Рішення № 11203382, 02.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2010 р. Справа № 55/106-10

вх. № 4649/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Голубцова В.А.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтосоюз", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи

про стягнення 57836,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтосоюз", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю"Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи, 40678,20 грн. заборгованості, 1115,15 грн. пені, 263,44 грн. процентів, 15780 грн. збитків та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 02/03-10-МО від 02.03.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 червня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 06 липня 2010 р.

14 червня 2010 р. відповідач надав до суду клопотання, в якому просив суд залучити до участі у справі- ПАТ "Зембанк" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 20 липня 2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 20 липня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 21 серпня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 02 серпня 2010 р.

02 серпня 2010 р. позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначив, що сума збитків у розмірі 15780 грн., яка заявлена до стягнення з відповідача, складається з наступних сум: 3000 грн.- витрати, понесені позивачем для відновлення свого порушеного права, які відповідач зобов"язувався компенсувати відповідно до п. 6.3 договору; 12780 грн. -прибуток, який позивач міг би реально отримати за звичайних обставин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

02 березня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтосоюз", м. Харків, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи,(відповідач) був укладений договір № 02/03-10-МО, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язується протягом дії договору постачати у власність позивача нафтопродукти, а вдповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати їх. Пунктом 3.1 договору передбачений строк поставки товару- не пізніше ніж на 7-й робочий день з моменту отримання передплати за товар. Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення відповідачем строків поставки товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої партії товару за кожен день прострочення поставки. Пунктом 10.9 договору передбачено, що термін дії договору до 31.12.10 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами свого зобов"язання.

Відповідачем був виставлений до оплати позивачу рахунок-фактуру № 03-03/1 від 03.03.10 р. на загальну суму 115020 грн.

Позивачем, в свою чергу, було перераховано відповідачу грошові кошти передплати у розмірі 115020 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 179 від 05.03.10 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено:"попередня сплата за дизельне паливо згідно угоди № 02/03-10-МО від 02.03.10 р."

Як було вищезазначено, сторони в договорі чітко встановили строк поставки товару- не пізніше ніж на 7-й робочий день з моменту отримання передплати за товар.

Проте відповідач поставив товар з порушення встановленого строку для поставки товару та не у повному обсязі на загальну суму 74341,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 24.03.10 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 06/05-1 від 06.05.10 р. повернути грошові кошти у сумі 40678,20 грн., що підтверджується поштовим описом та чеком.

Відповідачем надано до суду заперечення, в яких він вказує на те, що платіжним дорученням №3 від 05 травня 2010 року перерахував позивачу грошові кошти у сумі 34300 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №3 від 05.05.2010 року.

Суд вказує на те, що належними доказами є оригінали документів, або належним чином засвідчені копії, проте, відповідачем надано не засвідчену копію платіжного доручення №3 від 05.05.2010 р., тому суд не приймає в якості належного доказу вказану копію платіжного доручення.

Крім того позивачем надано довідку за підписом керівника, в якій вказано про те, що грошові кошти у сумі 34300 грн. на розрахунковий рахунок позивача від відповідача не надходили.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань, у відповідача виникла заборгованість у сумі 40678,20 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач грошові кошти отримав, однак документи, що підтверджують здійснення поставки товару у повному обсязі або повернення грошових коштів передплати в матеріалах справи відсутні, що спростовує заперечення відповідача враховуючи вимоги ст.33 ГПК України, якою встановлено , що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –40678,20 грн. правомірна та обгрунтована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання зобов"язання щодо поставки товару у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню у сумі 1115,15 грн. як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних допустив помилки, оскільки позивачем направлено вимогу відповідачу про повернення коштів передплати 06.05.10 р., тому гранічний строк для повернення вказаних коштів- 13.05.10 р., та період прострочення виконання грошового зобов"язання починається з 14.05.10 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 26,74 грн. 3% річних, в решті заявленої вимоги у сумі 236,7 грн. 3% річних слід відмовити, як зайво нарахованої.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 15780 грн. збитків, які складаються з наступних сум: 3000 грн.- витрати, понесені позивачем для відновлення свого порушеного права, які відповідач зобов"язувався компенсувати відповідно до п. 6.3 договору; 12780 грн. -прибуток, який позивач міг би реально отримати за звичайних обставин.

Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов*язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити представника Голубцова В.А. для надання кваліфікованих юридичних послуг, з яким було укладено договір про надання правової допомоги від 19.05.10 р.. Вартість послуг складає 3000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 532 від 21.05.10 р., які позивач просить стягнути з відповідача.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі вирішення спорів, пов"язаних з порушенням зобов"язань за цим договорои у судовому порядку, незалежно від сплати неустойки, сторона, що порушила зобов"язання за цим договором сплачує іншій стороні витрати на оплату послуг представника, такий представник не обов"язково має бути адвокатом.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України: відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору : сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 3000 грн.- витрат, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права, які відповідач зобов"язувався компенсувати відповідно до п. 6.3 договору, підлягає задоволенню як правомірна.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 12780 грн. збитків з посиланням на положення ст.22, ст.611, ст.623 Цивільного Кодексу України ,суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що "завдані" правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Позивачем не доведено суду в обгрунтування своїх позовних вимог причинно-наслідного зв"язку між діями відповідача та заявленими збитками, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 12780 грн. збитків.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі- ПАТ "Зембанк" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дійшов висновку про відмову в його задоволенні як безпідставно заявленого.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.22, 54, 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі- ПАТ "Зембанк" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи(62331, Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Радянська, 2, корпус А, п/р № 26003017556 в ХАК "Зембанк" м. Харків, МФО 351652, код 34997240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтосоюз", м. Харків(61127, м. Харків, просп. Тракторобудівників, 86, оф. 137, п/р № 26007001323145 в АТ "ОТП Банку" м. Київ, МФО 300528, код 36033567) 40678,20 грн. заборгованості, 1115,15 грн. пені, 26,74 грн. 3% річних, 3000 грн.- витрат, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права, 448,20 грн. державного мита та 182, 88 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленої вимоги про стягнення 236,7 грн. 3% річних та 12780 грн. збитків відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 05 серпня 2010 року.