Рішення № 112044984, 27.06.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/263/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

про стягнення 72024,13грн. пені та 4321,45грн. 3% річних

за участю:

від позивача: Нижник М.В.

від відповідача: Марчак М.П.

встановив, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення заборгованості за договором в сумі 1 889 366 грн 78 коп.

Ухвалою від 03.04.23 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.04.23, за наслідками якого підготовче засідання відклав на 23.05.23, про що постановив ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання.

Ухвалою від 23.05.23 задоволено клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області вх.№4160/23 про закриття провадження у справі та повернення судового збору, закрито провадження у справі в частині стягнення 1813021,20грн. основного боргу, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.06.23.

Ухвалою від 20.06.23, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті на 27.06.23.

Позиція позивача.

Позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві вх. 3323/23 від 20.03.23 та додаткових поясненнях вх.№9334/23 від 22.06.23. Зокрема, вказує на те, що у зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг та у відповідності до п.5.5 договору та ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 72024,13грн. пені та 4321,45грн. 3% річних за період з 16.02.23 по 16.03.23. В обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст. 530, 549, 611, 612, 625 Цивільного та ст. 229, 231 Господарського кодексів України. Щодо заперечень відповідача вказує на те, що зменшення розміру пені на 100% фактично звільнить відповідача від їх сплати, що не відповідає приписам ст.550, 551 Цивільного кодексу України, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.

Позиція відповідача.

Проти позову не заперечив, проте просив суд зменшити на 100% розмір заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних. В обґрунтування клопотання вх.№9056/23 від 19.06.23 про зменшення розміру пені та 3% річних вказав на те, що невиконання зобов"язань з оплати наданих позивачем послуг зумовлено незалежними від відповідача обставинами, зокрема, арештом безготівкових коштів відповідача, після скасування якого відповідач свої зобов`язання щодо оплати послуг позивача виконав. Крім того, зазначив, що відповідач відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, виробничі потужності якого зупинені у зв"язку із введенням воєнного стану на всій території України. Наведені обставини, як-от зупинення видаткових фінансових операцій, арешт безготівкових коштів стали наслідком виникнення боргу, при цьому, така ситуація з оплатою послуг позивача виникла у відповідача вперше за весь час роботи підприємства. В обґрунтування клопотання посилався на приписи ст.233 Господарського та ст.551 Цивільного кодексу України та судову практику.

Обставини справи, встановлені судом.

Між ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - Головне управління) укладено Договір №А2023100027 від 01.01.2023 (далі Договір) "Про організацію та забезпечення охорони від пожеж виробничих об`єктів ТОВ «Карпатнафтохім".

Приписами пункту 1.1 Договору встановлено, що Договір визначає правовідносини між Сторонами щодо організації та функціонування підрозділу Державної пожежної охорони Управління для здійснення охорони від пожеж виробничих об`єктів Товариства.

Пунктом 2.1. розділу 2 Договору встановлено, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2013 № 874 "Про затвердження критеріїв утворення державних пожежно- рятувальних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та переліку суб`єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини)", предметом Договору є взаємовідносини Сторін щодо організації та функціонування підрозділу Державної пожежної охорони Управління далі - Підрозділ для здійснення охорони від пожеж виробничих об`єктів ТОВ "Карпатнафтохім". Код послуг, відповідно до Державного класифікатора товарів та послуг ДК 016:2010-84.25.

У відповідності до пункту 2.2. Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, Товариство доручає, а Управління зобов`язується організувати функціонування Підрозділу в складі однієї Державної пожежно-рятувальної частини, загальною чисельністю 87 (вісімдесят сім) штатних одиниць, згідно зі штатним розписом (Додаток № 1 до Договору) та цілодобовим чергуванням оперативних розрахунків, визначених згідно додатку 4 до Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого наказом МВС України від 26.04.2018р. № 340, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2018р. за № 802/32254 з виїзною пожежною технікою (Додаток № 2 до Договору) з місцем постійної дислокації - пожежне депо корпус 464, що знаходиться за адресою: 77306, Івано-Франківська область, м. Калуш, вулиця Промислова 4.

Підрозділ протягом строку дії Договору організовує і здійснює на об`єктах Товариства гасіння пожеж, рятування людей, надає допомогу в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха (пункт 2.3. Договору).

Згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. розділу 3 вказаного Договору Управління зобов`язується організовувати, здійснювати та забезпечувати функціонування, згідно з вимогами нормативних документів МВС України, ДСНС України, внутрішню і караульну службу Підрозділу та погодження і контроль за проведенням вогневих робіт на об`єктах Товариства, добір його особового складу, службову і професійну підготовку. Забезпечувати функціонування Підрозділу у режимі постійної оперативної готовності до виконання дій за призначенням, погоджувати заходи по безпечній підготовці та проведенню вогневих робіт та здійснення контролю за їх фактичним виконанням на об`єктах Товариства.

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. розділу 3 Договору встановлено, що Управління має право отримувати від відповідача кошти на заробітну плату, грошове забезпечення та забезпечення речовим майном особового складу і працівників Підрозділу в строки встановлені розділом 4 Договору і у розмірах передбачених Додатком № 3 до Договору.

Відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. розділу 3 Договору відповідач зобовязався щомісяця перераховувати на розрахунковий рахунок Управління відкритий в Державній казначейській службі України, кошти на утримання Підрозділу згідно Акту щодо забезпечення функціонування підрозділу Державної пожежної охорони на об`єктах ТОВ "Карпатнафтохім".

Пунктами 4.1, 4.2 розділу 4 Договору встановлено, що загальна сума Договору складає 26 015 496, 00 грн. з ПДВ та встановлюється Сторонами у Кошторисі (додаток № 3 до Договору), розробленого Управлінням, згідно з діючими нормативно-правовими актами, які визначають умови оплати праці, грошового забезпечення та забезпечення речовим майном, спецодягом особового складу та працівників Підрозділу, витрати на відрядження особового складу та працівників Підрозділу.

Пунктом 4.3. розділу 4 Договору передбачено, що управління, не пізніше 10 числа поточного місяця, складає і передає відповідачу підписаний та засвідчений печаткою зі сторони Управління Акт щодо забезпечення функціонування підрозділу Державної пожежної охорони на об`єктах ТОВ "Карпатнафтохім", зазначивши в ньому кошти в розмірі на утримання фактичної штатної чисельності підрозділу.

Пунктом 4.4. розділу 4 Договору визначено, що відповідач протягом 3 робочих днів від дати отримання від Управління, зобов`язане підписати Акт і один примірник передати Управлінню, а у разі непогодження з даними, що наведені у Акті (порушення умов Договору), додатково до Акту подати Управлінню свої обгрунтовані заперечення (зауваження), викладені в письмовій формі, а Управління в свою чергу, в межах компетенції зобов`язується усунути дані зауваження, про що повідомити Товариство в найкоротший термін.

Згідно пункту 4.5. розділу 4 Договору вказану в Акті суму коштів Товариство перераховує на розрахунковий рахунок Управління відкритий в Державній казначейській службі України зазначений в розділі 11 даного Договору до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 8.1 розділу 8 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору Головним управлінням за період з 01 січня 2023 по 31 січня 2023 року здійснювалась організація та забезпечення від пожеж виробничих об`єктів ТОВ "Карпатнафтохім" на суму 1813021,20 грн., що підтверджується Актом №7 від 31.01.2023 про організацію та забезпечення охорони від пожеж виробничих об`єктів ТОВ "Карпатнафтохім".

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав у визначений договором та погоджений сторонами строк взяте на себе зобов`язання щодо перерахунку коштів на утримання підрозділу (забезпечення функціонування підрозділу Державної пожежної охорони на об`єктах Товариства у режимі постійної готовності до виконання дій за призначенням) згідно вищезазначеного Акту, внаслідок чого на підставі умов договору та ст.625 Цивільного кодексу України позивачем за період з 16.02.23 по 16.03.2023 нараховано відповідачу 4321,45 грн. 3% річних та 72024,13 грн. пені.

Основний борг у розмірі 1813021,20грн. відповідач сплатив після звернення із позовом до суду, що підтверджується копією виписки за 20.03.23 із Системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України, відтак ухвалою від 23.05.23 суд закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Доказів сплати відповідачем 4321,45 грн. 3% річних та 72024,13 грн. пені матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в абзаці 4 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і частина 1 статті 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір №А2023100027 від 01.01.2023 укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 Цивільного кодексу України, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останніх, отже дотримання положень такого договору є обов`язковим для сторін.

У відповідності до положень ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 ГК України.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Відповідно до ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Так, пунктом 5.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України, якщо інше не зазначено у відповідних додаткових угодах до цього Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 5.5. вказаного Договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання вимог п. 4.5 Договору Товариство зобов`язане сплатити Управлінню пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, від суми не сплачених коштів, за кожен день прострочення.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені також приписами статті 625 ЦК України. Згідно зазначеної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. При цьому, норма ст.625 Цивільного кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

В даному випадку відповідачем допущено порушення грошового зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості наданих позивачем послуг.

З огляду на вимоги ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов`язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та 3% річних та встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними.

Враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача як боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, пені та три проценти річних від простроченої суми, є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних, суд виходить з того, що відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У відзиві на позов Відповідач просив зменшити розмір пені та 3% річних на 100%.

Суд констатує, що зменшення розміру пені та 3% річних на 100% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Також суд приймає ло уваги, що відповідач хоч і відноситься до підприємств критичної інфраструктури, однак є підприємством недержавної форми власності та здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку.

В силу ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, вартість послуг, строк їх оплати, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки оплати наданих позивачем послуг.

Окремо суд зауважує, що ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності боржника не може бути перекладений на іншу сторону, яка належним чином виконала свої зобов`язання.

В контексті висновків Верховного Суду, суд враховує, що відповідач здійснюючи підприємницьку діяльність, в повній мірі був обізнаний про можливі ризики такої діяльності, а також бере до уваги той факт, що використання результатів позивачем в даному випадку не становила комерційного інтересу, а спрямовувалася на виконання покладених на нього повноважень.

Наведені сторонами факти про складний фінансовий стан, вплив обставин, зумовлених запровадженням воєнного стану на території України суд взяв до уваги (щодо обох сторін).Також судом взято до уваги, що позивачем нараховано пеню та 3% річних не за весь період построчення, а лише за один місяць.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних на 100% не підлягає до задоволення.

Висновок суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Позивачем доведено факт прострочення Відповідачем прийнятих на себе грошових зобов"язань, розрахунок позовних вимог є арифметично вірним. Доводи Позивача Відповідачем не спростовано.

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.

Судові витрати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позову Позивачем сплачено 28385,10грн. судового збору згідно платіжної інструкції №144 від 10.03.23, тоді як за подання даного позову слід було сплатити судовий збір у розмірі 28340, 49.

Судовий збір у розмірі 27195,32грн. повернуто Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з Державного бюджету України згідно ухвали суду від 23.05.23 у звязку із закриттям провадження у справі в частині основного боргу.

Таким чином, судовий збір у розмірі 55535,82грн. слід покласти на відповідача.

Для повернення позивачу зайво сплаченого судового збору у суду відсутні правові підстави з огляду на відсутність відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення 72024,13грн. пені та 4321,45грн. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, код ЄДРПОУ 33129683) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вул. Франка, 6, м. Івано- Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38555228) 72024,13 гривень (сімдесят дві тисячі двадцять чотири гривні тринадцять копійок) пені, 4321,45 гривень (чотири тисячі триста двадцять одну гривню сорок п`ять копійок) 3% річних (р/р UA418201720313291002201085706 в ДКСУ м. Київ, код 38555228) та 55535,82грн.(п"ятдесят п"ять тисяч п"ятсот тридцять п"ять гривень вісімдесят дві копійки) судового збору (р/р UА908201720343190002000085706 в ДКСУ м. Київ, код 38555228).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.2023

Суддя П. Я. Матуляк