Рішення № 112033127, 06.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року Справа № 160/7031/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 06.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд (з урахування уточненого позову):

- визнати незаконним та скасувати рішення №045550017364 від 22.11.2022 року Головного управління Пенсійного фонду у Київській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , 1962 р.н. періоди роботи з 01.12.1986 по 14.07.1989 та з 10.02.1990 по 01.03.1999 та призначити виплату пенсії за віком починаючи з дня виникнення права на таке нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням від 22.11.2022 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказаним рішенням позивачу було не зараховано періоди згідно трудової книжки, оскільки відсутні дані про фактично відпрацьовану кількість трудоднів (період з 01.12.1986 по 14.07.1989) та через не відповідність печатки на зарахуванні (період з 10.02.1990 по 01.03.1999). Позивач категорично не погоджується з рішенням відповідача. Окрім того, позивач вказує, що відсутність документів в архівних установах, не може слугувати підставою для не зарахування певного періоду роботи до страхового стажу, оскільки ненадходження цих документів в архів відбулось не з вини позивача.

Ухвалою суду від 18.04.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

23.05.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Так, заяву позивача про призначення пенсії за віком було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Необхідний страховий стаж згідно Закону №1058 складає 29 років. відповідно до ч.2 ст.26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 року по 31.12.2025 - від 22 до 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч.1 та 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років відповідно до частини 3 статті 26 Закону мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2027 по 31.12.2027 від 15 до 24 років. Страховий стаж позивача 20 років 07 місяців 29 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано періоди з 01.12.1986 по 14.07.1989 та з 10.02.1990 по 01.03.1999. Для зарахування періоду роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про фактично відпрацьовану кількість трудоднів.

30.05.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.11.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 25.11.2022 року за №0400-010204-8/119977 Відділом обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ОСОБА_1 рішення за результатом розгляду її заяви про призначення пенсії від 22.11.2022 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.11.2022 року №045550017364, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

В рішенні від 22.11.2022 року №045550017364 зазначено зокрема наступне.

Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років.

Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 29 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону , право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 - від 22 до 32 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років відповідно до частини третьої статті 26 Закону мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027року по 31 грудня 2027 - від 15 до 24 років.

Страховий стаж особи становить 20 років 07 місяців 29 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:

-за записами трудової книжки робота в колгоспі з 01.12.1986 по 14.07.1989, оскільки відсутні дані про фактично відпрацьовану кількість трудоднів;

-за записами трудової книжки з 10.02.1990 по 01.03.1999, який можливо зарахувати після надходження акту перевірки ( оскільки не відповідність печатки на зарахуванні).

Для зарахування періоду роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про фактично відпрацьовану кількість трудоднів.

Працює.

Дата з якої матиме право на пенсійну виплату 08.09.2027. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим частини першої ст. 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 рок.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною першою статті 45 Закону № 1058 визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, у разі звернення пізніше - пенсія призначається з дня звернення.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1) визначений перелік документів для призначення пенсії.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Постанова № 637), згідно якого основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема,ст.62 Закону №1788-XIIта п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно оскаржуваного рішення від 22.11.2022 року №045550017364, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: за записами трудової книжки робота в колгоспі з 01.12.1986 по 14.07.1989, оскільки відсутні дані про фактично відпрацьовану кількість трудоднів; з 10.02.1990 по 01.03.1999, який можливо зарахувати після надходження акту перевірки (оскільки не відповідність печатки на зарахуванні).

Так, згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 01.12.1987р., остання у спірні періоди працювала:

Жовтневий оптово-роздрібний плодоовочевий комбінат м.Дніпропетровськ

- запис 1 - 01.12.1986 - прийнята економістом планового відділу (наказ 120 від 01.12.1986);

- запис 2 - 14.07.1989 - звільнена по ст.38 КЗпП УРСР (за власним бажанням) (наказ 66к від 14.07.1989);

Приватне мале підприємство "Евеліна"

- запис 5 - 10.02.1990 - прийнята на посаду головного бухгалтера (наказ №3 від 10.02.1990);

- запис 6 - 01.03.1990 - звільнена з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємство (п.1 ст.40 КЗпП України) (наказ №18 від 01.03.1999).

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, судом встановлено згідно записів 3-4 трудової книжки позивача, що у колгоспі ім.Калініна, ОСОБА_2 працювала у період з 15.07.1989 по 25.12.1989, а не як зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні від 22.11.2022 року №045550017364, з 01.12.1986 по 14.07.1989.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не було зараховано до трудового стажу позивача спірний період роботи згідно трудової книжки з 01.12.1986 по 14.07.1989 та за 10.02.1990 по 01.03.1999, що на переконання суду, є безумовною підставою для їх зарахування відповідачем.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.11.2022 року №045550017364, яким не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області призначити позивачу виплату пенсії за віком починаючи з дня виникнення права на таке нарахування.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2ст. 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4статті 245 КАС України, увипадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначенихзакономумов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Таким чином, суд зобов`язує саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1900 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2934414067.1 та який зараховано на казначейський рахунок.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою бір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу - 1073.60 грн.

Відтак, позивачу при зверненні з даним позовом необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Таким чином, судовий збір у сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Київській області. Решта суми в розмірі 826,40 грн. є надміру сплаченою та стягненню з відповідача не підлягає.

Відповідно до ч.5ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заявузадовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) від 22.11.2022 року №045550017364.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10)зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи періоди роботи з 01.12.1986 по 14.07.1989 та з 10.02.1990 по 01.03.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 15.11.2022 року про призначення пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко