Рішення № 11203006, 14.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

14.09.10 Справа№ 32/129

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора м.Трускавця в інтересах держави: уповноважений орган Трускавецька міська рада в особі комунального підприємства „Наше місто”, м.Трускавець Львівська область.

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Дрогобич Львівська область.

Про стягнення 1 361,14 грн.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Яворський Я.Т. представник прокуратури Львівської області, старший прокурор відділу управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді (посвідчення від 17.11.2009р. №211).

Від позивача : Дикий А.О. начальник юридичного відділу (довіреність №66 від 03.02.2010р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено прокурором м.Трускавця в інтересах держави: уповноважений орган - Трускавецька міська рада в особі комунального підприємства „Наше місто”, м.Трускавець Львівська область до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Дрогобич Львівська область про стягнення 1 361,14 грн., з яких 1 154,94 грн. основного боргу за надані послуги із збирання та вивозу твердих побутових відходів, 112,00 грн. пені, 79,80 грн. штрафу та 14,40 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 14.07.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.08.2010р. Ухвалою суду від 31.08.2010р. розгляд справи було продовжено до 24.09.2010р. та відкладено на 14.09.2010р. Рішення прийнято 14.09.2010р.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач повторно в судове засідання не з»явився, вимог ухвал суду не виконав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те що, причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Вказаний поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1.

Згідно ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Позивачем надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно якої місце проживання СПДФО ОСОБА_2: АДРЕСА_1

Відтак, зважаючи на положення ст.64 ГПК України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи.

Станом на 14.09.2010р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

16.10.2008р. між Комунальним підприємством „Наше місто” (виконавець), в особі генерального директора Алієва Ю.А. та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (споживач) було укладено договір №217 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів (далі по тексту договір), відповідно до умов якого споживач доручає, а виконавець надає йому послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у споживача, на умовах цього договору.

Згідно п.2.1., п.2.2. та п.2.3. договору загальний обсяг перевезень з 16.10.2008р. до 16.10.2009р. становить 12,0 м3, середньомісячне нагромадження становить 1,0 м3. Тариф за послуги із збирання, вивезення та складування 1 м куб. ТПВ на момент складання договору становить 25,11 грн. в т.ч. ПДВ 64,52 грн. Середньомісячна вартість послуг на момент складання договору становить 611,93 грн. в т.ч. ПДВ 10,75 грн.

За умовами п.3.1. та п.3.7. договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення побутових відходів не пізніше 5 числа поточного місяця. Виконавець при зміні тарифів або обємів здійснює перерахунок вартості фактично наданих послуг та повідомляє споживача про результати перерахунку.

Згідно п.4.2. договору споживач зобовязувався своєчасно у встановлений договором термін (п.3.1. цього договору) сплачувати надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договору №217 від 16.10.2008р. виконав повністю, проте відповідач оплату за надані послуги із збирання та вивозу твердих побутових відходів у строки визначені сторонами в п.3.1 договору №217, повністю не провів, отже порушив свої зобовязання згідно умов договору.

КП „Наше місто” неодноразово зверталось до СПД ФО ОСОБА_2 з претензіями вих.№1209 від 30.11.2009р. та вих. №307 від 15.04.2010р. про погашення заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Основний борг відповідача перед позивачем за надані послуги із збирання та вивозу твердих побутових відходів станом на 01.04.2010р. складає 1 154,94 грн. (період заборгованості з жовтня 2008р. по квітень 2010р.).

Позивач на підставі ст.231 ГК України, п.6.1.1. договору та ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” нарахував відповідачу штрафні санкції (пеню, штраф), які згідно поданого ним розрахунку становлять 112,00 грн. пені та 79,80 грн. 7% штрафу за прострочення платежу більш ніж 30 днів.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 14,40 грн. 3% річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 1 361,14 грн., з яких 1 154,94 грн. основного боргу за надані послуги із збирання та вивозу твердих побутових відходів, 112,00 грн. пені, 79,80 грн. 7% штрафу та 14,40 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 12.09.2006р. № 160 КП «Наше місто»визначено виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з утримання житлового та нежитлового фонду та прибудинкових територій, з ремонту приміщень, будинків, споруд, тобто суб»єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання вищевказаних житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.

Тарифи на послуги із вивезення твердих побутових відходів були змінені згідно рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 13.07.2009р. № 154.

Факт виконання позивачем зобовязань по договору №217 від 16.10.2008р. підтверджується матеріалами справи. Будь-яких заперечень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг відповідач не висловлював.

За умовами п.3.1. та п.3.7. договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення побутових відходів не пізніше 5 числа поточного місяця. Виконавець при зміні тарифів або обємів здійснює перерахунок вартості фактично наданих послуг та повідомляє споживача про результати перерахунку.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у встановлені договором строки оплати за надані послуги у період з жовтня 2008р. по квітень 2010р. не проводив, у зв»язку з чим виник борг в сумі 1154,94 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення боргу суду не представив, проти позову не заперечив, відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу по договору №217 від 16.10.2008р. про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів в сумі 1 154,94 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 14,40 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 112,00 грн. пені за прострочення платежу суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.1.1. та п.6.1.2. договору споживач несе відповідальність за прострочення терміну платежів за надані послуги шляхом сплати неустойки (пені) з розрахунку 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на період прострочення заборгованості; за порушення законодавства про відходи відповідно до вимог чинного законодавства.

При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 112,00 грн. пені.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 79,80 грн. 7% штрафу суд зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи позивач при нарахуванні 79,80 грн. 7% штрафу посилається на ч.2 ст.231 ГК України.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки ні позивач, ні відповідач не відносяться до державного сектору економіки, порушення зобовязання не повязане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, відтак позивач безпідставно нарахував 7% штрафу посилаючись на ч. 2 ст.231 ГК України.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 1 154,94 грн. основного боргу за надання послуг із збирання та вивозу твердих побутових відходів, 14,40 грн. 3 % річних та 112,00 грн. пені

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 901 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (82100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Наше місто” (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Стебницька, 100; р/р 26001053800002 у Трускавецькому відділенні ЗГРУ „Приват Банк”; МФО 325321; код ЄДРПОУ 32213522) 1 154,94 грн. основного боргу, 14,40 грн. 3% річних та 112,00 грн. пені.

3 . Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (82100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету 96,02 грн. держмита, 222,16 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. В частині стягнення 79,80 грн. 7% штрафу відмовити.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя