Рішення № 112033106, 05.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Справа № 160/12805/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену рішенням за №046050005364 від 13.07.2022 «Про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1 14 Закону №1058 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи 7 років 6 місяців» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/10566/21 від 06.08.2021 року за наслідком повторно розглянутої заяви від 04.12.2019 року про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди її роботи тунельником цеху кам`яного лиття:

З 01.01.1992 по 20.08.1992 ( 7 місяців 20 днів),

З 25.08.1994-31.01.2000 ( 5 років 5 місяців 7 днів).

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 04.12.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами розгляду заяви від 04.12.2019р. відповідачем прийнято рішення від 13.07.2022р. №046050005364, яким відмовлено в призначені пільгової пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1 14 Закону №1058 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Позивач вважає, що має право на пільгову пенсію, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду завірений належним чином розрахунок стажу ОСОБА_1 , надати до суду інформацію чи були зараховані ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 наступні періоди її роботи: з 01.01.1992 по 20.08.1992 ( 7 місяців 20 днів); з 25.08.1994-31.01.2000 ( 5 років 5 місяців 7 днів). В разі неврахування таких періодів, надати до суду обгрунтовані пояснення з наведенням причин неврахування вказаних періодів. Зазначену інформацію зобов`язано надати до суду в строк до 26.06.2023р.

04.07.2023р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив наступне.

Позивач 04.12.2019 звернулась із заявою з питання призначення пенсії за віком по Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачці виповнилось 47 років.

Загальний стаж складає 28 років 02 місяці 03 дні (в пільговому обчисленні 35 років 2 місяці 03 дні), з них стаж за Списком №1 07 років 03 місяці 26 днів (з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 справа №160/10566/21).

Щодо вимоги про зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 20.08.1992 до стажу, що дає право на пенсію за віком па пільгових умовах за Списком №1 зазначає, що згідно з наданими позивачем документами стаж роботи на професіях, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не підтверджено, оскільки атестація робочих місць проведена на підприємстві у 1994 році, а зарахування до пільгового стажу періоду роботи без атестації робочих місць не передбачено п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Щодо вимоги про зарахування періоду роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зазначає наступне.

З 21.08.1992 пенсії за віком на пільгових умовах залежно від умов праці призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992.

Згідно пільгової довідки №03-122 від 24.07.2020, видана ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (далі ПрАТ «КЦРЗ»), не підлягає зарахуванню період роботи: з 25.08.1999 по 31.01.2000 оскільки право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 не підтверджено атестацією робочих місць за умовами праці наказ №357 від 25.08.1994 (первинна атестація). №411 від 15.05.2000 (чергова атестація) "Про результати атестації робочих місць за умовами праці".

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 передбачено проведення первинної, чергової та позачергової атестації робочих місць. Продовження дії попередньо проведеної атестації на підставі листів державного експерта області з умов праці чи наказів по підприємству не передбачено.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.12.2019 р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за Списком №1.

Листом Відповідача від 11.03.2020 за № 2761-2204/С-03/8-0400/20 позивача відмовлено в призначенні пенсії за Списком №1.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулась до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021р. у справі № 160/10566/21 позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії, та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 11.03.2020 № 2761-2204/С-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення», як протиправне;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи: з 10.09.1991 р. по 31.12.1991 р.; з 21.08.1992 р. по 24.08.1994 р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 04.12.2019 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання вищенаведеного рішення суду пенсійним органом повторно розглянуто заяву позивача від 04.12.2019р.

За результатами розгляду заяви від 04.12.2019р. відповідачем прийнято рішення від 13.07.2022р. № 046050005364, яким відмовлено в призначені пільгової пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1 14 Закону №1058 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи 7 років 6 місяців. Додатково зазначено, що згідно наданих документів пільговий стаж складає 28 років 2 місяці 3 дні, в тому числі період роботи по Списку№1 7 років 0 місяців 0 днів. У зв`язку з чим відсутні підстави для призначення пільгової пенсії.

Позивач вважає що їй протиправно відмовлено в призначенні пільгової пенсії, оскільки вона має достатньо пільгового стажу, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання щодо посилань відповідача на недосягнення позивачем пенсійного віку, суд виходить з наступного.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991(далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Закон №213-VIII від 02.03.2015 р. набув чинності з 01.04.2015 р.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 (станом на 01.04.2015) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV від 09.07.2003 доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 р., де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, як зокрема: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 р. наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017 р.

Таким чином, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017р.

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 р.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 р. для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".

Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а"статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991року у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а"статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 р., та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.

Таким чином, враховуючи правову позицію рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку у відповідності до п. «а» статті 13 Закону №1788-XII, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №046050005364 від 13.07.2022р. в частині недосягнення позивачем відповідного віку підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди її роботи тунельником цеху кам`яного лиття з 01.01.1992 по 20.08.1992 ( 7 місяців 20 днів), з 25.08.1994-31.01.2000 ( 5 років 5 місяців 7 днів), суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Частиною 1 статті 114 Закону України № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічна норма закріплена в п. "а" ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року (далі - Закон України № 1788-ХІІ).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Відповідно до п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за №1451/11731) (далі по тексту Порядок №383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Також, згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу наведених норм вбачається, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку, що підтверджується записами в трудовій книжці, а в разі відсутності в трудовій книжці відповідних відомостей, подається уточнююча довідка, а також після 21.08.1992 року документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Матеріалами справи підтверджено, що трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджено періоди трудової діяльності з 01.01.1992 по 20.08.1992 р., з 25.08.1994-31.01.2000р.

Записи в трудовій книжці ніким не оспорювались та в судовому порядку недійсними не визнавались.

В той час, судом встановлено, що відповідачем не враховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.01.1992р. по 20.08.1992р., з 25.08.1999р. по 31.01.2020р. з підстав відсутності відомостей про проведення атестації робочого місця.

Суд звертає увагу відповідача на те, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

За встановлених обставин, суд доходить висновку про безпідставне неврахування періодів роботи позивача з 01.01.1992р. по 20.08.1992р., з 25.08.1999р. по 31.01.2020р. до пільгового стажу за Списком №1.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди її роботи підлягають задоволенню частково, а саме в частині зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача з 01.01.1992 по 20.08.1992р., з 25.08.1999р. по 31.01.2020р.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд, виходячи із заявлених позовних вимог, зауважує позивачу що її права були порушені не відмовою пенсійного органу, а рішенням за №046050005364 від 13.07.2022 р., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне скоригувати заявлені позовні вимоги в цій частині та визнати протиправним та скасувати рішення №046050005364 від 13.07.2022 р., прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04.12.2019 року, суд зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначати пенсії за віком на пільгових.

У зв`язку з чим вимога про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Одночасно суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України виходить за межі заявлених позовних вимог та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, подану04.12.2019р., з урахуванням висновків наведених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для захисту прав та інтересів позивача.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проте, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов`язання подати звіт є правом, а не обов`язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області понесені судові витрати у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050005364 від 13.07.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1 14 Закону №1058 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи 7 років 6 місяців, прийнятого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/10566/21 від 06.08.2021 року за наслідком повторно розглянутої заяви від 04.12.2019 року про призначення пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди її роботи з 01.01.1992 по 20.08.1992, з 25.08.1999 по 31.01.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, подану 04.12.2019р., з урахуванням висновків наведених в даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін