Вирок № 112042723, 07.07.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.07.2023Справа № 643/5377/20 Провадження № 1-кп/554/514/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020220470001216 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Вороніж, РФ, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, офіційно не працюючої, яка не має реєстрації на території України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимої:

- вироком Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2020 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, ч.1 ст.70 КК України, до остаточного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, іспитовий строк закінчився;

- вироком Київського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2020 року за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин, вирок не виконано;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

02 березня 2020 року, близько 14-35 год, ОСОБА_3 , перебуваючи у торгівельному залі супермаркету «ВелМарт», розташованого за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 101/99, діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу, таємно з корисливих мотивів намагалася вчинити крадіжку свинячого стегна без кістки вагою 3,038 кг, загальною вартістю 288,43 грн., однак не довела злочин до кінця, оскільки її дії були припинені співробітниками супермаркету.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченої, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченої, долі речових доказів.

Обвинувачена погодилась із думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачена в судовому засіданні свою вину визнала повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349КПКУкраїни визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачена та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Судом роз`яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченої, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченої, долі речових доказів.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена підтвердила фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вину визнала в повному обсязі, щиро розкаялась у вчиненому. Дала показання про те, що дійсно в один із днів на початку березня 2020 року в супермаркеті «ВелМарт», що за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 101/99, вона попередньо зважила у продавця товар - м`ясо свинини на загальну суму близько 288 грн, поклавши його в пакеті до своєї сумки та намагалась пронести цей товар через касову зону без оплати. Однак, розпорядитись викраденим на власний розсуд не встигла, оскільки на виході з приміщення її протиправні дії були припинені працівниками супермаркету. Свій вчинок пояснила перебуванням на той час у скрутному матеріальному становищі та відсутністю коштів на придбання продуктів харчування.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, претензії морального чи матеріального характера відсутні.

Суд, допитавши обвинувачену, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченої, дослідивши письмові докази, необхідні для вирішенні долі речових доказів, процесуальних витрат, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а її дії органами досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч.2 ст.15 ч.2ст.185 КК України.

При визначенні такої кваліфікуючої ознаки як повторність суд враховує висновки суду, які викладені у вироках Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2020 року та 16 жовтня 2020 року.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , передбаченою ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченої, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, думку прокурора, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченії покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст.185 КК України, з врахуванням положень ст.68 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Разом із тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, відсутність негативних характеристик за місцем проживання, думку прокурора, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства і тому до неї потрібно застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши обвинувачену від відбування покарання із випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, а також п.2 ч.3 ст.76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченої.

Суд не враховує вирок Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2020 року, оскільки визначений вироком іспитовий строк закінчився, за твердженням прокурора нового злочину в період іспитового строку обвинувачена не вчинила.

В той же час, вирок Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2020 року, яким обвинувачену ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин, на теперішній час не виконано (відсутні відповідні відомості).

Прокурором заявлено про закінчення строку давності виконання данного вироку, тому даний вирок не потрібно враховувати.

Суд вважає, що оскільки питання про звільнення від відбування покарання відповідно до ст.80 КК України не вирішувалось, тому необхідно зазначити про самостійне виконання вироку Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2020 року.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-370,373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК Українита призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75ККУкраїни звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно ст.76ККУкраїни покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Київського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2020 року за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт строком вісімдесят годин виконувати самостійно.

Речові докази:

- товарно-матеріальні цінності на загальну суму 288,43 грн (без ПДВ), залишити власнику, ТОВ «ФУДКОМ».

- відеоматеріали з приміщення супермаркету - зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Октябрський районний суд м. Полтави.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1