Рішення № 11201929, 12.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 липня 2010 р.           Справа 7/81-10

за позовом: Міського комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна контора № 14", м. Вінниця.

до: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОСТИЛЬ", м.Вінниця

про стягнення боргу та пені в сумі 29544,61 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: Мар"євич К.М.- довіреність б/н від 12.08.2009 року.

відповідача: не з'явився.

Головний бухгалтер: Крат А.Д. - паспорт серія АА 346129 виданий 22.10.1996 року.

ВСТАНОВИВ :

МКП ЖЕК № 14 звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ТОВ ТД "Євростиль" 29544,61 грн. з яких 6901,20 грн. боргу за надані послуги, 22382,93 грн. пені та 260,48 грн. боргу за капітальний ремонт.

Ухвалою від 13.05.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/81-10 та призначено до розгляду на 09.06.2010 року.

Однак сторони в судове засідання 09.06.2010 року не з'явились.

При цьому від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю забезпечити явку в судове засідання його повноважного представника у зв'язку з його хворобою.

Одночасно до суду повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі який надсилався відповідачу з відміткою відділення зв'язку "не значиться".

Враховуючи подане позивачем клопотання, ненадання сторонами витребуваних доказів, а також необхідність забезпечення принципу змагальності судового процесу розгляд справи було відкладено до 08.07.2010 року.

В судове засідання 08.07.2010 року відповідач не з'явився, позивач також не надав усіх витребуваних доказів з урахуванням чого в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.07.2010 року.

09.07.2010 року позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення основного боргу за надані послуги у розмірі 6901,20 грн..

12.07.2010 року позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 260,48 грн. боргу за капітальний ремонт мотивовану погашенням вказаної суми боргу відповідачем.

Відповідач в свою чергу 12.07.2010 року подав заву в якій просить застосувати позовну давність до нарахованої позивачем пені.

Відповідач в судове засідання не з'явився. При цьому в підтвердження належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання позивач надав примірник ухвали від 09.06.2010 року з підписом представника відповідача та відтиском печатки підприємства.

Враховуючи викладене вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду судової справи.

Крім того в судовому засіданні присутня головний бухгалтер відповідача, яка немає відповідних повноважень на представництво підприємства в суді.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.09.2003 року між МКП "ЖЕК № 14" та ТОВ ТД "Євростиль" було укладено договір на експлуатацію будинку, що знаходиться у сумісній власності місцевої ради та співвласника.

Даний Договір встановлює умови сумісної експлуатації будинку, який знаходиться у сумісній власності місцевих рад та співвласників, внутрішніх інженерних комунікацій по кордону розмежування їх з відповідними організаціями, прилеглої прибудинкової території, тощо (п. 1.2 Договору).

Співвласник займає згідно інвентарної справи приміщення, які належать йому на праві власності, у будинку за адресою: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 14, загальною площею 355,00 м.кв. і використовується під магазин (п. 1.3 Договору).

Термін договору визначається з 01.09.2003 року на період обслуговування цього будинку ЖЕКом (п. 1.4 Договору).

За умовами договору ЖЕК приймає на себе зобов'язання:

- Виконувати весь комплекс робіт та послуг, що передбачених дійсним договором, направлених на утримання будинку та прибудинкової території відповідно "Правил і норм технічної експлуатації житлового фонду в містах та селах УРСР", затверджених наказом Міністра комунального господарства УРСР 428 від 09.12.1976 року;

- Забезпечувати технічне обслуговування, ремонт конструкцій та благоустрою будинку, що знаходиться в спільній власності, санітарне обслуговування;

- Перелік робіт по технічному обслуговуванню будинку, який знаходиться в спільній власності: поточний ремонт та обслуговування головного та дворового фасаду, покрівлі, інженерних, мереж, очищення жолобів, водозливних труб, перевірку і очистку вентиляційних труб та димових каналів, озеленення та освітлення прилеглої території, вивезення побутового сміття та твердих відходів, обслуговування зливної системи (п. 2.1 Договору).

За надання ЖЕКом послуг по сумісній експлуатації та обслуговуванню будови , комунікацій та прилеглою території і утримання нежилих приміщень співвласник сплачує витрати ЖЕку згідно калькуляції в % відношення до займаної площі з урахуванням використання зручностей (ліфтів тощо), якими оснащений будинок і які використовуються співвласником, що становить 80,94 грн. в місяць з ПДВ (п. 3.1 Договору).

В п.3.2 Договору сторони погодили, що експлуатаційні витрати та послуги по обслуговуванню сплачуються не пізніше останнього дня кожного місяця шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок.

За посиланням позивача ним за період з 01.01.2007 року по 01.01.2010 року з утримання будинку та прибудинкової території надано послуг на загальну суму 4756,31 грн., які не були погашені відповідачем.

Разом з тим як було вказано 09.07.2010 року та 12.07.2010 року позивачем подано заяви про відмову від позову частині стягнення основного боргу за результатами чого суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову задовольняється судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому судом враховано, що заява про відмову від позову підписана начальником МКП ЖЕК № 14 Гребінем В.В. та засвідчена печаткою підприємства. Крім того в судовому засіданні представнику позивача були роз'яснені правові наслідки відмови від позову.

Слід вказати, що подача заяви про відмову від позову зумовлена погашенням боргу відповідачем.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України з покладенням судових витрат в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України на позивача.

Покладаючи судові витрати на позивача судом враховано приписи, які містяться в абз.7 ст.8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому зазначено наступне -у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Також судом взято до уваги п.12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що у разі у разі припинення провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, а тому відсутні підстави для застосування ч.2 ст.49 ГПК України.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 22382,93 грн. в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 3.5 Договору за несвоєчасну сплату за надані послуги співвласник платить пеню у розмірі 0,05 % за перший місяць, 5,5 за другий і 1% в подальшому від нарахованої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також судом взята до уваги заява відповідача про застосування позовної давності в результаті чого суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 258 ЦК України надано визначення спеціальній позовній давності та згідно ч. 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи те, що позивач надіслав позовну заяву до суду 06.05.2010 року, що вбачається з підтиску штемпеля поштової установи на конверті в якому надійшла позовна заява (а.с.22, т.1), він мав право нараховувати пеню з 06.05.2009 року по дату подання позову.

Враховуючи викладене судом проведено перерахунком розміру пені у період з 06.05.2009 року до 01.12.2009 року (дата по яку здійснено розрахунок позивачем) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в даний період в результаті чого судом отримано 120,48 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.

Під час перерахунку пені судом також враховувались приписи встановлені ч.6 ст.232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням припинення провадження в частині стягнення основного боргу та часткової відмови в стягненні пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 238,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, що підтверджується платіжним дорученням від 05.05.2010 року № 157.

Постановою КМУ від 05.08.2009 року № 852 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання заяв до господарського суду, а саме 236,00 грн..

Враховуючи наведене позивачу слід повернути 02,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

За письмовим клопотанням позивача 12.07.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Євростиль", вул. Червоноармійська, 14, м. Вінниця - (інформація про реквізити - код 0106031) на користь Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 14", вул. Червоноармійська, 18, м. Вінниця - (інформація про реквізити - код 13342848) - 120 грн. 48 коп. пені, 01 грн. 21 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 00 грн. 96 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про стягнення суми основного боргу та припинити провадження у справі в цій частині відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Повернути суму зайво сплачених витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 02 грн. 00 коп. Міському комунальному підприємству "житлово-експлуатаційна контора № 14", вул. Червоноармійська, 18, м. Вінниця - (інформація про реквізити - код 13342848) сплачених за платіжним дорученням від 05.05.2010 року № 157 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/81-10 (а.с.7, т.1).

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 липня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Червоноармійська, 18, м.Вінниця

3 - відповідачу - вул. Червоноармійська, 18, м.Вінниця