Рішення № 112045062, 08.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2023Справа № 910/7018/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державної міграційної служби України (вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" (пр-т Соборності 21, оф. 9, м. Київ, 02154)

про стягнення 1 655 293,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: Борбуц І.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна міграційна служба України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" про стягнення 1 655 293,83 грн., а саме 1 140 313,30 грн. пені та 514 980,53 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Договору № 85 на закупівлю робіт з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно - виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю. ІІ черга, код за ДК 021:2015-45454000-4 від 14.09.2018 року в частині своєчасного виконання будівельних робіт, у зв`язку з чим позивачем нараховані пеня та штраф у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 05.09.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2022 року надійшла заява № 9-9070/1-22 від 01.09.2022 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 року за результатами розгляду заяви про усунення недоліків №9-9070/1-22 від 01.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7018/22, враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.10.2022 року, а також зобов`язано позивача надати додаткові докази, що мають значення для правильного вирішення спору.

До початку судового зсідання через відділ діловодства суду 05.10.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2022 року надійшла заява № 9-10088/1-22 від 04.10.2022 року про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, а саме належним чином засвідчених копій доказів фактичного виконання будівельних робіт за договором на суму 89 613 538,22 грн. (актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3). Вказана заява з доданими до неї документами залучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 року у зв`язку з неявкою уповноваженого представника відповідача та неподанням останнім відзиву на позовну заяву підготовче судове засідання відкладено на 16.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7018/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.01.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.01.2023 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 08.02.2023 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача станом на 08.02.2023 року до суду не надходило.

У судові засідання з розгляду справи по суті 12.01.2023 року та 08.02.2023 року з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 12.09.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/7018/22 та наступні ухвали суду, в тому числі ухвали від 16.11.2022 року та 12.01.2023 року, були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: пр-т Соборності 21, оф. 9, м. Київ, 02154.

Проте копії ухвали суду від 12.09.2022 року про відкриття провадження у справі №910/7018/22 та наступні ухвали суду, зокрема, від 16.11.2022 року та 12.01.2023 року, були повернуті на адресу суду неврученими відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача зазначеній на конвертах.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/7018/22, в тому числі з ухвалою від 12.09.2022 року про відкриття провадження у справі та про призначення розгляду справи по суті від 16.11.2022 року та 12.01.2023 року, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 12.09.2022 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та про призначення судового засідання у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву та участі у судовому засіданні, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача не прибув в судове засідання з розгляду справи по суті, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд здійснював розгляд справи 08.02.2023 року за відсутності уповноваженого представника відповідача виключно за наявними матеріалами.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.02.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.02.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Так, за результатами проведення процедури закупівлі 14.09.2018 року між Державною міграційною службою України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тензасоюзбуд» (підрядник за договором, відповідач у справі) укладено Договір №85 на закупівлю робіт з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованого за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва, в адміністративну будівлю. ІІ черга, код за ДК 021:2015-45454000-4 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов`язується виконати роботи з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівеька, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю, ІІ черга (далі - Роботи), протягом 2018-2019 років у встановлений Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4 до Договору) строк, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Роботи.

Розділами 1 - 10 Договору сторони узгодили предмет договору, строк виконання робіт, ціну договору та порядок розрахунків, порядок приймання-передачі робіт, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, порядок розірвання договору, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

Окрім цього, сторонами укладено Додаткові угоди №1-№19 до спірного Договору.

Так, відповідно до умов Додаткової угоди №15 від 29.12.2020 року пункт 10.1 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої строк дії Договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір та Додаткові угоди до нього підписані представниками підрядника і замовника та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно пункту 1.4. Договору предмет закупівлі за цим Договором визначений за об`єктом будівництва - реконструкція нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю. II черга (далі - об`єкт будівництва), з урахуванням ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та відповідає коду ДК 021:2015- 45454000-4 - «Реконструкція».

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з пунктом 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №18 від 15.06.2021 року виконання робіт за цим Договором здійснюється відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4 до Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкту будівництва в цілому, передбачених цим Договором, але не пізніше 30.09.2021 року.

Зокрема, сторонами погоджено та підписано Додаток 4 до Договору «Календарний графік виконання робіт» в редакції Додаткової угоди №18 від 15.06.2021 року, яким передбачено кінцевий термін виконання всіх підрядних робіт за Договором до 30.09.2021 року.

За приписами частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 25.09.2019 року сторони дійшли згоди, що ціна Договору (вартість Робіт) згідно з цим Договором, відповідно до Договірної ціни (Додаток №1 та Додаток №1.1 до Договору) є твердою та становить 89 613 538,22 грн., в тому числі ПДВ 20% 14 172 106,42 грн. Вартість робіт визначається згідно з національними стандартами, будівельними нормами та правилами. Ціна договору враховує усі витрати Підрядника на виконання Робіт, що є предметом Договору.

Також сторонами узгоджено та підписано Додаток №1 до Договору «Договірна ціна» в редакції Додаткової угоди №18 від 15.06.2021 року, відповідно до якого договірна ціна за Договором з урахуванням витрат підрядника за підсумком становить 89 613 538,22 грн.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.7 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником у такому порядку: попередня оплата робіт (авансування), проміжні платежі, кінцевий розрахунок.

За умовами пункту 3.8 Договору Замовник здійснює попередню оплату Робіт по цьому договору відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», абзацу другого пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», у розмірі до 30 відсотків вартості річного обсягу Робіт у 2018 році, а саме 25 653 856,71 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 275 642,79 грн.

Згідно з пунктом 3.14 Договору розрахунки за виконані Роботи здійснюються протягом 10 календарних днів на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3). Оплата Робіт проміжними платежем здійснюється в міру виконання робіт, які підрядник у відповідності до Календарного графіку виконання робіт (Додаток №4 до Договору) готує та передає Замовнику. Якщо нормативними актами передбачено проведення попередніх випробувань закінчених робіт, або таке випробування викликане характером цих робіт, їх приймання передача проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування.

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивачем належним чином сплачено авансові, проміжні та кінцеві платежі на загальну суму 82 256 673,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень, а саме: №6202 від 17.09.2018 року на суму 25 653 856,71 грн., №923 від 05.08.2019 року на суму 3 934 127,60 грн., №924 від 05.08.2019 року на суму 1 741 532,28 грн., №1247 від 03.10.2019 року на суму 2 541 881,76 грн., №1306 від 17.10.2019 року на суму 15 769 873,18 грн., №1527 від 28.11.2019 року на суму 740 737,84 грн., №1540 від 05.12.2019 на суму 7 211 614,32 грн., №1814 від 24.12.2019 року на суму 6 395 365,03 грн., №1855 від 26.12.2019 року на суму 2 630 697,13 грн., №70 від 20.02.2020 року на суму 1 548 231,68 грн., №129 від 04.03.2020 року на суму 3 596 154,94 грн., №150 від 20.03.2020 року на суму 1 852 333,50 грн., №151 від 20.03.2020 року на суму 442 296,10 грн., №206 від 27.03.2020 року на суму 531 883,97 грн., №264 від 22.04.2020 року на суму 564 695,99 грн., №334 від 08.05.2020 року на суму 290 417,57 грн., №8040 від 15.05.2020 року на суму 100 035,50 грн., №109 від 25.05.2020 року на суму 634 537,03 грн., №506 від 24.06.2020 року на суму 721 004,67 грн., №540 від 26.06.2020 року на суму 902 916,02 грн., №737 від 06.08.2020 року на суму 395 363,12 грн., №1246 від 02.11.2020 року на суму 1 587 746,07 грн., №1311 від 01.12.2020 року на суму 195 332,82 грн., №9244 від 24.06.2021 року на суму 74,14 грн., №9245 від 24.06.2021 року на суму 2 003 903,11 грн., №1328 від 20.09.2021 року на суму 61,48 грн.

В свою чергу судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо повного та належного виконання Державною міграційною службою України умов Договору в частині здійснення попередньої оплати та оплати за фактично виконані підрядні роботи.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення оплати у вказаній сумі згідно Договору, факт перерахування позивачем грошових коштів за правочином належним чином підтверджено матеріалами справи.

За приписами ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

В силу частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Роботи виконуються Підрядником і приймаються Замовником згідно з Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 4 до Договору) та відповідно до умов цього Договору. Про закінчення Робіт Підрядник письмово повідомляє Замовника.

За умовами пункту 4.2 Договору по мірі виконання Робіт Підрядник передає Замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3). По закінченню всього обсягу Робіт на об`єкті Підрядник разом з остаточними Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) передає Замовнику комплект виконавчої документації, передбаченої ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», за весь обсяг робіт на об`єкті будівництва. Приймання прихованих робіт здійснюється відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4.8 Договору датою приймання Робіт вважається дата підписання Замовником та скріплення печаткою Акта приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в). Підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) є підтвердженням факту виконання Підрядником своїх обов`язків за цим Договором.

Відповідно до частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як свідчать матеріали справи, зазначено позивачем та відповідачем не спростовано, станом на дату звернення до суду з позовною заявою відповідач лише частково виконав передбачені Договором підрядні роботи на загальну суму 82 256 673,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних між позивачем та відповідачем Актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за період грудень 2018 року - вересень 2021 року на вказану суму, а саме: акт від 14.12.2018 року на суму 25 653 856,71 грн., акт від 01.08.2019 року на суму 1 741 532,28 грн., акт від 27.09.2019 року на суму 2 541 881,76 грн., акт від 17.10.2019 року на суму 15 769 873,18 грн., акт від 28.11.2019 року на суму 740 737,84 грн., акт від 05.12.2019 року на суму 9 390 671,24 грн., акт від 20.12.2019 року на суму 1 973 690,87 грн., акт від 26.12.2019 року на суму 2 630 697,13 грн., акт від 20.12.2019 року на суму 4 421 674,16 грн., акт від 20.02.2020 року на суму 1 548 231,68 грн., акт від 02.03.2020 року на суму 3 596 154,94 грн., акт від 20.03.2020 року на суму 442 296,10 грн., акт від 19.03.2020 року на суму 1 852 333,50 грн., акт від 27.03.2020 року на суму 531 883,97 грн., акт від 22.04.2020 року на суму 564 695,99 грн., акт від 07.05.2020 року на суму 290 417,57 грн., акт від 13.05.2020 року на суму 100 035,50 грн., акт від 25.05.2020 року на суму 634 537,03 грн., акт від 24.06.2020 року на суму 721 004,67 грн., акт від 26.06.2020 року на суму 902 916,02 грн., акт від 06.08.2020 року на суму 395 363,12 грн., акт від 02.11.2020 року на суму 1 587 746,07 грн., акт від 01.12.2020 року на суму 195 332,82 грн., акт від 24.06.2021 року на суму 2 003 903,11 грн., акт від 24.06.2021 року на суму 74,14 грн., акт від 20.09.2021 року на суму 61,48 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем виконано прийняті на себе як підрядником зобов`язання по виконанню будівельних робіт згідно Договору в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт КБ2-В та Довідках про вартість будівельних робіт форми КБ-3, а позивачем замовником, у свою чергу, прийнято виконання цих будівельних робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Таким чином, всупереч умовам пункту 3.1 Договору, яким передбачено загальну вартість підрядних робіт за Договором у розмірі 89 613 538,22 грн., відповідачем виконано підрядні роботи частково на суму 82 256 673,56 грн., тобто в обсягах, що на суму 7 356 864,66 грн. є меншими за договірні.

Поряд із цим доказів наявності будь - яких обставин, що зумовили неможливість виконання решти підрядних робіт на суму 7 356 864,66 грн. згідно затвердженого Календарного графіку, зокрема, обставин непереборної сили, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Враховуючи, що відповідно до пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №18 від 15.06.2021 року та Додатку №4 до Договору «Календарний графік виконання робіт» закінчення всіх основних видів робіт та об`єкту будівництва вцілому має бути здійснено підрядником не пізніше 30.09.2021 року, станом на дату звернення з даним позовом 04.08.2022 року порушення відповідачем строку виконання підрядних робіт становить більше 10 місяців, тобто ТОВ «Тензасоюзбуд» порушено умови укладеного між сторонами Договору в частині дотримання строків виконання робіт.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та вбачається з наявних в матеріалах справи Актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за період грудень 2018 року - вересень 2021 року відповідачем було виконано будівельні роботи на суму 82 256 673,56 грн., при цьому виконання решти будівельних робіт на суму 7 356 864,66 грн. передбачених кошторисом у передбачений пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №18 від 15.06.2021 року) строк - до 30.09.2021 року відповідачем здійснено не було.

Відтак, зобов`язання щодо виконання підрядних робіт згідно визначених сторонами кошторисів та на суму 7 356 864,66 грн. відповідачем своєчасно не виконано, що є порушенням визначеного Договором строку.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (частина 2 статті 883 ЦК України).

Як визначено умовами пункту 7.7 Договору за порушення з вини Підрядника строків виконання Робіт, визначених Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4 до Договору), Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаних Робіт чи не виконаних Робіт, за кожен день прострочення їх виконання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивач звертався до відповідача з листом №9-9472/1-21 від 27.10.2021 року щодо невиконання договірних зобов`язань, відповідно до якого вимагав від відповідача сплатити пеню у сумі 198 635,22 грн. за період з 01.10.2021 - 27.10.2022 року за порушення останнім умов Договору в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт на загальну суму 89 613 538,22 грн. у строк до 30.09.2021 року та невиконанням робіт вартістю 7 356 864,66 грн. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

У відповідь на вказаний лист відповідач платіжним дорученням №201 від 01.11.2021 року сплатив на користь позивача пеню у сумі 198 635,22 грн. за порушення строків виконання підрядних робіт, копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому, у зв`язку тим, що частина будівельних робіт на загальну суму 7 356 864,66 грн. так і залишилась невиконаною відповідачем, позивач звернувся до ТОВ «Тензасоюзбуд» з листом №9-942/1-22 від 31.01.2022 року щодо невиконання договірних зобов`язань, відповідно до якого вимагав від відповідача сплатити на підставі пункту 7.7 Договору пеню у сумі 706 258,56 грн. за період з 28.10.2021 - 31.01.2022 року та штраф у сумі 514 980,53 грн. від вартості залишку невиконаних підрядних робіт.

Факт надсилання зазначеного листа на адресу відповідача підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чека АТ «Укрпошта» від 02.02.2022 року та відповідного конверту.

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, як зазначено в позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем як підрядником своїх зобов`язань за спірним Договором в частині в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт та передачі їх замовнику у термін, передбачений умовами Договору і Календарним графіком виконання робіт, позивачем на підставі статей 216-218, 231 Господарського кодексу України та п. 7.7 Договору нарахована відповідачеві пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення за період 01.10.2021 року - 31.03.2022 року в сумі 1 140 313,30 грн. та штраф у розмірі 7% від суми залишку невиконаних робіт, а саме 1 655 293,83 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку згідно позовної заяви та відповідного розрахунку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт, передбачених умовами Договору та згідно з Календарним графіком виконання робіт, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій, або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору №85 від 14.09.2018 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час його фактичного виконання сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині виконання підрядних робіт у повному обсязі на загальну суму 89 613 538,22 грн. та у визначений Договором та Календарним графіком виконання робіт строк - не пізніше 30.09.2021 року, відтак невиконаними у строк залишаються підрядні роботи на суму 7 356 864,66 грн.

В свою чергу суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відтак, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу, що передбачені пунктом 7.7. Договору.

Зокрема, за порушення з вини Підрядника строків виконання Робіт, визначених Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4 до Договору), Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаних Робіт чи не виконаних Робіт, за кожен день прострочення їх виконання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пункт 7.7. Договору).

При цьому, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з виконанням робіт (наданням послуг), факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір пені узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 7.7 Договору пені та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань.

Відповідна правова позиція щодо можливості застосування пені та штрафу за порушення будь - яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, викладена в постанові Верхового Суду від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18, від 17.09.2020 року у справі №922/3548/19.

Суд також відзначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Отже, враховуючи визначений умовами пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №18 від 15.06.2021 року) та Додатку №4 до Договору «Календарний графік виконання робіт» граничний строк виконання будівельних робіт - 30.09.2021 року та фактичні обставини справи, починаючи з 01.10.2021 року відбулося прострочення виконання зобов`язання щодо здійснення відповідачем будівельних робіт на суму 7 356 864,66 грн., що є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених умовами п. 7.7 Договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені та штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховується пеня, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України та умов пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №18 від 15.06.2021 року) та Календарного графіку виконання робіт, який є Додатком №4 до Договору, граничним строком виконання підрядних робіт є 30.09.2021 року, а отже початком періоду прострочення є 01.10.2021 року.

При цьому позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 28.10.2021 по 31.03.2021 року у сумі 1 140 313,30 грн. (тобто за вирахуванням оплаченої відповідачем пені у сумі 198 635,22 грн. за період з 01.10.2021 - 27.10.2021 року на підставі претензії №9-9472/1-21 від 27.10.2021 року), що відповідає приписам чинного законодавства та умовам Договору.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та штрафу встановлено, що розмір пені та штрафу, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, а також з урахуванням визначеної позивачем вартості несвоєчасно виконаних підрядних робіт у розмірі 7 356 864,66 грн. та періоду прострочення - з 28.10.2021 - 31.03.2022 року, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 140 313,30 грн. пені та 514 980,53 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем підрядних робіт за Договором у встановлений строк та правомірність нарахованих в зв`язку з цим штрафних санкцій (штрафу та пені), розмір заборгованості зі сплати яких відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів своєчасного виконання підрядних робіт відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 140 313,30 грн. пені та 514 980,53 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 29, ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" (пр-т Соборності 21, оф. 9, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 39428764) на користь Державної міграційної служби України (вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 37508470) 1 140 313 (один мільйон сто сорок тисяч триста тринадцять) грн. 30 коп. пені, 514 980 (п`ятсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 53 коп. штрафу та 24 829 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн. 41 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон