 року вказано, що ОСОБА_1 підлягає звільненню з 19 квітня 2022 року, останню слід поновити на роботі саме цією датою, а не 18 квітня 2022 року, як про це просить позивачка в позові.

Період вимушеного прогулу, з урахуванням вищезазначеного, слід визначити з 20.04.2022 (наступний день після звільнення) по 18.04.2023 (день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі).

Також позивачці має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зі змісту п.2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок) вбачається, що середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку).

Згідно з довідкою про доходи, виданої Ужанським національним природним парком №415 від 3 листопада 2022 року, заробітна плата ОСОБА_1 в розрахунковому періоді з жовтня 2021 року по березень 2022 року, становила: за жовтень 2021 року становить 6000 грн., за листопад 2021 року становить 6000 грн., за грудень 2021 року становить 6500 грн., за січень 2022 року становить 6500 грн., за лютий 2022 року становить 6500 грн., за березень 2022 року становить 6500 грн. Всього нараховано заробітної плати 38000 грн., також з даної довідки вбачається, що ОСОБА_1 звільнена 19 квітня 2022 року.

У лютому 2022 року - 20 робочих днів, в березні 2022 року - 22 робочі дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки складає :

(6500,00 грн.+6500,00 грн.) : ( 20 р.д. +22 р.д. ) = 309,52 грн .

Кількість днів за час вимушеного прогулу позивачки ОСОБА_1 за період з 20 квітня 2022 року по 18 квітня 2023 року (день фактичного розрахунку) складає 260 робочих днів. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки складає: 309,52 грн. х 260 р.д. = 80 475,20 грн.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене решта доказів судом не описується, оскільки вони безпосередньо не стосуються цієї справи.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст.81ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, тавраховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до п.2,4 ч.1, ч.2 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

З урахуванням викладеного, та у відповідності до ч. 7 ст. 235 КЗпП України суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача, як незаконно звільненого працівника, а також присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача Ужанського національного природного парку підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 1984, 80 грн. (одна тисяча дев"ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Ужанського національного природного парку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Скасувати наказ директора Ужанського національного природного парку №20-к від 18 квітня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо звільнення ОСОБА_3 з посади 19 квітня 2022 року за прогул без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_11 з 19 квітня 2022 року на посаді провідного фахівця з екологічної освіти відділу науково-дослідної та еколого-освітньої діяльності Ужанського національного природного парку.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного фахівця з екологічної освіти відділу науково-дослідної та еколого-освітньої діяльності Ужанського національного природного парку.

Стягнути з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 квітня 2022 року по 18 квітня 2023 року в сумі 80 475,20 грн. (вісімдесят тисяч чотириста сімдесят п"ять гривень 20 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць.

Стягнути з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у виді судового збору в розмірі 1984, 80 грн. (одна тисяча дев"ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Ужанський національний природний парк, адреса місцезнаходження: 89000, смт. Великий Березний, вул.Шевченка, 27, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 30104729.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 28 квітня 2023 року.

Суддя: Зизич В.В.