Рішення № 112031156, 26.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року м. Київ № 640/24878/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евідент Медіа" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - адвокат Ковтун О.О. Паливода О.В.;

відповідача - Сороколіт І.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евідент Медіа" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2021 №00413460702, №00413470702, №00413490702, №00413510702, №00413540702, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 12.10.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 06.12.2021 - закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні; від 31.01.2022 - замінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011); від 11.07.2022 витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві копію акта перевірки від 22.04.2020 №33531/26-15-07-02-01-17/41967864 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Евідент Медіа" належної якості.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовним вимог вказано, що висновки акта перевірки не відповідають дійсності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечено та вказано: ТОВ "Евідент Медіа" порушено вимог пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 10, пункту 11 П(С)БО 15 "Дохід", що призвело до заниження доходів за 2020 рік на суму 2578817 грн та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 324548 грн в частині залучення послуг Субкомісії (сплати субкомісійної винагороди), база оподаткування яких, визначена відповідно до статті 188 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких послуг Комітенту та не складено зведені податкові накладні з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання послуг; ТОВ "Евідент Медіа" в порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 11, пункту 13, пункту 14 П(С)БО 11 "Зобов`язання" до складу адміністративних витрат включено суму створення резерву на виплату бонусів керівному складу підприємства на суму 6857725 грн.; ТОВ "Евідент Медіа" в порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6, пункту 7, пункту 20, пункту 29 П(С)БО 16 "Витрати" віднесено до складу витрат рядка 2180 "Інші операційні витрати" звітів про фінансові результати, нараховані податкові зобов`язання з ПДВ, включені до складу податкового кредиту та суму податку на прибуток, в результаті чого підприємством завищено витрати на загальну суму 2231006 грн.; ТОВ "Евідент Медіа" в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 7, пункту 9, пункту 18 П(С)БО 16 "Витрати", до складу адміністративних витрат за 2019 рік включено витрати, які не передбачають отримання доходу та не пов`язані із веденням фінансово-господарської діяльності платника податків, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування звіту про фінансові результати та відповідно об`єкт оподаткування податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік на суму 416320 грн.; ТОВ "Евідент Медіа" в порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.4 статті 189, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині залучення додаткових послуг поставки інформаційно - технічних послуг для здійснення розміщення рекламних матеріалів, які не включено до відповідних актів наданих послуг Комітенту та відповідних Звітів Комісіонера, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 810695 грн.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.

Головне управління ДПС у м. Києві, з 26.03.2021 по 15.04.2021, на підставі направлень від 24.03.2021 №5372/26-15-07-08-04, №5254/26-15-07-07-01, від 25.03.2021 №5502/26-15-07-09-06, №5504/26-15-07-09-06, від 26.03.2021 №5352/26-15-07-02-01, №5353/26-15-07-02-01, від 02.04.2021 №5928/26-15-07-10-04, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.03.2021 №2036-п, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Евідент Медіа" з питань дотримання вимог податкові законодавства за період з 28.02.2018 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 28.02,2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.02.2018 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 22.04.2020 № 33531/26-15-07-02-01-17/41967864, яким зафіксовано порушення:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44; підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, пункту 11, пункту 13, пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20; пункту 10, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 6, пункту 7, пункту 9, пункту 18 пункту 20, пункту 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1308800 гри., у тому числі: за 2018 рік у сумі 1308800 гривень;

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44; підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, пункту 11, пункту 13, пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20; пункту 10, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пунктів 6, 7, 9,18, 20, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 №318, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 4812755 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 4812755 гривень;

пункту 185.1 статті 185; пункту 187.1 статті 187; пункту 188.1 статті 188; пункту 189.4 статті 189; пункту 201.1 пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1006881 грн., в тому числі : за серпень 2018 року у розмірі 20566 грн., за жовтень 2018 року у розмірі 7889 грн., за лютий 2019 року у розмірі 78881 грн., за березень 2019 року у розмірі 60330 грн., за квітень 2019 року у розмірі 9112 грн., за червень 2019 року у розмірі 60330 грн., за липень 2019 року у розмірі 18224 грн., за вересень 2019 року у розмірі 60330 грн., за березень 2020 року у розмірі 224657 грн., за квітень 2020 року у розмірі 48578 грн., за травень 2020 року у розмірі 61762 грн., за липень 2020 року у розмірі 164617грн., за серпень 2020 року у розмірі 44813 грн., за вересень 2020 року у розмірі 103216 грн., за жовтень 2020 року у розмірі 43986 гривень;

пункту 185.1 статті 185; пункту 187.1 статті 187; пункту 188.1 статті 188; пункту 189.4 статті 189; пункту 201.1 пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, в і результаті чого було встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на загальну суму 128361 грн., в тому числі : за грудень 2020 у сумі 128361 гривень;

пункту 201,1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, в частині: відсутності реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 810695 грн., в тому числі: за липень 2018 року у розмірі 6855 грн., за серпень 2018 року у розмірі 13711 грн., за жовтень 2018 року у розмірі 7889 грн., за листопад 2018 року у розмірі 8298 грн.; за грудень 2018 року у розмірі 8701 грн., за січень 2019 року у розмірі 9090 грн., за лютий 2019 року у розмірі 52382 грн., за березень 2019 року у розмірі 60330 грн., за квітень 2019 року у розмірі 9112 грн., за травень 2019 року у розмірі 9112 грн., за червень 2019 року у розмірі 51218 грн., за липень 2019 року у розмірі 18224 грн., за серпень 2019 року у розмірі 9112 гри., за вересень 2019 року у розмірі 51218 грн., за жовтень 2019 року у розмірі 26560 грн., за листопад 2019 року у розмірі 13255 грн., за грудень 2019 року у розмірі 53881 грн., за січень 2020 року у розмірі 10585 грн.. за лютий 2020 року у розмірі 54344 грн., за березень 2020 року у розмірі 33391 грн., за квітень 2020 року у розмірі 14892 грн., за травень 2020 року у розмірі 12315 грн., за червень 2020 року у розмірі 70389 грн., за липень 2020 року у розмірі 14892 грн., за серпень 2020 року у розмірі 14892 грн., за вересень 2020 року у розмірі 70389 грн., за жовтень 2020 року у розмірі 14892 грн.. за листопад 2020 року у розмірі 17680 грн., за грудень 2020 року у розмірі 73086 гривень;

пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, в частині: відсутності реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 324548 грн., в тому числі: за березень 2020 року у сумі 32641 грн,; за квітень 2020 року у сумі 33686 грн.; за травень 2020 року у сумі 49447 грн.; за червень 2020 року у сумі 55489 грн.; за липень 2020 року у сумі 23847 грн.; за серпень 2020 року у сумі 29921 грн.; за вересень 2020 року у сумі 32827 грн.; за жовтень 2020 року у сумі 29094 грн.; за листопад 2020 року у сумі 17449 грн.; за грудень 2020 року у сумі 20146 грн.;

пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 16265 гривень:

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 урахуванням підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 164.5 статті 164, пункту 171.2 "а" статті 171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №275.5-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильное ті утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91386,40 грн., в тому числі: 2019 - 91386,40 грн.);

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6244,80 грн. (в тому числі 2019- 6244,80 грн.);

пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами, р. III "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме, подання з невірно відображеним ідентифікаційним кодом фізичної особи-підприємця, що призвело до зміни платника податку (ШН 3197847000), згідно повідомлення щодо допущених помилок у податковому розрахунку за Пкв. 2020 року;

- відповідно до пункту 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями за порушення пункту 119.1 статті 119 ПКУ від 02.12.2010 №2755-V1 зі змінами та доповненнями тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), а саме, за подання з невірно відображеним ідентифікаційним кодом фізичної особи-підприємця, згідно повідомлення щодо допущених помилок у податковому розрахунку за Пкв. 2020 року.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Евідент Медіа" було подано заперечення до Головного управління ДПС у м.Києві.

Листом Головного управління ДПС у м.Києві від 21.05.2021 №10786/1/26-15-07-02-01-22 "про розгляд заперечень" висновки акта залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі вказаного акта перевірки Головного управління ДПС у м. Києві сформовано податкові повідомлення-рішення:

від 28.05.2021 №00413460702, відповідно до яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств в розмірі 1308800,00 грн та нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 327200,00грн., разом - 1636000,00 грн.;

від 28.05.2021 №00413470702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4812755,00 грн.;

від 28.05.2021 №00413490702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1006881,00 грн та нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 251720,00 грн, разом 12581601,00 грн;

від 28.05.2021 №00413510702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 128361,00 грн;

від 28.05.2021 №00413540702, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 236938,50 грн, оскільки "платником податків не складено податкові накладні та не зареєстровано в ЄРПН на дати виникнення податкових зобов`язань".

Позивачем подано скаргу від 10.06.2021 до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 04.08.2021 №17884/6/9900060101-06 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.05.2021 №00413460702, №00413470702, №00413490702, №413510702, №00413540702, а скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

В акті перевірки від 22.04.2020 № 33531/26-15-07-02-01-17/41967864 зазначено, що на виконання доручення Комітента за Договором комісії, ТОВ "Евідент Медіа" залучено послуги Субкомісіонера у сумі 2578816,69 грн., які включено до складу собівартості реалізованих послуг у складі витрат фінансової звітності за 2020 рік та не включено до відповідних актів наданих послуг Комітенту (залучення послуг субкомісії за Договором Комісії) і не визнано дохід у складі вартості реалізованих послуг. На дату відображення доходу від наданих послуг ТОВ "Евідент Медіа" показує витрати, що безпосередньо пов`язані з посередницькими послугами (послуги субкомісії), не компенсуються замовником окремо (п.7 П(С)БО 16). В ході перевірки вручено запит №4/26-15-07-02-01 від 09.04.2021 з метою отримання пояснень стосовно оприбуткування послуг у бухгалтерському обліку, наявності первинних документів, обґрунтування стосовно відсоткової винагороди Субкомісіонеру за надані послуги в розмірі 15% від вартості розміщення реклами Клієнтів Субкомісіонера. ТОВ "Евідент Медіа" надано відповідь №14/04/21 від 14.04.2021 (вх. Голові управління ДПС у м.Києві від 16.04.2021 №45755/6) з копіями договору субкомісії та актів наданих послуг, в якій зазначено про вільне визначення сторонами відсоткової ставки винагороди за договором Субкомісії з урахуванням ринкової ситуації. Вказано, що в порушення норми пункту 10, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, яким регулюється порядок формування доходів в бухгалтерському обліку, ТОВ "ЕВІДЕНТ МЕДІА" не враховано у звітах Комісіонера та не віднесено до складу доходів вартість залучених послуг субкомісії у сумі 2578817 грн., що призвело до заниження доходів ТОВ "Евідент Медіа", які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором комісії № ТРК-072104/2018 від 24.09.2018, укладеним між ТОВ "Телерадіокомпанія "УКРАЇНА" (код 05744121), в особі директора Корогод В.Є. (надалі Комітент) та ТОВ "Евідент Медіа", в особі директора Зінченка А.А. (надалі Комісіонер) м. Києві, Комісіонер за дорученням Комітента зобов`язався вчиняти від власного імені за рахунок Комітента правочини з третіми особами, предметом яких є розміщення в Ефірі Телеканалів на всі Території мовлення Телеканалів Реклами третіх осіб та Телегоргівлі - Клієнтів Комісіонера (у подальшому за текстом Розміщення Реклами), а Комітент зобов`язався прийняти від Комісіонер Звіти про виконання виданого йому доручення та виплатити комісійну винагороду у розмірі та і умовах, передбачених Договором (пункт 1.1.1)

Комісіонер укладає з Клієнтами Комісіонера Договори про Рекламу та Договори про Телеторговлю для розміщення Реклами та Телеторгівлі в Ефірі Телеканалу відповідно до Рекламної сітки, з урахуванням умов і обмежень, встановлених цим Договором та діючим законодавством України, включаючи, але не винятково, обмеження щодо часу реклами, обмеження щодо реклами окремих товарів/робіт/послуг та інше (пункт 1.1.2.).

Комітент зобов`язується прийняти від Комісіонера Звіт про виконання виданого йому доручення та виплатити комісійну винагороду у розмірі та на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1.3.).

Сторони узгодили наступні вимоги до якості Розміщення Реклами, що надаватимуться за правочинами, вчиненими Комісіонером: якість Розміщення Реклами має відповідати умовам, визначеним цим Договором та загальним вимогам до якості таких послуг, зокрема порушенням вимог до якості Розміщення Реклами за цим Договором вважається трансляція Реклами у перекрученому вигляді, нерозміщення Реклами в Ефірі Телеканалу(-ів), трансляція Реклами з порушенням часу виходу Реклами понад 20 (двадцять) хвилин (у будь-який бік), перенесення виходу Реклами в Рекламному блоці у випадку, якщо час трансляції Реклами у відповідному Рекламному блоці було зафіксовано Комісіонером/Клієнтом Комісіонера за допомогою Інтерактивного сервісу (пункт 1.2.).

Комісіонер не вправі укладати будь-які правочини, предметом яких є розміщення в Ефірі Телеканалу Спонсорської Реклами, безоплатної Соціальної Реклами, Медіа-реклами, Політичної реклами (пункт 1.3.).

Якщо Сторони не погодять інше, обсяг Розміщення Реклами, стосовно якого Комісіонер вправі укладати правочини, вказані у пункту 1.1.1. цього Договору, становить весь обсяг Ефіру Телеканалу , відведеного на трансляцію реклами відповідно до чинного законодавства України, за винятком рекламного часу, використаного Комітентом для розміщення, Медіа- реклами, Погодженої реклами, але не більше ніж в обсязі Рекламної Квоти Комітента. При цьому:

Комітент не має права розміщувати Медіа-Рекламу , розміщену в межах Рекламної Квоти Комітента, на першій і останній позиціях Рекламного Блоку.

Сторони щомісячно здійснюють спільний моніторинг використаних договірних квот у Рекламних Блоках з метою перевірки фактичного розподілу часу Рекламних Блоків між Рекламою Клієнтів Комісіонера та матеріалами Комітента, розміщеними відповідно до Рекламної Квоти Комітента.

Рекламний час, відведений для телевізійної трансляції Реклами стосовно якого Комісіонером не було укладено Договори про Рекламу, Комісіонером Комітенту не оплачується, не підлягає накопиченню і не переходить на наступний місяць.

Обсяг Розміщення Реклами, стосовно якого Комісіонер вправі укладати правочини, вказані у пункті 1.1.1. цього Договору та зазначений у пункті 1.4. Договору може бути переглянутий на період проведення будь-якого виборчого процесу шляхом підписання додаткової угоди (пункти 1.4.-1.4.4.).

Сторони спільно формують Рекламну Сітку. Розклад Рекламних Блоків спільно визначається Сторонами та фіксується в такій Рекламній Сітці. При формуванні Рекламної Сітки , Монтажних Листів та подальшому розміщенні Реклами Сторони керуються принципом пріоритетного розміщення Реклами за Договорами про Рекламу, укладеними Комісіонером (пункт 1.5.).

Засвідченням факту належного виконання Комісіонером доручення Комітента за цим Договором у кожному окремому Звітному Періоді є акти наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками Сторін цього Договору, а також Звіти Комісіонера, затверджені Комітентом (пункт 1.6.).

Згідно із пунктами 4.1.-4.7. Договору, вартість розміщення Реклами Клієнтів Комісіонера та Телеторгівлі Комісіонер визначає самостійно таким чином, щоб це було максимально вигідно для Комітента. Сторонами у рамках правовідносин за цим Договором можуть укладатись правочини, якими буде узгоджено Вартість Розміщення реклами для певних Клієнтів Комісіонера чи у певний Звітний період.

Винагорода Комісіонера становить 6,5% (шість з половиною) відсотків від Вартості розміщення Реклами Клієнтів Комісіонера. Комісіонер має право самостійно утримувати розмір своєї винагороди з грошових коштів, що надходять від Клієнтів Комісіонера за Договорами про Рекламу. Розмір винагороди Комісіонера може бути змінений шляхом укладання Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Комісіонер перераховує Комітенту у повному обсязі фактичну Вартість розміщення Реклами Клієнтів Комісіонера за Звітний Період, розмір якої вказаний у Звіті Комісіонера (утримавши з неї винагороду Комісіонера), на поточний рахунок Комітента протягом 47 (сорока семи) календарних днів з моменту закінчення Звітного Періоду, якщо Сторони письмово не погодять інше.

У разі, якщо Вартість розміщення Реклами Клієнта Комісіонера за Звітний Період буде меншою за суму попередньої оплати (у разі її наявності) за відповідний період, надлишок суми попередньої оплати зараховується як попередня оплата за наступний Звітний Період. У випадку, якщо закінчився строк дії Договору або Договір достроково припинено (розірвано) незалежно від підстав припинення (розірвання), такий надлишок суми попередньої оплати (за виключенням фактичної Вартості Розміщення Реклами) підлягає поверненню Комісіонеру протягом 10 (десяти) банківських днів з дати припинення (розірвання) Договору.

Всі розрахунки між Сторонами провадяться з урахуванням податку на додану вартість і інших податків, зборів, обов`язкових платежів у бюджет, які можуть бути необхідні у зв`язку з такими розрахунками.

Днем оплати, здійснюваної між Сторонами за даним Договором, вважається день перерахування відповідної суми на поточний рахунок одержувача.

У разі наявності заперечень за актом наданих послуг, Звітом Комісіонера або зауважень до нього Сторони докладають всіх залежних від них зусиль для врегулювання таких питань у зазначений у цьому пункті строк. При наявності мотивованих заперечень Сторони можуть складати Протокол розбіжностей або Акт визнання претензій із вказівкою дій, які відповідна Сторона повинна здійснити для задоволення обґрунтованих претензій іншої Сторони. При відсутності в зазначений строк письмових мотивованих заперечень - двосторонній Акт вважається схваленим обома Сторонами.

Згідно додаткової угоди № 1 від 22.02.2019 до Договору комісії, сторони узгодили, зокрема, що з 01.01.2019 винагорода Комісіонера становить 2% відсотки від вартості розміщення реклами Клієнтів Комісіонера

Згідно додаткової угоди № 4 від 15.05.2020 до Договору комісії, сторони узгодили, що з 01.07.2020 винагорода Комісіонера становить 4% відсотки від вартості розміщення реклами Клієнтів Комісіонера.

Згідно додаткової угоди № 5 від 01.10.2020 до Договору комісії, сторони узгодили, що з 01.10.2020 винагорода Комісіонера становить 10% відсотків від вартості розміщення реклами Клієнтів Комісіонера.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано звіти комісіонера (а.с.3-47 том 2) та акти наданих послуг (а.с.48-73 том 2).

Згідно із статтею 1011 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини першої статті 1013 ЦК України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно із частиною першою статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1015 ЦК України:

за згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов`язки комітента (частина перша);

у виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента (частина друга);

комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером (частина третя).

Згідно із статтею 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Суд зауважує, що стаття 1013 ЦК України взагалі не містить норм стосовно "постачання послуг" і лише встановлює право комісіонера на винагороду і обов`язок комітента стосовно її сплати. Натомість стаття 1015 ЦК України пояснює правову природу інституту субкомісії, який, фактично, є різновидом покладання виконання зобов`язання на третю особу, за яке субкомісіонер і бере плату.

Таким чином, виплата винагороди субкомісіонеру не є додатковими витратами у розумінні цивільного законодавства, оскільки частину своїх обов`язків за договором комісії позивачем було перекладено на субкомісіонера, за що останній отримав плату, і тому не є складовою частиною вартості послуг позивача за договором комісії з ТОВ "ТРК "Україна". Тобто позивачем не здійснювалось заниження доходів.

Що стосується обґрунтування розміру відсоткової ставки за договором субкомісії у розмірі 15%, то розмір комісійної винагороди визначався сторонами договору шляхом переговорів, з урахуванням ринкової ситуації, категорії клієнтів, залучених субкомісіонером (лише ті клієнти, які не обслуговуються рекламними агентствами і частіше за все розміщують рекламу на телебаченні вперше) попиту клієнтів, розміру їх маркетингових бюджетів, величини клієнтської бази комісіонера, розміру облікової ставки НБУ.

Суд зауважує, що жодною нормою чинного законодавства, зокрема положеннями глави 69 Цивільного кодексу, яка регулює зобов`язання, що виникають за укладеними договорами комісії, не встановлено ані обов`язку сторін договорів комісії здійснювати розрахунок винагороди комісіонера, ані будь-якої методики здійснення такого розрахунку.

За висновками відповідача, які відображені в акті перевірки та рішеннях, позивачем, в порушення пункту 188.1., статті 188, пункту 201.4 статті 201 ПК України занижено податкове зобов`язання з ПДВ над сумою перевищення фактичної ціни постачання послуг Комітенту.

Проте, такі висновки не відповідають дійсності, оскільки розмір комісійної винагороди, визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом (стаття 1013 ЦК України). Таким чином комісійна винагорода у жодному разі не має ознак постачання послуг, та не регулюється нормами пункту 188.1. статті 188, пункту 201.4 статті 201 ПК України.

Загалом основним і єдиним видом господарської діяльності Позивача є посередництво у розміщенні рекламних матеріалів, а договір комісії, укладений з ТОВ "ТРК Україна" у періоді, який перевірявся відповідачем - є основним договором позивача за яким можна визначати прибутковість господарської діяльності. І, оскільки виграти за цим договором за 2020 рік не перевищують отриманий дохід, некоректними є висновки Відповідача про збитковість і економічну недоцільність договору субкомісії.

Для прикладу, розмір винагороди позивача за договором комісії (винагорода комісіонера) склав 38854977,72 грн., у той час, як розмір винагороди, сплачений позивачем субкомісіонеру за договором субкомісії, склав 2578816,69 грн. - розрахунок наведено у бухгалтерській довідці, доданій до позову.

Отже, з урахуванням викладеного, заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 324548 грн не здійснювалось.

Крім того, аргументи відповідача, як на підставу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.05.2021 про те, що позивачем не визначено дохід у складі фінансової звітності в частині вартості реалізованих послуг субкомісії та періодом, у котрий таке порушення було вчинене, визначено 2018 рік у податковому повідомленні-рішенні №00413460702, та 2019-2020 роки у податковому повідомленні-рішенні №00413470702, суд вважає безпідставними, враховуючи те, що договір субкомісії, який зазначається у акті перевірки, укладений позивачем з ТОВ "Евідент Медіа Ейдженсі" лише 01.03.2020.

Окрім того, дохід від договору субкомісії позивачем було визначено, що відображено та підтверджується в оборотно-сальдовій відомості, і знайшло підтвердження у звіті про фінансові результати позивача за 2020 рік - в документах, які надавались відповідачу під час перевірки. Тобто відомості, зазначені у податкових повідомленнях рішеннях від 28.05.2021 №00413460702 та №00413470702 не відповідають дійсності, що є додатковою підставою для їх скасування.

Також, в акті перевірки від 22.04.2020 №33531/26-15-07-02-01-17/41967864 службовими особами відповідача зазначено, що на підставі аналітичних даних оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 474 "Забезпечення інших витрат та платежів" ТОВ "Евідент Медіа" протягом перевіряємого періоду включено до складу адміністративних витрат нарахування резерву на виплату бонусів керівному складу підприємства всього у сумі 6857725 грн., в тому числі : у 2018 році у сумі 7200000 грн., у 2019 році у сумі 2343195 грн. (коригування -5915899,50 грн.), у 2020 році в сумі 3734821 грн. (коригування -504390,66).

Здійснення виплат бонусів працівникам не входить до переліку операційних витрат, на які передбачено створення забезпечення наведеними нормами п. 13 П(С)БО 11 "Зобов`язання", відповідних розрахунків сум бонусів до перевірки не надано, а погашення такого зобов`язання не передбачає в собі втілення економічної вигоди, оскільки нарахування таких витрат збільшило збитки товариства у 2019 році. Отже, створення резерву на виплати щорічного бонусу працівникам не є поточним зобов`язанням підприємства у відповідності з наведеними нормами П(С)БО 11 "Зобов`язання".

Як висновок, службові особи відповідача зазначили, що в порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, пункту 11, пункту 13, пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, ТОВ "Евідент Медіа" до складу адміністративних витрат включено суму створення резерву на виплату бонусів керівному складу підприємства всього у сумі 6857725 грн., в тому числі : у 2018 році у сумі 7200000 грн., у 2019 році у сумі 2343195 грн. (коригування -5915899,50 грн.), у 2020 році у сумі 3734821,0 грн. (коригування -504390,66 грн.), відображення у складі витрат яких не передбачено діючим П(С)БО.

Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу на таке.

Першочергово, суд звертає увагу, що у відповідь на запит №4/26-15-07-02-01 від 09.04.2021 позивач листом (вих. № 14/04/21 від 14.04.2021) повідомляв відповідачу, що за 2018,2019 та 2020 роки суми в розмірі 7200000,00 грн., 2343195,00 грн, 3734821,00 грн відповідно в кредит рахунка №471 були віднесені на підставі додаткових угод до трудових договорів, укладених з працівниками позивача, а також відповідних наказів позивача (копії додаткових угод до трудових договорів та наказів додавались до тексту листа Позивача). (т. 3, а.с. 88-116)

З аналізу трудових договорів з працівниками позивача вбачається, що такими договорами передбачена можливість виплати, окрім основної заробітної плати, додаткових заохочувальних виплат.

В свою чергу, додатковими угодами, копії яких були надані під час перевірки та які наявні в матеріалах справи визначене зобов`язання позивача як роботодавця виплатити працівнику премію за результатами його роботи, крім того розмір такої премії було зафіксовано у твердій сумі.

Тобто, з встановлених обставин можна встановити, що позивач, діючи цілком в межах трудового законодавства, не здійснював розрахунок суми виплати, а встановив його за узгодженням з працівником наперед, що, фактично, є гарантією для працівника, а отже, резерв створювався задля виконання гарантійного зобов`язання, що відповідає положенням п. 13, 14 П(С)БО 11 "Зобов`язання" - виплата була гарантована працівникові у поточному періоді шляхом встановленням зобов`язання роботодавця здійснити її у майбутньому періоді за роботу, виконану працівником у поточному періоді.

В акті перевірки відповідач посилається на відсутність у П(С)БО терміну "бонус", використаного у наказах Позивача на створення резерву, водночас суд зауважує, що синонімами такого слова як "бонус" є слово "премія", "додаткова винагорода" тощо. Тобто за своїм змістом це - заохочувальна виплата, премія, про яку йдеться у трудових договорах Товариства з працівниками, та додаткових угодах до них.

Вказана вище позиція чітко підтверджується приписами статті 2 Закону України "Про заробітну плату", яка визначає, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відсутність слова "бонус" у П(С)БО за наявності синоніма, який за змістом своїм вказує на сутність поняття, не означає порушення Позивачем норм законодавства, оскільки умовна назва певного факту чи події не повинна впливати на трактування їх змісту.

В свою чергу, суд звертає увагу, що згідно пункту 8 П(С)БО 26 премії та інші заохочувальні виплати визнаються зобов`язанням шляхом створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана співробітниками в цьому періоді, надає їм право на отримання таких виплат у майбутньому. Зазначена норма є імперативною і діє незалежно від того, що прописано в обліковій політиці підприємства (лист Мінфіну від 21.03.2006 №31-34000-20-16/5770).

Крім того, суд зауважує, що ПК України не передбачено коригування фінансового результату на витрати, пов`язані з оплатою заохочувальних виплат, зокрема, відповідно до положень підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 ПК України) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Також, в даному випадку, суд звертає увагу на роз`яснення фіскальних органів, а саме на роз`яснення викладені в листі ДФС від 25.01.2016 № 1256/6/99-99-19-02-02-15, де уповноваженим органом було зазначено: "Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи), входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат відповідно п.п. 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5. Враховуючи те, що забезпечення створюється для відшкодування майбутніх витрат на виплату винагороди за підсумками року, яка входить до фонду оплати праці, сума витрат на формування такого забезпечення не збільшує фінансовий результат для цілей оподаткування податком на прибуток."

Посилання відповідача у акті та рішенні на "відсутність розрахунків сум бонусів" не відповідають дійсності, з огляду на те, як вже було зазначено Позивачем під час проведення перевірки, такий розрахунок виконувався: сума створеного резерву дорівнює сумі заохочувальних виплат за період перевірки, зазначених у додаткових угодах до трудових договорів. Крім того, перевірку такого розрахунку Відповідач, а також ДПС, розглядаючи скаргу Позивача, мали змогу здійснити, оскільки усі необхідні для такої перевірки документи Позивачем було надано.

Висновки відповідача про те, що "погашення такого зобов`язання не передбачає в собі втілення економічної вигоди, оскільки нарахування таких витрат збільшило збитки Товариства у 2019 році" є цілком хибними, з огляду на те, що господарська діяльність позивача не припинилась у 2019 році, і заходи, вжиті від середини 2018 року (від початку господарської діяльності позивача) і 2019 році дозволили у 2020 році отримати прибуток, що відповідач і побачив у фінансовій звітності позивача.

Окрім того, до компетенції відповідача не входить здійснення глибокого аналізу результатів економічної діяльності позивача з метою отримання висновків стосовно доцільності чи отримання економічної вигоди в результаті здійснення певних господарських операцій, і такі висновки відповідача суперечать нормі статті 42 Господарського кодексу України.

Таким чином позивач мав усі підстави для відображення у складі витрат створеного резерву на виплати щорічного бонусу працівникам у розмірі 6857725 грн.

Також, в акті перевірки від 22.04.2020 № 33531/26-15-07-02-01-17/41967864 службовими особами відповідача зазначено, що відповідно до наданих первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, встановлено отримання ТОВ "ЕВІДЕНТ МЕДІА" комплексу туристичних послуг від ФОП ОСОБА_6 (3302211835) шляхом організації подорожі до Турції строком на 4 календарних дні з 21.09.2019 по 24.09.2019 на 31 особу всього на загальну суму 416320,00 грн. За даними, наведеними у первинних документах, наданими під час перевірки даними бухгалтерського обліку, ТОВ "ЕВІДЕНТ МЕДІА" включено до складу витрат господарської діяльності витрати на сплату комплексу туристичних послуг до Турції строком на 4 календарних дні з 21.09.2019 по 24.09.2019 на 31 особу всього на загальну суму 416320,0 грн., без ПДВ. Авансових звітів щодо підтвердження витрачених коштів та формування витрат і відрядження 31 особи до Турції під час перевірки не надано. В ході перевірки вручено запит № 4/26-15-07-02-01 від 09.04.2020 з метою отримані пояснень та їх документальних підтверджень стосовно відображення протягом перевіряємо періоду у податковому (бухгалтерському) обліку і фінансовій звітності фінансово-господарські взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6 по операціях з придбання послуг туристичної подорожі до Турції. ТОВ "ЕВІДЕНТ МЕДІА" надано відповідь із копіями первинних документів №14/04/21 від 14.04.2021 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві №45755/6 від 16.04.2021) без пояснень допущених порушень по-суті. До перевірки не надано підтверджуючих документів щодо оренди відповідних спеціалізованих приміщень для участі 31 особи під час проведення стратегічної сесії; запрошення приймаючої сторони, договір чи контракт, що свідчать про наміри встановити цивільно-правові відносини (наприклад, придбати товар або технологію).

Вказані вище обставини стали підставою для висновку, про порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, п. 7, п. 9, п. 18 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за №27/4248 зі змінами, ТОВ "ЕВІДЕНТ МЕДІА", оскільки до складу адміністративних витрат за 2019 рік включено витрати, які не передбачають отримання доходу та не пов`язані із веденням фінансово-господарської діяльності платника податків, в результаті чого занизило фінансовий результат до оподаткування звіту про фінансові результати та відповідно об`єкт оподаткування податкової декларації з податку на прибуток за 2019 рік у розмірі 416320,00 грн.

Водночас, суд вважає такі висновки хибними, а винесене податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №00413470702 таким, що порушує права позивача як платника податків з таких причин, з огляду на наступне.

В результаті аналізу показників господарської діяльності, стану і порядку співпраці між собою підрозділів позивача, окремих проблемних питань у взаємовідносинах з контрагентами та з метою покращення показників господарської діяльності, усунення внутрішніх ускладнень у роботі, підвищення ефективності взаємовідносин з контрагентами адміністрацією Позивача було вирішено провести стратегічну сесію, про що було видано відповідний наказ, та складено програму стратегічної сесії. (т. 3, а.с. 81-83)

З метою забезпечення організації стратегічної сесії та мінімізації витрат часу та коштів на таку організацію на підставі відповідного наказу між Позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено договір, відповідно до якого Позивачу надані послуги перевезення працівників до місця проведення стратегічної сесії, оренди готельних номерів і конференц-залу, харчування працівників.

Під час перевірки позивачем було надано договір з ФОП ОСОБА_6 та акт виконаних робіт до нього, у якому зазначено, зокрема "оренда готельних номерів і конференц-залу", і це ж зазначено Відповідачем в Акті перевірки. (т. 3, а.с. 117-128)

Окрім того, суд зауважує, що під час перевірки Позивачем було надано усі необхідні для підтвердження вищевказаних фактів та обставин документи, а саме - положення Позивача про відрядження, затверджене наказом Позивача №1/1-ОД від 25.08.2018, копії договору та акту наданих послуг з підрядником, наказів про організацію стратегічної сесії та затвердження плану сесії, наказ про направлення працівників у відрядження, реєстр виплати добових, авансові звіти, сертифікати іренерів, лоюбук іа роздруківку прсзсніації розрахунок сум для створення резерву на оплату добових, картку рахунку НОМЕР_1 по контрагенту ФОП ОСОБА_6 .

Під час проведення перевірки на запит перевіряючого органу у своїй відповіді Позивач детально обґрунтував мету укладення договору, надав підтверджуючі документи у підтвердження зв`язку з господарською діяльністю, зокрема вказувалось, що договір укладався з метою організації проведення стратегічної сесії, на якій здійснювався аналіз бізнес-процесів Позивача, виявлялись проблеми та суперечки всередині структурних підрозділів, які гальмували зростання ефективності діяльності працівників, напрацювання стратегічного плану розвитку Позивача на 2020 рік, проведення презентації корпоративної айдентики, а також проведення тренінгу для працівників Позивача з метою збільшення прибутків. Навчання проводилось працівниками Позивача, зокрема директором ОСОБА_7 , директором департаменту з продажів ОСОБА_8 (копії сертифікатів вказаних осіб додавались до листа Позивача), стратегічна сесія відбувалась на підставі наказу та розпорядження, якими, зокрема, затверджувалась програма стратегічної сесії, копію якої, а також наказу, розпорядження, презентації для навчання ("Холодні продажі"), логобук (презентація корпоративної айдентики) також було додано до листа Позивача. Добові були нараховані та виплачені працівникам на банківські картки. Надано також копії авансових звітів працівників, котрі були у відрядженні.

Крім того, суд звертає увагу, що Кодекс законів про працю України не містить визначення поняття "відрядження" та переліку документів, які підтверджують факт відрядження. Відповідно, нормативними актами, які регулюють питання відрядження, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Мінфіна №59 від 13.03.1998 року, а також Положення про відрядження Позивача, складене і затверджене у відповідності до положень чинного в Україні законодавства. Згідно з нормами згаданої Інструкції "службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника ... підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство) ... на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства)".

Положенням Позивача про відрядження термін "відрядження" визначено як "поїздка працівника Товариства за розпорядженням/наказом Директора або іншої уповноваженої особи Товариства на певний строк в інший населений пункт для виконання службового доручення / завдання поза місцем постійної роботи працівника." Наказ директора Позивача про відрядження було складено (т. 3, а.с. 80).

Документами, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Жоден нормативний акт України, так само як і статутні документи та інші локальні нормативні акти позивача не місять будь-яких обмежень стосовно конкретної тематики та місця, куди роботодавець направляє працівників у відрядження. Можливість відряджати працівників за кордон так само не заборонена жодним нормативним актом чи статутними документами. Зв`язок відрядження (тематики) з господарською діяльністю Позивача чітко прослідковується і підтверджується копіями наданих під час перевірки документів: копіями наказів, програмою стратегічної сесії тощо. Факт придбання комплексу послуг, які забезпечують участь працівників у відрядженні - перевезення, бронювання готельних номерів, конференц-залу, забезпечення харчування тощо у особи, основним видом діяльності якої є надання туристичних послуг жодним чином не скасовує зв`язку відрядження з господарською діяльністю Позивача, навпаки, задля мінімізації ризиків та належної організації Позивач замовляв послуги у спеціалізованого і ліцензованого суб`єкта господарської діяльності.

Суд з огляду на наявні в матеріалах справи доказів, приходить до висновку, що кожен з працівників, котрий направлявся у відрядження, здійснив це на підставі наказу позивача, і кожен з них належним чином виконував свої завдання, покладені на них керівництвом позивача під час перебування у відрядженні. Первинна документація на підтвердження факту відрядження була оформлена відповідно до норм чинного законодавства та Положення про відрядження, затверджене наказом позивача - дотримано порядок оформлення працівників у відрядження, забезпечення необхідних умов працівникам у відрядженні та звіти щодо використання коштів.

Позивач у своїх поясненнях відповідачу та ДПС також просив звернути увагу на ту обставину, що у тому числі в результаті проведення описаного вище тренінга, Позивач у наступному - 2020 році отримав прибуток, Відповідач міг переконатись у цьому, оскільки 2020 рік входив до періоду перевірки і фінансові документи Позивачем надавались для перевірки.

Під час проведення перевірки позивачем надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують бухгалтерські записи відповідно до норм:

абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи;

п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що підстави для збільшення суми грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств в розмірі 1308800,00 грн та підстави для нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 327200,00 грн., а також зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4812755,00 грн. у період 2018-2020 рік відсутні, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість та безпідставність висновків службових осіб відповідача в ході проведення перевірки.

Також, з аналізу акту перевірки від 22.04.2020 № 33531/26-15-07-02-01-17/41967864 вбачається, що службовими особами відповідача зазначено, що на виконання доручення Комітента за Договором комісії, ТОВ "Евідент Медіа" залучено додаткові послуги поставки інформаційно - технічних послуг для здійснення розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалів у сумі 874812 грн., які не включено до відповідних актів наданих послуг Комітенту та відповідних Звітів Комісіонера, що призвело до заниження податкових зобов`язань, виходячи із питомої ваги надання рекламних послуг самостійно та за дорученням Комітента, згідно з Комісійною угодою (питома вага комісійних послуг 2018 рік - 89,6 %; 2019 рік - 93,6%; 2020 рік - 92,2%.

Щодо вказаних висновків суд вважає зазначити таке.

Судом встановлено, що відповідачем вираховано "питому вагу таких послуг за комісійною угодою в складі податкових зобов`язань", проте такі розрахунки виконані за незрозумілою і непоясненою методикою, та з ігноруванням декількох вагомих фактів, які в ході розгляду справи були встановлені та підтверджені судом, зокрема:

договір між Позивачем та ТОВ "Гігаклауд" укладено 23.04.2018 року (як це і зазначено в Акті перевірки), а договір комісії з ТОВ "ТРК "Україна" - 24.09.2018, тобто на кілька місяців раніше, що очевидно свідчить про те, що Позивач користувався послугами ТОВ "Гігаклауд" з метою організації і здійснення своєї господарської діяльності - створення та налаштування власних інформаційних систем, забезпечення збереження інформації, налагодження роботи електронного поштового сервісу тощо;

предметом договору з ТОВ "Оушен Медіа" є (і це також зазначено у Акті перевірки) налагодження та супровід автоматизованої системи обліку та обробки даних розміщення реклами з допомогою наявних технічних та програмних засобів. Тобто позивач збирає та обробляє дані про розміщення реклами з метою отримання та аналізу певної статистики, яку потом використовує у свій господарській діяльності, підготовки аналітичних звітів для власного користування;

В свою чергу, судом встановлено, що позивачем було укладено не лише договір комісії з ТОВ "ТРК "Україна". У періоді, який перевірявся, Позивач також надавав послуги з розміщення реклами на телеканалі під логотипом "5" на підставі договору, укладеного з ТОВ "Рекламна агенція "ТВ-Комерц Груп", а також послуги з популяризації торгових марок. І послуги, які Позивач отримував за договорами, укладеними з ТОВ Гігаклауд" та ТОВ "Оушен Медіа", використовувались ним у тому числі стосовно клієнтів, які розміщували рекламу на телеканалі "5" та розміщували спонсорські матеріали в ефірі телеканалів.

Окрім договорів, укладених з ТОВ "Гігаклауд" та ТОВ "Оушен Медіа", позивачем у період, за який проводилась перевірка, укладені договори з іншими організаціями, і предмет таких договорів перетинається з предметами договорів з ТОВ "Гігаклауд" та ТОВ "Оушен Медіа". Такі договори з третіми особами, наприклад, з ТОВ "Корпорейт Інформейшн Менеджмент Технолоджіс", укладений 05.07.2018, предметом якого є надання Позивачу послуг з налаштування і підтримки ІТ- інфраструктури, а також з ТОВ "Гігатранс Україна", укладений 30.07.2018 року, відповідно до умов якого Товариству надавались послуги з підключення обладнання до телекомунікаційної мережі, котрі також надавались Відповідачу під час проведення перевірки. Проте в Акті перевірки це відображення чомусь не знайшло - очевидно, що позивач цілком правомірно не включав такі витрати до звітів комісіонера, що свідчить про хибність позиції Відповідача і вибірковий підхід.

Таким чином, з огляду на аналізу вказаних вище обставин можна дійти до висновку, що витрати за договорами з ТОВ "Гігаклауд" та ТОВ "Оушен Медіа" не є додатковими витратами Комісіонера (Позивача), здійсненими ними у зв`язку з виконанням умов договору комісії, укладеного з ТОВ "ТРК "Україна", а є витратами, необхідними задля організації та ведення господарської діяльності Позивача загалом, а не задля забезпечення виконання зобов`язань лише за договором комісії з ТОВ "ТРК "Україна".

З огляду на викладене вище суд дійшов до висновку, що підстави для збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість в розмірі 1006881,00 грн та підстави для нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 251720,00 грн, у період 2018-2020 роки, а також зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість в розмірі 128361 грн, у період грудень 2020 року відсутні, так само як і підстави для сплати штрафних санкцій за "не складення податкових накладних та відсутність їх реєстрації в ЄРПН на дату виникнення податкових зобов`язань в частині вартості поставки інформаційно-технічних послуг, залучених для здійснення розміщення рекламних матеріалів на замовлення комітента, які не включено до відповідних актів наданих послуг комітента та звітів комісіонера" в розмірі 236938,50 грн.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем зроблено хибний висновок про те, що нараховані самостійно податкові зобов`язання з ПДВ з вартості рекламних послуг за 2019 рік, наданих нерезидентам, включені попередньо до складу податкового кредиту з ПДВ та сума обчисленого податку на прибуток за такими операціями за 2018 рік не є витратами Позивача, а тому включення 2231006 грн до складу витрат фінансової звітності не передбачено П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого Позивачем ніби то завищено витрати на вказану суму, водночас, сума у розмірі 2231006 грн є розміром ПДВ на суму послуг, придбаних з ПДВ та використаних в операціях, які не є об`єктом оподаткування ПДВ,, і ця сума цілком правомірно включена Позивачем до складу витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 23709,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 26.08.2021 №740.

Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 23709,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.05.2021 №00413460702, №00413470702, №00413490702, №00413510702, №00413540702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евідент Медіа" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 23709,00 грн. (двадцять три тисячі сімсот дев`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Евідент Медіа" (ідентифікаційний код 41967864, місцезнаходження: 01030, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 33Б).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2022 року.

Суддя В.А. Донець