Рішення № 112045340, 07.07.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3589/23

пр. № 2/759/2180/23

07 липня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року до Святошинського районного суду м. Києва звернулось ТДВ «Страхова група «Оберіг» з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.06.2022 року ОСОБА_1 самостійно без участі ТДВ «Страхова група «Оберіг»» за допомогою сервісу ПАТ «КБ «Приватбанк» уклала електронний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209371178 щодо транспортного засобу «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 .

Під час укладення електронного полісу відповідач надав позивачу інформацію, що ТЗ «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 , не підлягає обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до умов полісу строк його дії з 00 год. 00 хв. 08.06.2022 року по 07.06.2023 року включно.

12.12.2022 року сталася ДТП за участю ТЗ «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 .

З метою розслідування страхового випадку позивач звернувся до сервісного центру МВС України із запитом про проходження ОТК ТЗ. Відповідно до відповіді на запит, ТЗ «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , підлягає ОТК кожні два роки, станом на 22.12.2022 року протокол ОТК щодо забезпеченого транспортного засобу відсутній та до 22.12.2022 року протокол ОТК на вказаний транспортний засіб не видавався.

Таким чином, позивач вважає, що під час укладення полісу страхувальник надав неправдиві відомості щодо відсутності у нього обов`язку з проходження ОТК, знаючи про необхідність проходження ОТК ТЗ «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , та відсутність діючого протоколу про проходження ОТК щодо даного ТЗ, не повідомив про це позивача, тобто діючи умисно ввів позивача в оману.

Відповідач при укладенні полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування. У разі надання позивачу відомостей про те, що ТЗ «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , підлягає проходженню ОТК та не проходив його, позивач би не уклав поліс на вказаний у ньому строк. Відповідач при укладенні полісу ввів в оману позивача щодо істотних умов договору страхування, у заявку із чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказане є підставою для звернення до суду позивача із вимогою про визнання недійсним з моменту його укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209371178, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 .

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялась на її зареєстроване місце проживання, згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про причини повернення / досилання конверт повернувся до суду із відмітками «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».

Суд повторно направив ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками на зареєстроване місце проживання відповідача. Поштовий конверт повторно повернувся до суду.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

07.06.2022 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_1 було укладено поліс № ЕР-209371178 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого транспортний засіб «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , є забезпечений і відповідальність ОСОБА_1 застрахованою з 00 год. 00 хв. 08.06.2022 року по 07.06.2023 року включно (а.с. 5).

З листа Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Київській області) від 21.02.2023 року № 31/10-910 вбачається, що транспортний засіб марки - «Peugeot», модель- «Partner», тип - Вантажний фургон малотоннажний, вантажопідйомність - 0,823 тони, держаний номерний знак НОМЕР_1 , підлягає проходженню ОТК з періодичністю - кожні два роки, станом на відповідну дату, зазначену в таблиці інформація про дійсний (наявний) протокол ОТК відсутня, до вказаної дати зазначеної у таблиці, протокол ОТК на вищевказаний ТЗ не видавався (а.с. 8).

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом встановлено, що договір внутрішнього страхування, який є предметом спору, є оспорюваним правочином.

У відповідності до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Порядок укладення і початок дії договору страхування визначено у ст. 18 Закону України «Про страхування», у частині третій якої зазначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Аналогічні положення містяться й у ст. 981 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, згідно із статтею 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 17.6 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір страхування було укладено в електронній формі.

Так, починаючи з 07.02.2018 року забезпечена можливість укладання внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють виключно на території України) в електронній формі.

Така новація з`явилася відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 31.08.2017 року № 3631,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 року за № 1197/31065 «Про затвердження змін до Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Це Положення відповідно п. 2 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» та п. 5, п. 6 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» визначає особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Крім того, у відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

З метою дотримання вищевказаного положення Закону, страховиком було включено до умов оспорюваного договору страхування особливі умови цього договору, викладені в розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ».

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 (надалі Порядок), визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, у відповідності до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».

Як вже зазначалось, з листа Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Київській області) від 21.02.2023 року № 31/10-910 вбачається, що транспортний засіб марки - «Peugeot», модель- «Partner», тип - Вантажний фургон малотонажний, вантажопідйомність - 0,823 тони, держаний номерний знак НОМЕР_1 , підлягає проходженню ОТК з періодичністю - кожні два роки, станом на відповідну дату, зазначену в таблиці інформація про дійсний (наявний) протокол ОТК відсутня, до вказаної дати зазначеної у таблиці, протокол ОТК на вищевказаний ТЗ не видавався.

Станом на 12.12.2022 року інформація про дійсний (наявний) протокол ОТК відсутня.

Таким чином, в період до 12.12.2022 року, та після 12.12.2022 року транспортний засіб «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , обов`язковий технічний контроль не проходив.

Положенням про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27.10.2011 року № 673 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011за № 1483/20221 (надалі Положення), а саме розділом ІІІ, визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування, а саме:

«3.1. Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.

3.2. Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.

3.3. Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.

3.4. МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування.

Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.

3.5. Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.

3.6. Після підписання власником транспортного засобу внутрішнього електронного договору страхування в порядку, визначеному цим Положенням, до закінчення доби, в якій було сформовано пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування, страховик зобов`язаний зареєструвати страховий поліс в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направити страхувальнику підтвердження вчинення електронного правочину (укладення внутрішнього електронного договору страхування) шляхом надсилання електронного документа - візуальної форми страхового поліса.

3.7. Разом із підтвердженням вчинення електронного правочину страховик направляє страхувальнику інформацію, передбачену підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення.

3.8. Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.

3.9. Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.».

Отже, відповідач, обравши на власний розсуд страхову компанію, спосіб укладання внутрішнього договору страхування, а саме через сервіс ПАТ «КБ «Приватбанк», ввів через ресурс, доступ до якого відображений на Інтернет-сайті страховика, інформацію, необхідну для укладання внутрішнього електронного договору страхування, зокрема: ознаки використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ «ТЗ використовується протягом повного строку страхування 1-й місяць, 2-й місяць…12-й місяць»; ознаки використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі «ні»; ознаки допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3-х років «До керування допущені особи з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника менше 3-х років «так». Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування був наведений за веб-посиланням (Перелік відомостей, затверджений протоколом Президії МТСБУ від 25.05.2017 року № 401/2017). При цьому для виконання зазначених дій відповідачу також було запропоновано скористатися допомогою представника страхової компанії.

Після вищевказаних дій відповідач отримала від страховика пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування. Перелік відомостей, які повинні міститися у такій пропозиції страховика був наведений за веб-посиланням (Перелік відомостей, затверджений протоколом Президії МТСБУ від 25.05.2017 № 401/2017).

Перевіривши відповідність даних отриманої від страховика пропозиції та інформації, відображеної в ЦБД МТСБУ, відповідач сплатив страховий платіж, зазначений в пропозиції, в один із способів, запропонованих страховою компанією, і підписав внутрішній електронний договір страхування у запропонований страховиком спосіб.

Як вбачається із розділу «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» полісу № ЕР-209371178, позивач на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування від відповідача, формуючи пропозицію на укладення договору страхування, вніс до умов договору повідомлені відповідачем відомості.

Водночас, враховуючи повідомлення Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Київській області) від 21.02.2023 року № 31/10-910, суд приходить до висновку, що відповідачу на момент укладення договору страхування достеменно було відомо, що транспортний засіб «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , підлягає обов`язковому технічному контролю, за результатами якого видається протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Крім того, ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» визначено заборону експлуатації транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Правилами дорожнього руху України також встановлено вищевказану заборону (пп. «ґ» п. 2.1 та пп. «б» п. 31.3 цих Правил).

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, зокрема, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов`язковому технічному контролю, на такий контроль.

Згідно із п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху, зокрема, зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Отже, відповідачу також було достеменно відомо про неможливість експлуатації ТЗ без проходження технічного контролю та без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.

Відповідно до п. 14.2 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» і ч. 1 п. 2 ст. 989 ЦК України визначені обов`язки страхувальника, серед яких, визначено, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, якби відповідач, виконавши покладені на нього законом зобов`язання, повідомила страховика про те, що транспортний засіб «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , підлягає обов`язковому технічному контролю, однак на час укладення договору відсутній протоколу перевірки технічного стану забезпечуваного транспортного засобу, страховик міг би укласти договір страхування, однак дана обставина була б відкладальною умовою - строк дії договору був з моменту проходження ТЗ обов`язкового технічного контролю, що було б пов`язано з особливою умовою використання забезпечуваного транспортного засобу. Суд зауважує, що необхідно розмежовувати поняття «укладення договору» та «набрання чинності договором». Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору. Отже, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. Водночас, правочин вважається вчиненим із відкладальною умовою у випадку, коли особи, що його вчиняють, обумовили нею відкладення прав та обов`язків.

Однак, відповідач свідомо повідомив неправдиві відомості, зазначивши, що забезпечуваний транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю і використовується протягом повного строку страхування, тобто приховав правдиву інформацію, що мала значення для укладення договору страхування.

Так, за твердженням позивача останній умисно був введений відповідачем в оману з приводу істотних умов договору страхування.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями позивача, що відповідач 07.06.2022 року ввела в оману іншу сторону оспорюваного договору страхування, свідомо надавши неправдиві відомості про предмет договору (полісу).

Згідно положень ЦК України, зміст договору становлять не лише умови, визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами, а й умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У відповідності до ч. 1 і ч. 3 ст. 29 Закону України «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, а відповідачем разом із відзивом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх.

Також, судом в ухвалі суду від 02 березня 2023 року було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві та відзиві, і докази надані разом із ними.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом визнання недійсним полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209371178, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , з моменту його укладення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16960 від 21 лютого 2023 року (а.с. 4).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - задовольнити.

Визнати недійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209371178, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_3 , з моменту його укладення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (код ЄДРПОУ 39433769, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Горбенко