Рішення № 112033262, 06.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2023 року Справа№200/13091/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бєломєстнова О.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради, Виконавчого комітету Мирноградської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей Мирноградської міської ради, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради, у якій просить:

- зобов`язати відділ ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради повторно розглянути та прийняти заяву ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання № 4451161-08/2021 від 31.08.2021 року;

- зобов`язати відділ ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона 31.08.2021 року звернулася до Відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За цим зверненням їй було відмовлено у реєстрації місця проживання на підставі п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 у зв`язку з тим, що вона надала неповний перелік документів, підтверджуючих її право на користування житлом.

Зазначає, що дана квартира перебуває у державній власності та не приватизована. У квартирі наразі зареєстровані та проживають її діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти були зареєстровані за місцем реєстрації свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час вона мешкає у зазначеній квартирі разом зі своїми дітьми. Вважає, що відповідно до законодавства малолітні діти не можуть проживати самі та бути зареєстровані одні в оселі. Наведене стало підставою її звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року позовну заяву залишено без руху. Позивачем надано суду документи на виконання ухвали суду від 11.10.2021 року.

Ухвалою суду від 26.10.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.12.2021 суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.01.2022 року.

Ухвалою суду від 13.01.2022 року запропоновано позивачу у строк до 26.01.2022 року повідомити суд про свою згоду/незгоду із заміною відповідача - Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради на належного відповідача - Виконавчий комітет Мирноградської міської ради.

Крім того, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Мирноградської міської ради (85320, Донецька область, м. Мирноград, м-н «Молодіжний», 37-б). Також, у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 27.01.2022 року залучено Виконавчий комітет Мирноградської міської ради (код ЄДРПОУ: 33123536, місцезнаходження: Донецька область, Покровський район, м. Мирноград, вул. Центральна, 9) до участі у справі у якості другого відповідача.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 06.07.2022 року розгляд справи було відкладено, роз`яснено учасникам справи право звернення до суду із заявою про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 11.11.2022 року призначено справу до розгляду по суті на 29 листопада 2022 року о 10 год. 00 хв. Крім того, продовжено Виконавчому комітету Мирноградської міської ради встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.11.2022 року відкладено підготовче судове засідання по справі на 10.01.2023 року о 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30 січня 2023 року. 30.01.2023 року ухвалено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідач -2 Виконавчий комітет Мирноградської міської ради надав до суду відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що позивачем до заяви про реєстрацію місця проживання необхідних документів надано не було.

Позивачем не були надані наступні документи:

документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи;

згода власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання.

З огляду на вищезазначене вважає доводи позивача з приводу бездіяльності суб`єкта владних повноважень необгрунтованими, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню. Вирішення питання в досудовому порядку може бути здійснено лише у разі надання усіх документів, які необхідні під час надання зазначеної адміністративної послуги.

Відповідач - 1 Відділ ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради відзив на адміністративний позов у встановлений строк не надав.

Треті особи не подали до суду заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), інвалідом 3 групи по зору, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач 2 - Виконавчий комітет Мирноградської міської ради (код ЄДРПОУ: 33123536, місцезнаходження: Донецька область, Покровський район, м. Мирноград, вул. Центральна, 9) є суб`єктом владних повноважень, до повноважень якого відповідно до ст.37-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" належить формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону.

Відповідач 1 - Відділ ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Мирноградської міської ради без статусу юридичної особи.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради №906 від 20.01.2022 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

18.02.2015 року зареєстрований шлюб між позивачкою та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.02.2015 року.

Судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

Судом встановлено, що 20.04.1994 року матері ОСОБА_5 - ОСОБА_6 був виданий ордер на житлове приміщення №4532 за адресою: АДРЕСА_1 .

У ордері зазначені члени сім`ї наймача: ОСОБА_7 - чоловік, ОСОБА_5 - син.

Як вбачається з довідки №08-01/6835 від 28.04.2021 року про реєстрацію місця проживання особи Центру надання адміністративних послуг м.Покровськ, ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 28.04.2021 року. Отже, станом на 28.04.2021 року остання вибула з попереднього місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою №11806 від 18.08.2021 року та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №11807 від 18.08.2021 року, що видані Відділом ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради підтверджується, що ОСОБА_1 мешкає разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки №149 від 19.08.2021 року, наданої координаційним комітетом органів самоорганізації населення міста Мирноград, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року вибула на працю за кордон. Матеріали справи містять копію паспорта громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

31.08.2021 року позивач звернулася до Відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (квартира в комунальній власності).

31.08.2021 року відповідачем-1 було відмовлено у реєстрації місця проживання позивачки за зазначеною адресою на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 п.11 (особа надала неповний перелік документів з прав на житло).

Не погодившись із діями відповідачів щодо відмови у реєстрації місця проживання за зазначеною адресою позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.58 Житлового Кодексу України (далі - ЖК України) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно ст.61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Як раніше зазначено, ордер на спірне житлове приміщення був виданий ОСОБА_6 , яка у зв`язку з цим вважається наймачем.

Згідно зі ст. 107 Житлового Кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як вбачається з довідки Центру надання адміністративних послуг м.Покровськ про реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 №08-01/6835 від 28.04.2021 року, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 28.04.2021 року.

Тому вважається, що ОСОБА_6 припинила бути наймачем наймачем, право користування приміщенням нею втрачене. Водночас, договір найму приміщення не розірваний через продовження проживання у ньому членів сім`ї колишнього наймача.

За приписами ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Враховуючи вибуття попереднього наймача - ОСОБА_6 , у її сина - ОСОБА_5 виникло право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Однак, зазначене право не було реалізовано ОСОБА_5 у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 . Це право не було реалізовано також його сестрою - ОСОБА_2 , яка за наданою суду інформацією з 2015 року також вибула зі спірного приміщення.

Внаслідок перелічених подій станом на 31.08.2021 року склалася ситуація, за якої у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на законних підставах проживали тільки неповнолітні діти ОСОБА_5 та без законних підстав - їх мати ОСОБА_1 , яка була зареєстрована за іншою адресою.

За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 160 Сімейного кодексу України також визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З наведених приписів законодавства слідує заборона проживання малолітніх та неповнолітніх дітей окремо від батьків (якщо вони не позбавлені батьківських прав).

Сторони по справі не повідомили суду про наявність підстав для примусового виселення дітей позивачки з житла, у якому вони зареєстровані.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Для реєстрації особа або її представник відповідно до ч.3 ст. 6 того самого Закону подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правила реєстрації місця проживання були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Правила).

Пунктом 18 Правил визначений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання.

Згідно з підпунктом 4 цього пункту для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

Судом встановлено, що станом на 31.08.2021 житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перебувало у комунальній власності. При цьому вважається, що вказане житло не має наймача та членів його сім`ї, які могли б надати згоду на реєстрацію місця проживання мати неповнолітніх осіб, які на законних підставах проживають у цьому житлі.

Відсутність письмової згоди наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 при одночасній неможливості подати інші передбачені п. 4 Порядку документи виступило підставою для вчинення відповідачем-1 оспорюваної відмови.

Надаючи правову оцінку цим діям суд виходить з того, що для України чинною є Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Згідно з положеннями ст. 3 цієї Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Бажання матері проживати разом з дітьми, для законності чого необхідною була реєстрація її місця проживання, повністю відповідає інтересам дітей.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства».

За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

З аналізу вищезазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 6) розсудливо; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи викладені вище обставини, дії відповідача-1 з відмови у реєстрації місця проживання мати разом з її неповнолітніми дітьми не відповідає наведеним критеріям пропорційності, обгрунтованості та розсудливості.

Відповідні дискреційні повноваження реалізовані відповідачем-1 занадто суворо, без врахування фактичних обставин, у яких знаходилися діти після смерті батька та за відсутності наймачів у житлі, де вони проживали.

Суд вважає за неохідне зазначити, що у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень ст.3 Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За приписами ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд має право зобов`язати вчинити певні дії тільки у разі визнання дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вчинення спірної відмови відповідачем-1, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради щодо відмови 31.08.2021 року у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

В справі «East/WestAllianceLimited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За змістом позовної заяви позивач просить зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути її заяву та зареєструвати ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Суд погоджується, що покладення такого обов`язку на уповноважену особу буде максимально ефективним на практиці, оскільки остаточно забезпечить права дітей та їх матері проживати спільно на законних підставах.

Водночас, після звернення позивачки до суду відбулася зміна законодавства, яке регулює спірні відносини. Так, 1 грудня 2021 року набрав чинності Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 5 листопада 2021 року № 1871-IX (надалі - Закон №1871).

Пунктом 12 ч. 1 статті 2 цього закону визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Статтею 10 цього Закону визначається порядок внесення інформації про зареєстроване місце проживання особи до реєстру територіальної громади, у тому числі підстави для цього.

Надаючи правову оцінку діям відповідача-1 в силу статті 58 Конституції України суд не застосовує вказані підстави, передбачені Законом №1871.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999).

У п. 5 рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 12 липня 2019 року по справі № 5-р(I)/2019 зазначено, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.2 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1871 місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).

З цього слідує, що у разі реєстрації місця проживання позивачки в дату її звернення (31.08.2021), ця реєстрація визнавалася б такою незважаючи на зміни, що відбулися у подальшому у правовому регулюванні спірних правовідносин.

Зважаючи на це, правомірність дій відповідача-1 оцінюється на предмет відповідності їх положенням законодавства, яке було чинним на момент звернення позивача. Наслідки ж протиправності таких дій продовжують існувати після набрання чинності Законом №1871, що обумовлює необхідність застосування окремих його положень при поновленні порушеного права позивачки. Зокрема щодо органу, на який покладається спірний обов`язок.

Інакше виключається практичне поновлення порушеного права та виконання судового рішення, що робить ілюзорним право доступу до суду, що визнається недопустимим у рішеннях ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy) від 28 липня 1999 року, справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року, "Михайленки та інші проти України" від 30 листопада 2004 року.

Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону №1871 визначено, що орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Тому незважаючи на визнання протиправними спірних дій Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради, обов`язок зареєструвати ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . покладається судом на Виконавчий комітет Мирноградської міської ради, який у даному випадку є органом реєстрації.

Це також обумовлено статусом останнього як юридичної особи, що забезпечує можливість виступати боржником у виконавчому провадженні згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на наведене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог немайнового характеру та враховуючи, що сплату судового збору було відстрочено до ухвалення рішення по справі, судовий збір підлягає стягненню з Виконавчого комітету Мирноградської міської ради на користь Державного бюджету України, внаслідок неправильних дій структурного підрозділу якого виник даний спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради, Виконавчого комітету Мирноградської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей Мирноградської міської ради, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Мирноградської міської ради (код ЄДРПОУ: 33123536, місцезнаходження: Донецька область, Покровський район, м. Мирноград, вул. Центральна, 9) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про реєстрацію місця проживання № 4451161-08/2021 від 31.08.2021 року та зареєструвати її за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з Виконавчого комітету Мирноградської міської ради (код ЄДРПОУ: 33123536, місцезнаходження: Донецька область, Покровський район, м. Мирноград, вул. Центральна, 9) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06 липня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.