Вирок № 112045913, 07.07.2023, Козівський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 рокуСправа № 951/141/22 Провадження №1-кп/951/11/2023

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув смтКозові Тернопільськоїобласті кримінальнепровадження,відомості прояке внесенів Єдинийреєстр досудовихрозслідувань 13.01.2022за №12022211050000010за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Купчинці, Купчинецької ТГ, Тернопільського району, Тернопільської області, що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, працює тваринником в ПАП "Агропродсервіс", не депутата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_10 скоїв кримінальне правопорушення за таких обставин: впродовж 2020 - 2021 років щодо ОСОБА_8 Козівським та Бережанським районним судом Тернопільської області неодноразово застосовувались заходи адміністративного та кримінального примусу за вчинення домашнього насильства по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_11 , що як наслідок приводило до її психологічних страждань та погіршення якості життя останньої.

Так, постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2020 року, у справі №951/752/20 ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ст. 173 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2021 року, у справі №951/512/21 ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП внаслідок чого на нього накладено адміністративне стягнення виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень.

Крім цього, постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2021 року, у справі №951/543/21 ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2КУпАП внаслідок чого до нього застосовано адміністративне стягнення у виді 40 годин громадських робіт.

Вироком Бережанського районного суду від 02 листопада 2021 року, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено покарання у вигляді 150 (сто п`ятдесят) годин громадських робіт.

Вироком Козівського районного суду від 30 грудня 2021 року, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено покарання у вигляді арешту строком на 2 (два) місяці 13 днів.

Разом з тим незважаючи на застосовані до ОСОБА_8 заходи адміністративного та кримінального примусу, останній не розкаявся та на шлях виправлення не став, а знову вчинив по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_11 протиправні дії психологічного характеру пов`язані із домашнім насильством.

Зокрема, у проміжок часу з 06 січня 2022 року по 13 січня 2022 року ОСОБА_8 , перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_11 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, систематично вчиняв психологічне насильство стосовно останньої, що як наслідок призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя.

Так, 06 січня 2022 року, близько 10 години 00 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи, що завдає психологічних страждань, вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_11 , з якою вчинив скандал, в ході якого ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, тобто чинив на неї моральний та психологічний тиск.

Продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 07 січня 2022 року, близько 11 години 00 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, повторно вчинив стосовно своєї співмешканки ОСОБА_11 психологічне насильство, яке проявилось у тому, що ОСОБА_8 висловлювався в її адресу нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого ОСОБА_11 було заподіяно психологічних страждань.

Окрім цього, 08 січня 2022 року, близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_8 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно та усвідомлюючи, що завдає психологічних страждань своїй співмешканці ОСОБА_11 висловлювався в адресу останньої нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, тим самим вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного характеру.

Зважаючи на викладене, 12 січня 2022 року працівниками поліції за вищевказаними фактами щодо ОСОБА_8 складено адміністративні протоколи серія ВАБ № 616225, серія ВАБ № 616226 та серія ВАБ № 616227 за вчинення останнім адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173 - 2 КУпАП.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 13 січня 2022 року, справи про адміністративні правопорушення №3/951/92/2022, №3/951/93/2022, № 3/951/94/2022 об`єднано в одне провадження за №3/951/92/2022, а ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КупАП та накладено на нього стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п`ятнадцять) діб.

Разом з тим, незважаючи на застосовані в черговий раз щодо ОСОБА_8 заходи адміністративного впливу, останній знову 13 січня 2022 року, діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вході домашнього скандалу із своєю співмешканкою ОСОБА_11 вчинив стосовно останньої домашнє насильство психологічного характеру, вході якого висловлювався в адресу останньої нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, що як наслідок привело до психологічних страждань та погіршення якості життя ОСОБА_11 , внаслідок чого вона звернулась із письмовою заявою до органів Національної поліції України.

Відомості за вказаним фактом 13 січня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022211050000010, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Вказаними неодноразовими протиправними умисними діями на протязі тривалого часу, ОСОБА_8 заподіяв своїй співмешканці ОСОБА_11 психологічних страждань, що виразилось в погіршенні якості її життя.

Таким чином,такими діями ОСОБА_8 ,своїми протиправнимидіями,умисними,які виразилисьв домашньомунасильстві,тобто умисномусистематичному вчиненніпсихологічного насильстващодо своєї співмешканки ОСОБА_11 , що як наслідок привело до погіршення якості її життя та психологічних страждань, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Правова позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні повністю підтвердив обставини обвинувачення та визнав вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано органом досудового розслідування. Сказав, що розкаюється. Пояснив, що ОСОБА_11 зараз більше року перебуває закордоном, вони не спілкуються і конфлікт вичерпався сам по собі. Відтак, просив суд його суворо не карати.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 звернув увагу суду, що його підзахисний щиро розкаявся, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, здійснює догляд за матір`ю, яка є особою похтилого віку, тому просив суд обвинуваченого суворо не карати.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Прокурор у судовому засіданні вважала повністю доведеним факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1КК України та просила призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, відповідно до ст.75КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а також застосувати до нього обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Потерпіла ОСОБА_11 відповідно до своєї заяви щодо призначення покарання послалася на розсуд суду, поряд із цим просила суворо не карати, оскільки вибачила ОСОБА_8 , вказала, що претензій до нього не має, зла йому не бажає.

Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч. 3 ст.349КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_8 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються судових витрат і речових доказів.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого. ОСОБА_8 було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті. Додатково пояснив, що конфлікти із ОСОБА_11 у нього були через її характер. Зараз вона більше року перебуває закордоном - в Португалії - і конфлікт вичерпався сам по собі.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю зібраними під час досудового розслідування доказами, які суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми для кваліфікації його дій за ст. 126-1 КК України як вчинення умисного систематичного психологічного насильства щодо своєї співмешканки ОСОБА_11 , що призводить до психологічних страждань потерпілої.

Згідно зі ст.126-1 КК України домашнє насильство умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

У п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до п. 14 ч.1 ст.1Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашнього насильства» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Встановлено, що «систематичність» характеризується двома критеріями: кількісним (тобто багаторазовістю періодично здійснюваних дій) та якісним (тобто взаємозв`язком, внутрішньою єдністю, що утворюють певну лінію поведінки винного щодо конкретного потерпілого чи потерпілих). Лише за наявністю як кількісного, так і якісного критерію можна стверджувати, що насильство має систематичний характер. Зміст кількісного критерію систематичності як ознаки домашнього насильства передбачає вчинення особою три і більше разів діяння (ця сукупність охоплює також попереднє притягнення до адміністративної відповідальності). Систематичним учиненням фізичного, психологічного або економічного насильства (далі насильства) в контексті ст. 126-1 КК України слід розуміти такі випадки: особа вчиняє насильство три і більше разів, за кожне з яких не була притягнута до відповідальності; особа вчиняє насильство, за яке не була притягнута до відповідальності й раніше була притягнута два і більше разів до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП. Тобто, важливо встановити новий епізод вчинення насильства після попереднього притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, для встановлення «систематичності» як ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого статтею 126-1 КК України, судом взято до уваги те, що ОСОБА_8 визнано винним згідно постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 26.10.2020 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, постановами Козівського районного суду Тернопільської області від 23.06.2021 та 05.07.2021 ОСОБА_8 визнано винним вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Також, вироком Бережанського районного суду від 02.11.2021, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено покарання у вигляді 150 (сто п`ятдесят) годин громадських робіт. Вироком Козівського районного суду від 30.12.2021, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено покарання у вигляді арешту строком на 2 (два) місяці 13 днів.

Наступний факт вчинення насильства 06.01.2022, в цьому випадку психологічного, став підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_11 , з якою проживав за однією адресою. Під час конфліктів висловлювався щодо неї нецензурними словами, погрожував розправою, внаслідок чого завдав їй психологічних страждань та погіршив якість її життя.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що мало місце діяння, у вчиненні якого ОСОБА_8 обвинувачується, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 126-1 КК України.

Призначення покарання.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_8 кримінального обвинувачення, необхідно призначити йому покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

В обвинувальному акті відповідно до ст.66КК України в якості обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 прокурор зазначив щире каяття.

Відповідно до ст.67КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 є вчинення злочину повторно та рецидив злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, негативну характеристику за місцем мешкання, надану виконавчим комітетом Купчинецької сільської ради, його вік, стан здоров`я те, що він здійснює догляд за хворою матір`ю, також те, що в силу ст. 89 КК України він вважається несудимим, кримінальне правопорушення, яке він вчинив, згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, має постійне місце проживання та роботи на території району, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_8 необхідно призначити йому покарання у виді обмеження волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння, в межах санкції ст. 126-1 КК України.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно до висновку, що міститься в досудовій доповіді Козівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області за результатами проведеної оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення в обвинуваченого визначено високий визик вчинення повторного правопорушення та високий ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, що свідчить про те, що виправлення особи не можливе від ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд враховує, що за змістом ч. 1 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Така доповідь для суду має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі № 295/8690/21 (провадження № 51-3426 км 22).

Суд враховує, що досудова доповідь складена без проведення бесіди із ОСОБА_12 , лише на підставі проаналізованих документів. Разом з тим, у ході тривалого судового розгляду, ОСОБА_8 переосмислив сво стосунки із ОСОБА_11 , своє ставлення до потерпілої, усвідомив усі свої помилки та дійсно щиро розкаявся у скоєному. Відтак, суд вирішив не враховувати висновків досудової доповіді.

Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючої обставини та обтяжуючої обставини, що він здійснює догляд за хворою матір`ю, яка є особою похилого віку та, відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Купчинецькою сільською радою, віне є єдиною особою, яка піклується про свою матір, яка є особою похилого віку, з часу вчинення розглядуваного злочину ОСОБА_8 протягом більш ніж 1,5 років жодної протиправної поведінки не допустив, а також що станом на час розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у шлюбі не перебувають та разом не проживають, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, позиції потерпілої, яка, відповідно до поданої заяви просила його суворо не карати, оскільки вибачила ОСОБА_8 , вказала, що претензій до нього не має, зла йому не бажає, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_8 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов`язки.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування Суд сприймає як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації та обставинах, при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх. На думку суду, застосування до обвинуваченого покарання у виді обмеження волі є найбільш доречним та є тим стримуючим фактором, який буде достатнім для виховання ОСОБА_8 , з урахуванням іспитового строку та певних обмежень, встановлених судом.

На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки : направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Згідно з ч. 4 ст. 91-1 КК України контроль за поведінкою засуджених до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини.

Враховуючи повторність вчинення ОСОБА_8 злочину, пов`язаного із домашнім насильством, суд згідно п.5 ч.1 ст.91-1 КК України вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід у виді направлення його для проходження пробаційної програми.

Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 не обирався і суд вважає, що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати не має необхідності.

Керуючись ст.ст. 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, ст. 257 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст.76КК України покласти на ОСОБА_8 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, та направити його для проходження пробаційної програми строком 3 (три) місяці, поклавши на орган з питань пробації контроль за поведінкою засудженого.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Судові витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Ірина БРАТКІВ