Рішення № 112036664, 05.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9002/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Центр пробації», про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 до державної установи «Центр пробації», в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не підготовлення та не направлення документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1;

2. Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідні документи для призначення пенсії ОСОБА_1 згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.

Ухвалою від 28.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 04.05.1998 по 17.08.2002 працювала у Кілійській державній нотаріальній конторі, та 19.08.2002 по 07.10.2022 працювала в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до чого її вислуга років становить 20 років 01 місяць 18 днів (двадцять років один місяць вісімнадцять днів), що в пільговому обчисленні становить 26 років 10 місяців 04 дні (двадцять шість років десять місяців чотири дні) про що є відповідні записи в її трудовій книжці. Вказує, що після звільнення зі служби позивача, відповідні документи для призначення пенсії не були підготовлені та направлені до пенсійного органу та що 17.04.2023 Позивач в особі представника звернувся до ДУ «Центр пробації» із заявою про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Одеській області всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії. Вказує, що відповідач своїм листом № 70/71-ЗПІ/10/Ян-23 від 18.04.2023 відмовив позивачу посилаючись на те, що її вислуга років на день звільнення становить 20 років 01 місяць 18 днів. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною.

До суду від відповідача 09.05.2023 за вх №ЕС/4498/23 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що згідно з наказом Державної установи «Центр пробації» від 04.10.2022 № 481/к підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-099802), начальника Ізмаїльського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, звільнено зі служби відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) 07 жовтня 2022 року. На день звільнення вислуга років позивача ОСОБА_1 становила у календарному обчисленні 20 років 01 місяць 18 днів. Вказано, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 на час звільнення позивача, пункт 21 Постанови № 393 визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Зазначено, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Отже, вислуга років в пільговому обчисленні застосовується Пенсійним фондом при визначенні розміру призначеної пенсії позивачу.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується, зокрема, наданою до суду копією трудової книжки позивача (а.с.10).

Судом встановлено, що наказом державної установи «Центр пробації» від 04.10.2022 року № 481/к «Про особовий склад» (а.с.9) позивача звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до зазначеного наказу вислуга років позивача станом на дату звільнення складала: в календарному обчисленні 20 років 01 місяць 18 днів; в пільговому обчисленні 26 років 10 місяців 04 днів.

У позові вказано, що позивач через представника 17.04.2023 звернулася до відповідача із заявою про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області матеріалів щодо призначення пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом від 18.04.2023 № 70/71/ЗПІ/10/Ян-23 (а.с.13) державна установа «Центр пробації» повідомила про відсутність підстав для надіслання до органу пенсійного фонду матеріалів для призначення пенсії позивача за вислугу років, оскільки її календарна вислуга років менша, ніж передбачено п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Також, у вказаному листі зазначено про направлення матеріалів до пенсійного органу для призначення позивачу пенсії за п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача) пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Водночас статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393, у редакції, чинній на 04.10.2022).

Згідно з пунктом 1 Постанови № 393, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України.

Пунктом 2-1 Постанови № 393 передбачено для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

За приписами пункту 3 Постанови № 393 До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: г) один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби; час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах патрульної служби за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.

Отже, вислуга років в пільговому обчисленні застосовується Пенсійним фондом при визначенні розміру призначеної пенсії позивачу.

Суд зазначає, що при вирішенні спірних правовідносин не можуть бути враховані правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, оскільки, такі висновки було зроблено за іншого правового регулювання спірних правовідносин, тобто до моменту внесення змін до Постанови №393, п.3 якої передбачав можливість зарахування на пільгових умовах періоду роботи саме для призначення пенсії, а не для її обчислення, як визначено в редакції постанови №393 чинній з 19.02.2022.

Відповідно до п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402 (далі - Порядок).

Заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Відповідно до п.12 Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з п.17 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Центр пробації є державною установою, яка, відповідно до норм Закону №2262-ХІІ та Порядку, у разі наявності права особи, оформляє і подає до органів, що призначають пенсію документи, а органи Пенсійного фонду приймають рішення щодо призначення чи відмови в призначенні пенсії.

Ураховуючи вищенаведене, а також те, що станом на день звільнення позивача зі служби, її вислуга років у календарному обчисленні становила 20 років 01 місяць 18 днів, права на призначення пенсії відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ вона не має, а відповідач у свою чергу не має законних підстав для підготовки та направлення документів для призначення їй пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та правомірно відмовив позивачу.

Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльність державної установи «Центр пробації» щодо не підготовлення та не направлення документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 та зобов`язання державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідні документи для призначення пенсії ОСОБА_1 згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державна установа «Центр пробації» (вул.Юрія Іллєнка, 81, м.Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154).

Суддя О.А. Вовченко