Рішення № 112046458, 22.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023Справа № 910/742/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 8 202 619, 14 грн.

Представники:

від позивача: Шатарська Т.Н.;

від відповідача: Герасименко І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач) про стягнення 8 202 619, 14 грн., з яких: 7 019 459, 80 грн - основного боргу, 385 703, 19 грн - пені, 139 360, 39 грн - 3 % річних та 658 095, 16 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.02.2023.

17.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що частина наданих позивачем актів-коригування не підписана з боку відповідача, а тому обсяг наданої послуги є неузгодженим. Також, відповідач зазначає, що на період дії воєнного стану відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договором, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії». Крім того, відповідач зазначає про застосування строків позовної давності до санкцій, нарахованих за період до введення воєнного стану.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву відповідачем було подано клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач просить суд призначити у справі економічну експертизу щодо документального підтвердження обсягу електричної енергії та розміру заборгованості.

22.02.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що у даній справі заявлено до стягнення суму заборгованості за період, який відповідачем не заперечується; акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом та не може підтвердити наявність/відсутність заборгованості; постановою НКРЕКП, на яку посилається відповідач не встановлено заборон щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат; відповідно до змін внесених до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, строк визначений ст.258 ЦК України продовжується на строк дії карантину.

У судовому засіданні 23.02.2023 оголошено перерву до 30.03.2023.

27.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема зазначає, що часткова відсутність підписаних між сторонами актів приймання-передачі послуг та актів коригування унеможливлює встановлення дійсного обсягу наданих послуг. Також, відповідач вказує, що належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.

02.03.2023 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання про призначення експертизи, в яких позивач зокрема зазначає, що питання поставлені відповідачем на вирішення експерта відносяться до питань права, тому просить суд відмовити у задоволенні такого клопотання відповідача.

У судовому засіданні 30.03.2023, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення експертизи, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду 30.03.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/742/23 призначено на 04.05.2023.

03.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про долучення доказів, а саме платіжні доручення на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача кошти у розмірі 1 292 172, 60 грн на виконання договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019.

У судовому засіданні 04.05.2023 оголошено перерву до 25.05.2023.

У судовому засіданні 25.05.2023 позивач підтвердив здійснення відповідачем часткової оплати основної заборгованості.

Також, у судовому засіданні 25.05.2023 оголошено перерву до 22.06.2023.

01.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про долучення доказів, а саме платіжне доручення на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача коштів у розмірі 940 605, 06 грн на виконання договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019.

13.06.2023 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про закриття провадження у справі, в якій повідомляє суд про сплату основної заборгованості у у розмірі 7 019 459, 80 грн на підтвердження чого надає платіжні доручення та просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 019 459, 80 грн за відсутністю предмета спору. Також, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1000, 00 грн.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти решти заявлених позовних щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.06.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке внаслідок реорганізації перетворено у Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - оператор системи передачі, ОСП) та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19, умовами якого передбачено, що ОСП зобов`язується надавати послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним Користувачем (додаток № 2). З цією метою застосовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС Користувача.

Відповідно до п. 5.1. договору, планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Згідно п. 6.1. договору розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 (один) календарний місяць.

У відповідності до п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з п. 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з п. 4, на 5 днів наперед.

Пунктом 6.5 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 6.6 договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 9.3 договору, користувач зобов`язується, зокрема, повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1. договору).

Крім того, між сторонами було укадено додаткові угоди до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019.

Так, відповідно до додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019, договір викладено в новій редакції.

Зокрема, п. 4.1. договору викладено в такій редакції: для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку.

Згідно п. 6.5. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 14.08.2019, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 10.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 14.08.2019, планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахуновому місяцю. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

Також, 28.12.2021 між сторони укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019 відповідно до якої продовжено строк дії договору, а саме: договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до умов договору за період з липня 2019 по березень 2022 направлялись на адресу позивача листи/повідомлення про планові обсяги постачання електричної енергії споживача.

В свою чергу, на підставі вказаних листі відповідача, з урахуванням п. 10.4. договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату.

Так, рахунки-фактури за період з серпня 2019 року по травень 2021 року направлені відповідачу на його електрону пошту KVK-energy@vodokanal.kiev.ua, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача. Рахунки-фактури за період з червня 2021 року по березень 2022 року направлені відповідачу через систему «АСКОД Онлайн», в якій зареєстрований відповідач, що підтверджується роздруківками з системи «АСКОД Онлайн».

Крім того, позивачем були складені та підписані акти за фактично надані послуги з передачі електричної енергії за період з липня 2019 по березень 2022 року, а саме: акт за липень 2019 року від 31.07.2019 на суму 12666599, 75 грн з ПДВ; акт за серпень 2019 року від 31.08.2019 на суму 8344946, 53 грн з ПДВ; акт за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 3373861, 39 грн з ПДВ; акт за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на суму 3570549, 35 грн з ПДВ;аАкт за листопад 2019 року від 30.11.2019 на суму 3636631, 44 грн з ПДВ; акт за грудень 2019 року від 31.12.2019 на суму 3772425, 95 грн з ПДВ; акт за січень 2020 року від 31.01.2020 на суму 4789340, 86 грн з ПДВ; акт за лютий 2020 року від 29.02.2020 на суму 2446565, 20 грн з ПДВ; акт за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 4607453, 86 грн з ПДВ; акт за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 4446662, 59 грн з ПДВ; акт за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 4494192, 80 з ПДВ; акт за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 4395208, 66 грн з ПДВ; акт за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 4483473, 74 грн з ПДВ; акт за серпень 2020 року від 31.08.2020 на суму 6998273, 80 грн; акт за вересень 2020 року від 30.09.2020 на суму 7200489, 04 грн; акт за жовтень 2020 року від 31.10.2020 на суму 7543860, 62 грн; акт за листопад 2020 року від 30.11.2020 на суму 7819820, 62 грн; акт за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 10804153, 46 грн; акт за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 9644890, 63 грн; акт за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 9081331, 58 грн з ПДВ; акт за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 9600942, 92 грн з ПДВ; акт за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 8881053, 80 грн з ПДВ; акт за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму 8849621,16 грн з ПДВ; акт за червень 2021 року від 30.06.2021 на суму 8596471,25 грн з ПДВ; акт за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 8797535, 94 грн з ПДВ; акт за серпень 2021 року від 31.08.2021 на суму 8319623, 40 грн з ПДВ; акт за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 8400947, 36 грн з ПДВ; акт за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 8988089, 70 грн з ПДВ; акт за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 8369878, 02 грн; акт за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 8896182, 85 грн; акт за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 9115785, 20 грн з ПДВ; акт за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 8935917, 34 грн з ПДВ; акт за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 5032609, 09 грн з ПДВ, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем направлялись відповідачу наступні акти-коригування до актів приймання-передачі послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019, а саме: від 28.11.2019 до акту від 31.07.2019, який підписаний відповідачем без зауважень; від 02.01.2020 до акту від 31.08.2019, який підписаний відповідачем без зауважень; від 17.02.2020 до акту від 30.09.2019, який підписаний відповідачем без зауважень; від 30.03.2020 до акту від 31.10.2019, який не підписаний відповідачем; від 18.05.2020 до акту від 30.11.2019, який підписаний відповідачем без зауважень; від 19.06.2020 до акту від 31.12.2019, який підписаний відповідачем без зауважень; від 18.08.2020 до акту від 31.01.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 23.09.2020 до акту від 29.02.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 29.09.2020 до акту від 31.03.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 02.11.2020 до акту від 30.04.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 17.11.2020 до акту від 31.05.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 25.11.2020 до акту від 30.06.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 21.12.2020 до акту від 31.07.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 18.01.2021 до акту від 31.08.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 19.02.2021 до акту від 30.09.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 16.08.2021 до акту від 31.10.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 20.09.2021 до акту від 30.11.2020, який не підписаний відповідачем; від 27.09.2021 до акту від 31.12.2020, який підписаний відповідачем без зауважень; від 20.10.2021 до Акту від 31.01.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 29.10.2021 до акту від 28.02.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 17.11.2021 до акту від 31.03.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 17.12.2021 до акту від 30.04.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 29.12.2021 до акту від 31.05.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 30.12.2021 до акту від 30.06.2021, який не підписаний відповідачем; від 28.01.2022 до акту від 31.07.2021, який не підписаний відповідачем; від 21.02.2022 до акту від 31.08.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 21.03.2022 до акту від 30.09.2021, який підписаний відповдачем без зауважень; від 19.05.2022 до акту від 31.10.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 30.05.2022 до акту від 30.11.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 16.06.2022 до акту від 31.12.2021, який підписаний відповідачем без зауважень; від 29.06.2022 до акту від 31.01.2022, який підписаний відповідачем без зауважень; від 27.07.2022 до акту від 28.02.2022, який підписаний відповідачем без зауважень; від 18.08.2022 до акту від. 31.03.2022, який підписаний відповідачем без зауважень.

Як зазначає позивач, станом на 01.01.2023 відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 7 019 459, 80 грн за наступними актами:

- актом від 31.03.2022 за 03.2022 на суму 5 032 609, 09 грн (неоплачена сума у розмірі 1 915 446, 67 грн);

- актом коригування від 30.05.2022 до акту за листопад 2021 на суму 362 638, 61 грн;

- актом коригування від 16.06.2022 до акту за грудень 2021 на суму 962 402,53 грн;

- актом коригування від 29.06.2022 до акту за січень 2022 на суму 2 066 388, 70 грн;

- актом коригування від 27.07.2022 до акту за лютий 2022 на суму 940 605, 06 грн;

- актом коригування від 18.08.2022 до акту за березень 2022 на суму 771 978, 23 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами були підписані акти звірки розрахунків № 0545-02024/957/21/16-19/03/2019 за III квартал 2019 року, № 0545-02024/957/21/16-19/01/2020 за І квартал 2020 року; № 0545-02024/957/21/16-19/03/2020 за III квартал 2020 року; № 0545-02024/957/21/16-19/04/2020 за IV квартал 2020 року; № 0545-02024/957/21/16-19/02/2021 за II квартал 2021 року.

Проте, відповідач за поставлену електричну енергію своєчасно не розраховувався.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з передачі електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 7 019 459, 80 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 385 703, 19 грн - пені за загальний період прострочення з 21.08.2019 по 05.01.2023, 139 360, 39 грн - 3 % річних за загальний період прострочення з 21.08.019 по 05.01.2023 та 658 095, 16 грн - інфляційних втрат за загальний період прострочення з 13.04.2022 по 05.01.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019 з урахуванням додаткових угод, позивач зобов`язався надавати послуги з передачі електричної енергії, а відповідач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Так, п. 4.1. договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку.

Відповідно до п. 5.1. договору, планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до умов договору за період з липня 2019 по березень 2022 направлялись на адресу позивача листи/повідомлення про планові обсяги постачання електричної енергії споживачам.

В свою чергу, позивач на підставі вказаних листів відповідача, з урахуванням п. 10.4. договору виставив відповідачу рахунки на оплату, які за період з серпня 2019 року по травень 2021 року направив відповідачу на його електрону пошту KVK-energy@vodokanal.kiev.ua, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача, а рахунки-фактури за період з червня 2021 року по березень 2022 року надіслав відповідачу через систему «АСКОД Онлайн», в якій також зареєстрований відповідач, що підтверджується роздруківками з системи «АСКОД Онлайн».

Крім того, судом також встановлено, що позивачем були складені та підписані акти за фактично надані послуги з передачі електричної енергії за період з липня 2019 по березень 2022, які підстані відповідачем без зауважень та заперечень, а також акти коригування до вказаних актів приймання-передачі послуг, проте відповідач за фактично спожиту електричну енергію своєчасно та у повному обсязі не розраховувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 7 019 459, 80 грн.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п.5.5 Договору (в редакції додаткової угоди до договору від 28.12.2021), користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Оплата вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Згідно п. 4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Так, згідно п. 6.1. договору розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 (один) календарний місяць.

У відповідності до п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з п. 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з п. 4, на 5 днів наперед.

Згідно п. 6.5. договору в редакції додаткової угоди № 2, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.

Як зазначено в пункті 6.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.

Так, Користувач (електропостачальник) - зобов`язаний подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на ОСП покладено обов`язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком Користувача за договором про надання послуг.

Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.

У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом п`яти банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається Користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії Користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у Користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справи № 912/1941/21.

Отже, судом встановлено, що відповідач за фактично спожиту електричну енергію своєчасно та у повному обсязі у визначені договором строки не розраховувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 7 019 459, 80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019, а саме перераховано позивачу кошти у розмірі 7 019 459, 80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 783 від 13.03.2023 на суму 329 770, 07 грн, № 985 від 31.03.2023 на суму 962 402, 53 грн та платіжними інструкціями № 1704 від 31.05.2023 на суму 940 605, 06 грн, № 1790 від 05.06.2023 на суму 4 786 682, 14 грн.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/742/23 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 019 459, 80 грн.,, які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі надані позивачем послуги з передачі електричної енергії за договором № 0545-02024/957/21/16-19 від 19.06.2019 оплачені відповідачем у повному обсязі.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 385 703, 19 грн - пені за загальний період прострочення з 21.08.2019 по 05.01.2023, 139 360, 39 грн - 3 % річних за загальний період прострочення з 21.08.019 по 05.01.2023 та 658 095, 16 грн - інфляційних втрат за загальний період прострочення з 13.04.2022 по 05.01.2023.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд зазначає, що НКРЕКП своєю постановою від 14.03.2018 № 309 затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою від 08.04.2020 № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021.

Стаття 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 зі справи № 912/1941/21 у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, і зазначив, що положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, суд враховує останню позицію суду касаційної інстанції.

Тож, при нарахуванні пені позивачу необхідно враховувати положення постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами договору пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань (пункт 6.7 Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (у тому числі, й станом на час звернення ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» з позовом до суду).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Як встановлено судом, датою звернення позивача з цим позовом до суду є 13.01.2023, а період нарахування позивачем пені визначений з 21.08.2019 по 05.01.2023.

Водночас у період з 08.04.2020 по 27.01.2021 згідно з постановою НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» діяли обмеження у застосуванні ОПС, яким є позивач до електропостачальника (відповідача у справі) заходів щодо нарахування пені, у зв`язку з чим нарахування пені за період з 08.04.2020 по 27.01.2021 є безпідставним.

Однак, відповідачем не враховано те, що згідно з приписами Закону № 540-IX строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України (зокрема, щодо стягнення пені), продовжуються на строк дії карантину, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), у зв`язку з чим суд вважає безпідставними твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення пені за період серпень-вересень 2018, січень, жовтень, листопад 2020 року.

При цьому суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення з урахуванням змісту пункту 6.7 Договору.

Якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 зі справи № 916/612/19.

Річний строк позовної давності для нарахування пені, який почав свій перебіг 21.08.2019 станом на час введення карантину не сплинув, у зв`язку з чим звернення позивача з вимогою до суду про стягнення пені відбулося в межах позовної давності, проте без урахування положень постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 та визначеного нею періоду дії обмежень у нарахуванні пені.

В той же час, суд зазначає, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в України, а Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022 - продовжено строк його дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

26.04.2022 Постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії воєнного стану.

Відповідач є користувачем/електропостачальником, а позивач Оператором системи передачі, тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Тож, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 (в редакії постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022), яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період з 26.04.2022 по 05.01.2023.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає щодо нарахуванню підлягає пеня за період з 21.08.2019 по 07.04.2020 (з урахування постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766) та за період з 28.01.2021 по 25.04.2022 (з урахуванням постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, в редакії від 26.04.2022).

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 184 455, 67 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з 21.08.2019 по 07.04.2020 та з 28.01.2021 по 25.04.2022, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що як невиконання або неналежне виконання Користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21.

Разом з тим, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» просило суд у заяві про закриття провадження у справі зменшити розмір пені до 1 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Проте, суд зазначає, що приписами ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено лише право суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно ст. 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Проте, відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 Господарського кодексу України для зменшення розміру його відповідальності.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 139 360, 39 грн - 3 % річних за загальний період прострочення з 21.08.019 по 05.01.2023 та 658 095, 16 грн - інфляційних втрат за загальний період прострочення з 13.04.2022 по 05.01.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3 % річних, в той же час розмір інфляційних втрат вирахувано позивачем вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 129 531, 98 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період прострочення з 21.08.019 по 05.01.2023 та сума інфляційних втрат у розмірі 658 095, 16 грн за період з 13.04.2022 по 05.01.2023, а тому вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/742/23 в частині стягнення 7 019 459, 80 грн. основного боргу - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, буд. 1-А, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код - 03327664) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 00100227) 184 455 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн 67 коп. - пені, 129 531 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять одну) грн 98 коп. - 3 % річних, 658 095 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч дев`яносто п`ять) грн. 16 коп. - інфляційних втрат та 119 873 (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 14 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 03.07.2023.

Суддя Щербаков С.О.