Рішення № 112055761, 27.06.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Cправа № 902/99/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 219, ідентифікаційний код юридичної особи 34455332

до відповідача - 2 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про солідарне стягнення 2 107 444,47 гривень

за участю представників:

від позивача - Рой В.Л., згідно довіреності;

від відповідача 1 - адвокат Парпальос В.В., згідно ордеру

від відповідача 2 - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 19.01.2023 надійшла позовна заява №б/н від 28.12.2023 (вх. №101/23 від 19.01.2023) Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 2 107 444,47 гривень заборгованості за кредитним договором № VIVKLOK113271 від 02.03.2021, у тому числі 1 997 774,95 гривень заборгованості за тілом кредиту, 109 669,52 гривень заборгованості за відсотками.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Згідно вимог частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом було здійснено запити до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .

31.01.2023 у відповідь на запит від 20.01.2023 року за №902/99/23/96/23 до суду надійшов лист за вхідним номером 01-34/987/23 від 31.01.2023 р. з інформацією про місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою від 03.02.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/99/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02 березня 2023 року о 10:00 год.

28.02.2023 до суду від відповідача 2 надійшло клопотання № б/н від 28.02.2023 (вх. № 01-34/1849/23 від 28.02.2023) про відкладення розгляду справи.

01.03.2023 до суду від відповідача 1 надійшов відзив № б/н від 24.02.2023 (вх. № 01-34/1889/23 від 01.03.2023) у якому останній проти позову заперечив з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 02.03.2023 суд постановив ухвали про задоволення клопотання відповідача 2 про відкладення справи та про відкладення підготовчого засідання на 23.03.2023 о 14:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

23.03.2023 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання №б/н від 23.03.2023 (вх. № 01-34/2746/23 від 23.03.2023) у якому останній повідомляв про необхідність надання сторонам додаткового строку для примирення та клопотав про відкладення підготовчого засідання у справі на іншу дату.

У судовому засіданні 23.03.2023 представником позивача подано заяву № б/н від 22.03.2023 про долучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог суду.

Представником позивача та представником відповідача 1 подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

За наслідком судового засідання суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи, клопотання представників позивача, відповідача 1 про продовження строку підготовчого провадження та про продовження підготовчого провадження на 30 днів, відкладення підготовчого судового засідання на 13.04.2023 о 14:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Представником відповідача-1 у судовому засіданні подано клопотання № б/н від 13.04.2023 про долучення копії платіжної інструкції № 26 від 05.04.2023 про сплату 100 000,00 гривень у рахунок погашення кредиту.

Ухвалою від 13.04.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/99/23, призначено справу № 902/99/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 04.05.2023 року о 14:00 год.

04.05.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 04.05.2023 (вх. № 01-34/4342/23 від 04.05.2023) у якій останній зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 100 000,00 гривен, які позивачем віднесені в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

За наслідком судового засідання 04.05.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті у справі № 902/99/23 на 01.06.2023 о 14:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 01.06.2023 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті у справі № 902/99/23 до 27.06.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача-1.

Відповідач-2 правом участі у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляд справи повідомлений ухвалою суду від 02.06.2023, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження відповідача-2 згідно довідки про реєстрацію місця проживання.

Відзиву до суду, інших заяв, клопотань від відповідача-2 до суду не надходило.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач 2 у свою чергу не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2 за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

У судовому засіданні 27.06.2023 року представник позивач повідомив про здійснення відповідачем-1 часткової оплати заборгованості та подав до суду заяву № б/н від 27.06.2023 у якій зазначив про сплату відповідачем-1 частини заборгованості у розмірі 109 669,52 гривень, які віднесені позивачем на погашення заборгованості за процентами та 3 431,13 гривень, які віднесені позивачем у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. На підтвердження погашення заборгованості до заяви долучено копії платіжних інструкцій.

Представник відповідача подав заяву про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції про сплату 27.06.2023 року 20 000,00 гривень.

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем-1, судові витрати покласти на відповідачів у повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 27.06.2023 року після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № VIVKLOK113271 від 02.03.2021 року у розмірі 2 107 444,47 гривень, у тому числі 1 997 774,95 гривень заборгованості за тілом кредиту, 109 669,52 гривень заборгованості за відсотками.

На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 02.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" та Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" було підписано із використанням електронного підпису кредитний договір № VIVKLOK113271 від 02.03.2021 року за умовами якого відповідачу 1 було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму 2 000 000,00 гривень.

У свою чергу, 02.03.2021 року між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № VIVKLOK113271/DP, за умовами якого ОСОБА_1 як поручитель зобов`язалася перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за порушення ТОВ "Мего ЛТД" взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з кредитного договору № VIVKLOK113271 від 02.03.2021.

На порушення умов договору відповідач-1 не повернув у повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив у повному обсязі проценти за користування кредитом.

Неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на настання форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням воєнного стану в України. Відповідач-1 зазначає, що настання зазначених форс-мажорних обставин призвело до неможливості виконання ТОВ "Мего ЛТД" своїх зобов`язань за спірним договором у встановлений у ньому строк, про що позивача було повідомлено листом вих. № 48 від 24.02.2022 шляхом надсилання цього повідомлення на електронну адресу позивача. Обставини непереборної сили не закінчилися.

З урахуванням наведеного відповідачем-1 позовні вимоги не визнаються, у задоволенні позову останній просить відмовити.

Відповідач-2 своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.03.2021 року між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (відповідач-1) було підписано із використанням електронного підпису кредитний договір № VIVKLOK113271 (далі - договір) (т. 1 а.с. 16-20).

Відповідно пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору № VIVKLOK113271 від 02.03.2021 (далі - договір) банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Пунктами А.1., А.2. договору передбачено вид кредиту - відновлювана кредитна лінія. Ліміт цього договору: 2 000 000.00 (два мільйони) гривень 00 копійок, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 000 000.00 (два мільйони) гривень 00 копійок на поповнення обігових коштів.

Відповідно до пункту А.2.1. договору позичальник погашає повністю до нуля заборгованість по цьому договору через транзитний рахунок, зазначений у п. А.4. цього договору, у термін до 180 днів з моменту її виникнення.

Згідно з пунктом А.3. договору термін повернення кредиту 28.02.2022 (двадцять восьме лютого дві тисячі двадцять другого) року.

Відповідно до пункту А.6 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12,75 % річних.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що позичальник зобов`язується: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.3. цього договору (п. 2.2.2.); сплатити проценти відповідно до п.п. 4.2, 4.3.1. цього договору (п. 2.2.2.1.); сплатити проценти відповідно до п.п. 4.2.1, 4.3.1 договору (п. 2.2.2.2.); повернути кредит у терміни, встановлені п.п. А.3, 1.2, 2.3.2 цього договору (п. 2.2.3.); погашати заборгованість за кредитом у терміни, встановлені п. п. А.2.1, 2.2.16, 2.2.17 договору (п. 2.2.3.1.).

Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків. Так, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.3.1, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2., 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі зазначеному у п.п. А.6, А.6.1. цього договору (п. 4.1); відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.3.1, 2.2.16, 2.2.17 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.7, А.7.1 цього договору (п. 4.2); відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти, відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі, зазначеному у п. А.7.2. цього договору. При цьому, проценти передбачені п.п. 4.1, 4.2. цього договору не нараховуються (п. 4.2.1); сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1. договору здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 договору (п. 4.3.); сплата процентів, передбачених п.п. 4.2, 4.2.1 цього договору здійснюється щоденно (п. 4.3.1.); у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або процентів, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню (п. 4.7.); розрахунок процентів здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 4.10); нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами виходячи з 360 днів на рік (п. 4.11).

Згідно з пунктом 6.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Підписання вказаного договору сторонами підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису: назва файлу з підписом: кредитний договір № VIVKLOK113271.pdf, який свідчить про накладення 02.03.2021 ОСОБА_2 , як директором відділення АТ КБ "Приватбанк" електронного підпису установи та накладення 02.03.2021 ОСОБА_3 як директором ТОВ "Мего ЛТД" електронного підпису установи. За результатами перевірки підпису підтверджено, що підпис створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено (т. 1 а.с. 21).

Також судом встановлено, що 02.03.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, поручитель) як поручителем укладено договір поруки № VIVKLOK113271/DP (далі - договір поруки) (т. 1 а.с. 43, 44), відповідно до пункту 1.1. якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (далі - боржник) зобов`язань за кредитним договором № VIVKLOK113271 від 02.03.2023 року з:

- повернення кредиту з лімітом 2 000 000.00 (два мільйони) гривень 00 копійок, наданого у вигляді відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів, з погашенням повністю до нуля заборгованості по кредитному договору через транзитний рахунок, зазначений у п. А.4. у термін до 180 днів з моменту її виникнення, у відповідності з п. А.2.1 кредитного договору, з кінцевим терміном повернення кредиту 28.02.2022 (двадцять восьме лютого дві тисячі двадцять другого) року, у відповідності до умов п.А.3 кредитного договору;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12.75 (дванадцять цілих сімдесят п`ять сотих) % річних починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи здати підписання кредитного договору. У випадку порушення боржником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 кредитного договору сплати процентів за користування кредитом у розмірі 15.75 (п`ятнадцять цілих сімдесят п`ять сотих) % річних. За умови відновлення виконання боржником зобов`язань передбачених п. 2.2.13 кредитного договору, боржник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.6. кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

- сплати процентів у випадку порушення боржником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. А.2.1.2.2.16, 2.2.17 кредитного договору у розмірі 25.5 (двадцять п`ять цілих п`ять десятих) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту. У випадку порушення боржником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. А.2.1. 2.2.16, 2.2.17 кредитного договору та будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 кредитного договору сплати процентів у розміри 31.5 (тридцять один цілий п`ять десятих) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту;

- сплати процентів у випадку порушення боржником термінів повернення кредиту, встановлених п.п. А.3, 1.2, 2.3.2 кредитного договору у розмірі 25,5 (двадцять п`ять цілих п`ять десятих)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, у відповідності до п. А.7.2 кредитного договору;

а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5. договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно пункту 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

За умовами пункту 5.2. договору поруки цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги" та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису його сторонами.

Підписання договору поруки сторонами підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису: назва файлу з підписом: кредитний договір № VIVKLOK113271-DP.pdf, який свідчить про накладення 02.03.2021 ОСОБА_2 , як директором відділення АТ КБ "Приватбанк" електронного підпису установи та накладення 02.03.2021 ОСОБА_1 електронного підпису особисто. За результатами перевірки підпису підтверджено, що підпис створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено (т. 1 а.с. 45).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 2 000 000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами, платіжними дорученнями, випискою по рахунку ТОВ "Мего ЛТД" за період з 02.03.2021 по 17.03.2023 (т. 1 а.с. 95-113), розрахунком заборгованості за кредитним договором № VIVKLOK113271 від 02.03.2021 станом на 15.12.2022 (т. 1 а.с. 22, 104, 97).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № VIVKLOK113271 від 02.03.2021 станом на 15.12.2022 та виписки по рахунку вбачається, що станом на 15.12.2022р. утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 2 107 444,47 гривень, у тому числі 1 997 774,95 гривень заборгованості за тілом кредиту, 109 669,52 гривень заборгованості за відсотками (а.с.20-27).

Неналежне виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів в обумовлений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після звернення позивача з позовом відповідач-1 здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором за платіжними інструкціями № 26 від 05.04.2023 року на суму 100 000,00 гривень, від 04.05.2022 на суму 100 000,00 гривень, № HS021B08KT 01.06.2023 на суму 2160,00 гривень, № HS022B03NZ від 02.06.2023 на суму 10,41 гривень, № 006R від 04.16.2023 на суму 6,80 гривень, № HS026B00М4 від 06.06.2023 на суму 6721,15 гривень, № HS026B01МJ від 06.06.2023 на суму 0,37 гривень, № HS027B00М9 від 07.06.2023 на суму 98,71 гривень, № HS028B018Р від 08.06.2023 на суму 2769,46 гривень, № HS028B00МІ від 08.06.2023 на суму 672,08 гривень, № HS028B00NW від 08.06.2023 на суму 388,07 гривень, № HS020B00Q4 від 10.06.2023 на суму 133,01 гривень, № HS021B0OK від 11.06.2023 на суму 8,62 гривень, № HS026B001J від 26.06.2023 на суму 131,97 гривень, № HS022B03NZ від 02.06.2023 на суму 10,41 гривень, № 129 від 27.06.2023 на суму 20 000,00 гривень.

Відповідно до пояснень представника позивача сплачені відповідачем-1 кошти у розмірі 233 100,65 зараховані відповідачем наступним чином: 123 431,13 гривень у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та 109 669,52 гривень у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1 всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № VIVKLOK113271 від 02.03.2021 у розмірі 2 107 444,47 гривень, у тому числі 1 997 774,95 гривень заборгованості за тілом кредиту, 109 669,52 гривень заборгованості за відсотками, що виникла внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань зі сплати кредиту.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно пункту 12 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Частинами 3, 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Враховуючи, що електронний підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд вважає, що подані до суду паперові копії електронних доказів свідчать про укладення між сторонами 02.03.2021 року кредитного договору та договору поруки у письмовій формі.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір відноситься до кредитних договорів, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір глав 52, 53 та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1 (позичальник) 02.03.2021 року отримав від позивача у строкове користування кредитні кошти в межах кредитного ліміту (2 000 000,00 гривень), які повинен був повернути останньому у строк та на умовах, передбачених кредитним договором.

Натомість відповідач-1 не виконав свої договірні зобов`язання належним чином, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 2 107 444,47 гривень за наданим кредитом.

Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами, платіжними дорученнями, випискою по рахунку ТОВ "Мего ЛТД" за період з 02.03.2021 по 17.03.2023 (т. 1 а.с. 95-113), розрахунком заборгованості за кредитним договором № VIVKLOK113271 від 02.03.2021 станом на 15.12.2022.

Доказів зміни умов договору на переконання суду відповідачем-1 не надано, оскільки надані ним заяви про зміну умов договору (т. 1 а.с. 91, 92) не акцептовані позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі відповідач-1 здійснив часткову оплату заборгованості зі сплати кредиту на суму 233 100,65 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 26 від 05.04.2023 року на суму 100 000,00 гривень, від 04.05.2022 на суму 100 000,00 гривень, № HS021B08KT 01.06.2023 на суму 2160,00 гривень, № HS022B03NZ від 02.06.2023 на суму 10,41 гривень, № 006R від 04.16.2023 на суму 6,80 гривень, № HS026B00М4 від 06.06.2023 на суму 6721,15 гривень, № HS026B01МJ від 06.06.2023 на суму 0,37 гривень, № HS027B00М9 від 07.06.2023 на суму 98,71 гривень, № HS028B018Р від 08.06.2023 на суму 2769,46 гривень, № HS028B00МІ від 08.06.2023 на суму 672,08 гривень, № HS028B00NW від 08.06.2023 на суму 388,07 гривень, № HS020B00Q4 від 10.06.2023 на суму 133,01 гривень, № HS021B0OK від 11.06.2023 на суму 8,62 гривень, № HS026B001J від 26.06.2023 на суму 131,97 гривень, № HS022B03NZ від 02.06.2023 на суму 10,41 гривень, № 129 від 27.06.2023 на суму 20 000,00 гривень, з яких 123 431,13 гривень позивачем віднесено у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та 109 669,52 гривень - у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач-1 здійснив часткове погашення заборгованості, що підтверджується наданими до суду доказами, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 233 100,65 гривень, у тому числі 123 431,13 гривень заборгованості за тілом кредиту та 109 669,52 гривень заборгованості за відсотками підлягає закриттю за відсутністю предмету спору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Таким чином, станом на день розгляду справи у суді заборгованість відповідача-1 перед банком становить 1 874 343,82 гривень заборгованості за тілом кредиту, що підтверджується відповідним розрахунком, який наявний в матеріалах справи, платіжними інструкціями та не спростований відповідачами.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості за кредитом у сумі 1 874 343,82 гривень відповідач-1 суду не надав та розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідача-2, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Положеннями статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За приписами статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом встановлено, що 02.03.2021 між позивачем та відповідачем-2 як поручителем за зобов`язаннями відповідача-1 укладено договір поруки № VIVKLOK113271/DP.

Відповідно до пункту 2.1.2. договору поруки у випадку неконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього договору кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1 цього договору (п. 2.4. договору поруки).

Із матеріалів справи вбачається, що взятих на себе зобов`язань щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у строк, визначений пунктом 1.1. договору поруки та пунктом А.3 кредитного договору відповідач-2 не виконав.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки зобов`язання позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" перед позивачем не виконані, поручитель - ОСОБА_1 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник. На дату звернення позивача з позовом, зобов`язання з поруки не припинилися.

Приймаючи до уваги положення договору поруки щодо повної солідарної відповідальності відповідача-2 за виконання боржником зобов`язання перед кредитором за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з ТОВ "Мего ЛТД" та ОСОБА_1 1 874 343,82 гривень заборгованості за кредитом є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів, що спростовують розмір заборгованості або доказів щодо її повної сплати у розмірі 1 874 343,82 відповідачами до суду не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає про необгрунтованість заявлених позовних вимог, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача-1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач-1 посилається на повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин шляхом надіслання електронного повідомлення № 48 від 24.02.2022 року (т. 1 а.с. 73).

Разом з тим кредитний договір укладений 02.03.2021 року, згідно умов договору (пункту А.3.договору) термін повернення кредиту 28.02.2022. Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором кредитні кошти у розмірі 1 999 900,00 гривень були надані в межах кредитного ліміту відповідачу-1 до введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року.

Суд звертає увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за договором, що виникло до настання таких обставин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того, судом враховано, що сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу в Україні автоматично не звільняє сторону від виконання будь-яких зобов`язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Отже, форс-мажор (в даному випадку військова агресія російської федерації) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Відповідач, який посилається на вищезгадані обставини, повинен довести, що саме військова агресія призвела до унеможливлення виконання конкретного зобов`язання за договором.

Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Однак, відповідачем не надано відповідних документів ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором внаслідок непереборної сили, а також не надано до суду жодного доказу в підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання за договором та саме яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов`язання за договором у встановлені терміни.

Суд вважає, що у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання зобов`язання за договором, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за його порушення, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань.

Відповідачем-1 не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Судом також враховано, що відповідачем-1 не подано належних доказів, що внаслідок введення воєнного стану на території України, відповідач не міг у повному обсязі здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід і введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань за договором.

Водночас, відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, що звільняє його від виконання зобов`язань перед кредитором та не є правовою підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України у разі настання обставин непереборної сили боржника може бути звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання взятого на себе за договором зобов`язання.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача-1 щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини як підстави для відмови у задоволенні позову відхиляються судом як необгрунтовані.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими, проте враховуючи, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено борг у розмірі 233 100,65 гривень та у цій частині вимог провадження підлягає закриттю, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі у сумі 1 874 343,82 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № ZZ427B1Q2V від 27.12.2022 сплачено судовий збір у розмірі 31 611,67 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас в силу приписів частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір в частині стягнення 233 100,65 гривень заборгованості за кредитом та відсотками доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідачів і погашення такого боргу відбулося вже після подання позову, враховуючи заявлене клопотання представника позивача про стягнення судових витрат з відповідачів, витрати на сплату судового збору в сумі 31 611,67 гривень покладаються на відповідачів відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 902/99/23 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 233 100,65 гривень заборгованості, у тому числі 123 431,13 гривень заборгованості за тілом кредиту та 109 669,52 гривень заборгованості за відсотками закрити.

2. Позов у частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 874 343,82 гривень заборгованості за тілом кредиту задовольнити.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 219, ідентифікаційний код юридичної особи 34455332) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1 874 343,82 гривень (один мільйон вісімсот сімдесят чотири тисячі триста сорок три гривні 82 копійки) заборгованості за тілом кредиту.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 219, ідентифікаційний код юридичної особи 34455332) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 15 805,84 гривень (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ять гривень 84 копійки) судових витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 15 805,83 гривень (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ять гривень 83 копійки) судових витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - 14360570@mail.gov.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , представника відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення складено та підписано 07 липня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; 14360570@mail.gov.ua;

3 - відповідачу - 1, 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 219, ІНФОРМАЦІЯ_3;

4 - відповідачу - 2, АДРЕСА_1 .