Ухвала суду № 112044172, 05.07.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

05.07.2023м. Дніпро№ 904/5352/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Колісник І.І., судді: Мілєва І.В., Татарчук В.О., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив", м. Кривій Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 61 053 882,13 грн.

Представники:

від стягувача: Труфанова О.С. адвокат;

від боржника: Мотуз О.В. - адвокат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 (головуючий колегії Назаренко Н.Г., судді: Євстигнеєва Н.М., Суховаров А.В.) позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" про стягнення заборгованості в розмірі 61053882,13 грн за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 24055250,78 грн, прострочену заборгованість з винагороди за користування майном в розмірі 24413709,27 грн; пеню за порушення грошового зобов`язання 10724515,61 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 616700 грн.

На виконання зазначеного рішення суду 26.06.2019 видано відповідний наказ.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у справі № 904/5352/18 повернуто без розгляду заявникові.

13.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" на адресу суду надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі 904/5352/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 на суму 24055250,78 грн та пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016, на суму 5322577,10 грн.

В обґрунтування заяви боржник зазначає, що фактичними обставинами, які є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає частковому виконанню, є факт розірвання договору фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 з 12.12.2019, яке відбулося шляхом укладення до цього договору додаткової угоди від 11.12.2019.

Наслідком такого розірвання договору є складання актів прийому-передачі майна від 12.12.2019, 13.12.2019, 16.12.2019, 17.12.2019 та 18.12.2019, за якими об`єкти лізингу фактично були передані (повернуті) АТ КБ "Приватбанк".

Боржник вважає, що розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу припиняє обов`язок ТОВ "Буран Актив" на сплату лізингових платежів та припиняє право Банку на їх отримання; зобов`язання лізингоодержувача (боржника) перед лізингодавцем (стягувачем) за наказом господарського суду № 904/5352/18 від 26.06.2019 (про оплату лізингових платежів у рахунок вартості об`єктів лізингу, як попередньої оплати, у вигляді їх примусового стягнення) не відповідають наслідкам розірвання договору.

Також, на думку боржника, на теперішній час є припиненим зобов`язання зі сплати пені за наказом суду у розмірі 5 322 577,10 грн, що є пропорційною сумою до припиненого зобов`язання зі сплати лізингових платежів у рахунок вартості об`єктів лізингу.

На підтвердження своєї правової позиції заявник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.

Правовою підставою поданої заяви боржник визначає, серед іншого, статті 693, 546, 549 Цивільного кодексу України, статтю 328 Господарського процесуального кодексу України.

У письмових поясненнях у справі, поданих до суду 05.07.2023 засобом електронного зв`язку, стягувач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" у його заяві про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі № 904/55352/18 таким, що не підлягає виконанню частково.

Незгода стягувача із заявою боржника ґрунтується на тому, що Законом України "Про фінансовий лізинг" не передбачено право лізингоодержувача вимагати повернення лізингових платежів у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця.

Стягувач зауважує, що договір було розірвано з ініціативи лізингодавця АТ КБ "Приватбанк" внаслідок несплати ТОВ "Буран Актив" лізингових платежів, тому АТ КБ "Приватбанк" має визначене чинним законодавством та умовами договору фінансового лізину № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача та сплати лізингоодержувачем усіх лізингових платежів до дати припинення договору, частина з яких уже була стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у справі № 904/5352/18; укладені між сторонами договір фінансового лізингу та додаткова угода про його розірвання не дають права боржнику вимагати повернення виконаного за договором.

Також стягувач указує на те, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відтак, на думку стягувача, факт розірвання договору фінансового лізину №4Б16030ЛИ від 01.07.2016 з ініціативи лізингодавця не є підставою для припинення визначених договором зобов`язань, оскільки відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, частини першої статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Стягувач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" не доведено та нормативно не обґрунтовано факту припинення його зобов`язань за договором фінансового лізингу після набрання рішенням суду від 29.05.2019 у справі № 904/5352/18 законної сили, а відтак вважає, що заявник фактично намагається здійснити перегляд і зміну рішення суду у непередбачений законом спосіб.

У зв`язку з перебуванням cудді Назаренко Н.Г. у відпустці для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, за розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 № 249 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/5352/18.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 справу № 904/5352/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Колісника І.І., суддів: Євстигнеєвої Н.М., Суховарова А.В.

Враховуючи переведення судді Суховарова А.В. до колегії, що розглядає справи про банкрутство, розпорядженням керівника апарату суду № 255 від 19.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/5352/18 з метою заміни судді - члена колегії.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.06.2023 у справі визначено наступний склад судової колегії: головуючий колегії, суддя - Колісник І.І., судді Мілєва І.В., Євстигнеєва Н.М.

Ухвалою суду від 19.06.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" про визнання таким, що не підлягає виконанню частково наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі 904/5352/18,прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 26.06.2023 о 10:00 год.

У призначені дату та час судове засідання не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці.

З огляду на наведене для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2023 № 272 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/5352/18.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 904/5352/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Колісника І.І., суддів: Суховарова А.В., Мілєвої І.В.

Враховуючи переведення судді Суховарова А.В. до колегії, що розглядає справи про банкрутство, розпорядженням керівника апарату суду № 275 від 27.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/5352/18 з метою заміни судді - члена колегії.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.06.2023 у справі визначено наступний склад судової колегії: головуючий колегії, суддя - Колісник І.І., судді Мілєва І.В., Татарчук В.О.

Ухвалою суду від 27.06.2023 судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" про визнання таким, що не підлягає виконанню частково наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі №904/5352/18 призначено на 05.07.2023 о 12:00 год.

Відповідно до частини третьої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

У судовому засіданні 05.07.2023 представники стягувача і боржника надали пояснення по суті заяви, що розглядається.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За таких обставин для вирішення поданої боржником заяви правове значення має наявність/відсутність підстав, зазначених у частині другій статті 328 Господарського процесуального кодексу України.

У питанні визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі № 904/5352/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 24 055 250,78 грн судом береться до уваги таке.

Статтею 1 Закону України № 723/97-ВР від 16.12.1997 (із змін. і доп.) "Про фінансовий лізинг" (далі Закон № 723/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з приписами статті 2 Закону № 723/97-ВР відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами першою, другою статті 16 Закону № 723/97-ВР сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.07.2018 року у справі № 911/2449/17, від 26.04.2018 року у справі № 911/3483/16, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 692 цього Кодексу покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частинами другою та четвертою статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.

При цьому Верховний Суд зазначив, що договір лізингу є змішаним договором та на правовідносини між сторонами цього договору щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувачу поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Так, відповідно до положень частин першої, другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, лізингові платежі, які ТОВ "Буран Актив" мало сплачувати на користь АТ КБ "Приватбанк" як частину відшкодування вартості об`єктів лізингу, за своєю суттю є попередньою оплатою у рахунок придбання об`єктів лізингу, які в подальшому лізингодавець мав обов`язок передати лізингоодержувачу у власність.

У зв`язку з розірванням з 12.12.2019 договору фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 шляхом укладення додаткової угоди від 11.12.2019 до цього договору та поверненням лізингодавцю об`єктів фінансового лізингу за підписаними сторонами актами прийому-передачі майна від 12.12.2019, 13.12.2019, 16.12.2019, 17.12.2019 та 18.12.2019, обов`язок у стягувача передати об`єкти лізингу відсутній, що, у свою чергу, припиняє обов`язок боржника як щодо сплати лізингових платежів після розірвання договору, так і щодо сплати прострочених/невнесених лізингових платежів до розірвання договору, оскільки право на їх повернення як попередню оплату у разі сплати за неотриманий товар, а відтак і звільнення від їх стягнення презюмується відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України та усталеної практики Верховного Суду.

Отже, боржник правомірно посилається на положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України як на підставу відсутності свого обов`язку перед стягувачем (лізингодавцем) щодо сплати на користь останнього лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016, який розірвано з 12.12.2019.

Щодо аргументів АТ КБ "Приватбанк" про необхідність у застосуванні до спірних правовідносин положень договору фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 та додаткової угоди від 11.12.2019 до нього про те, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, слід зазначити наступне.

За змістом частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто, законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання.

Наведене відповідає правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18.

Доводи стягувача про те, що умовами договору фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 (пункт 6.2.4) та додаткової угоди від 11.12.2019 до нього (пункт 3) передбачено обов`язок лізингоодержувача (боржника) зі сплати лізингових платежів до дати розірвання договору та не передбачено повернення вже сплачених лізингових платежів, ґрунтуються на положеннях частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України, яка визначає наслідки розірвання договору, однак лише у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, частина друга статті 693 Цивільного кодексу України містить імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі непередання у власність товару.

З огляду на це, названі положення договору фінансового лізингу та додаткової угоди до нього не можуть братися до уваги, оскільки вони регулюють загальні підстави неповернення лізингодавцем отриманих від лізингоодержувача лізингових платежів, проте не враховують встановлених судом фактичних обставин справи, коли об`єкти лізингу повернуті лізингодавцю лізингоодержувачем, що виключає його обов`язок зі сплати лізингових платежів у рахунок вартості майна за розірваним договором фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 01.07.2016.

За таких обставин убачаються наявними підстави для задоволення заяви боржника про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі №904/5352/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 на суму 24055250,78 грн.

Щодо вимоги боржника про визнання наказу господарського від 26.06.2019 у справі №904/5352/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016 на суму 5322577,10 грн, судом зазначається наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у цій справі встановлено факт порушення лізингоодержувачем (боржником) грошових зобов`язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 4Б16030ЛИ від 01.07.2016.

За приписом пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 546 цього Кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

За змістом частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка, штраф, пеня є штрафними санкціями у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Разом з тим, неустойка, на відміну від завдатку, поруки та застави, не носить характеру акцесорного (додаткового) зобов`язання.

Тому, закінчення строку договору внаслідок його розірвання за згодою сторін відповідно до положень частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на це відсутні підстави визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі № 904/5352/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 5322577,10 грн.

З огляду на викладене заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232 - 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі № 904/5352/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 24 055 250,78 грн та пені в сумі 5 322 577,10 грн задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 у справі № 904/5352/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 8, офіс 303, код ЄДРПОУ 39653801) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна на суму 24 055 250,78 грн.

В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буран Актив" залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 05.07.2023 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 06.07.2023.

Головуючий суддя Суддя Суддя І.І. Колісник І.В. Мілєва В.О. Татарчук