Рішення № 112046609, 27.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2023Справа № 910/15020/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення 4 377 855,24 грн.

за участю представників:

від позивача: Рабченюк Л. П.

від відповідача: Шаповал І. О.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП МА "Бориспіль", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - МАУ, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 3 631 730,55 грн.

Свої позовні вимоги заявник обґрунтував тим, що відповідач порушив умови угоди про розміщення (базування) повітряного судна на стоянках перонів ДП "Бориспіль" № 02.1-14/3-03 від 01.02.2022 в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг у період з лютого по листопад 2022, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ДП МА "Бориспіль" просило стягнути з відповідача основний борг у сумі 2 916 539,76 грн., пеню в сумі 489 096,75 грн., інфляційні втрати в сумі 195 862,19 грн. та 3 % річних у сумі 30 231,85 грн., що разом становить 3 631 730,55 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що неналежне виконання зобов`язань за договором сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні". За таких обставин вважав безпідставними вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, штрафних санкцій та матеріальних втрат, просив відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому провадженні представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 3 234 813,05 грн., пеню у сумі 812 762,59 грн., інфляційні втрати у сумі 280 161,00 грн. та 3 % річних у сумі 50 118,60 грн., що разом становить 4 377 855,24 грн. Вказана заява була подана позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Після початку розгляду справи по суті представник МАУ подав клопотання про витребування у позивача доказів щодо результатів розгляду заяви відповідача про зарахування передоплати за іншим договором між сторонами в рахунок спірної заборгованості, що може свідчити про зменшення такої заборгованості. Вказане клопотання суд залишив без розгляду ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27.06.2023, на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України як таку, що була подана з пропуском визначеного законом процесуального строку, без пояснень причин пропуску такого строку та клопотань про його поновлення, враховуючи, що підготовче провадження у справі було закрите 25.04.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, представник позивача свої вимоги обґрунтував, вказав на припинення предмету спору в частині стягнення з відповідача основного боргу за угодою № 02.1-14/3-03 від 01.02.2022 з огляду на прийняття пропозиції МАУ про зарахування передоплати за іншою угодою в рахунок погашення заборгованості, наявної перед ДП МА "Бориспіль". Водночас просив задовольнити вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, заявлених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, також заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 01.02.2022 між ДП МА "Бориспіль" (аеропорт) та МАУ (перевізник) була укладена угода про розміщення (базування) повітряного судна на стоянках перонів ДП "Бориспіль" № 02.1-14/3-03 (далі - угода/договір). Відповідно до п. 1.1 цього договору аеропорт надає, а перевізник отримує та оплачує послуги з розміщення (базування) повітряного судна на стоянках перонів ДП МА "Бориспіль". Послуги надаються без закріплення за конкретним номером стоянки. Місцем виконання угоди є: Київська обл., село Гора, вул. Бориспіль-7, ДП МА "Бориспіль" (п. 1.2 договору).

У пункті 3.1 договору сторони погодили вартість послуг з розміщення (базування) кожного повітряного судна на стоянках перонів ДП МА "Бориспіль" за місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору перевізник до першого числа кожного місяця сплачує 100 % попередньої оплати за послуги на поточний рахунок аеропорту, що вказаний в розділі 9 угоди, на кожний наступний місяць надання послуг.

Згідно з п. 3.4 договору до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, аеропорт виписує перевізнику рахунки-фактури за надані протягом звітного місяця послуги для проведення звірки, які представник перевізника зобов`язаний самостійно отримати в бухгалтерії аеропорту. Сторони домовились, що датою отримання рахунків буде вважатись кожне 10-те число кожного місяця, незалежно від дати його фактичного отримання перевізником. Якщо дата припадає на вихідний день, в такому випадку датою отримання рахунків буде вважатись наступний за таким вихідним робочий день.

Відповідно до п. 3.5 договору разом з оригіналом рахунку перевізник отримує складений аеропортом акт. Перевізник зобов`язаний повернути підписаний акт в бухгалтерію аеропорту протягом 6 календарних днів з дати його отримання. Якщо протягом 6 календарних днів акт не буде повернутий до аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

Згідно з п. 3.6 договору якщо при отриманні рахунку буде виявлено борг перевізника перед аеропортом перевізник зобов`язаний сплатити цей борг аеропорту протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку згідно з п. 3.4 угоди.

Угода набуває чинності з 01.02.2022 по 31.01.2023 (включно).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов угоди про розміщення повітряного судна, відповідач здійснив попередню оплату за послуги в сумі 600 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 5576 від 02.02.2022, № 5574 від 01.02.2022 та банківських виписок з рахунку позивача, наявних в матеріалах справи.

У свою чергу, позивач у період з лютого 2022 по січень 2023 надав відповідачу послуги з розміщення повітряних суден на стоянках перонів ДП МА "Бориспіль" на загальну суму 4 184 687,76 грн, що підтверджується копіями актів наданих послуг від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, звітів про нарахування доходів за вказаний період, а також рахунків-фактур № 71/336 від 31.03.2022, № 71/339 від 31.03.2022, № 71/343 від 21.04.2022, № 71/344 від 03.05.2022, № 71/353 від 01.06.2022, № 71/375 від 31.07.2022, № 71/376 від 31.07.2022, № 71/394 від 31.08.2022, № 71/409 від 31.10.2022, № 71/416 від 31.10.2022, № 71/429 від 30.11.2022, № 71/8 від 31.01.2023, направлених відповідачу за допомогою програмного забезпечення «M.E.doc».

Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати послуг виконав неналежним чином, вартість цих послуг сплатив частково. Враховуючи здійснену попередню оплату в сумі 600 000,00 грн. основна заборгованість відповідача склала 3 234 813,05 грн. (4 184 687,76 грн. - 600 000,00 грн.).

Разом з тим судом встановлено, що під час розгляду даної справи, на підставі листів відповідача № 05-02-23 від 02.02.2023, № 05-02-12 від 27.02.2023, № 05-02-06 від 12.06.2022 в рахунок погашення вказаної заборгованості (на суму 3 234 813,05 грн.), ДП МА "Бориспіль" здійснило зарахування передоплати за іншим договором - додатком № В.1.1/02.1.1-23.9-7 від 01.06.2009 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, що підтверджується звітами про проведені зарахування за угодою, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином судом встановлено, що грошове зобов`язання МАУ в частині сплати основного боргу в сумі 3 234 813,05 грн. припинилось, а тому в цій частині провадження необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Отже, на розгляді в суді залишились вимоги ДП МА "Бориспіль" про стягнення з відповідача пені в сумі 812 762,59 грн., інфляційних втрат в сумі 280 161,00 грн. та 3 % річних у сумі 50 118,60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 3.7 угоди сторони погодили, що при невиконанні перевізником умов щодо оплати наданих послуг відповідно до п. 3.6 угоди, на шостий банківський день з дати отримання рахунку, перевізником буде нараховуватись пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня буде нараховуватись до повного погашення заборгованості перед аеропортом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 705 941,11 грн, тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не враховано, що розрахунок пені здійснюється на шостий банківський день з дати отримання рахунку, датою отримання якого вважається кожне 10-те число кожного місяця (п. 3.4, 3.7 угоди).

Зі свого боку, заперечуючи проти стягнення вказаних штрафних санкцій, відповідач вказав, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а в силу виключних обставин, які виникли у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, тому усно просив зменшити розмір заявленої позивачем суми пені.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, період прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Так, суд зважає на те, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з п. 6.1 угоди сторони домовились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на період дії цих обставин.

Відповідно до п. 6.3 угоди достатнім підтвердженням виникнення форс-мажорних обставин стане документ, виданий уповноваженими на це органом, що визначений чинним в Україні законодавством.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого ТПП України стосовно невиконання МАУ угоди № 02.1-14/3-03 від 01.02.2022 про розміщення (базування) повітряного судна.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його або зменшення відповідальності за угоди № 02.1-14/3-03 від 01.02.2022, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати послуг базування). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання МАУ зобов`язань за угодою № 02.1-14/3-03 від 01.02.2022.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення МАУ від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання чи зменшення штрафних санкцій.

Щодо посилань відповідача на закриття повітряного простору України для цивільних користувачів, то суд їх приймає до уваги, проте, зазначає, що виходячи з положень ст. 526, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, належне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін і такої відкладальної умови в оплаті наданих послуг договір не містить.

Крім того відповідач не довів того факту, що пеня є надмірно великою, враховуючи період та суму неналежно виконаного зобов`язання.

Отже в даному випадку суд вважає, що відповідач не надав доказів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, а введення воєнного стану в країні вплинуло на майнові інтереси обох сторін, зокрема й ДП МА "Бориспіль",

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

Стосовно стягнення з МАУ інфляційних втрат у сумі 280 161,00 грн. та 3 % річних у сумі 50 118,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок заявлених матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 235 475,68 грн. та 3 % річних у сумі 49 050,65 грн, тобто у менших сумах, ніж просить позивач, з причин неправильного визначення ним дати початку їх нарахування, про що зазначалося вище.

За таких обставин позов ДП МА "Бориспіль" в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 231, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Провадження за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 4 377 855,24 грн. в частині стягнення заборгованості в сумі 3 234 813,05 грн. закрити.

Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості у сумі 1 143 042,19 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., село Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) пеню в сумі 705 941 (сімсот п`ять тисяч дев`ятсот сорок одна) грн. 11 коп., інфляційні втрати у сумі 235 475 (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 68 коп., 3 % річних у сумі 49 050 (сорок дев`ять тисяч п`ятдесят) грн. 65 коп. та судовий збір у сумі 14 857 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 01 коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 27 червня 2023 року.

Повний текст рішення складений 6 липня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.