Рішення № 11202458, 14.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2010                                                             Справа № 8/38

За позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Артос”, с. Гать Берегівського району

про стягнення 116352,48 грн., в т.ч. 89501,91 грн. основного боргу та 26850,57 грн. штрафу

Суддя В.С. Русняк

Представники:

Від позивача –Троян Р.Ф. –представник, довіреність №34 від 02.11.09;

Від відповідача – Шапочка Е.М. –представник, довіреність від 07.06.10

СУТЬ СПОРУ: Державним підприємством „Державним резервним насіннєвим фондом України”, м. Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артос”, с. Гать Берегівського району про стягнення 116352,48 грн., в т.ч. 89501,91 грн. основного боргу та 26850,57 грн. штрафу (з урахуванням клопотання від 13.07.10 про зменшення позовних вимог)

Представник позивача позов підтримав, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами та просить стягнути заборгованість та відшкодувати судові витрати.

У судовому засіданні відповідач просить штрафні санкції не застосовувати, а борг погасити згідно графіку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2009 року між Державним підприємством „Державний резервний насіннєвий фонд України” (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артос” (Покупцем) укладено Договір поставки насіння №5-27 (далі Договір). Відповідно до п. 1.1 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських рослин (далі насіння), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у Договорі.

На виконання п.п. 2.1.1 Договору Постачальник поставив Покупцю насіння пшениці першої репродукції сорту „Подолянка” у кількості 71,430 тонн загальною вартістю 110001,91 грн., що підтверджується накладною від 19.10.2009 р.

Відповідач, у свою чергу, згіднодовіреності від 19.10.09 ЗКЛ №015617зазначений товар у кількості 71,430 тонн отримав.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника поетапно: суму в розмірі 11000,19 на умовах 100% передоплати (п.п. 3.2.1. Договору); суму заборгованості в розмірі 99001,72 грн. Покупець сплачує наступним чином: 1000 грн. до 25.11.2009 р., 1000 грн. до 25.12.2009 р., 1000 грн. до 25.01.2010 р., 1000 грн. до 25.02.2010 р., 1000 грн. до 25.03.2010 р., 1000 грн. до 25.04.2010 р., 1000 грн. до 25.05.2010 р., 1000 грн. до 25.06.2010 р., 1000 грн. до 25.07.2010 р., 90001,72 грн. до 01.09.2010 р. (п.п. 3.2.2. Договору).

Однак, відповідачем, зобов'язання відповідно до умов Договору щодо поетапної оплати вартості поставленого товару, виконані частково, а саме ТзОВ „Артос” сплатило на розрахунковий рахунок ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України” суму у розмірі 15000 грн.

Таким чином, станом на 18.05.2010 р. (дата звернення до суду) відповідач допустив заборгованість перед позивачем за графіком погашення в сумі 2000,19грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст. 509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч. 1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або ж законом.

Таким чином, ні норми чинного законодавства, ні п. 3.3 Договору, на який посилається позивач, не передбачено обов'язку відповідача достроково виконати свої зобов'язання по оплаті згідно затвердженого графіку погашення залишку заборгованості.

Враховуючи встановлений факт наявності боргу на день подання позовної заяви в розмірі 2000,19 грн., яку відповідач сплатив після заявлення позову в сумі 5500 грн. (тобто до 25.07.2010 р.) та передбачений п. 4.2 Договору штраф у розмірі 30% від залишку заборгованості, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині 600 грн. штрафу, що становить 30% від суми 2000,19 грн. заборгованості на день заявлення позову.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно п. 5.2 Договору №5-27 від 19.10.2009р. обставини непереборної сили автоматично подовжують виконання Договору відповідач на підтвердження цих обставин подав суду висновок торгово-промислової палати України від 26.07.2010 р. №2235/05-4 про форс-мажорні обставини, що спричинили загибель та пошкодження сільськогосподарських культур на площах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Артос” станом на 25.05.2010 р. та 09.06.2010 р.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково на суму 600 грн. штрафу.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України в розмірі 338 грн., в т.ч. 102 грн. по оплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Справа вирішується у строки погоджені сторонами згідно поданого на той час клопотання.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артос” (Закарпатська область, Берегівський район, с. Гать, вул. Головна, 63 Б, код 31076813) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” (м. Київ, вул. Ямська, 32, код 30518866, р/р 26000301035992 в Перше Київське відділення АКБ „Форум”, МФО 322948) суму 600 (шістсот гривень) грн. штрафу та суму 338 (триста тридцять вісім гривень) грн. відшкодування судових витрат (в т.ч. 102 грн. по оплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

          Видати наказ.

3.          В решті позову відмовити.

Суддя В.С. Русняк