Рішення № 112031523, 13.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ № 640/10156/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Саміленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Національної поліції в Київській області визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення коштівза участю:

позивача - ОСОБА_1

від позивача - Мороз С.С. ;

від відповідача - Середюк О.О. , Кшемінська Ю.І.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 55 від 08.03.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 45 о/с від 09.03.2022 по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з 10.03.2022;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дати винесення судового рішення;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновок службового розслідування є суб`єктивним, оскільки базується виключно на поясненнях безпосередніх керівників поліцейських. Крім того, висновок службового розслідування відносно позивача не містить жодної інформації щодо наслідків правопорушення, не встановлено причин правопорушення, ступеню вини позивача та мотивів поведінки позивача. Стверджує, що при проведенні службового розслідування не оцінено попередню бездоганну поведінку позивача, яка жодного разу не притягалась до дисциплінарної відповідальності, наявні у позивача заохочення, не встановлено та не оцінено той факт, що у позивача на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей та жодним чином не обгрунтовано застосування до позивачки найсуровішого дисциплінарного стягнення. Вважає, що наведені обставини свідчать про неправомірність дій відповідача та грубе порушення останнім норм чинного законодавства при звільненні позивача.

Ухвалою суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/10156/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.09.2022.

21.09.2022 до суду від представника позивача Мороз С.С. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

23.09.2022 до суду від представника відповідача Кшемінської Ю.І. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що під час службового розслідування підтверджено факт відсутності позивачки на робочому місці у період воєнного стану в державі, у час розгортання активних бойових дій поблизу міста Києва, а відтак, висновок відповідача про неприбуття ОСОБА_1 на службу без поважних причин у період з 24.02.2022 по 08.03.2022 є обґрунтованим, в свою чергу, спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.

23.09.2022 до суду від представника відповідача Кшемінської Ю.І. надійшло клопотання про виклик свідків.

У зв`язку з неявкою позивача та клопотанням представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання, підготовче судове засідання, призначене на 27.09.2022, відкладено на 18.10.2022.

18.10.2022 до суду від представника позивача Мороз С.С. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому судовому засіданні 18.10.2022 визнано необґрунтованим клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання та у зв`язку з неявкою позивача відкладено підготовче судове засідання на 08.11.2022.

08.11.2022 до суду від представника позивача Мороз С.С. надійшла відповідь на відзив, за змістом якого остання просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Звернула увагу, що відповідачем не спростовано обставини прибуття позивача на службу 23.02.2022 після отримання сигналу "Тривога", перебування за місцем дислокації управління превентивної діяльності 24.02.2022 та наданий керівником дозвіл позивачці покинути місце дислокації.

Також, 08.11.2022 до суду від представника позивача Мороз С.С. надійшли клопотання про витребування доказів та визнання доказу недопустимим.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 08.11.2022, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 08.11.2022 закрито підготовче провадження у справі № 640/10156/22, призначено розгляд справи № 640/10156/22 по суті у судове засідання на 06.12.2022, задоволено клопотання позивача та відповідача про виклик свідків; викликано в судове засідання в якості свідків:

ОСОБА_5 , який проживає: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_6 , який проживає: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_7 - начальника Управління превентивної діяльності ГУНП в Київській області, місце служби: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15;

ОСОБА_2 - заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області, місце служби: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15;

ОСОБА_12 - начальника ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, місце служби: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15.

06.12.2022 до суду від представника позивача Мороз С.С. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надання дозволу всім жінкам відділу відбути за місцем проживання.

Також, 06.12.2022 представником позивача Мороз С.С. подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку подання доказів по справі.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 06.12.2022, задоволено клопотання представника позивача та долучено до матеріалів справи фотокопію скріншотів переписки групи "УПД" у месенджері WhatsApp.

Також, у судовому засіданні 06.12.2022 були допитані свідки та оголошено перерву до 13.12.2022.

12.12.2022 до суду від представника позивача Мороз С.С. надійщли:

- заява про поновлення пропущеного процесуального строку;

- клопотання про визнання доказів неналежними, недостовірними та недопустимими;

- письмове доповнення до клопотання про визнання доказу недопустимим;

- клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про доходи позивача;

- розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- заява про поновлення пропущеного процесуального строку;

- клопотання про долучення доказів до матеріалів справи;

- заява про розподіл судових витрат;

- заява про збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу;

- додаткові пояснення за результатами допиту свідків.

Позивач та її представник у судовому засіданні 13.12.2022 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 13.12.2022 заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З 14.01.2011 по 07.11.2015 ОСОБА_1 перебувала на службі в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 остання перебувала на службі в поліції та з 02.01.2020 обіймала посаду інспектора відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Київській області.

Пунктом 10 наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02 по 08.03 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, інспектора відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" було реалізовано наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 09.03.2022 № 45 о/с (по особовому складу), яким капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Вважаючи, що звільнення відбулось з порушенням його прав, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.2015 N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною першою статті 6 Закону N 580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 7 Закону N 580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.

У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.

За визначенням частини першої статті 17 Закону N 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону N 580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний:

неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 N 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

З аналізу наведених норм вбачається, що на поліцейських покладено обов`язок неухильно та у визначений строк виконати наказ керівника. При цьому, у випадку відсутності можливості виконати наказ керівника поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За визначенням статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Наведені норми свідчать про те, що притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності можливе, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення передувало проведення службового розслідування.

Так, наказом ГУНП в Київській області від 08.03.2022 № 288 призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію".

Так, згідно доповідної записки начальника УПД ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7. від 08.03.2022, зокрема, ОСОБА_1 не прибула на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу.

08.03.2022 начальником ГУНП в Київській області затверджено висновок службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що незважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", наказ Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", статтю 64 Закону України "Про Національну поліцію України" капітан поліції ОСОБА_1 не прибула на робоче місце за адресою місця дислокації.

Опитаний начальник УПД ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_7 пояснив, що 24.02.2022 близько 4 години ранку особовим складом УПД ГУНП в Київській області у черговій частині ГУНП в Київській області отримано табельну вогнепальну зброю для подальшого виконання службових обов`язків. після отримання табельної вогнепальної зброї до місця дислокації не прибула капітан поліції ОСОБА_1 (...) пояснив, що він відпускав зі служби жінок за погодженням з керівництвом Головного управління та які відпросилися. Наголосив, що ОСОБА_1 в нього не відпрошувалась, на службу не вийшла безпідставно. Стосовно ОСОБА_1 ОСОБА_7 пояснив, що остання після початку бойових дій відправилась до м. Переяслав Бориспільського району, де службові обов`язки не виконувала.

Опитаний старший інспектор з ОД ВПК УПД ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_8 повідомив, що на службу не прибували, у тому числі і ОСОБА_1 .

Встановлені обставини, на переконання Комісії, свідчать про те, що у діях інспектора відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї.

За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, зокрема, що за вчинення вказаного дисциплінарного проступку до інспектора відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Так, пунктом 10 наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02 по 08.03 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, інспектора відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуваний наказ, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Насамперед, слід звернути увагу, що службове розслідування, незважаючи на встановлений Дисциплінарним статутом строк, проведено за один день - 08.03.2022.

При цьому, єдиною підставою для висновку відповідача про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на службі стали пояснення начальника УПД ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 та старшого інспектора з ОД ВПК УПД ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_8 .

Факт відсутності позивача на службі у період з 24.02.2022 по 08.03.2022 зафіксовано одним актом.

За змістом частин першої-третьої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

При цьому, частинами шостою та сьомою вказаної статті Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Суд звертає увагу, що матеріали службового розслідування не містять пояснень позивача, як і акта про відмову від надання пояснень.

Також, матеріали службового розслідування не містять жодних доказів того, що відповідачем взагалі вживались дії щодо виклику позивачки для надання пояснень, що і не спростовувалось відповідачем.

У свою чергу, встановлені обставини свідчать про те, що службове розслідування щодо позивача проведено без додержання вимог Дисциплінарного статуту, а саме: не повно та не об`єктивно з`ясовано усі обставини; не встановлено, в чому полягає порушення і вина позивача, так як дисциплінарна комісія обмежилась лише описом доповідної записки та поясненнями керівника.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

2) підстава для призначення службового розслідування;

3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;

5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Слід звернути увагу, що підставою для призначення службового розслідування стали можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 64 Закону N 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Так, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

У свою чергу, невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду справи позивач пояснила, що 23.02.2022 остання прибула до ГУНП в Київській області для отримання табельної зброї. 24.02.2022, після прибуття до місця дислокації, начальник УПД ГУНП в Київській області ОСОБА_7 повідомив, що жінки можуть бути вільними, прямувати за місцем свого проживання та очікувати подальших вказівок.

Доводи позивача підтверджується долученими до матеріалів справи скріншотами переписки групи "УПД" у месенджері WhatsApp, згідно яких ОСОБА_7 підтримав ініціативу начальника ГУНП в Київській області ОСОБА_9. увільнити жінок від служби та дав вказівку тримати табельну зброю при собі.

Так, 24.02.2022 о 15:24 год. ОСОБА_9 написав повідомлення до групи "УПД" у месенджері WhatsApp наступного змісту: "Дорогі дами. Дякую, що терпіли нас чоловіків. Ми будемо до останнього робити усе, щоб закінчити цю війну. Всі вільні, бути на зв`язку. ОСОБА_10 доповнить. Дякую".

Після цього у вказаній групі ОСОБА_7 написав: "Приєднуюсь до слів вище, мужності вам не займати, їдьте до сімей, заспокойте їх та намагайтесь відпочити, зброю при собі".

Наведене підтверджено й показами свідків.

Так, допитаний свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що, зокрема, позивач прибула за викликом "Тривога" 23.02.2022 та знаходилась у пункті дислокації, а саме: АДРЕСА_3 . Приблизно о 3:00 на службовому транспорті всі поїхали на АДРЕСА_4 отримувати табельну зброю. ОСОБА_7 залишився на АДРЕСА_4 , а працівники повернулись до місця дислокації. При цьому, вказаний свідок визнав зміст та написання ним 24.02.2022 повідомлення до групи "УПД" у месенджері WhatsApp, а також ту обставину, що він був обізнаний з виїздом позивача до м. Переяслав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 також підтвердив написання останнім 24.02.2022 повідомлення до групи "УПД" у месенджері WhatsApp та його зміст та зазначив, що ОСОБА_7 йому щось доповідав, коли приніс акт про невихід позивача на службу.

При цьому, вказані свідки підтвердили, що 24.02.2022 останні за місцем дислокації підрозділу, де проходила службу позивач ( АДРЕСА_3 ), не перебували.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що 23.02.2022 був зібраний весь особовий склад управління превентивної діяльності по "Тривозі" та що біля 03:00 всі поїхали отримувати зброю, після чого повернулись до місця дислокації. ОСОБА_7 сказав свідку, що останній буде виконувати обов`язки начальника відділу. Він бачив позивача 23 та 24.02.2022 за місцем дислокації. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за місцем дислокації ( АДРЕСА_3 ) не бачив, проте бачив їх на АДРЕСА_4 . Саме він телефонував ОСОБА_11 та повідомляв, що прибуде їх працівник ОСОБА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що йому дійсно телефонував ОСОБА_6 та казав, що приїде їх працівник. Він зустрівся з ОСОБА_1 та повідомив ОСОБА_12 . Також зазначив, що позивач участі у чергуванні не брала.

Свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що до м. Переяслав на протязі 1 тижня прибуло багато працівників. Десь через тиждень відбулась нарада, на якій була вказівка всім повернутись до служби. Саме вказаний свідок підписував довідки, які підтверджували факт виконання обов`язків, добове чергування.

Встановлені обставини повністю спростовують висновок службового розслідування про безпідставну відсутність позивача на службі у період з 24.02.2022 по 08.03.2022.

Також, слід звернути увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що у період з 24.02.2022 по 08.03.2022 позивача викликали прибути за місцем дислокації, з огляду на що, суд вважає, що висновок службового розслідування є безпідставним.

При цьому, суд критично сприймає покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , позаяк останні є підлеглими ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Встановлені у сукупності обставини справи свідчать про відсутність повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку під час службового розслідування, не встановлення причин і умов його вчинення, не з`ясування питання про наявність вини саме позивачки у скоєнні дисциплінарного проступку, що ставить під сумнів сам факт наявності складу дисциплінарного проступку в діянні поліцейського.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на службі не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані матеріалами справи, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та є правовою підставою для скасування пункту 10 наказу ГУНП в Київській області від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області".

Відповідно до частини першої статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Частинами першою та третьою статті 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Частиною четвертою вказаної статті Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності пунктом 10 наказу ГУНП в Київській області від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування наказу відповідача від 09.03.2022 № 45 о/с та поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу організації діяльності груп реагування УПД ГУНП в Київській області з 10.03.2022.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Одночасно пунктом 9 розділу І вказаного Порядку передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Київській області від 09.09.2022 № 384 грошове забезпечення ОСОБА_1 у січні 2022 року становило 13153,91 грн, у лютому 2022 року - 13153,91 грн, середньоденна заробітна плата становить 445,90 грн (13153,91+13153,91)/59).

Період вимушеного прогулу позивача з 10.03.2022 (перший робочий день після звільнення позивача) по 13.12.2022 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 279 календарних днів.

Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 10.03.2022 по 13.12.2022 складає 124406,10 грн (279 календарних днів х 445,90 грн).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, позаяк представником позивача помилково застосовано положення Порядку № 100 при обрахунку середньоденної заробітної плати позивача.

У частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.

Дійсно, статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що спірним наказом відповідача їй заподіяно моральну шкоду, а саме, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням позивачеві шкоди.

Водночас, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачеві моральної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з 10.03.2022 та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13154,05 грн.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1948,80 грн, з яких, 992,40 грн за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та 992,40 грн за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, з відповідача слід стягнути лише 992,40 грн сплаченого позивачкою судового збору.

За змістом частин першої-третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених норм вбачається, що питання розподілу судових витрат пов`язане з суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закону № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем додано до позовної заяви:

- договір про надання правничої допомоги від 29.04.2022 № 29/04/22-А;

- додаткову угоду № 1 від 15.08.2022 до договору про надання правничої допомоги від 29.04.2022 № 29/04/22-А;

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.08.2022 № 8 на суму 15000,00 грн;

- детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.12.2022;

- додаткову угоду № 2 від 10.12.2022 до договору про надання правничої допомоги від 29.04.2022 № 29/04/22-А;

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 10.12.2022 № 14 на суму 45000,00 грн;

- акт виконаних робіт від 12.12.2022;

- детальний опис робіт (наданих послуг) від 12.12.2022.

Суд звертає увагу, що надані послуги у взаємозв`язку зі складністю даної справи свідчать про неспівмірність заявленої суми до відшкодування, а також зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 10000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ід. номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 10 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ід. код 40108616) від 08.03.2022 № 55 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ід. код 40108616) від 09.03.2022 № 45 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ід. номер НОМЕР_1 ) на посаді інспектора відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з 10.03.2022.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ід. код 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ід. номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2022 по 13.12.2022 в сумі 124406,10 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ід. код 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ід. номер НОМЕР_1 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ід. код 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ід. номер НОМЕР_1 ) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з 10.03.2022 та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13154,05 грн.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2022 року.