Рішення № 112044927, 12.06.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/47/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 Справа № 908/549/23

м.Запоріжжя

За позовом: Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, код ЄДРПОУ 19477064 (08301, Київська область, м. Бориспіль-1, Аеропорт, а/с 115)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М-7 Трейд», код ЄДРПОУ 44353937 (69032, м. Запоріжжя, вул. Південнешосе, буд. 57, офіс 36)

про стягнення суми 1 557 000,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Мостова М.І.;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М-7 Трейд» заборгованості за Договором від 20.12.2021 № 4-815/2021 ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95 та дизельне паливо) в сумі 1 557 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.02.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/549/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 01.03.2023 вказана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/549/23, присвоєний номер провадження 9/47/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 26.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі №908/549/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.06.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 19.06.2023 по 05.07.2023 включно повний текст рішення підписано 06.07.2023.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які підтримані позивачем та мотивовані наступним. На підставі умов укладеного сторонами Договору від 20.12.2021 № 4-815/2021 ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95 та дизельне паливо) позивач згідно з платіжним дорученням №7642 від 27.01.2022 перерахував на рахунок відповідача (Постачальника) суму 2 512 560,00 грн в якості оплати за товар відповідно до рахунку на оплату №8 від 10.01.2022. Сторонами було підписано видаткову накладну №8 від 10.01.2022 та Акт приймання-передачі товару від 10.01.2022, який засвідчує факт передачі Постачальником талонів на пальне із зазначенням повного діапазону штрих-кодів на талонах, номіналу, кількості, типу пального тощо. Згідно з підписаними сторонами Актом передачі ПММ на зберігання від 10.01.2022 Постачальник прийняв на зберігання ПММ у кількості 77560,00 літрів загальною вартістю 2 512 560,00 грн. Однак скористатись частиною придбаного у Постачальника товару Покупець не зміг, зважаючи на те, що при пред`явленні талонів на мережах - партнерах АЗС, АЗС щоразу інформувало довірених осіб Покупця про те, що талони або заблоковані або їх взагалі не існує. Внаслідок неможливості своєчасного використання товару через незалежні від Покупця обставини, термін дії деяких талонів почав закінчуватися. Покупець з метою досудового врегулювання даної ситуації, звернувся до Постачальника з листом від 06.12.2022№1-14.2/3707/22, в якому просив належним чином виконати свої договірні зобов`язання та здійснити заходи по розблокуванню талонів, а також здійснити обмін талонів із простроченим терміном дії. Пізніше Покупцем було направлено Постачальнику ще один лист №1-14.2/3816/22 від 15.12.2022, в якому надавався уточнюючий перелік заблокованих талонів в мережах АЗС «БРСМ» та «МОТТО». Однак дані листи залишились поза увагою Постачальника та були повернуті Покупцю по закінченню строку зберігання поштового відправлення. Постачальник свої зобов`язання передбачені Договором, а саме: п.п. 2.1., 4.1.1., 4.1.6., 4.2.1., 4.2.2., 7.3.1.-7.3.3. не виконав, чим завдав майнових збитків Покупцю у розмірі оплаченого, але не отриманого товару. Відповідно до відомості обліку талонів на пальне, куплених згідно Договору від 20.12.2021 №4-815/2021, залишок невикористаних талонів станом на 31.01.2023 року складає 47 960 літрів, серед яких А-92 13 000 літрів, А-95 14 570 літрів, дизельне паливо 20 390 літрів. Станом на момент звернення до Господарського суду Запорізької області Покупець так і не отримав товар, що передбачений умовами договору, а саме: пальне в кількості 47 960 літрів. У грошовому еквіваленті вартість товару, яка була оплачена Покупцем однак не була передана йому у власність, як то передбачено п.2.1. Договору, становить 1557000,00 грн. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 557 000,00 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 173, 174, 179, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 628, 629, 693, 712 ЦК України та умовами Договору.

В ухвалі суду від 01.03.2023 про відкриття провадження у справі № 908/549/23 відповідачу було запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше ніж у строк до 23.03.2023 включно.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження ТОВ «М-7 Трейд», а саме на адресу: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Ухвала була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

23.03.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання по справі, у якому відповідач зазначив про те, що лише 22.03.2023 з судового реєстру дізнався про існування даної справи та призначення підготовчого засідання по справі на 23.03.2023. Через брак часу на ознайомлення з позовними вимогами та укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом, для представництва власних інтересів, а саме - складання відзиву, відповідач просив суд відкласти підготовче судове засідання по справі № 908/549/23.

Ухвалою суду від 23.03.2023 клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання по справі було задоволено, підготовче засідання відкладено.

Отже, станом на 22.03.2023 відповідач достеменно був обізнаний про розгляд даної справи господарським судом.

08.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив із викладеним у ньому клопотанням про поновлення строку для його подання. В обґрунтування зазначеного клопотання у відзиві викладені обставини з посиланням на введений в Україні воєнний стан, неможливість своєчасного отримання відповідачем поштової кореспонденції з суду, укладення з адвокатом договору на надання професійної правничої допомоги тільки 25.04.2023 та ознайомлення з матеріалами справи лише 01.05.2023.

Згідно з п. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 13 ГПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).

Як зазналось судом вище, про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення 02.03.2023 ухвали суду про відкриття провадження від 01.03.2023 відповідачу на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Крім того, як вбачається з клопотання про відкладення підготовчого засідання, що надійшло до суду 23.03.2023, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи господарським судом станом на 22.03.2023, тому не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив у розумні строки.

Клопотання відповідача про відлік строку на надання відзиву з дня фактичного ознайомлення з матеріалами справи, викладене в заяві про ознайомлення з матеріалами справи, яка надійшла до суду 18.04.2023, судом відхилено як необґрунтоване з вищенаведених підстав.

Відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на його подання, підписаний представником відповідача (адвокатом), надійшов до суду лише 08.05.2023, тобто більше ніж через 1,5 місяці з моменту як відповідач, за його власним твердженням, дізнався про розгляд справи судом з реєстру судових рішень, а саме: 22.03.2023.

При цьому, суд зазначає, що ухвалою суду від 26.04.2023 було закрито підготовче провадження у справі №908/549/23 та призначено справу до судового розгляду по суті. Тобто відзив надійшов до суду після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

На підставі усього вищевикладеного, зважаючи на значний пропуск строку на подання відзиву та відсутність (недоведеність) поважних причин такого пропуску, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про поновлення строку для подання відзиву. Зазначені у відзиві причини пропуску строку для подання відзиву не є поважними, тому судом відмовлено у поновленні строку для подання відзиву та залишено його без розгляду на підставі ст.ст. 118, 207 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Однак відповідач (його представник) даним правом не скористався, в судові засідання 16.05.2023 та 12.06.2023 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Оскільки судом не прийнято до розгляду відзив, який поданий відповідачем до суду з порушенням строку на його подання без поважних причин, відповідь на відзив, яка 23.05.2023 надійшла до суду від позивача також залишена судом без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-7 Трейд» (Постачальник, відповідач у справі) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Покупець, позивач у справі) 20.12.2021 був укладений договір про закупівлю № 4-815/2021 ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95 та дизельне паливо) (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передавати у власність Покупця ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95 та дизельне паливо) (далі ПММ або товар) через АЗС, що розміщені на території України, з використанням смарт карт або талонів, а Покупець прийняти зазначений товар належної якості та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору (п.2.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору ціна пропозиції Постачальника (учасника-переможця відкритих торгів) за результатами електронного аукціону становить 4 001 535,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до змісту п.п. 2.2., 5.2. договору загальна кількість та асортимент ПММ, які передаються за цим Договором, ціна за одиницю ПММ наведені у Специфікації (Додаток № 1 до договору).

Сторонами підписано Специфікацію (Додаток № 1 до Договору № 4-815/2021 від 20.12.2021), в якій визначено найменування товару (ПММ): бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо (літнє/зимове), його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість всього на суму 4001535,00 грн з ПДВ.

За змістом п.п. 4.2.1., 4.2.2. пункту 4.2. Договору у разі використання талонів Постачальник згідно з заявками Покупця надає уповноваженій особі Покупця талони відповідного номіналу. Одночасно Постачальник надає видаткову накладну та акт приймання-передачі товару. Постачальник має право придбати талони на партнерських АЗС з їх логотипом згідно з заявками Покупця та передати їх Покупцю. Після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та акта приймання-передачі товару до Покупця переходить право власності на ПММ. В момент підписання сторонами видаткової накладної та акта приймання-передачі товару здійснюється передача ПММ Постачальнику на відповідальне зберігання з оформленням акта передачі ПММ на відповідальне зберігання (Додаток № 8 до договору). Постачальник зобов`язується зберігати передане ПММ до дати отримання Покупцем (довіреною особою Покупця) ПММ (заправки ПММ транспортного засобу на АЗС). Талони не є засобом розрахунку або товаросупровідним документом. Талони підтверджують право на отримання ПММ на АЗС Постачальника та/або АЗС партнерів Постачальника.

Перелік АЗС на момент укладення цього Договору визначається сторонами в Додатку №2 до цього Договору. В подальшому перелік АЗС може коригуватись Постачальником, про що Постачальник повідомляє Покупця (п.4.4.).

Оплата за цим Договором здійснюється у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем відповідної грошової суми на поточний рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату у розмірі 100% за поставлений товар (партію товару) не пізніше 90 банківських днів з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, оформленої належним чином після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та акту приймання-передачі товару (п.п. 6.1., 6.2.).

Матеріали справи свідчать, що сторонами договору було підписано видаткову накладну № 8 від 10.01.2022, згідно з якою Постачальник передав Покупцю товар бензин А-92, А-95, дизельне паливо (зимове) на загальну суму 2 512 560,00 грн, в т.ч. 418 760,00 грн ПДВ.

Сторонами підписано Акт приймання-передачі товару від 10.01.2022 згідно з договором № 4-815/2021 від 20.12.2021, який засвідчує факт передачі Постачальником талонів на пальне: дизельне паливо (зимове) в кількості 33 000 літрів, бензин А-95 в кількості 19 070 літрів, бензин А-92 в кількості 25 490 літрів, із розшифровкою відпущених талонів, що включає: зазначення діапазонів штрих-кодів талонів кожного виду палива, їх номіналу (об`єму), кількості талонів, назв АЗС «АВІАС», «БРСМ», UPG, «МОТТО», «Маршал» визначених для відпуску ПММ за відповідними талонами.

Відповідно до умов договору 10.01.2022 сторони також склали та підписали Акт передачі Покупцем вищезазначеного товару на суму 2 512 560,00 грн на зберігання Постачальнику.

На підставі рахунку на оплату № 8 від 10.01.2022 позивачем за платіжною інструкцією №7642 від 27.01.2022 перерахованого на рахунок ТОВ «М-7 Трейд» оплату за дизельне паливо, бензин А-95, А-92 згідно з договором № 4-815/2021 від 20.12.2021 в загальному розмірі 2512560,00 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, скористатись частиною придбаного у Постачальника товару Покупець не зміг зважаючи на те, що при пред`явленні талонів на мережах - партнерах АЗС, відповідна АЗС щоразу інформувала довірених осіб Покупця про те, що скористатись наданими талонами неможливо, оскільки вони або заблоковані або їх взагалі не існує. На підтвердження чого позивачем до позовної заяви додані копії скріншотів з екрану пристрою апаратного забезпечення мережі АЗС із повідомленням про те, що талонів із номерами 8820122000001924 та 8820122000001925, які відповідають діапазону штрих-кодів талонів визначених в Акті приймання-передачі товару від 10.01.2022, не існує, та копії талонів із відповідними штрих-кодами на дизельне паливо торгової марки БРСМ.

Згідно з копією Відомості обліку залишків талонів на пальне, згідно Договору від 20.12.2021 № 4-815/2021 з постачальником ТОВ «М-7 Трейд», за січень 2023 року, складеною структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, залишок невикористаних талонів станом на 31.01.2023 року склав 47 960 літрів, в тому числі: А-92 13 000 літрів, А-95 14 570 літрів, Дизельне паливо 20 390 літрів.

Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору) ціна 1 л бензину А-92 становить 26,75 грн без ПДВ, ціна 1 л бензину А-95 27,75 грн без ПДВ, ціна 1 л дизельного палива 26,75 грн без ПДВ.

Враховуючи вищенаведені обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, з позовними вимогами про стягнення з ТОВ «М-7 Трейд» вартості оплаченого та недотриманого від відповідача товару в загальній сумі 1 557 000,00 грн, виходячи з наступного розрахунку:

- А-92: 13 000 літрів х 26,75 грн = 347 750,00 грн + 69550 грн ПДВ = 417 300,00 грн;

- А-95: 14 570 літрів х 27,75 грн = 404 317,50 грн + 80863,50 грн ПДВ = 485 181,00 грн;

- ДП: 20 390 літрів х 26,75 грн = 545432,50 грн + 109086,50 грн ПДВ = 654 519,00 грн.

Всього до стягнення заявлено суму 1 557 000,00 грн (417 300,00 грн + 485 181,00 грн + 654 519,00 грн).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст.174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю № 4-815/2021 ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95 та дизельне паливо) від 20.12.2021, укладеного за результатами електронних торгів, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч.1 ст. 13, ч. ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В підпункті 4.2.3. пункту 4.2 укладеного сторонами Договору встановлено, що для отримання ПММ (заправки ПММ транспортного засобу на АЗС) водій (довірена особа Покупця) пред`являє оператору АЗС талон. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону, і на підставі цього здійснює відпуск ПММ відповідної марки та кількості. При відпуску ПММ талони залишаються у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем ПММ відповідного асортименту та кількості.

Згідно з п.п. 7.3.1 пункту 7.3. договору Постачальник зобов`язаний відпускати ПММ через АЗС на умовах цього договору згідно з заявленим видом, марками ПММ та їх кількості при умові представлення смарт-карти та/або талона Покупцем (довіреною особою Покупця).

Відповідно до п.п. 7.3.3. п. 7.3 Постачальник зобов`язаний вести облік виду, марок та кількості переданих ПММ, облік коштів, отриманих від Покупця за ПММ.

Постачальник має право заблокувати операції по смарт-картках та/або талонах та припинити відпуск ПММ у випадку порушення Покупцем строків оплати за отримані ПММ (п.7.4.3 договору).

В абзаці третьому п.п. 4.2.1 пункту 4.2 договору, в якому визначено умови поставки у разі використання талонів, передбачено, що у випадку прострочення Покупцем строку дії талону, в межах загального строку договору зазначеного в пункті 13.1 цього договору, за яким Покупцем не було одержано ПММ, такий талон (-и) підлягає обміну на новий (-ві) за актом обміну, що складається між представниками сторін у формі, що відповідає формі акта приймання-передачі товару (Додаток № 7 до договору). В акті обміну зазначається інформація, що дозволяє ідентифікувати кожний з талонів. Прострочений талон підлягає обміну на аналогічний талон за номіналом та видом палива, або на талони щодо відповідного виду палива, які за сумою номіналів дорівнюють номіналу простроченого талону.

Як встановлено судом вище, позивач (покупець) здійснив повну оплату товару за видатковою накладною № 8 від 10.01.2022 на загальну суму 2 512 560,00 грн (платіжна інструкція № 7642 від 27.01.2022), який відповідно до умов п.п. 4.2.2. договору був прийнятий відповідачем (постачальником) на зберігання за актом передачі ПММ від 10.01.2022.

Позивач також надав в матеріали справи копії листів №1-14.2/3707/22 від 06.12.2022, №1-14.2/3816/22 від 15.12.2022, які направлялись на адресу місцезнаходження ТОВ «М-7 Трейд», вказану у договорі, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. У вказаних листах відповідач повідомляв про неможливість скористатись придбаним у відповідача товаром через блокування талонів на пальне в мережах АЗС, у зв`язку із чим просив обміняти талони, із зазначенням їх переліку із штрих-кодами, термін дії яких прострочений з незалежних від Покупця причин, та вжити заходів для розблокування талонів.

Вказані листи було повернуто підприємством зв`язку відправнику з відміткою про закінчення терміну зберігання поштового відправлення, про що свідчать копії конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Суд зазначає, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення.

Негативні наслідки за ухилення від виконання обов`язків, покладених на відповідача у відповідності до чинного законодавства та умов договору, а також пов`язані із неотриманням суб`єктом підприємницької діяльності (в даному випадку відповідачем) рекомендованої поштової кореспонденції з повідомленням про вручення, що направлялася за належною адресою, покладаються на відповідача та не звільняють його від виконання господарського зобов`язання у відповідності до умов договору.

Оскільки оплата за товар позивачем здійснена у повному обсязі та згідно з п. 4.2.2 до Покупця перейшло право власності на ПММ, у відповідача згідно з умовам п. 7.3.1 договору виникло зобов`язання із забезпечення передачі відповідачу всього обсягу оплаченого товару, прийнятого Постачальником на зберігання, шляхом відпуску ПММ через АЗС за пред`явленими Покупцем талонами.

Підстави передбачені п.7.4.3. договору для блокування операцій по талонах та припинення відпуску ПММ відсутні.

Позивач не мав змоги самостійно забрати товар (його неотриману частину) зі зберігання відповідача, оскільки пальне видається на АЗС тільки в обмін на талони, які видаються відповідачем, і які, як свідчать надані позивачем докази,останній був позбавлений можливості обміняти на ПММ через АЗС.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару, який був оплачений позивачем, є правомірними.

Згідно з наданою позивачем копією Відомості обліку залишків талонів на пальне, згідно Договору від 20.12.2021 №4-815/2021, залишок невикористаних талонів станом на 31.01.2023 року склав 47 960 літрів, в тому числі: А-92 13 000 літрів, А-95 14 570 літрів, дизельне паливо 20 390 літрів.

Доказів на спростування вказаних обсягів непереданого товару матеріали справи не містять. Відповідно ж до п.п. 7.3.3. п. 7.3 Договору ведення обліку виду, марок та кількості переданих ПММ є обов`язком Постачальника.

Згідно з Специфікацією (Додаток №1 до Договору) ціна 1 л бензину А-92 становить 26,75 грн без ПДВ, ціна 1 л бензину А-95 27,75 грн без ПДВ, ціна 1 л дизельного палива 26,75 грн без ПДВ.

Розрахунок заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача загальної суми 1557000,00 грн з урахуванням ПДВ, яка складається з вартості непереданого товару: бензину А-92 у кількості 13000 літрів на суму 417300,00 грн з ПДВ, бензину А-95 у кількості 14570 літрів на суму 485181,00 грн з ПДВ, дизельного палива у кількості 20390 літрів на суму 654519,00 грн з ПДВ, здійснений позивачем правильно.

Відповідачем позовні вимоги не спростовані, доказів передачі відповідачу оплаченого ним товару у повному обсязі на всю суму здійсненої оплати, доказів обміну за зверненням позивача у межах строку дії договору талонів, які неможливо використати для відпуску ПММ на АЗС або повернення позивачу перерахованої суми вартості за частину непереданого товару, а також обґрунтованого (підтвердженого належними доказами) контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.

На підставі всього вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1557000,00 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 23 355,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду за платіжною інструкцією №138 від 06.02.2023 сплатив загальну суму судового збору у розмірі 24 173,55 грн. Сума судового збору, що підлягала до сплати за подання позовної заяви у даній справі становить 23 355,00 грн 1,5% від ціни заявленого позову (1 557 000,00 грн), тобто позивачем було зайво сплачено судовий збір в розмірі 818,55 грн.

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

На підставі викладеного переплачена сума судового збору буде повернута позивачу за ухвалою за відповідним клопотанням позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-7 Трейд», код ЄДРПОУ 44353937 (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 57, офіс 36) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, код ЄДРПОУ 19477064 (08301, Київська область, м. Бориспіль-1, Аеропорт, а/с 115) суму 1 557 000 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят сім тисяч) грн 00 коп. заборгованості та суму 23 355 (двадцять три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 06.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва