Ухвала суду № 112046531, 05.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.07.2023Справа № 910/4426/19Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення та дії Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича у справі

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі

1. Міністерства освіти і науки України

2. Київського національного університету технологій та дизайну

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп»

про усунення перешкод у користуванні майном

Представники учасників справи:

від позивача 1: Остапенко Ю.О.;

від позивача 2: Грищенко А.Л.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Кобелєв О.О.;

від ВДВС: не з`явився;

прокурор: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку №16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 960,50 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 960,50 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 скасовано.

Постановою Верховного Суду від 29.06.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 скасовано; справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 залишено без змін.

07.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Міністерства освіти і науки України надійшла скарга, в якій скаржник просить суд:

1) визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича по закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» НОМЕР_1 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 про зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення;

2) визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2023 НОМЕР_1, винесену Головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєвим Борисом Євгеновичем;

3) зобов`язати Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича поновити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 та забезпечити здійснення у НОМЕР_1 комплексу дій, спрямованих на належне та в повному обсязі виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 розгляд скарги призначено на 21.06.2023.

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп») та ДВС надійшли письмові заперечення на скаргу, які суд долучив до матеріалів скарги.

У судовому засіданні 21.06.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 05.07.2023.

У судове засідання 05.07.2023 з`явились представники позивача 1 та позивача 2, надали усні пояснення по скарзі, просили суд її задовольнити.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 05.07.2023 надав усні пояснення по скарзі, проти її задоволення заперечив.

Інші учасники справи у судове засідання 05.07.2023 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу Міністерства освіти і науки України, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку №16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 960,50 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 960,50 грн.

27.12.2019 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

Судом встановлено, що 08.11.2022 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов наказ Господарського суд міста Києва у справі №910/4426/19 від 27.12.2019 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» про зобов`язання боржника вчинити певні дії, а саме: «Зобов`язати ТОВ «Блек Сі Хотел Груп» усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 10,5 кв.м в будинку № 16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві шляхом їх вивільнення».

На підставі вказаного наказу державним виконавцем відділу 09.11.2022 розпочате виконавче провадження №70285698.

05.12.2022 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька 16а з метою перевірки виконання рішення.

07.12.2022 державним виконавцем відділу на підставі акту державного виконавця від 05.12.2022 винесено постанову про накладення штрафу відносно боржника.

09.02.2023 державним виконавцем сформовано вимогу в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яку направлено на адресу боржника. Метою вимоги було отримання актуальної інформації щодо стану виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4426/19.

07.03.2023 до Відділу надійшли заяви та пояснення від боржника та Товариства з обмеженою відповідальністю «КІОД-1», в яких боржник зазначає, що він не займає запитувані у виконавчому документі приміщення та не веде господарської діяльності у будинку № 16 літ.-А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві. ТОВ «Кіод-1» у свою чергу надало свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 28.08.2012 на 7/100 частину вказаної будівлі.

07.03.2023 державним виконавцем винесено повідомлення про проведення виконавчих дій за адресою виконання рішення, яке направлено боржнику.

10.03.2023 державним виконавцем Відділу за участі представників стягувача, працівника прокуратури, працівників національної поліції та понятих здійснено вихід за адресою виконання рішення, а саме: м. Київ, вул. Лейпцизька 16а.

За результатами виходу встановлено, що боржник за місцем виконання рішення господарської діяльності не веде, жодних приміщень не займає, про що складено відповідний акт від 10.03.2023 (копія долучена відділом до матеріалів скарги 19.06.2023).

Представником ТОВ «КІОД-1» надано копію договору оренди нерухомого майна №25/05 від 24.05.2015, що був укладений між боржником та ТОВ «КІОД-1», дія якого припинена 30.09.2020.

Крім того, представником ТОВ «Кіод-1» зазначено, що саме ТОВ «Кіод-1» займає всі вказані приміщення та веде в них господарську діяльність з надання готельних послуг.

Також, представник ТОВ «КІОД-1» зазначив що запитувані приміщення є власністю ТОВ «КІОД-1» відповідно до Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 28.08.2012.

Враховуючи викладені обставини, державний виконавець 22.05.2023 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, в якій зазначив, що наказ Господарського суд міста Києва у справі №910/4426/19 від 27.12.2019 вважається виконаним в повному обсязі, приміщення цокольного поверху в будинку № 16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві вивільнені від боржника.

Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець 22.05.2023 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

07.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Міністерства освіти і науки України надійшла скарга, в якій скаржник просить суд:

1) визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича по закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» НОМЕР_1 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 про зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення;

2) визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2023 НОМЕР_1, винесену Головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєвим Борисом Євгеновичем;

3) зобов`язати Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича поновити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 та забезпечити здійснення у НОМЕР_1 комплексу дій, спрямованих на належне та в повному обсязі виконання рішення суду.

Обгунтовуючи подану до суду скаргу, скаржник (стягувач) вказує, що прийняте державним виконавцем рішення фактично перешкоджає реалізації ст. 18 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання рішення суду та його можливості виконання в примусовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01), від 19.03.1997р. «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних («Артіко проти Італії», рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття «майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції».

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

У ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно.

З постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.05.2023 вбачається, що вона була винесена виконавцем на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, суд зазначає, що вищевикладені обставини та мотивувальна частина постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.05.2023 не дають підстав дійти висновку про фактичне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку №16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві.

При цьому, матеріали справи не містять акту державного виконавця, з якого б вбачалось фактичне виконання рішення суду (звільнення приміщення чи виселення боржника).

За таких обставин, суд дійшов висновку задовольнити скаргу Міністерства освіти і науки України в частині 1) визнання неправомірними дій Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича по закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» НОМЕР_1 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 про зобов`язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення; 2) визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2023 НОМЕР_1, винесену Головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєвим Борисом Євгеновичем.

Що стосується вимог про зобов`язання Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича поновити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 та забезпечити здійснення у НОМЕР_1 комплексу дій, спрямованих на належне та в повному обсязі виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, виконавець відновлює виконавче провадження за відповідною його постановою не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення, а отже заявлені скаржником вимоги (зобов`язати поновити виконавче провадження) є передчасними.

Більш того, суд зазначає, що скарга в частині щодо зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження задоволенню не підлягає, так як суд дійшов висновку, що дії по відновленню виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця та належать виключно до його компетенції.

При цьому, з приписів норм законодавства вбачається неприпустимість підміни судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Висновок суду в цій частині відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду №826/14580/16 від 18 червня 2019 року.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Бориса Євгеновича по закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження НОМЕР_1 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2023 НОМЕР_1, винесену Головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєвим Борисом Євгеновичем.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текс складено та підписано 06.07.2023.

Суддя О.М. Спичак